Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/796/23 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.11.2023 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у письмовому провадженні, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20.11.2023, якою стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3. 187 КК України,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк два місяці, тобто до 20.01.2024 включно .
ВСТАНОВИЛА:
В провадженні Кіровського районного суду м. Кіровограда перебувають матеріали кримінального провадження №12021121020000880 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20.11.2023продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк два місяці, тобто до 20.01.2024 включно.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, звільнити обвинуваченого з-під варти.
З оскаржуваною ухвалою не погоджується, вважає її незаконною та необгрунтованою. Вказує на порушення права на захист та безпідставне тримання під вартою.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
В апеляційній скарзі питання про участь особисто обвинуваченим ОСОБА_5 не ставиться, у зв'язку з чим колегія суддів, згідно до ч.4 ст.422-1 КПК України, вважає за можливе розглянути дану апеляційну скаргу у письмовому провадженні.
Ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До закінчення продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд першої інстанції повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону місцевим судом дотримані в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції під час перегляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст. 422-1 КПК України не здійснює перевірку правильності пред'явленої підозри та не перевіряє докази, що підтверджують або спростовують винуватість особи.
Висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 на більш м'який, є правильним.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, що з урахуванням тяжкості покарання свідчить про реальність ризику переховування від суду.
Судом першої інстанції вірно враховано існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, на даний час продовжують існувати ризики передбачені ч. 1 ст.177 КПК України, які були на час обрання запобіжного заходу обвинуваченому, тому відсутні підстави для застосування, щодо ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Судом першої інстанції правильно враховано суспільну небезпечність злочину, який інкримінується обвинуваченому, суворість можливого покарання ОСОБА_5 та визнано за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя у разі зміни обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Наведені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що виправдовують потребу у триманні обвинуваченого під вартою та є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, зазначених у ст. 176 КПК України не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та забезпечити виконання покладених на обвинувачених процесуальних обов'язків.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою як досудового так і судового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».
Як під час розгляду клопотання місцевим судом, так і під час апеляційного розгляду не встановлено відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_5 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
У матеріалах справи відсутні будь-які дані стосовно того, що відпали або зменшились ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу обвинуваченому, отже підстави для зміни запобіжного заходу відсутні.
Строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою закінчується та до спливу цього строку судове провадження не може бути завершене з об'єктивних причин, отже місцевий суд дійшов правильного висновку про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, та вважає, що інший, більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти вказаним ризикам.
Рішення суду першої інстанції щодо необхідності задоволення клопотання прокурора є правильним, оскільки доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_5 перебувати на волі.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи, на які посилається у своїй апеляційній скаргі обвинувачений не є суттєвими та не впливають на правильність прийнятого судового рішення і не можуть слугувати підставою для його скасування, а тому підстав для застосування судом до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.
Підтверджуючих доказів неможливості утримання обвинуваченого в СІЗО за станом здоров'я не надано.
Будь-яких інших переконливих доводів щодо незаконності рішення суду в апеляційних скаргах не наведено та не надано під час апеляційного розгляду справи.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом.
За таких обставин апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, а ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 331, 376, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20.11.2023, якою стосовно ОСОБА_5 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк два місяці, тобто до 20.01.2024 включно - залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4