ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
27.11.2023Справа № 910/386/23
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,
справу № 910/386/23
За позовом Приватного акціонерного товариства "Арсенал страхування";
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група";
про відшкодування 13 275,21 грн.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал страхування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" 13 275,21 грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал страхування" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 724/18-Т/О від 10.08.2018 та внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "Пежо", державний номерний знак " НОМЕР_1 " у розмірі 16 266,97 грн, а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1188 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, на суму 13 275,21 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2023 відкрито провадження у справі № 910/386/23, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
До господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову у зв'язку з тим, що відповідач уже здійснив строхове відшкодування позивачеві у розмірі 2 991,76 грн, враховуючи коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу та той факт, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "Kia Pregio", державний номерний знак НОМЕР_2 була також застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка". Також відповідач вказує, що позивачем подано позовну заяву з пропущенням строку позовної давності.
Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно з частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Вимог про розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін після винесення ухвали про відкриття провадження у справі до суду не надходило.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
10.08.2018 між Приватним акціонерним товариством "Арсенал страхування" (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (далі - cтрахувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №724/18-Т/О (далі - договір страхування).
Як вбачається з п. 5 вказаного договору страхування, інформація про ТЗ, об'єктом страхування якого є транспортний засіб згідно до додатку № 3 до договору.
Однак позивачем, до матеріалів справи на надано додатку № 3 до договору страхування, а відтак у суду відсутні належні та допустимі докази того, що транспортний засіб "Пежо", державний номерний знак НОМЕР_1 був об'єктом страхування у відповідності до договору страхування.
Також позивач вказує, що винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, визнано ОСОБА_1 , який керував автомобілем "Kia Pregio", державний номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується постановою Малинівського районного суду міста Одеси у справі №521/8247/19 від 11.07.2019, однак позивачем не надано до матеріалів справи вказану постанову суду.
Однак, суд, на підставі даних Єдиного державного реєстру судових рішень, встановив, що дійсно постановою Малинівського районного суду міста Одеси у справі №521/8247/19 від 11.07.2019, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУ про АП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.
Вказаною постановою встановлено, що 23.04.2019 року, о 17 годині 00 хвилин, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем "Кіа" державний номер НОМЕР_2 , по вул. Дальницька в м. Одеса, під час руху заднім ходом не переконався в безпеці свого маневру та не скористався допомогою сторонніх осіб в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем "Пежо" д/н НОМЕР_1 . Водій ОСОБА_2 своїми діями порушив вимоги п. 10.9 правил дорожнього руху.
В матеріалах справи також наявний звіт № 45535 від 20.05.2019 про оцінку колісного транспортного засобу, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Пежо" д/н НОМЕР_1 складає 17 080,31 грн.
20.06.2019 до позивача звернувся страхувальник з заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку.
Судом встановлено, що відповідно до рахунку ТОВ "Адіс-мотор" № СЧ -- 27943 від 13.05.2019, вартість ремонту склала 16 266,97 грн.
Позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 16 266,97 грн, що підтверджується страховим актом № 006.0064419191 від 20.06.2019 та платіжним дорученням № 23808 від 21.5.2019.
Суд звертає увагу позивача, що ним не надано до матеріалів справи жодної заяви про здійснення страхового відшкодування, яка була б адресована відповідачеві та заяви про здійснення доплати страхового відшкодування.
Позивач, звертаючись до суду не надає до матеріалів справи ані додатку № 3 до договору страхування, ані заяв про здійснення страхового відшкодування, ані доказів направлення на адресу відповідача такої (таких) заяв.
Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Проте позивачем не виконано вищевказані приписи процесуального закону.
Також у позові позивач вказує, що відповідачем здійснено страхове відшкодування лише у розмірі 2 991,76 грн, однак також доказів такого відшкодування до матеріалів справи не надано.
Натомість вказану обставину підтвердив відповідач у відзиві та надав копію страхового акту № ЦВ-ЦВ-9358 від 23.10.2019.
Також у матеріалах справи наявний лист відповідача № 03/9062 від 09.12.2020, яким відмовлено позивачеві у здійсненні доплати страхового відшкодування в порядку регресу.
