Рішення від 28.11.2023 по справі 904/4233/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2023м. ДніпроСправа № 904/4233/23

Господарський суд Дніпропетровської області (склад суду - суддя Золотарьова Я.С. ) розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

до Фізичної особи-підприємця Берчука Віталія Станіславовича, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

про стягнення заборгованості у розмірі 118 064,70 грн

Без участі представників сторін.

ПРОЦЕДУРА

Акціонерне товариство "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Берчука Віталія Станіславовича та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 118 064,70 грн, з яких 110 281,18 грн - основна заборгованість, 5 332,00 грн - інфляційні втрати, 2 451,52 грн - 3 % річних та судовий збір.

Разом із позовною заявою, позивачем до господарського суду було подано клопотання про витребування РНОКПП та паспортних даних відповідача.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

В межах строків, передбачених частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, 30.08.2023 Акціонерне товариство "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" усунулo недоліки.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

23.10.2023 відповідач разом з відзивом надав клопотання про поновлення строку для його подання.

03.11.2023 позивач надав відповідь на відзив.

У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Судова система не припиняє працювати, але значна кількість повітряних тривог, відключення електроенергії, відсутність фінансування на поштові відправлення, призводить до збільшення часу розгляду судових справ.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв рішення по справі у нарадчій кімнаті.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позові

Позивач на виконання своїх зобов'язань поставив Відповідачу теплову енергію за адресою: м. Кривий Ріг, вулиця Ф. Караманиць, буд. 47, приміщення 87. Позивач виконав свої зобов'язання, а Відповідач зобов'язаний оплатити отриману послугу з постачання теплової енергії.

Внаслідок неналежного виконання зобов'язань щодо здійснення оплати за спожиту послугу у відповідача у період з 02.10.2013 року по 14.04.2021 року утворилась заборгованість у розмірі 110 281, 18 грн.

Так, відповідачу внаслідок порушення ним вимог чинного законодавства, нараховано інфляційні втрати - 5 332,00 грн та 3 % річних - 2 451, 52 грн.

Позиція відповідача, викладена у відзиві

Відповідач в повному обсязі заперечує проти позовних вимог та вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідач вважає, що за позовними вимогами в загальному розмірі 44 811,20 грн., які виникли за період з листопада 2013 року по лютий 2017 року, строк позовної давності сплив до набрання чинності Законом України від 30.03.2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (Сovid-19).

Відповідач також посилається на п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 (в редакції, яка була чинною на момент виникнення зобов'язань зі сплати за спожиті послуги з централізованого опалення в період з листопада 2013 року по лютий 2017 року), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Тому, встановлений цим пунктом, оплати по кожному з перелічених вище місяців періоду з листопада 2013 року по лютий 2017 року, мали бути здійснені до 20 числа наступного місяця.

Тому, початок перебігу позовної давності було розпочато з 21 числа місяця наступного за місяцем за який мала бути здійснена оплата.

При цьому по останньому платежу цього періоду (за лютий 2017 року) початок перебігу позовної давності розпочався 21 березня 2017 року.

Як вважає відповідач, частина позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, нараховану відповідачу за період з березня 2017 року по квітень 2021 року в розмірі 65 469,68 грн, нарахована Позивачем неправильно та не підтверджена Позивачем належними та допустимими доказами.

Здійснюючи Відповідачу нарахування за період з березня 2017 року по квітень 2021 року сум, належних до сплати за використану теплову енергію, Позивач виходив з того, що належне Відповідачу нежитлове приміщення не обладнане окремим приладом комерційного обліку теплової енергії, тому Позивач застосовував приписи абзацу другого п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 року № 1198.

Здійснюючи розрахунок спожитих Відповідачем обсягів теплової енергії, Позивачем за період з березня 2017 року по квітень 2021 року, Позивачем здійснювався розподіл теплової енергії між житловим будинком і нежитловим приміщенням Відповідача.

Враховуючи що житловий будинок АДРЕСА_1 обладнаний одним загальнобудинковим вузлом комерційного обліку, і ця обставина жодним чином не заперечується Позивачем, місце встановлення загальнобудинкового вузла комерційного обліку теплової енергії в житловому будинку АДРЕСА_1 є межею балансової належності (відповідальності).

