ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
15.11.2023Справа № 910/7839/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., при секретарі судового засідання Котиші П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Релігійної громади "Парафія Святителя Миколая" Свято-Миколаївського собору міста Кременець Кременецького району Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви до Міністерства культури та інформаційної політики України, Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника про зобов'язання виконати дії та визнати договір укладеним, за участю представників позивача - Серафімова І.М., відповідача 1 - Олексієнко В.М., відповідача 2 - Деревінського І.М.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з указаним позовом до відповідачів про зобов'язання виконати дії та визнати договір укладеним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 року відкрито провадження та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.06.2023 року.
14.06.2023 року відповідач 2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
19.06.2023 відповідач 1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог
У підготовчих засіданнях 21.06.2023 року та 26.07.2023 року оголошено перерву на 26.07.2023 року та 04.09.2023 року відповідно.
23.06.2023 року від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзиви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.09.2023 року.
05.09.2023 року відповідач 1 подав до суду заперечення на відповідь на відзив позивача.
У судовому засіданні 27.09.2023 року оголошено перерву на 15.11.2023 року.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про:
- зобов'язання відповідача 1 надати згоду на передачу позивачу в постійне користування Миколаївський собор з келіями, загальною площею 1 756 м2 за адресою: вул. Шевченка, 53, 57, м. Кременець, Тернопільська область;
- визнати договір про безоплатне користування релігійною громадою нерухомого майна, що є державною власністю укладеним між позивачем та відповідачем 2 у редакції позивача.
Судом встановлено, що 12.02.2018 року між Кременецько-Почаївським державним історико-архітектурним заповідником, (Балансоутримувач), в особі директора Микулича Вадима Володимировича, який дії на підставі Положення про заповідник, затвердженого Міністерством культури України №442 від 07.05.2012 року з однієї сторони, та релігійною громадою «Парафія Святителя Миколая» Свято-Миколаївського собору Тернопільсько-Кременецької єпархії Української Православної Церкви (Користувач), яка зареєстрована Кременецькою районною державною адміністрацією Тернопільської області, 24.09.1991 (зміни 11.06.2008), № 1 640 120 0000 001936, в особі настоятеля прот. Василія (Вознюка), який діє на підставі Статуту, з другої сторони, було укладено Договір № 4 «Про безоплатне користування релігійною громадою нерухомим майном, що є державною власністю» від 12.02.2018 (далі по тексту також скорочено Договір або Спірний Договір або Договір № 4 від 12.02.2018).
Згідно з пунктом 1.1. Договору, Балансоутримувач передає, а Користувач приймає у безоплатне користування державне майно: приміщення пам'ятки архітектури національного значення Миколаївський собор з келіями, XVI-XVII ст., загальною площею 1756,0 кв.м., охоронний № 668-Н, інвентарний №101300009, реєстровий № 26024191.17.АААДДЛ150, за адресою: вул. Шевченка, 53,57, м. Кременець, Тернопільська область.
Склад і вартість майна, що передається Користувачу згідно з цим договором визначені відповідно до переданого балансу Балансоутримувача, станом на 01.11.2017 року (на дату проведення інвентаризації майна).
Вартість майна становить 320 110,00 (триста двадцять тисяч сто десять) грн. 00 коп. без ПДВ.
Майно передається в користування виключно під діючий храм для богослужінь релігійною громадою УПЦ, келії житлові, навчально-виховні приміщення (п.1.2 Договору).
Набуття права користування майном виникає з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майна, який є невід'ємною частиною цього договору(п.2.2 Договору).
У зв'язку з тим, що майно, яке передається у користування, є пам'яткою архітектурної спадщини, Користувач зобов'язаний забезпечувати збереження пам'ятки відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» та умов Охоронного договору укладеного власником (Балансоутримувачем) пам'ятки з відповідним органом охорони культурної спадщини від 15 лютого 2017 року №б/н (п. 5.2. Договору).
12.02.2018 року також було складено та підписано Акт приймання - передачі Миколаївського собору, який є невід'ємною частиною договору, чим було підтверджено факт передачі об'єкта культурної спадщини в користування релігійній громаді.
Так за змістом Акту Балансоутримувач - Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник в особі директора Микулича Вадима Володимировича, згідно з договором про безоплатне користування нерухомим майном від 12 лютого 2018 року № 4 передає в строкове платне користування, а Користувач релігійна громада «Парафія Святителя Миколая» Свято-Миколаївського собору Тернопільсько-Кременецької єпархії Української Православної Церкви в особі настоятеля прот.Василія (Вознюка) приймає державне нерухоме майно: приміщення пам'ятки архітектури національного значення Миколаївський собор з келіями, XVI-XVII ст., загальною площею 1756,0 кв.м., охоронний № 668-Н, інвентарний №101300009, реєстровий №26024191.17.АААДДЛ150, за адресою: вул. Шевченка, 53,57, м. Кременець, Тернопільська область.
