Справа № 527/2939/22
провадження 2/527/111/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2023 року м. Глобине
Глобинський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді -Мицик С.А., за участю секретаря судового засідання -Кривченко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків,-
ВСТАНОВИВ:
09.11.2022 представник ТОВ «Авентус Лізинг» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 17.01.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Лізинг» було укладено Договір фінансового лізингу № КВ-170120/507. За умовами Договору Лізингодавець зобов'язався придбати у свою власність транспортний засіб/Предмет лізингу, та передати його у платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу. Свої зобов'язання відповідач своєчасно, належним чином та в повному обсязі виконав, зокрема, придбав Предмет лізингу, а саме автомобіль AUDI А6, 2003 року випуску, № шасі/кузова НОМЕР_1 , що підтверджується Актом прийому-передачі від 17.01.2020. В період до літа 2020 р. відповідач належно сплачував платежі за договором фінансового лізингу, поводив себе як належний користувач. Але у липні 2020 у нього виникла прострочена заборгованість за договором. 12.08.2020 фахівці відділу турботи про клієнтів ТОВ «Авентус Лізинг» вилучили (як заходи самозахисту власника та власності) у відповідача автомобіль через наявну прострочену заборгованість за договором фінансового лізингу, та дія договору припинена через односторонню відмову Лізингодавця(власника майна). 10.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання договору недійсним та застосування реституції у формі стягнення з ТОВ «Авентус Лізинг» коштів, сплачених на виконання договору фінансового лізингу. Таким чином, саме в період з дати подання позову у іншій справі ТОВ «Авентус Лізинг» довідалося про порушення його права на майно, а саме, про те, що автомобіль перебував у користуванні третьої особи ( ОСОБА_2 , але без належних правових підстав, тобто, за недійсним договором), відтак строк позовної давності не пропущений. В подальшому автомобіль AUDI А6, 2003 року випуску, № шасі/кузова НОМЕР_1 було продано у дійсний наступний фінансовий лізинг, який вдало та належно закінчився по спливу строку лізингу, за ціною 138560 грн., відповідно до проведеної експертної оцінки ринкової вартості. Зауважив, що автомобіль як об'єкт фінансового лізингу було придбано на замовлення відповідача-отже через визнання Договору недійсним та нікчемним з відповідача стягується різниця між вартістю покупки майна у січні 2020 та його продажем у серпні 2020. Докази передачі та повернення авто доводять тривале незаконне використання автомобіля відповідачем без належної правової підстави, тобто з 17.01.2020 по дату вилучення автомобіля власником(12.08.2020) внаслідок тривалих неоплат відповідачем за Договором фінансового лізингу. Стягнення упущеної вигоди здійснюється через те, що нікчемний користувач безпідставно, незаконно тривалий час користувався автомобілем, який було придбано позивачем як того вимагають правовідносини фінансового лізингу виключно на замовлення та за бажанням саме ОСОБА_1 , для передачі саме ОСОБА_1 у лізинг за повну ціну, але внаслідок повернення цього автомобіля у серпні 2020 лізингодавцем через тривале порушення ОСОБА_1 платіжної дисципліни та через відмову від Договору фінансового лізингу, це майно було реалізовано позивачем-продано із значною різницею-знижкою у ціні, відповідно до його ринкової вартості та технічного стану. Різниця між ціною купівлі-продажу автомобіля за ціною Договору купівлі-продажу у січні 2020 за ціною 149472 грн. та між ціною продажу в інший фінансовий лізинг, але за ціною 138560 грн., є упущеною вигодою та становить 10912 грн. Крім того, за умови, якби Лізингоодержувач в односторонньому порядку не відмовився від Договору, амортизація автомобіля за Договором фінансового лізингу була прискорена та визначена у строк 24 місяці (2 роки, 2х365 днів, 730 днів). Згідно норм бухгалтерського обліку передбачено прискорену амортизацію об'єкта фінансового лізингу. В кінці строку лізингу вартість автомобіля, за обліком лізингодавця, склала би «0» грн. Відповідно, зменшення вартості користування впродовж одного місяця є початкова