До того ж відповідач зазначив, що відповідно до п. 3 частини другої ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку: загальний обсяг теплової енергії розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами-розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об'єму) таких споживачів.

З огляду на викладене відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог та нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат.

Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив

Позивач вважає, що відповідач неправильно застосовує положення п. 3 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», оскільки ця норма не може бути застосовано до правовідносин, що склались між сторонами у цій справі з огляду на те, що на відповідача, як власника нежитлового приміщення, яке є окремим об'єктом нерухомого майна, покладено обов'язок влаштування окремого інженерного вводу для встановлення особистого комерційного приладу обліку теплової енергії.

Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 (далі - Правила № 630) регулюють загальні положення щодо надання виконавцем споживачу послуги з централізованого опалення, зокрема, за загальним правилом, відповідно до п. 12 Правил № 630 у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку.

Тобто, споживачі, відмінні від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (власники або орендарі приміщень у будинку), які не мають квартирного засобу обліку теплової енергії оплачують послугу з централізованого опалення за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири.

Однак, Правилами № 630 не встановлено, яким чином здійснювати нарахування плати за спожиті послуги з централізованого опалення власникам або орендарям приміщень у житловому будинку юридичним особам та фізичним особам - підприємцям.

Порядком оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами-розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку, що затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 09 серпня 2018 року № 205, встановлено, що вузлами розподільного обліку оснащуються окремі приміщення в будівлі, які є самостійними об'єктами нерухомого майна (пункт 6).

Таким чином, законодавство зобов'язує власника окремого приміщення (нежитлового приміщення) здійснювати облік спожитої теплової енергії окремо від власників житлового фонду.

Нежитлове приміщення АДРЕСА_2 не оснащено своїм приладом комерційного обліку теплової енергії.

Так як, Правила № 630 не містять вказівок щодо обліку теплової енергії у разі не встановлення комерційного вузла обліку теплової енергії суб'єктами підприємницької діяльності (власниками нежитлових окремих приміщень), застосовуються норми Правил №1198, які дане питання врегульовують щодо споживачів в цілому, у розумінні цього положення.

Відтак, нарахування теплової енергії на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 здійснюється відповідно до фактичних показників приладу обліку, встановленого у житловому будинку пропорційно договірним навантаженням нежитлового приміщення та житлового будинку.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Згідно з рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12.10.2011 року «Про надання згоди на передачу окремих об'єктів теплопостачання від Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до державного підприємства «Криворізька теплоцентраль», а саме об'єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому, Інгулецькому та Саксаганському районах міста.

Наразі, виконавцем послуги теплопостачання та гарячого водопостачання для будинку за адресою: АДРЕСА_1 є позивач -АТ «Криворізька теплоцентраль».

Відповідно до інформаційної довідки № 233970460 від 24.11.2020 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що власником нежитлового приміщення НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 є, Берчук Віталій Станіславович .

На виконання рішень Виконавчого комітету Криворізької міської ради «Про початок опалювального сезону 2013-2014 років» від 11.09.2013 року № 301, «Про закінчення опалювального сезону 2013-2014 років» від 12.03.2014 року № 74, «Про початок опалювального сезону 2014-2015 років» від 17.09.2014 року № 292, «Про закінчення опалювального сезону 2014-2015 років» від 11.03.2015 року № 124, «Про початок опалювального сезону 2015-2016 років» від 09.09.2015 року № 365, «Про закінчення опалювального сезону 2015-2016 років» від 16.03.2016 року № 125, «Про початок опалювального сезону 2016-2017 років» від 14.09.2016 року № 380, «Про закінчення опалювального сезону 2016-2017 років» від 14.03.2017 року № 118, «Про початок опалювального сезону 2017-2018 років» від 11.10.2017 року № 433, «Про закінчення опалювального сезону 2017-2018 років» від 14.03.2018 року № 125, «Про початок опалювального сезону 2018-2019 років» від 12.09.2018 року № 407, «Про закінчення опалювального сезону 2018-2019 років» від 13.03.2019 року № 134, «Про початок опалювального сезону 2019 2020 років» від 18.09.2019 року № 448, «Про закінчення опалювального сезону 2019-2020 років» від 23.03.2020 року № 168, «Про початок опалювального сезону 2020-2021 років» від 16.09 2020 року № 466, «Про закінчення опалювального сезону 2020-2021 років» від 17.03.2021 року № 119, позивач розпочинав опалювальні сезони 2013-2021 років у м. Кривому Розі.

