Провадження № 2/537/997/2023
Справа № 537/3260/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.11.2023 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області у складі
головуючого судді Маханькова О.В.,
за участі секретаря судового засідання Поколоти О.В.,
представника позивача адвоката Скиби В.Б.,
представника відповідача Черкащенко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області
про визнання прав та обов'язків забудовника в порядку спадкування за законом,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, відповідно до вимог якої просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 права та обов'язки забудовника в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо житлового будинку « АДРЕСА_1 .
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач ОСОБА_1 , 04.07.2000 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу АВК № 847352 продав ОСОБА_3 належні йому 3/5 частки домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_2 та розташоване земельній ділянці площею 451 кв. м. із земель державного фонду. 29.11.2000 моя мати, ОСОБА_2 за нотаріально посвідченим договором купівлі - продажу АВО № 147512 купила у ОСОБА_4 інші 2/5 частки домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_2 та розташоване земельній ділянці площею 451 кв. м. із земель державного фонду. Право власності ОСОБА_2 на 2/5 частки було зареєстроване 21.12.2000 в Кременчуцькому МБТІ у реєстровій книзі № 6 за реєстровим № 813. Домоволодіння АДРЕСА_2 у цілому складалося з двох окремих житлових будинків «А,а» і «Б,б» та відповідних до цих будинків господарських будівель і споруд. До складу 3/5 часток домоволодіння, власницею яких є ОСОБА_3 входить окремий житловий будинок «Б,б», вбиральня «И» та огорожа № 1. До складу 2/5 часток, власницею яких була ОСОБА_2 входив окремий житловий будинок «А,а», вбиральня «В», льох «Е», гараж «Ж», колодязь «К», огорожа № 2. Житлові будинки обладнані окремими входами як до будинків так і на подвір'я цих будинків. Житлові будинки, господарські будівлі і споруди у спільному користуванні співвласників не перебували. Земельна ділянка площею 451 кв.м юридично перебувала у користуванні обох співвласників, але фактично користування земельною ділянкою здійснювалося у відповідності до часток кожного співвласника з урахуванням розташування відокремлених житлових будинків та господарських будівель і споруд. В подальшому, у зв'язку з тим, що житловий будинок «А,а», який входив до складу 2/5 часток, що належала ОСОБА_2 був 1895 року забудови, неодноразово ремонтувався та зі спливом терміну його експлуатації ремонту не підлягав, ОСОБА_2 вирішила побудувати новий житловий будинок «Г» на місці старого «А,а». 13.07.2006 року рішенням виконавчого комітенту Крюківської районної ради за № 400 пунктом 1 ОСОБА_2 був наданий дозвіл виконати будівництво нового житлового будинку розміром 10,40 х 6.70 м. та нежитлової прибудови розміром 2.00 х 2.00 м. в садибі по АДРЕСА_2 за погодженням головного архітектора міста. Відповідно до п. 2 ОСОБА_5 необхідно було одержати у відділі архітектури Крюківського райвиконкому генеральний план з показом місця будівництва житлового будинку та нежитлової прибудови до житлового будинку. Згідно до п. 3 ОСОБА_2 була зобов'язана розпочати будівництво нового будинку після одержання дозволу на будівельні роботи в інспекції держаного архітектурно-будівельного контролю. Але, за дозволом на будівельні роботи ОСОБА_2 в інспекцію ДАБК не звернулася та почала будівництво без такого дозволу. Старий будинок «А,а» був знесений та на його місці у 2007 році був побудований новий будинок «Г» та прибудова «г». Прибудова «г1» була побудована у 2013 році. Будинок був обладнаний комунікаціями електропостачання, водопостачання та газопостачання згідно до проектів відповідних комунальних підприємств м. Кременчука. За життя, ОСОБА_2 , маючі відповідні права та обов'язки забудовника, питання щодо будівництва нового будинку без дозволу на будівельні робот не вирішила та не передала новозбудований будинок для прийняття в експлуатацію у встановленому законом порядку. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яку прийняв позивач ОСОБА_1 шляхом подання заяви до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Спірідович Н.