ціна автомобіля/24 міс. Як вказано вище, ціна авто складає 149472 грн. за звітом про оцінку від 17.01.2020. Відповідно, вартість одного дня користування розраховується наступним чином: 149472 грн./2 роки= 149472 грн./730=204,7561643835616 грн./день. Отже, розмір безпідставно збережених коштів лише в частині вартості зносу(амортизації) автомобіля становить (з округленням) 42589,28 грн., що є коштами, незаконно збереженими у себе відповідачем за час тривалого незаконного використання майна позивача- автомобіля AUDI А6, 2003 року випуску, № шасі/кузова НОМЕР_1 . Крім того, у січні 2020 на оплату договору страхування було сплачено лізингодавцем згідно полісу страхування ОСАГО № 133099357 кошти у розмірі 1711 грн. Враховуючи, що з поданням позову 10.11.2020 ОСОБА_1 визначив, а суд у іншій справі підтвердив рішенням позицію про те, що договір фінансового лізингу є недійсним з початку його укладення, отже, жодної правової підстави ОСОБА_3 користуватися майном ТОВ «Авентус Лізинг», зокрема, забезпеченням ризиків ОСАГО за ціною полісу 1711 грн. не існує, що надає правову підставу для стягнення цих коштів з відповідача в рамках цього позову. Враховуючи викладене, просив стягнути з відповідача на користь позивача кошти в розмірі 55212,28 грн., що складається з 10912 грн. упущеної вигоди внаслідок знецінення майна, 42589,28 грн., що є коштами, незаконно збереженими у себе відповідачем за час тривалого незаконного використання майна позивача та 1711 грн. вартості страхового полісу. Також просив вирішити питання про відшкодування позивачу понесених судових витрат.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились. Представник відповідача надав відзив на позовну заяву(а.с.109-110), за змістом якого просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що 17.01.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Лізинг» було укладено Договір фінансового лізингу № КВ-170120/507, який в подальшому був визнаний судовими рішеннями нікчемним. 12.08.2020 згідно акту повернення(вилучення) майна з фінансового лізингу, майно, що було предметом Договору фінансового лізингу (автомобіль AUDI А6) було вилучено. Отже єдиним майном, яке реально було отримано відповідачем на підставі договору лізингу був автомобіль, який на даний час вже повернутий і реалізований. Та обставина, що автомобіль був проданий ТОВ «Авентус Лізинг» дешевше ніж придбаний не підтверджує наявність упущеної вигоди. Так, однією із складових збитків є упущена вигода, як рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Отже упущена вигода це збитки, прямо не пов'язані з умовами договору, а лише є наслідком їх неналежного виконання стороною. Упущена вигода- це втрати очікуваного приросту в майні, на підставі беззастережних доказів реальної можливості їх отримання, у разі недопущення правопорушення. Реальність можливості отримання такого приросту не випливає з умов договору, але має бути доведена позивачем. Тобто, вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. Стягнення збитків вимагає наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Щодо стягнення витрат на оплату вартості страхового полісу в розмірі 1171 грн., то позивачем не надано доказів понесення таких витрат. Крім того, оплата вартості ним здійснювалась на виконання вимог Договору фінансового лізингу, та оскільки Договір в цілому є нікчемним, то нікчемний договір є недійсним разом з усіма його умовами та не створює для сторін зобов'язань. Враховуючи викладене, зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та дійсних обставинах справи.
У відповіді на відзив на позовну заяву (а.с. 112-114) представник позивача зазначив, що у даному відзиві жодного доводу на спростування позовних вимог кондикційного позову відповідачем не надано, аргументи проти позову є безпідставними. Просив задовольнити позовну заяву у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Згідно ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.13 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого 17.01.2020, ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» є власником автомобіля AUDI А6, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2003 року випуску, № шасі/кузова НОМЕР_1 (а.с.14).