Факт щодо постачання позивачем теплової енергії відповідачу у період з 02.10.2013 по 14.04,2021 також підтверджується Актами включення опалення та припинення подачі теплоносія за адресою: АДРЕСА_1 .

-Акт від 09.10.2013 року № 4303 про подачу теплоносія в будівлю;

-Акт від 06.03.2014 року № 4665 про припинення подачі теплоносія в будівлю;

-Акт від 27.10.2014 року № 5087 про подачу теплоносія в будівлю;

-Акт від 14.04.2015 року № 5520 про припинення подачі теплоносія в будівлю;

Акт від 18.10.2015 року № 5595 про подачу теплоносія в будівлю;

-Акт від 08.04.2016 року № 6079 про припинення подачі теплоносія в будівлю;

-Акт від 21.10.2016 року № 6082 про подачу теплоносія в будівлю;

-Акт від 25.03.2017 року № 6651 про припинення подачі теплоносія в будівлю;

-Акт від 03.11.2017 року про подачу теплоносія в будівлю;

-Акт від 02.04.2018 року № 8100 про припинення подачі теплоносія в будівлю;

-Акт від 14.11.2018 року про подачу теплоносія в будівлю;

-Акт від 08.04.2019 року про припинення подачі теплоносія в будівлю;

-Акт від 23.10.2019 року про подачу теплоносія в будівлю;

-Акт від 15.04.2020 року про припинення подачі теплоносія в будівлю;

-Акт від 01.11.2020 року про подачу теплоносія в будівлю;

-Акт від 14.04.2021 про припинення подачі теплоносія в будівлю.

Опалення нежитлового приміщення Відповідача у житловому будинку АДРЕСА_1 здійснюється через внутрішньобудинкову систему опалення, а отже, Відповідач фактично весь час отримував теплову енергію без укладення відповідного договору.

Вказаний факт підтверджується Актом теплової інспекції АТ «Криворізька теплоцентраль» № 614 від 16 вересня 2021 року, відповідно до якого встановлено, що приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_3 є невід'ємною частиною системи опалення житлового будинку. Відповідно до Довідки провідного інспектора Теплової інспекції О.М. Кравцова, за вищезазначеною адресою акти на відокремлення (відключення) нежитлового приміщення багатоквартирного будинку від централізованого опалення не складалися.

У зв'язку із тим, що Відповідач не проявляв власної ініціативи на укладання договору, 12 лютого 2021 року Позивач звернувся до Відповідача з листом за вих. № 839/30 з проханням укласти договір купівлі-продажу теплової енергії, як власнику приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ; приміщення НОМЕР_2.

Лист було направлено на адресу АДРЕСА_4 , однак Відповідач не надав відповіді на даний лист, та не забрав лист з поштового відділення та він був повернутий Позивачу за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до Розрахунку спожитої теплової енергії за адресою: АДРЕСА_3 за період з 02.10.2013 по 14.04.2021 поставлено теплову енергію на загальну суму 110 281,18 грн.

У зв'язку із неоплатою відповідачем за спожиту послугу у останнього за період з 02.10.2013 року по14.04.2021 року утворилась заборгованість у розмірі 110 281, 18 грн.

На час прийняття рішення, доказів оплати поставленого товару у повному обсязі сторонами до матеріалів справи не надано.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Державне підприємство «Криворізька теплоцентраль» 16.03.2017 перетворено у Публічне акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з частиною 2 статті 108 Цивільного кодексу України Публічне акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» є правонаступником Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль».