В. від 27.08.2019 року. 27.08.2019 року була заведена спадкова справа за № 64657757 у спадковому реєстрі та за № 87-2019 у нотаріуса. Позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем. Інших спадкоємців відповідно до ст. 1241 ЦК України не має. 12.02.2020 року я отримав свідоцтво про право на спадщину за законом щодо банківських вкладів спадкодавця ОСОБА_2 12.02.2020 року постановою нотаріуса про відмову у вчинені нотаріальних дій ОСОБА_1 , як спадкоємцю було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме на житловий будинок «Г,г,г1» за відсутністю правовстановлюючих документів на новостворене нерухоме майно. Згідно до довідки КП «КМБТІ» за № 61/98 від 13.01.2020 року станом на 28.12. 2012 право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано: за ОСОБА_2 2/5 частки, за ОСОБА_3 - 3/5 частки. Без дозвільних документів побудований житловий будинок «Г», прибудови «г», «г1» загальною площею 66,6 кв. м., житловою 25,5 кв. м. Житловий будинок «А,а», загальною площею 45,3 кв. м., житловою 17,7 кв. м., вбиральня літ. «В», гараж літ. «Ж» знесені. У зв'язку з тим, що усі об'єкти нерухомого майна, що розташовані у домоволодінні АДРЕСА_2 до початку будівництва нового будинку юридично перебували у спільній частковій власності двох співвласників, а фактично це майно було поділене між співвласниками та визначений порядок користування земельною ділянкою, про що було зазначено вище, співвласниця ОСОБА_3 з метою поділу часток співвласників у справі спільної часткової власності, у 2020 році звернулася в Крюківський районний суд м. Кременчука з позовом до мене, ОСОБА_1 , як спадкоємця співвласника ОСОБА_2 про поділ часток у праві спільної часткової власності., про що було винесено рішення. Спадкодавець ОСОБА_2 право власності на новостворений нею будинок «Г,г,г1» не набула, оскільки будинок будувала без дозволу на виконання будівельних робіт, а після закінчення будівництва будинок для прийняття в експлуатацію не передала, тому зазначений об'єкт нерухомого майна не входить до складу спадщини. Але за життя спадкодавець ОСОБА_2 мала діючі права і обов'язки забудовника нерухомого майна і ці права і обов'язки спадкодавця ОСОБА_2 , як забудовника нерухомого майна входять до складу спадщини та успадковані мною, позивачем ОСОБА_1 . Також, у порядку спадкування до позивача перейшло право користування земельною ділянкою, на якій був розташований старий житловий будинок «А,а», а на даний час розташований новий житловий будинок «Г,г,г1».
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.08.2023 по справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.09.2023 витребувано у КП «КМБТІ» належним чином завірену копію інвентаризаційної справи на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Представником відповідача ОСОБА_6 до суду подано відзив, відповідно до якого просять суд застосувати до позовної заяви ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання прав та обов'язків забудовника в порядку спадкування за законом позовну давність; у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відзив обґрунтовано тим, що якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, то спадкоємець також не набуває такого права у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду. Так, з листа Міськрайонного управління у Кременчуцькому районі в м. Кременчуці, Горішніх Плавнях Головного управління держгеокадастру у Полтавській області від 24.12.2019 за № 1054/122-19 вбачається, що в Книгах записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, було виявлено, що державний акт на право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_2 не видавався. Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач не надав належних та допустимих доказів наявності у спадкодавця ОСОБА_2 права власності на землю або про право користування земельною ділянкою, а також не підтвердив наявність прав забудовника у спадкодавця на момент смерті та відкриття спадщини Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачем у порядку спадкування прав та обов'язків забудовника. Так, з доданої до позовної заяви копії постанови приватного нотаріуса Спірідович Н.В. про відмову у вчиненні нотаріальних дій вбачається, що остання датована 12.02.2020 за № 72/02-31. В той час як позивач звернувся до суду з позовом про визнання прав та обов'язків забудовника аж 11.08.2023. Роблячи аналіз зазначених норм права, Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області вважає, що ОСОБА_1 пропущено загальний строк позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом. Враховуючи вищевикладене, Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Представником позивача - адвокатом Скибою В.