ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 953/750/23 Головуючий суддя І інстанції Бородіна Н. М.
Провадження № 22-ц/818/1289/23 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія:
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Бурлака І.В., Мальованого Ю.М.,
за участю секретаря судового засідання Зінченко М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кузнецова Анатолія Ігоровича на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 23 травня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання юридичного факту, визнання спільного сумісною власністю та поділ майна,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 , звернулась у суд із зазначеним позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просила встановити факт спільного проживання сторін з 01.03.2010р. по 29.08.2017, а також визнати право спільної сумісної власності на рухоме та нерухоме майно та поділити спільну сумісну власність.
Ухвалою суду від 06.02.2023р. провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.
Позивачем через уповноваженого представника 17.03.2023р. подана до суду заява про зміну предмета позову від 14.03.2023р., де позивач змінює позовні вимоги, із доказами направлення відповідачу.
За ч.3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Враховуючи, що позивач скористався своїм правом на зміну предмета позову, суд вважав за необхідне прийняти її заяву до розгляду.
Також позивачем, через уповноваженого представника заявлено клопотання про витребування доказів, а саме: в АТКБ «ПРАВЕКС БАНК»: кредитні договори, які були укладені між АТ «ПРАВЕКС БАНКС та ОСОБА_1 у період з 2008 по 2016 роки; відомості про дати внесення коштів за кредитним зобов'язанням; в AT КБ «ПРИВАТБАНК» витяг про рух коштів з розрахункового рахунку або платіжні доручення ФОП ОСОБА_1 за вересень та жовтень 2022 року. Наявність переказів коштів на суму 108 469,20 грн та 175 532,50 гри буде підтвердженням придбання вказаного срібла відповідачем під час шлюбу.
В обґрунтування поданих клопотань зазначає, що в позовній заяві до спільно нажитого майна включено автомобіль «DACIA logan», який був куплений за спільні кошти під час спільного проживання без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідач в відзиві зазначає, що цей автомобіль є його особистою приватною власність, оскільки він його придбав за кошти від реалізації автомобіля «LADA Ргіога», який в нього був раніше та додавши власних коштів.
Проте Автомобіль «LADA Ргіога» був куплений за кредитні кошти, які оформлювались в Акціонерному товаристві «ПРАВЕКС БАНК». гроші за кредитним зобов'язанням ОСОБА_1 виплачувались спільно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час спільного проживання до 2016 року з сімейного бюджету. Оскільки гроші за автомобіль «LADA Ргіога» виплачувались спільно позивачкою з відповідачем, автомобіль «LADA Ргіога» набуває статусу спільної сумісної власності. Тобто гроші отримані за реалізацію автомобіля «LADА Ргіога» також є спільним сумісним майном, а не особистими коштами ОСОБА_1 .
Для того, щоб підтвердити, що кошти за кредитним договором, укладеним ОСОБА_1 з AT «ПРАВЕКС БАНК» виплачувались до 2016 року тобто під час спільного проживання просимо суд витребувати інформацію щодо кредитного зобов'язання ОСОБА_1 в AT «ПРАВЕКС БАНК» та відомості про дати внесення коштів за кредитними зобов'язанням.
В позовній заяві до складу спільно нажитого майна включено: срібло лігатурною вагою 4520, грамів придбане у вересні 2022 року вартістю 108 469, 20 грн , срібло лігатурною вагою 7022,0 грамів, придбане у жовтні 2022 року - вартістю 175 532,50 грн
Вказане срібло було куплено за спільні кошти. Оплата за срібло здійснювалась з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_1 , який знаходиться в AT КБ «ПРИВАТБАНК». На підтвердження цих операцій у позивача наявні лише копії акту №2 прийому передачі до договору №19/05-2022ДМ від 19 травня 2022 р від 01 вересня 2022 р. та специфікації №2 від 31 серпня 2022 р. та копії проекту договору № 19/10-2022дм від 19.10.2022 року та специфікації №1 від 19 жовтня 2022 року (без підписів сторін) та {додатки).