В результаті проведення державної реєстрації змін до статуту Публічного акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», що пов'язані зі зміною типу товариства у відповідності до Закону України «Про акціонерні товариства», змінено найменування товариства з Публічного акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», про що 14.05.2018 внесені дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач є теплогенеруючою та теплопостачальною організацією у розумінні статті 1 Закону України «Про теплопостачання» як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.

Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено ст. ст. 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" та є обов'язковим для сторін на підставі закону.

За змістом ст. 25 цього Закону теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами, водночас своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є основними обов'язками споживача теплової енергії (ст. 24 Закону).

Згідно з ч. ч. 2, 3, 7 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" встановлені права та обов'язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов'язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

З матеріалів справи убачається, що договір постачання теплової енергії до зазначеного приміщення між позивачем та відповідачем не укладався.

У той же час, відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

При цьому, визначальним для вибору виду договору для укладення між теплопостачальною організацією та споживачем, і, як наслідок, тарифу, який застосовуватиметься у розрахунках між сторонами, є саме визначення категорії, до якої відноситься споживач: населення, яке є власниками, орендарями житлових приміщень (квартир) і отримує послуги з централізованого опалення, укладає із теплопостачальною організацією договір про надання послуг з централізованого опалення із зазначенням встановленого тарифу на послугу з централізованого опалення; фізичні особи-підприємці, які використовують, зокрема, нежитлові приміщення у структурі багатоквартирних житлових будинків для здійснення у них підприємницької діяльності, укладають з теплопостачальними організаціями договори купівлі-продажу теплової енергії із зазначенням у них встановленого тарифу для "інших споживачів".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 в справі № 904/6293/17.

Щодо суми основного боргу

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Факт щодо постачання позивачем теплової енергії відповідачу у період з 02.10.2013 по 14.04.2021 підтверджується Актами включення опалення та припинення подачі теплоносія за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ф. Караманиць (стара назва вул. Ватутіна), 47.

-Акт від 09.10.2013 року № 4303 про подачу теплоносія в будівлю;

-Акт від 06.03.2014 року № 4665 про припинення подачі теплоносія в будівлю;

-Акт від 27.10.2014 року № 5087 про подачу теплоносія в будівлю;

-Акт від 14.04.2015 року № 5520 про припинення подачі теплоносія в будівлю;

Акт від 18.10.2015 року № 5595 про подачу теплоносія в будівлю;

-Акт від 08.04.2016 року № 6079 про припинення подачі теплоносія в будівлю;

-Акт від 21.10.2016 року № 6082 про подачу теплоносія в будівлю;

-Акт від 25.03.2017 року № 6651 про припинення подачі теплоносія в будівлю;

-Акт від 03.11.2017 року про подачу теплоносія в будівлю;

-Акт від 02.04.2018 року № 8100 про припинення подачі теплоносія в будівлю;

-Акт від 14.11.2018 року про подачу теплоносія в будівлю;

-Акт від 08.04.2019 року про припинення подачі теплоносія в будівлю;

-Акт від 23.10.2019 року про подачу теплоносія в будівлю;

-Акт від 15.04.2020 року про припинення подачі теплоносія в будівлю;

-Акт від 01.11.2020 року про подачу теплоносія в будівлю;

-Акт від 14.04.2021 про припинення подачі теплоносія в будівлю.

Відповідно до Розрахунку спожитої теплової енергії за адресою: АДРЕСА_6 за період з 02.10.2013 по 14.04.2021 поставлено теплову енергію на загальну суму 110 281,18 грн.

Відповідно до пункту 18 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" від 21.07.2005 № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

З огляду на те, що у спірний період відповідач фактично споживав житлово-комунальні послуги, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснювати оплату за спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяцем, тож починаючи з 21 числа кожного місяця наступного за розрахунковим відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію за період з 02.10.2013 року по 14.04.2021 року у розмірі 110 281, 18 грн.

Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності. Позивач клопотання про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними не подавав.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

11 березня 2020 року у зв'язку з розповсюдженням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Вказаною постановою на всій території України запроваджено карантин в період з 12.03.2020 по 03.04.2020. В подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611, від 11.08.2021 №855, від 22.09.2021 №981 карантин неодноразово продовжувався. Постановою Кабінету Міністрів України №981 від 22.09.2021 строк дії карантину продовжено до 31.12.2021.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Вказаний закон набрав чинності 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. 27 травня до цієї постанови були внесені зміни у зв'язку з продовженням дії карантину до 31.08.2022.