Б. до суду подано відповідь на відзив, в якій просить суд заперечення викладені у відзиві відхилити та позов задовольнити.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.10.2023 по цивільній справі закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник позивача - адвокат Скиба В.Б. в судовому засіданні зазначив, що мати позивача ОСОБА_2 в 2007 році отримала дозвіл від Кременчуцької міської ради на знесення старого будинку, в якому постійно проживала померла для будівництва нового, також отримала дозвіл пожежної інспекції, санітарної інспекції, проект головного архітектора м. Кременчука, і земельна ділянка, на якій знаходиться будинок була в спільній власності з ОСОБА_3 . Зазначає, що при оформленні всіх дозвільних документів та при оформленні договорів купівлі-продажу не виникало питання стосовно цільового призначення земельної ділянки, на якій знаходиться домоволодіння, адже на час, коли оформлялися ці договори вважалося, що якщо оформлюють право власності на домоволодіння то земельна ділянка, на якій розташоване майно автоматично також оформлялося. Після завершення будівництва ОСОБА_2 не звернулася до компетентних органів для введення в експлуатацію нового будинку, і коли позивач оформлював спадкові права після померлої матері, нотаріусом було відмовлено, у зв'язку з тим, що у технічному паспорті стоїть відмітка, що будинок побудований без дозвільних документів. Зазначає, що до дозвільних документів належить дозвіл на будівництво та дозвіл на виконання будівельних робіт, що само по собі створює юридичну колізію, яка існувала до 2018 року. Наголошує, що у 2018 році відбулися зміни в законодавстві, відповідно до яких будинку побудовані з 05 серпня 1992 року по 09 липня 2015 року без дозволу на виконання будівельних робіт можуть бути прийняті в експлуатацію. Щодо зазначення представником відповідача про застосування позовної давності, зазначає, що після того як позивачу нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії, співвласник ОСОБА_3 звернулася до ОСОБА_1 , як до спадкоємця з позовом про поділ часток у праві спільної часткової власності. Так як винесене рішення про поділ набрало законної сили в жовтні 2020 року, то саме з того часу і потрібно рахувати строк позовної давності.
Представник відповідача - ОСОБА_6 в судовому засідання заявила, що не підтримує позицію позивача. Посилаючись на актуальну практику Верховного суду зазначає, що дійсно до спадкоємця можуть перейти права та обов'язки забудовника в порядку спадкування до завершення будівництва, яке має здійснюватися відповідно до закону. Зазначає, що позивачем до позову надані документи, а саме рішення міської ради, які надають дозвіл на здійснення будівництва, проте померла не звернулася до державної будівельної інспекції для отримання дозволу на проведення будівництва. Вказане будівництво здійснювалося на земельній ділянці, яка не була відведена для цих цілей. Відповідно до вимог Земельного кодексу України, який діяв на час спірний правовідносин, зазначено, що право власності на земельну ділянку має підтверджуватися державним актом на землю, який виданий відповідними компетентними органами. Відповідно до долученого до матеріалів справи листа, вбачається, що при початку будівництва домоволодіння померлій ОСОБА_2 державний акт на землю не видавався. Зазначає, що відсутність вказаних документів, а саме державного акту на землю, який видавався померлій на земельну ділянку, на якій проводилося будівництво та дозволу на проведення будівництва нового домоволодіння є підставою вважати, що позивач не має права на спадкування прав забудовника, тому в задоволенні позову потрібно відмовити.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, вислухавши думку сторін, встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Як достовірно встановлено в судовому засіданні договором купівлі-продажу від 04.07.2000 (зареєстровано в реєстрі за № 1292) ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_3 купила 3/5 частини домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_2 . Ці 3/5 частини домоволодіння належить продавця ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, видано Кременчуцьким УЖКГ міської Ради Полтавської області 06.06.2000 року за р. № 25.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 29.11.2000 (зареєстровано в реєстрі за № 2354) ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_7 купила 2/5 частини домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_2 .