Згідно копії гарантійного листа від 17.01.2020 за вих. № 44 ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» підтвердило ОСОБА_4 , що прийнято позитивне рішення про можливість придбання їхнім підприємством транспортного засобу- автомобіля AUDI А6 загальною вартістю 147803,40 грн. без ПДВ, який згодом буде переданий відповідно до умов договору фінансового лізингу № КВ-170120/507 з ОСОБА_1 . Вищезазначене придбання буде здійснене за умови укладення між ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» та ОСОБА_4 договору фінансового лізингу та виконання обов'язку ОСОБА_1 щодо перерахування авансового лізингового платежу в повному обсязі та укладення відповідного договору поставки (купівлі-продажу) на погоджених умовах між ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» та ОСОБА_4 (а.с.15а).
17.01.2020 між ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» та ОСОБА_1 укладено Договір фінансового Лізингу № КВ-170120/507 від 17.01.2020. Відповідно до п. 3 Договору, предметом лізингу є автомобіль Audi А6, 2003 року випуску, вартістю 149470,40 грн.(а.с.33).
Перед укладенням договору фінансового лізингу № КВ-170120/507 від 17.01.2020 ОСОБА_1 оглянув автомобіль AUDI А6, 2003 року випуску, № шасі/кузова НОМЕР_1 . Стан автомобіля на момент огляду відповідає технічним вимогам, справний, тому претензій до ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» він не має, про що надав відповідну заяву(а.с. 32).
Додатком №1 до Договору № КВ-170120/507 є графік внесення лізингових платежів(а.с. 33а). Додатком №2 до вказаного Договору є специфікація автомобіля AUDI А6,2003 року випуску, № шасі/кузова НОМЕР_1 (а.с.34). Додатком №3 до вказаного Договору передбачено Загальні умови Договору фінансового Лізингу, реєстрація і передача предмета лізингу, використання предмета лізингу та обов'язки сторін, страхування, відповідальність сторін, перехід права власності на предмет лізингу, дострокове розірвання договору, повернення предмета лізингу, форс-мажор, вирішення суперечок, інші умови(а.с.35-42).
Між страхувальником ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» та страховиком ПрАТ СК «ВУСО» 17.01.2020 укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за умовами якого забезпечений транспортний засіб AUDI А6, 2003 року випуску, № шасі/кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_3 , страховий платіж 1711 грн.(а.с. 50).
З копії Висновку суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 про вартість об'єкта оцінки, вбачається, що станом на 17.01.2020 ринкова вартість автомобіля AUDI А6, 2003 року випуску, № шасі/кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , з урахуванням ПДВ, становить 149472 грн.(а.с. 16-20).
Лізингодавець ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» передав, а Лізингоодержувач ОСОБА_1 прийняв в якості Предмету лізингу автомобіль AUDI А6, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2003 року випуску, № шасі/кузова НОМЕР_1 , що підтверджено копією Акту (видаткової накладної) прийому-передачі предмету лізингу № КВ-170120/507 від 17.01.2020(а.с.15).
Відповідно до копії Акту повернення(вилучення) майна з фінансового лізингу за Договором фінансового лізингу № КВ-170120/507 в зв'язку з відмовою (розірванням) за ініціативою Лізингодавця,-12.08.2020 комісією складено акт на підтвердження факту вилучення та повернення з фінансового лізингу майна, яке є власністю ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» та предметом лізингу за Договором, а саме автомобіль AUDI А6, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2003 року випуску, № шасі/кузова НОМЕР_4 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію автомобіля в органах ДАІ НОМЕР_2 , виданого 17.01.2020(а.с.13).
З копії Висновку суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 про вартість об'єкта оцінки, вбачається, що станом на 11.08.2020 ринкова вартість автомобіля AUDI А6, 2003 року випуску, № шасі/кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , з урахуванням ПДВ, становить 138560 грн.(а.с. 43-49).