Оскільки у позивача відсутні оригінали вказаних документів, їх місцезнаходження позивачу невідоме, підтвердити обставину придбання срібла може наявність переказів сум коштів у розмірі 108 469, 20 грн та 175 532,50 грн з розрахункового рахунка ФОП ОСОБА_1 , який знаходиться в AT КБ «ПРИВАТБАНК» на інші рахунки у вересні та жовтні 2022 року відповідно. Наявність переказів коштів на суму 108 469, 20 грн та 175 532,50 грн з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_1 на інші рахунки буде доказом покупки срібла.
Також відповідачем до суду 15.05.2023р. був поданий зустрічний позов та заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23 травня 2023 року змінену позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до розгляду.
В задоволенні клопотань ОСОБА_2 про витребування доказів відмовлено.
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 ро продовження процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя залишено без розгляду.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі, представник ОСОБА_1 - адвокат Кузнецов А.І. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить ухвалу суду від 23 травня 2023 року скасувати в частині відмови в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про продовження процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви, залишенні без розгляду зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 та відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову скасувати та задовольнити заяви.
Скарга мотивована тим, що договір про надання правової допомоги відповідачем було укладено 11 квітня 2023 року, та 26 квітня 2023 року засобами поштового зв'язку було надіслано відзив на позов та заява про продовження процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви і доказів.
Вказує, що відповідачем строк на подання зустрічного позову було пропущено з поважних причин, оскільки відповідач юридично необізнана особа, а тому його право на захист та доступ до правосуддя не може бути порушеним, з огляду на те, що затримка з поданням зустрічного позову пов'язана з пошуком можливості отримати правничу допомогу, збиранням доказів, необхідних для формування зустрічного позову, про що відповідач своєчасно повідомляв суд першої інстанції у своїх відповідних клопотаннях.
Вважає, що з моменту отримання заяви про продовження процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви, з 01.05.2023 року до 22.05.2023 року суд не постановив ухвалу про відмову в поновленні строку на подання зустрічної позовної заяви і не направив її заявнику, тому ОСОБА_1 скористався своїм законним правом і 11.05.2023 року подав зустрічну позовну заяву разом з заявою про забезпечення позову.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Коломієць Я.Л. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу в оскарженій частині залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що юридична необізнаність ОСОБА_1 не є достатньої підставою для поновлення процесуальних строків.
Вказує, що апелянт не навів жодних об'єктивних причин пропуску строку на подання зустрічної позовної заяви. Всі причини вказані апелянтом є суб'єктивними і безпосередньо пов'язані з його особою та його волею, дії апелянта свідчать про навмисне затягування строків, визначених судом.
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції у оскарженій частині не відповідає.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, поряд із цим, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи (ст. 12 ч. 4, ч. 5 п.п. 1, 3, 4, ст. 214 ч. 2 ЦПК України).
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом; строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (ст. 120 ч. 1, ст. 122 ч. 1 ЦПК України).
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом; документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 126 ч.ч. 1, 2 ЦПК України).
Статтею 127 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1);
встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч. 2);
якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (ч. 3);
одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк (ч. 4);
пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію (ч. 5).
Поважність причин пропущення процесуального строку та необхідність його поновлення чи продовження підлягають доказуванню ініціатором відповідного клопотання за загальними правилами доказування в цивільному процесі (ст.ст. 12, 13, 76-81 ЦПК України).
Строки, встановлені ЦПК України або судом, є обов'язковими для суду та для учасників судового процесу, оскільки, зокрема, визначають час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію.