Із змісту п. 7.4. Договору цей договір укладено на 5-ть років, який набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 12 лютого 2023 року. Дія договору може бути продовжена за згодою сторін.
22.11.2022 року Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник, листом вих. № 3/1-257 повідомив настоятеля Релігійної громади «Парафія Святителя Миколая» Миколаївського собору протоієрея Василя Вознюка, про те, що з 01.02.2020 року вступив в дію Закон України «Про оренду державного та комунального майна» відповідно до частини 2 статті 9 цього Закону забороняється передача державного або комунального майна в безоплатне користування або позичку, а тому Договір №4 про безоплатне користування релігійною громадою нерухомим майном, що є державною власністю від 12.02.2018 року продовжуватись не буде. Одночасно позивач зазначив, що за потреби подальшого використання такого майна, необхідно укласти договір оренди з врахуванням вимог нового законодавства про оренду.
Втім, на думку позивача, стаття 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки суперечить статті 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», яка є спеціальною правовою нормою і на підставі якої позивач законно користується майном на безоплатній основі.
Відповідно до частин 1, 6 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 291 ГК України встановлено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
З 01 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про оренду державного та комунального майна» відповідно до якого процедура укладення/продовження договору передбачена Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2020 року № 483.
Згідно з частиною 1 статті 20 цього Закону орендар наділяється правом користування майном на строк, визначений договором оренди.
Спірний Договір № 4 від 12.02.2018 припинив свою дію 12.02.2023 року.
Миколаївський собор з келіями у м. Кременець Тернопільської області є державною власністю і постановою Ради Міністрів Української РСР від 24 серпня 1963 року № 970 взятий на облік як пам'ятка архітектури та містобудування республіканського значення, охоронний № 668 та, відповідно до абзацу шостого статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», визнається пам'яткою національного значення.
Положенням про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2019 року № 885 (далі - Положення) встановлено, що Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури, державної мовної політики, популяризації України у світі, державного іномовлення, інформаційного суверенітету України (у частині повноважень з управління цілісними майновими комплексами державного підприємства "Мультимедійна платформа іномовлення України" та Українського національного інформаційного агентства "Укрінформ") та інформаційної безпеки, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах кінематографії, відновлення та збереження національної нам'яті, мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей
Згідно з підпунктом 245 пункту 4 цього Положення, Міністерство відповідно до покладених на нього завдань здійснює функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.
Відповідно до статті першої Закону України «Про управління об'єктами державної власності», управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Кабінет Міністрів України розпорядженням від 20 жовтня 2011 року №1032-р «Про передачу цілісних майнових комплексів історико-культурних заповідників до сфери управління Міністерства культури» передав до сфери управління Міністерства культури цілісний майновий комплекс Кременецько- Почаївського державного історико-архітектурного заповідника.
Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року №1419-р «Деякі питання управління Міністерством культури та інформаційної політики об'єктами державної власності» та від 23 січня 2020 року № 53-р, із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2020 року №231 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України щодо діяльності Міністерства культури та інформаційної політики» заповідник віднесений до сфери управління Міністерства культури та інформаційної політики України.
Відповідно до абзацу 2 статті 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійних організацій» культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.
Таким чином, для передачі майна в користування повинно бути рішення компетентного органу або організації.
Втім, доказів надання згоди компетентного органу на безоплатне користування орендованим майном позивачем до суду не надано.
Закон України «Про оренду державного та комунального майна» регулює: правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності.
Керуючись листом Міністерства юстиції України № 758-0-2-08-19 від 26 грудня 2008 року «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії» при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом. Спеціальним нормативно-правовим актом є закони, що регламентують обмежену (спеціальну) сферу суспільних відносин.
Отже, спеціальною нормою права, щодо регулювання орендних відносин державного майна є Закон України «Про оренду державного та комунального майна».
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар, забороняється передача державного або комунального майна в безоплатне користування або позичку.
Враховуючи викладене, відсутні правові підставі для надання згоди на передачу позивачу в постійне безоплатне користування Миколаївський собор з келіями.
У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною третьою статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання укласти договір лише в разі, якщо встановить, що існують правовідносини, в силу яких сторони зобов'язані укласти договір, але одна із сторін ухилилася від цього. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідних правовідносин, а саме - прямого законодавчого обов'язку відповідача щодо укладення договору. Подібний правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2018 у справі №910/15590/17.
За наведених обставин, відсутні правові підстави, в силу яких сторони зобов'язані укласти договір про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями, що є державною власністю.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Всі інші доводи та міркування учасників справи не спростовують вищевказаних висновків суду.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено 27.11.2023р.
Суддя С.О. Чебикіна