Хоча у своєму позові позивачем вказано, що від відповідача надійшли грошові кошти у розмірі 28 265,24 грн, проте ним також жодних доказів до матеріалів справи на підтвердження такого твердження не надано.
Судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "Kia Pregio", державний номерний знак НОМЕР_2 була також застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" згідно з полісом АО № 000554531.
Також суд вважає за необхідне зазначати наступне.
Частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" передбачено, що за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.
Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ч. 1 ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність винної особи, яка керувала транспортним засобом "Кіа" державний номер НОМЕР_2 , була застрахована у відповідача згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/4658863.
Отже відповідач є особою, відповідальною за спричинену у дорожньо-транспортній пригоді шкоду, та згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" він відповідає за вимогами позивача (ПрАТ "СК "Арсенал Страхування") як страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів потерпілій особі в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності.
Поряд з цим відповідно до положень статтей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, за змістом ст. 27 Закону України "Про страхування" та ч. 1 ст. 993 Цивільного кодексу України слідує, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
У такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - ОСЦПВВНТЗ), а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
При цьому визначаючи обов'язок страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виплатити страхове відшкодування, законодавцем у положеннях статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.
У контексті викладеного право кредитора (позивача) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що, у свою чергу, законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП. При цьому таке положення застосовується як у випадку, коли з такою заявою звертається безпосередньо потерпілий, так і у випадку звернення особи, яка здійснила відшкодування потерпілому збитку, завданого внаслідок пошкодження транспортного засобу, на підставі договору добровільного майнового страхування. Вказана позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17, Північним апеляційним господарським судом у постанові від 29.11.2022 у справі № 910/4409/22.
Також Великою Палатою Верховного Cуду в постанові від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к було зроблено висновок, що у системному зв'язку зі ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", вимоги підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 цього ж Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків, як підстави для відмови у відшкодуванні, стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.08.2018 у справі № 227/3573/16-ц зробила висновок про необхідність стягнення страхового відшкодування незважаючи на те, що позивач не звертався до страховика із заявою про відшкодування шкоди і за таким відшкодуванням звернувся безпосередньо до суду, але в межах річного строку.
Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб "Пежо" д/н НОМЕР_1 , сталася 23.04.2019.
Як уже було встановлено судом, позивачем не надано до суду додатку № 3 до договору страхування, з якого б вбачалося, що транспортний засіб "Пежо" д/н НОМЕР_1 є об'єктом договору страхування.
При цьому в матеріалах справи відсутня заява ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" як особи, що здійснила відшкодування потерпілому збитку, завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу, про компенсацію відповідачем страхового відшкодування в сумі 16 266,97 грн та заява про здійснення доплати страхового відшкодування, а до суду з даним позовом позивач звернувся 31.12.2022, що підтверджується відміткою пошти на поштовому відправленні ПрАТ "СК "Арсенал Страхування", тобто із порушенням річного строку, передбаченого положенням статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Суд зазначає, що з матеріалів справи неможливо встановити, а позивачем не надано відповідних доказів, коли останній звертався до відповідача як з заявою про виплату страхового відшкодування так із заявою про здійснення доплати страхового відшкодування.
Відповідно до приписів статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань, проте, виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме - права на відмову у виплаті страхового відшкодування у разі неподання заяви (позову) про страхове відшкодування впродовж установлених строків.
Отже, враховуючи наведені правові норми та встановлені судом обставини щодо неподання позивачем до матеріалів справи додатку № 3 до договору страхування та відповідної заяви про виплату страхового відшкодування та заяви про здійснення доплати страхового відшкодування протягом одного року з моменту ДТП, як це передбачено положенням статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а також зважаючи на те, що з даним позовом заявник звернувся до суду з пропуском строку, передбаченого вказаною нормою Закону, суд вважає, що у виплаті страхового відшкодування позивачу в порядку суброгації необхідно відмовити.
Суд наголошує, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх тверджень, які викладені у позовній заяві, з яких би вбачався обов'язок відповідача здійснити відповідне страхове відшкодування.
Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як вказано в статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено що, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
В статті 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Мандриченко