За приписами ЦПК України: відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі (ст. 178 ч. 7);
Відповідно до ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
З матеріалів справи вбачається, що в ухвалі суду від 06 лютого 2023 року про відкриття провадження у справі встановлено відповідачу строк 15 днів з моменту отримання цієї ухвали суду право подати зустрічний позов. Вказаною ухвалою було призначене підготовче засідання у справі на 14.03.2023 року (а.с. 155-156 т.1). Копію зазначеної ухвали разом з копією позовної заяви відповідач ОСОБА_1 отримав особисто 21 лютого 2023 року, про що свідчить розписка про отримання (т.1 а.с. 180).
14 березня 2023 року від ОСОБА_1 надійшов відзив та заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю звернення до кваліфікованого спеціаліста за правовою допомогою, для чого йому потрібен додатковий час на укладення договору з адвокатом, у зв'язку з чим підготовче засідання було відкладене на 28.04.2023.
У томі другому на а.с.15 -18 міститься заява від 17.03.2023 року представника позивачки ОСОБА_2 - адвоката Коломієць Я.Л. про зміну предмету позову, в кому, вона змінила позовні вимоги щодо переліку та вартості спільного мана, яке підлягає поділу між сторонами.
Згідно ордеру адвоката Кузнєцова А.І. - він представляє інтереси відповідача ОСОБА_1 в цій справі на підставі договору про надання правової допомоги від 22 квітня 2023 року, 25 квітня 2023 року адвокат Кузнецов А.І. через систему «Електронний Суд» звернувся з заявою про залучення його до участі у справі у якості представника ОСОБА_1 та проведення підготовчого судового засідання за його участі у режимі відеоконференції (а.с. 2-5 т.2).
27 квітня та 28 квітня 2023 року засобами поштового зв'язку представниця позивачки адвокат Коломієць Я.Л. надіслала на адресу суду нові письмові докази та заяви про їх долучення до матеріалів справи, а 28 квітня 2023 року - клопотання про витребування доказів (а.с. 25-35, 43-53 т.2).
Ухвалою суду першої інстанції від 28 квітня 2023 року було розглянуто та задоволено клопотання представників сторін про проведення підготовчого провадження в режимі відеоконференції та відкладено його на 23 травня 2023 року (а.с. 55 т.2).
Представник відповідача 26 квітня 2023 року поштовим зв'язком подав до суду першої інстанції свій відзив на позов з урахуванням уточненої позовної заяви (надійшов до суду першої інстанції 01.05.2023), в якому виклав свої заперечення щодо повного задоволення позовних вимог та просив суд визнати поважними та продовжити процесуальний строк на її подання та подання зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і доказів та наявної у нього письмові докази на підтвердження своїх аргументів, серед яких є також адвокатський запит від 25 квітня 2023 року щодо витребування доказів (а.с. 58-172 т.2). У клопотання про визнання поважними та продовження процесуального строку представник відповідача - адвокат Кузнєцов А.І. зазначив про те, що 11 квітня 2023 року відповідач уклав договір на представництво своїх інтересів у даній справі з адвокатом Кузнецовим А.І., 12 квітня 2023 адвокат ознайомився з матеріалами справи, з урахуванням великого об'єму інформації представник опитував свідків на підставі п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатут та адвокатську діяльність» та збирав відповідні докази щодо спростування доводів позову, які додані до відзиву, а також продовжує їх збір для подачі зустрічного позову, який відповідно бажає подати до суду першої інстанції (а.с. 76 т.2).
Відповідно до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
У статті 12 ЦПК України передбачено, що Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
2. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
5. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
У статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому у ст. 2 ЦПК України так визначена основна мета (завдання) цивільного судочинства: завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно ч. 6 ст. 32 ЦПК України зустрічний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, незалежно від їх підсудності пред'являються в суді за місцем розгляду первісного позову.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
У статті 120 ЦПК України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Стаття 121 ЦПК України передбачає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 126 ЦПК України).