Як вбачається із експертного висновку Державного пожежного нагляду Крюківського району м. Кременчук від 29.05.2006 № 760, державний пожежний нагляд Крюківського району м. Кременчука не заперечує проти будівництва нового житлового будинку літ. «Г» по АДРЕСА_2 при умові дотримання діючих будівельних норм та правил пожежної безпеки.
Кременчуцькою міською санітарно-епідеміологічної станції було винесено висновок про можливість розташування об'єкта № 5873/03-01 від 05.06.2006, відповідно до змісту якого вважають за можливе погодити будівництво нового житлового будинку літ. «Г» по АДРЕСА_2 .
Згідно Рішення від 13.07.2006 № 400 Виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області Про дозвіл гр. ОСОБА_2 будівництва житлового будинку та нежитлової прибудови до житлового будинку на садибі по АДРЕСА_2 , дозволили ОСОБА_2 виконати будівництво нового житлового будинку розміром 10.40х6.70 м. та нежитлової прибудови розміром 2.00х2.00 м. на садибі по АДРЕСА_2 з погодженням головного архітектора міста. Гр. ОСОБА_2 одержати у відділі архітектури Крюківського райвиконкому генплан з показом місця будівництва житлового будинку та нежитлової прибудови до житлового будинку на садибі по АДРЕСА_2 . Будівництво розпочати після одержання дозволу на будівельні роботи в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. Контроль за виконання цього рішення покласти на відділ архітектури виконавчого комітету районної ради.
Відділом архітектури виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області затверджено генплан садиби з показом місця будівництва за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено відповідний актовий запис № 587, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 03.04.2019.
Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі після смерті ОСОБА_2 02.04.2019 було заведено спадкову справу за номером у спадковому реєстрі 64657757 від 27.08.2019.
Приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Спірідович Н.В. було видано позивачу ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом (зареєстровано в реєстрі № 137), яка складається із вкладу з відповідними відсотками на депозитному рахунку, вкладу з відповідними відсотками на картковому рахунку, відсотки та компенсації за вклдаом «Депозит плюс».
Як вбачається із відповіді № 1054/122-19 від 24.12.2019 Головного управління держгеокадастру у Полтавській області, здійснивши перевірку в Книгах записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, було виявлено, що державний акт на право власності на земельну ділянку ,яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_2 не видавався.
Відповідно до Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14.09.2020 Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ часток у праві спільної часткової власності - задоволено. Припинено за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 2/5 частки житлового будинку літ. «Б б», вбиральні літ. «И», огорожу № 1, розташованих по АДРЕСА_2 . Визнано за позивачем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на 2/5 частки житлового будинку літ. «Б б», вбиральні літ. «И», огорожу № 1, розташованих по АДРЕСА_2 . Припинено за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на 3/5 частки житлового будинку літ. «А а», », вбиральні «В», льоху «Е», гаража «Ж», колодязя «К», огорожу № 2, розташованих по АДРЕСА_2 . Визначено за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 3/5 частки житлового будинку літ. «А а», вбиральні «В», льоху «Е», гаража «Ж», колодязя «К»., огорожу № 2, розташованих по АДРЕСА_2 .
Як вбачається із копії Технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 (інвентаризаційна справа № 2233), наявний план будинку садибного типу, літера «Б» загальною площею 40,9 кв.м. та будинку садибного типу, літера «Г» загальною площею 66,6 кв.м.
Відповідно до Звіту про оцінку майна від 08.08.2023 оціночна вартість об'єкта (житловий будинок, загальною площею 66,6 кв.м., житловою площею 25,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ) без урахування ПДВ складає 120000 грн.
З матеріалів цивільної та інвентарної справ вбачається, що будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 здійснювалося на місці розташування будинку літ. «А, а», який померла ОСОБА_2 придбала у власність за договором купівлі-продажу від 29.11.2000.
Матеріали цивільної справи, а також інвентарної справи щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 не містять інформації щодо часу початку будівництва, періоду будівництва будинку, а також доказів щодо дотримання ОСОБА_2 передбачених законом умов для здійснення будівництва житлового будинку та отримання необхідних дозвільних документів.
