ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" листопада 2023 р. м. Ужгород Справа № 907/835/23
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
№907/835/23
за позовом Департаменту патрульної поліції, м. Київ
до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ „АЛЬФА СТРАХУВАННЯ"», м. Київ
про стягнення суми 92 561,59 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 92 561,59 грн, посилаючись на порушення відповідачем вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Ухвалою суду від 11.09.2023 р. позовну заяву Департаменту патрульної поліції, м. Київ залишено без руху. Встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
19.09.2023 р. через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання представника позивача про продовження процесуального строку.
Ухвалою суду від 20.09.2023 р. задоволено клопотання Департаменту патрульної поліції, м. Київ (за вх.№02.3.1-02/6457/23 від 19.09.2023 р.) про продовження процесуального строку та продовжено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.
22.09.2023 р. на електронну адресу Господарського суду Закарпатської області надійшла заява позивача про усунення недоліків до якої долучено платіжну інструкцію №18054 від 20.09.2023 р. Про сплату судового збору.
26.09.2023 р. через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та заява про поновлення процесуального строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки справа №907/835/23, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 28.09.2023 р. суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Ухвала суду від 28.09.2023 р., була надіслана відповідачу 28.09.2023 р. рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та як вбачається з відстеження поштового відправлення №0600049421424 отримана відповідачем 05.10.2023 р.
Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідачем - приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ „АЛЬФА СТРАХУВАННЯ"», м. Київ подано до суду відзив на позовну заяву позивача.
В поданому відзиві відповідач вказує на не згоду з позовними вимогами та просить суд відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своєї позиції відповідач, зокрема, вказує на право на отримання страхового відшкодування не є абсолютним, оскільки обмежено як наявністю обставин, необхідних для настання страхового випадку, так і відсутністю випадків, визначених у ст. ст. 32, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що унеможливлюють здійснення страхового відшкодування.
Натомість, за доводами, відповідача, позивачем у позовній заяві дату звернення 31.05.2023 року не спростовано. Належними та допустимими доказами звернення до Відповідача у межах річного строку з моменту ДТП, Позивачем не підтверджено. У Відповідача у страховій справі №0136.609.21.01 відсутні будь-які дані щодо звернення Позивача до страхової компанії у період до 31.05.2023 року, як і відсутнє будь-яке листування та будь-яка інша комунікація станом до 31.05.2023 року (як то направлення листів, заяв, претензій і т.д.).
Таким чином, відповідач стверджує про відсутність будь-яких доказів звернення Позивача до Відповідача із заявою про здійснення страхового відшкодування протягом року з дати скоєння ДТП, що унеможливлює задоволення позовних вимог.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені сторонами, суд-
ВСТАНОВИВ:
24.01.2021 року о 17 год. 12 хв. в м. Ужгород, по вул. Собранецька біля буд. 23 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу «Volkswagen Golf», р.н.з. д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 який рухаючись в напрямку вул. Кошицької не вжив усіх заходів до повної зупинки транспортного засобу при виникненні небезпеки для руху, внаслідок чого відбулося зіткнення з транспортним засобу «Toyota» моделі «Prius» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням гр. ОСОБА_2 , який рукався з ввімкненим проблисковими маячками та звуковою сигналізацією.
В результаті ДТП зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області по справі 308/1426/21 від 27.09.2021 року, гр. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченою ст. 124 КУпАП, однак справу закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Згідно вказаної постанови суду встановлено, що водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Volkswagen Go1f», р.н.з. д.н.з НОМЕР_3 не вжив усіх заходів до повної зупинки транспортного засобу при виникненні небезпеки для руху внаслідок чого відбулося зіткнення і службовим транспортним засобом патрульної поліції марки «Toyota» моделі «Prius» д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням гр. ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження вказаних транспортник засобі, чим порушив вимоги п.п. 3. 2, 12.3, ПДР України і скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Згідно полісу страхування №201789361 СК «Альфа Страхування» застраховано цивільно- правову відповідальність ОСОБА_1 у випадку настання ДТП.
Розмір страхового відшкодування у випадку настання страхового випадку становить 130 00 (сто тридцять тисяч) грн. 00 копійок.