Згідно копій судових рішень(а.с. 24-31) та за інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень,- рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 29 березня 2021 року у справі № 527/1998/20 позов ОСОБА_1 до ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» про визнання договору лізингу недійсним, застосування двосторонньої реституції та стягнення моральної шкоди - задоволено частково. Визнано договір фінансового лізингу № КВ-170120\507 від 17.01.2020 недійсним. Стягнуто з ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» на користь ОСОБА_1 77987 гривень, сплачених за договором № КВ-170120\507 фінансового лізингу від 17.01.2020 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідно до мотивувальної частини вказаного рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 29 березня 2021 року судом встановлено, що 17 січня 2020 року між ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» і ОСОБА_1 укладено договір фінансового лізингу КВ-170120\507. Відповідно до п. 3 Договору, предметом лізингу є автомобіль Audi А6, 2003 року випуску, вартістю 149470,40 грн. Строк лізингу 24 місяці з моменту підписання сторонами акту прийому - передачі (п.5). Загальна сума лізингових платежів - 223955,24 грн. на дату укладання договору і може змінюватись відповідно до умов договору. Загальні умови - додаток № 3 Договору (п.8.1). Згідно п.10 договору, додатки є невід'ємними частинами договору, а саме: додаток № 1 - графік внесення лізингових платежів; додаток № 2 - специфікація, додаток № 3 - загальні умови договору фінансового лізингу. Умовами даного Договору передбачена комісія за організацію Договору в сумі 74484,84 грн, яка відображена в додатку № 1 до Договору - графік внесення лізингових платежів. Зазначений договір укладений в простій письмовій формі. Згідно квитанції від 17.01.2020 року ОСОБА_1 сплатив 44000 грн. - авансовий лізинговий платіж відповідно до договору фінансового лізингу № КВ-170120\507 від 17.01.2020 року. В подальшому ним було здійснено ще 5 платежів на загальну суму 33987 грн. Призначення платежу - оплата згідно договору фінансового лізингу № КВ-170120\507.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 19.07.2021 у справі № 527/1998/20 апеляційну скаргу ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» задоволено частково. Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 29 березня 2021 року у частині задоволеної вимог про визнання недійсним договору фінансового лізингу № КВ-170120/507 від 17.01.2020р., укладеного між ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» і ОСОБА_1 , скасовано та ухвалено нове рішення по суті вимог, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні вимоги про визнання недійсним договору фінансового лізингу № КВ-170120/507 від 17.01.2020р. з підстав, передбачених ч.4 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів». В іншій частині рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 29 березня 2021 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 10 січня 2023 року у справі № 527/1998/20 касаційну скаргу ТОВ «Авентус Лізинг» залишено без задоволення. Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 29 березня 2021 року, з урахуванням змін, внесених за результатами апеляційного перегляду справи, та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2021 року залишено без змін. За змістом вказаної постанови Верховного Суду,- суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з того, що сторонами порушено вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору лізингу за участю фізичної особи. Оскільки договір фінансового лізингу від 17 січня 2020 року № КВ-170120/507 укладений у простій письмовій формі і нотаріально не посвідчений, як того вимагають вищевказані норми матеріального права, тому відповідно до вимог частини першої статті 220 ЦК України цей договір є нікчемним і не створює правових наслідків для сторін. Нікчемний договір не породжує тих прав і обов'язків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається. Зазначений договір є юридично нікчемним в цілому у силу порушення імперативних вимог щодо його обов'язкового нотаріального посвідчення. Нікчемний договір є недійсним разом з усіма його умовами та не створює для сторін зобов'язань. Таким чином, визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18). Отже, у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору фінансового лізингу апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, обґрунтовано виходив із того, що у спорі про визнання договору фінансового лізингу недійсним встановлено правові підстави для визнання цього договору нікчемним.
Частиною 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.
Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.
Частиною 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено і не заперечується сторонами спору, що між ними укладений договір фінансового лізингу, який має змішаний характер, оскільки містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу.
Оскільки цей договір не посвідчений нотаріально, то відповідно до ст.799 ЦК України він є нікчемним, тобто жодні його положення не можуть бути застосовані судом для обрахунку оплати за користування предметом лізингу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 березня 2021 року по справі №468/176/18.
Відповідно до ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у випадку неможливості такого повернення (зокрема, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі) необхідно відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Отже, у разі застосування реституції за нікчемним договором лізингу, лізингодавець зобов'язаний повернути лізингоодержувачу сплачені ним платежі на виконання умов договору, а лізингоодержувач, у свою чергу, зобов'язаний повернути лізингодавцю передане за договором майно, а саме об'єкт лізингу, яким він користувався.
Крім того, за змістом глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13).