Згідно ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
З положень ст. 331 ЦК України вбачається, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Ст. 177 та ч. 1 ст. 178 цього Кодексу визначають, що об'єкти цивільних прав (в тому числі майнові права) можуть вільно відчужуватись або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
Водночас, згідно п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалось згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.
Таким чином, права та обов'язки забудовника можуть входити до складу спадщини та переходити в порядку спадкування від спадкодавця до спадкоємця лише у разі, якщо вони виникли з передбачених законом підстав, а будівництво здійснювалося з дотримання вимог закону.
При цьому, згідно ст. 4, 8, 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» для створення об'єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає: підготовку містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у випадках і порядку, передбачених законодавством; здійснення в необхідних випадках передпроектних робіт, а також заходів з охорони нововиявлених під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єктів містобудування, що відповідно до закону мають антропологічне, археологічне, естетичне, етнографічне, історичне, мистецьке, наукове чи художнє значення; пошук архітектурного рішення, розроблення, погодження у визначених законом випадках і затвердження проекту; виконання робочої документації для будівництва, а в разі виконання її або окремих її частин іншим виконавцем - здійснення авторського нагляду за таким виконанням; будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) та знесення об'єкта архітектури, архітектурно-будівельний контроль, технічний та авторський нагляди під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування; прийняття спорудженого об'єкта в експлуатацію.
Робоча документація для будівництва (реконструкції, реставрації, капітального ремонту) об'єкта архітектури виконується відповідно до норм і правил на підставі затвердженого проекту.
Забудовник має право на виконання будівельних робіт після розроблення проектної документації, подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт/отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Виконання будівельних робіт без відповідного документа вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Разом з тим, згідно ст.ст. 26, 27, 29, 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом; виконання підготовчих та будівельних робіт; державна реєстрація спеціального майнового права на об'єкт незавершеного будівництва та майбутній об'єкт нерухомості у випадках, визначених законом; проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об'єктів (крім об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об'єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію у випадках, визначених цим Законом, об'єкт (його складову).
Забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки.
Фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.
Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; копія документа,що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об'єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.
Замовник має право виконувати будівельні роботи після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю/видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт.
Водночас, згідно ст. 38, 40 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (ч.ч. 1, 2 ст. 78 ЦК України).
Громадяни Українина бувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) (ч. 1 ст. 81 ЗК України).
Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам (ч.ч. 1, 2 ст. 93 ЗК України).
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст.ст. 125, 126 ЗК України).
Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.
Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних нормі правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України).
Згідно п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень статті 1218 ЦК та з урахуванням роз'яснень, наданих у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».
Згідно зі ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво, до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
Тобто, права забудовника виникають в особи (а в подальшому - можуть входити до складу спадщини та переходити у порядку спадкування) лише у разі дотримання вищезазначених законодавчих вимог щодо отримання та реалізації статусу забудовника земельної ділянки.
В іншому разі таке будівництво вважається самочинним. Особа, яка здійснила/здійснює таке будівництво, набуває лише право на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва, однак не на майнові права права забудовника. Тому, враховуючи, що такі права не виникли, а тому не можуть входити до складу спадщини після смерті такої особи.
Згідно зі статтею 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Стороною позивача не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факту набуття спадкодавицею ОСОБА_2 статусу, прав та обов'язків забудовника, та, відповідно, включення вказаних майнових прав до складу спадщини, також не доведений факт, що остання мала право власності або право користування земельною ділянкою, на якій було збудовано будинок, що підтверджується належними документами.
Беручи до уваги вище наведене, вивчивши та оцінивши докази, які надані сторонами, врахувавши, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання прав та обов'язків забудовника в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_2 на житловий будинок «А,а,а1» по АДРЕСА_2 потрібно відмовити.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
В силу вимог ст. 141 ЦПК України також не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання прав та обов'язків забудовника в порядку спадкування за законом відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 27.11.2023.
Суддя Маханьков О.В.