За доводами позивача, у зв'язку з чим, після отримання постанови Ужгородського міськрайонного суд Закарпатської області по справі 308/1426/21 від 27.09.2021 року, відповідальні працівники сектор транспортного забезпечення управління патрульної поліції в Закарпатській області Департамент патрульної поліції безпосередньо звернулися до офісу СК «Альфа Страхування» (яке станом на час звернення знаходилося за адресою: м. Ужгород, вул. Швабська, буд.36) та подали заяву про страхове відшкодування. При цьому працівники страхової компанії повідомили що страхове відшкодування нар і здійснено не буде, оскільки ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області по справі 308/1426/21 від 27.09.2021 року, тобто вказана постанова не набула законної сили. Натомість страхову виплату буде здійснено після прийняття рішення апеляційним судом.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 06.03.2023 по справі №308/1426/2 апеляційну скаргу гр. ОСОБА_1 - запишено без задоволення а постанову суд першої інстанції - без змін
Отримавши текст постанови апеляційного суду, працівники управління патрульної поліції Закарпатській області Департаменту патрульної поліції особисто прибули до СК «Альфа Страхування» в м. Ужгород, однак виявили що вказаний офіс закрито, Зателефонувавши на гарячу лінію СК «Альфа Страхування» оператор повідомив, що їх офіс в м. Ужгороді закрито, а документи по страховому випадку слід подавати засобами електронного зв'язку (електронна пошта та/або месенжер Viber на м.т. НОМЕР_5 ). Окрім того оператор повідомив, що в їх електронній системі вона не бачить заяву про страхове відшкодування, у зв'язку з чим таку необхідно подати повторно, та долучити копію постанови апеляційного суду.
Після чого, та долучили постанову апеляційного суду, однак листом від 19.06.2023 року СК «Альфа Страхування» повідомила що відмовляє у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з пропуском строку для звернення із заявою про виплату страхового відшкодування.
Вказані обставини відмови у виплаті страхового відшкодування і стали приводом звернення позивача до суду з вимого про стягнення 92 561,59 грн. сума страхового відшкодування, та 3 000,00 грн. вартості проведення незалежної оцінки майна.
Сума страхового відшкодування визначена у відповідності до автотоварознавчого експертного дослідження (копія висновку №ЕД-19/107-23/3727-АВ від 10.05.2023).
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За приписами ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з ч. 1 ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно зі статті 22.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
24.01.2021 року о 17 год. 12 хв. в м. Ужгород, по вул. Собранецька біля буд. 23 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу «Volkswagen Golf», р.н.з. д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 який рухаючись в напрямку вул. Кошицької не вжив усіх заходів до повної зупинки транспортного засобу при виникненні небезпеки для руху, внаслідок чого відбулося зіткнення з транспортним засобу «Toyota» моделі «Prius» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням гр. ОСОБА_2 , який рукався з ввімкненим проблисковими маячками та звуковою сигналізацією.
В результаті ДТП зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області по справі 308/1426/21 від 27.09.2021 року, гр. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченою ст. 124 КУпАП, однак справу закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Згідно вказаної постанови суду встановлено, що водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Volkswagen Go1f», р.н.з. д.н.з НОМЕР_3 не вжив усіх заходів до повної зупинки транспортного засобу при виникненні небезпеки для руху внаслідок чого відбулося зіткнення і службовим транспортним засобом патрульної поліції марки «Toyota» моделі «Prius» д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням гр. ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження вказаних транспортник засобі, чим порушив вимоги п.п. 3. 2, 12.3, ПДР України і скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Відтак, внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди майну позивача було завдано шкоди.
Оскільки станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність транспортного засобу транспортного засобу «Volkswagen Golf», р.н.з. д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 була застрахована у - Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ „АЛЬФА СТРАХУВАННЯ"», м. Київ за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №201789361 то відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, майну позивача, мало покладатися на відповідача.
Відповідач заперечив проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивач звернувся з пропуском річного строку з моменту ДТП і вказав на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 29.07.2020 у справі № 276/752/16-ц.
Суд у даному випадку вважає за необхідне звернутися до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17, а саме такого змісту:
« 127. Підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.
128. Разом з тим, ані Закон №1961-IV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності.
129. Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України).
130. Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб'єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові.
131. Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми.
132. З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.
133. Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.
134. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
135. Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв'язку з пропуском річного строку, має право на пред'явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.
136. У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку».
За даних обставин справи, позивач стверджує, що після отримання постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області по справі 308/1426/21 від 27.09.2021 року (в межах одного року), відповідальні працівники сектору транспортного забезпечення управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції безпосередньо звернулися до офісу СК «Альфа Страхування» (яке станом на час звернення знаходилося за адресою м. Ужгород, вул. Швабська, буд.36) та подали заяву про страхове відшкодування. Однак, умисно або внаслідок грубої недбалості працівників СК «Альфа Страхування» вказану заяву не було зареєстровано та опрацьовано у встановленому порядку.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом з тим, позивачем не надано жодних доказів, на підтвердження звернення до відповідача в межах законодавчо визначеного строку, як і не надано будь - яких доказів на підтвердження причин пропуску такого строку.
Водночас, у матеріалах справи міститься заява про настання страхової події та виплату страхового відшкодування від 31.05.2023 р. Тобто, складена поза межами річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування.
У зв'язку з чим, у суду відсутні правові підстави для стягнення заявленої суми 92 561,59 грн. та як наслідок відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Департаменту патрульної поліції, м. Київ до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ „АЛЬФА СТРАХУВАННЯ"», м. Київ про стягнення суми 92 561,59 грн. задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 28.11.2023.
Суддя О. Ф. Ремецькі