Правовідносини за нікчемним договором фінансового лізингу є кондикційними.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 521/127/19 (провадження № 61-10897св21).
Оскільки договір є нікчемним з моменту його укладення, то фактичний користувач предмета лізингу, який без достатньої правової підстави, за рахунок власника предмета лізингу зберіг у себе кошти, які мав би заплатити за весь час користування предметом лізингу, зобов'язаний повернути ці кошти власнику на підставі ч. 1 ст.1212 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду дійшла таких правових висновків про застосування ч. 1 ст. 1212 ЦК України до правовідносин щодо фактичного використання майна без достатньої підстави у постанові від 23 травня 2018 року (справа № 14-77цс18) і підстави для відступу від таких висновків відсутні.
Отже, при застосуванні наслідків нікчемності договору фінансового лізингу, суд повинен повернути сторони договору в попереднє становище з урахуванням наведених вище роз'яснень (постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №288/383/15-ц (провадження №61-6009св18).
У разі застосування реституції за нікчемним договором лізингу лізингодавець зобов'язаний повернути лізингоодержувачу сплачені ним платежі на виконання умов договору, а лізингоодержувач, у свою чергу, зобов'язаний повернути лізингодавцю передане за договором майно, а саме об'єкт лізингу, яким він користувався.
Вищевказана позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 14.07.2021 в справі № 361/4153/17.
Сторонами не оспорюється та обставина, що предмет лізингу автомобіль був вилучений у відповідача, та за змістом позовної заяви- він реалізований позивачем, а сплачені відповідачем лізингові платежі в сумі 77987 гривень були стягнуті з ТОВ «Авентус Лізинг» на користь ОСОБА_1 за вищевказаними судовими рішеннями.
За таких обставин, між ТОВ «Авентус Лізинг» та ОСОБА_1 відбулася двостороння реституція та сторони повернулися у попереднє становище.
Правовідносини, які виникли між сторонами у справі на підставі нікчемного договору фінансового лізингу № КВ-170120/507 від 17.01.2020 мають певні особливості, а саме: з моменту виникнення між сторонами у справі спірних правовідносин відповідач користувався предметом лізингу, який належав на праві власності ТОВ «Авентус Лізинг».
Відповідно до ч.1 та ч.2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України від 04 липня 2011 року у справі № 3-64гс11 та постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 908/2261/17, від 31 липня 2019 року у справі № 910/15865/14 та від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20).
При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов'язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.
Крім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) та постановах Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 910/12204/17, від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18).
Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).
Тлумачення змісту частини другої статті 22 ЦК України свідчить, що упущена вигода, будучи складовою поняття збитки, на відміну від реальних збитків, фактичну вартість яких можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі, пов'язана з тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою боржника.
Письмові матеріали справи всупереч частині першої статті 81 ЦПК України не містять належних, допустимих та достатніх доказів про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача. Також позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами протиправну поведінку відповідача та його вину у понесених позивачем витратах в сумі 1711 грн. вартості страхового полісу. За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї частини позовних вимог.
Позовна вимога про стягнення коштів, незаконно збережених у себе відповідачем за час тривалого незаконного використання майна позивача в розмірі 42589,28 грн., обчислена за амортизацію автомобіля, також не підлягає задоволенню, з огляду на ту обставину, що амортизаційні відрахування не передбачають будь-яких грошових сплат, а відображають в бухгалтерському обліку розподіл вартості необоротного активу з врахуванням встановлених законодавством норм зносу в процесі експлуатації та залишкової вартості. Крім того, з дня укладення Договору фінансового лізингу № КВ-170120/507 від 17.01.2020 ОСОБА_1 на користь ТОВ «Авентус Лізинг» систематично сплачувались кошти (лізингові платежі), що підтверджено вищевказаними судовими рішеннями у справі № 527/1998/20, тобто у період з 17.01.2020 по 12.08.2020 ТОВ «Авентус Лізинг» користувалось грошовими коштами (майном) ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність і необґрунтованість позовних вимог та відмову у їх задоволенні.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 89, 247, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків -відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 28.11.2023 р.
Суддя С. А. Мицик