Отже, вищевказаним законом строк позовної давності, встановлений ст. ст. 257, 258 Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину.

Суд погоджується з тим, що строк позовної давності по заборгованості за період з листопада 2013 по лютий 2017 року сплив.

У зв'язку із вищевикладеним суд відмовляє у стягненні заборгованості з відповідача, нарахованої позивачем за період з листопада 2013 по лютий 2017 року.

Надавши оцінку іншим запереченням відповідача суд зазначає таке.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до інформаційної довідки № 233970460 від 24.11.2020 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що власником нежитлового приміщення НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 є, Берчук Віталій Станіславович . Відповідачем зазначений факт не заперечується.

Будинок по АДРЕСА_1 має прилад комерційного обліку - загальнобудинковий вузол комерційного обліку теплової енергії. Відповідачем зазначений факт також не заперечується.

Відтак, обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»

Нежитлове приміщення відповідача є невід'ємною частиною житлового будинку. Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказане приміщення не підпадає під термін неопалювальне приміщення.

Відповідач не виконав своїх обов'язків по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії за період з березня 2017 по квітень 2021, у зв'язку з чим за відповідачем виникла грошова заборгованість у розмірі 65 469, 68 грн.

Відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика) встановлюється порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахункового у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлі та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку.

Нежитлове приміщення Відповідача є невід'ємною частиною будинку.

Враховуючи знаходження належного відповідачу приміщення в будівлі з внутрішньобудинковою системою теплопостачання, відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення, суд вважає, що вказане приміщення є опалювальними.

Об'єктом теплопостачання є будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку: нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних Приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу III Методики.

Розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за період з березня 2017 року по квітень 2021 на суму 65 469, 68 грн.

Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так позивач нарахував інфляційні втрати за кожною окремою сумою заборгованості за сукупний період з 01.01.2019 по 31.10.2021 на загальну суму 5 332, 00 грн.

Також позивач нарахував 3% річних за кожною окремою сумою заборгованості за сукупний період з 01.12.2018 по 17.11.2021 на загальну суму 2451,52 грн.

При здійсненні нарахування 3% річних та інфляційних втрат позивач керувався Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а саме відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Водночас суд вважає за необхідне вказати, що ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» містить у собі визначення лише порядок здійснення оплати за послуги щомісяця, проте не містить конкретний період розрахунку споживачем за надані йому послуги.

Здійснюючи оцінку правильності нарахування штрафних санкцій позивачем суд дійшов висновку, що відповідно до пункту 18 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" від 21.07.2005 № 630, Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

З огляду на викладене, відповідач повинен був здійснювати оплату за спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяцем, а позивач починаючи з 21 числа кожного місяця наступного за розрахунковим мав би розраховувати прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат суд зазначає, що сума, яка підлягає до стягнення з відповідача у розмірі 5 332, 00 є неточною, але не перевищує позовних вимог.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд зазначає, що позивач обрав неправильний період нарахування, тому здійснивши перерахунок 3% річних установив, що сума, яка підлягає до стягнення з відповідача становить 2 376, 68 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому судовий збір у розмірі 1 663, 58 грн слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Берчука Віталія Станіславовича ( АДРЕСА_5 ; ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (вул. Електрична, 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50014; ідентифікаційний код - 00130850) основний борг за поставлену теплову енергію у розмірі 65 469, 68 грн, 3% річних у розмірі 2 376, 68 грн, втрати від інфляції 5 332, 00 грн та судовий збір у розмірі 1 663, 58 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя Я.С. Золотарьова

Попередній документ
115229263
Наступний документ
115229265
Інформація про рішення:
№ рішення: 115229264
№ справи: 904/4233/23
Дата рішення: 28.11.2023
Дата публікації: 29.11.2023
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Дніпропетровської області
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (28.11.2023)
Дата надходження: 07.08.2023
Предмет позову: стягнення заборгованості у розмірі 118 064,70 грн