РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 495/11268/23
Номер провадження 2/495/5311/2023
21 листопада 2023 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
в складі головуючої - одноособово судді Савицького С.І.,
при секретарі - Гасанзаде М.Р.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом.
Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла спадкодавець - ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 03 квітня 2012 року Виконавчим комітетом Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, актовий запис №08.
За життя померлою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 було складено заповіт, який посвідчений 11 лютого 2008 року секретарем виконкому Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, зареєстрований в реєстрі за №52.
Відповідно до вищезазначеного заповіту, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 заповіла позивачу ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2,464 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, масив № НОМЕР_2 ; 11 ділянка № НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 , і належала померлій згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №274510 виданого Білгород-Дністровською райдержадміністрацією 16.03.2005 року.
Те, що зазначена вище земельна ділянка площею 2,464 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, масив № НОМЕР_2 ; 11 ділянка № НОМЕР_3 ; 501, кадастровий номер: 5120884200010030335, 5120884200010030151 належала померлій ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА №274510 виданого Білгород-Дністровською райдержадміністрацією 16.03.2005 року.
Про існування зазначеного вище заповіту, складеного померлою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачу ОСОБА_1 нічого не було відомо. Проте, позивач ОСОБА_1 на протязі тривалого часу користується зазначеною вище земельною ділянкою, обробляє її, сплачує за неї податки, тобто, фактично є таким, що вступив у спадщину та управління спадковим майном.
Однак, звернувшись до нотаріальної контори з заявою про оформлення свідоцтва про право на спадщину на зазначену вище земельну ділянку, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач ОСОБА_1 отримав відмову через те, що у нього відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, тому він змушений звертатись до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак надав на адресу суду заяву, згідно якої просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.
В судове засідання представник відповідача - Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району не з'явився, однак надав на адресу суду заяву, згідно якої просив розглянути справу за його відсутності, не заперечує проти задоволення позовних вимог позивача.
Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, витребувані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за слідуючими підставами.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що спадкодавець - ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 03 квітня 2012 року Виконавчим комітетом Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, актовий запис №08.
За життя померлою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 було складено заповіт, який посвідчений 11 лютого 2008 року секретарем виконкому Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, зареєстрований в реєстрі за №52.
Відповідно до вищезазначеного заповіту, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 заповіла позивачу ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2,464 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, масив № НОМЕР_2 ; 11 ділянка № НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 , і належала померлій згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №274510 виданого Білгород-Дністровською райдержадміністрацією 16.03.2005 року.
Те, що зазначена вище земельна ділянка площею 2,464 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, масив № НОМЕР_2 ; 11 ділянка № НОМЕР_3 ; 501, кадастровий номер: 5120884200010030335, 5120884200010030151 належала померлій ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА №274510 виданого Білгород-Дністровською райдержадміністрацією 16.03.2005 року.
Про існування зазначеного вище заповіту, складеного померлою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачу ОСОБА_1 нічого не було відомо. Проте, позивач ОСОБА_1 на протязі тривалого часу користується зазначеною вище земельною ділянкою, обробляє її, сплачує за неї податки, тобто, фактично є таким, що вступив у спадщину та управління спадковим майном.
Однак, звернувшись до нотаріальної контори з заявою про оформлення свідоцтва про право на спадщину на зазначену вище земельну ділянку, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач ОСОБА_1 отримав відмову через те, що у нього відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, тому він змушений звертатись до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.
Відповідно до копії спадкової справи №319/2014 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , заведеної Другою Білгород-Дністровською державною нотаріальною конторою Одеської області, з заявою про прийняття спадщини після смерті померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , окрім позивача ОСОБА_1 , інші спадкоємці не звертались.
Інші спадкоємці, які б мали право на обов'язкову частку у спадковому майні померлого або прийняли спадщину відсутні.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», виникнення права власності на нерухоме майно підтверджується свідоцтвом про право власності і видається, зокрема, фізичним чи юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.
У пункті 23 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Як роз'яснено в підпункті 3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтями 15,16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців0.
Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.
Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини - це не обов'язок спадкоємців, а їх право.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Згідно положень статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Згідно ч. 1, 2 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання;кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1, 2 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно статті 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно статті 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 6 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказі в їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, приймаючи до уваги все наведене вище, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом є обґрунтованими, доведеними, тобто такими, що підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті спадкодавця, оскільки він не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів.
Керуючись ст.ст. 328 ч.1, 1516-1218, 1261 ч.1, 1268, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 128, 223, 247, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , право власності на земельну ділянку площею 2,464 га, у межах згідно з планом, розташовану на території Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, масив № НОМЕР_2 ; 11 ділянка № НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 , кадастровий номер: 5120884200010030335, 5120884200010030151, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Савицький С.І.