У ч.ч. 2, 3 ст. 127 ЦПК України вказано, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Суд першої інстанції всупереч вказаних норм цивільного процесуального права при ухваленні свого рішення за заявою відповідача про продовження встановленого судом 15-денного процесуального строку не звернув належної уваги, що відповідач з урахуванням складності спору дійсно потребував правничої допомоги, на яку він має законне право. Суд першої інстанції не встановив і в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач зловживав своїми процесуальними правами чи діяв недобросовісно та навмисно затягував підготовче провадження. Суд не надав належної оцінки наданим представником відповідача копіям запитів з приводу витребування доказів на підтвердження доводів свого зустрічного позову, частина з яких утримувалась позивачкою. За таких обставин не можна вважати, що наданий судом відповідачу 15-денний строк з урахуванням процесуальних ускладнень, про які відповідач вчасно повідомив суд, та які в частині необхідності отримання доказів на підтвердження заперечень та доводів зустрічних позовних вимог - є достатній.
Відповідно до ч.ч. 3-5, 8 ст. 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
У частинах першої та другої статті 193 ЦПК України вказано, що відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом, ч. 3 ст. 193 ЦПК України.
Згідно ч. 3 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику, а не залишається без розгляду, як помилково вказав суд першої інстанції. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Суд відмовив у поновленні процесуального строку та у розгляді зустрічного позову разом зі зміненим позовом позивачки. Однак при цьому з порушенням вказаних принципів пропорційності та рівності сторін суд не надав оцінки доводам заяви про продовження строку на подачу зустрічної позовної заяви з мотивів необхідності витребування додаткових доказів на його обґрунтування.
Суд не звернув уваги на норму ч. 7 ст. 83 ЦПК України, якою передбачено: якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів. Оскільки у зв'язку з цим суд має надати відповідачу додатковий строк на виконаних норм цивільного процесуального права, відмова у продовженні встановленого судом 15-денного строку на подачу зустрічного позову разом з відповідними доказами на їх підтвердження є на думку колегії суддів апеляційного суду надмірним процесуальним формалізмом, така відмова суду не відповідає основному завданню цивільного судочинства, яке визначено у ст. 2 ЦПК України.
Крім того, суд не з'ясував, що метою пред'явлення зустрічного позову є спільний розгляд позовів, що забезпечує процесуальну економію та концентрацію процесуальної діяльності суду, запобігає постановленню суперечливих судових рішень та сприяє ефективному захисту прав обох сторін, що відповідає основному завданню цивільного судочинства, визначеному у ст. 2 ЦПК України.
Доступ до суду, як елемент права на справедливий судовий розгляд, не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Згідно з рішенням ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним. Отже, надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції).
Європейський суд з прав людини також зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, №14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).
На зазначене судом першої інстанції не було звернуто належної уваги, що призвело до помилкового застосування норм процесуального права, що також не відповідає завданню підготовчого провадження, зокрема: остаточному визначенню предмету спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів (п.п. 1-3 ч. 1 ст. 189 ЦПК України).
При цьому колегія суддів зважає на те, що поновлення процесуального строку, прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом, а також пов'язане з цим вирішення заяви про забезпечення зустрічного позову, перебуває виключно у компетенції суду першої інстанції, наразі підготовче провадження в суді першої інстанції не закінчено. З цих підстав апеляційна скарги в цій частині залишається без задоволення.
Оскільки суд першої інстанції в частині відмови в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про продовження процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви, залишенні без розгляду його зустрічної позовної заяви та відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову порушив норми цивільного процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, то відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 380 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує ухвали суду, що перешкоджає в цій частині подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Питання про відшкодування судових витрат у даному випадку судом апеляційної інстанції відповідно до ст. 141 ЦПК України не вирішується з огляду на відсутність остаточного рішення по суті позову.
Керуючись ст.ст. 259, 374, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кузнецова Анатолія Ігоровича задовольнити частково.
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 23 травня 2023 року в частині відмови в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про продовження процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви, залишенні без розгляду зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 та відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову - скасувати, та справу в цій частині направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 28 листопада 2023 року.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді колегії І.В.Бурлака.
Ю.М.Мальований.