РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 495/7292/23
Номер провадження 2-а/495/54/2023
24 листопада 2023 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючої - судді Савицького С.І.,
при секретарі - Гасанзаде М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровському справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАБ №438623 від 24.01.2023 року та серії БАБ №438622 від 24.01.2023 року,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся 14 липня 2023 року до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАБ №438623 від 24.01.2023 року та серії БАБ №438622 від 24.01.2023 року.
Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не а автоматичному режимі серії БАБ №438623 від 24.01.2023 року, його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 121 КУпАП та згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не а автоматичному режимі серії БАБ №438622 від 24.01.2023 року, його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121-3 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2380,00 грн..
Зазначені вище постанови позивач вважає незаконними, такими, що були прийняті з порушенням норм чинного законодавства, адже інкримінованих йому адміністративних правопорушень, позивач не вчиняв, належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративних правопорушень стороною відповідача теж не надано, а тому згідно поданого до суду адміністративного позову, позивач ОСОБА_1 просить поновити строк на оскарження зазначених вище постанов про накладення адміністративного стягнення та скасувати їх.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, проте надав на адресу суду заяву, згідно якої просив розглядати справу за його відсутності, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В судове засідання представник відповідача Головного управління Національної поліції в Одеській області не з'явився, проте надав на адресу суду клопотання, згідно якого просив залишити зазначений вище адміністративний позов без розгляду, оскільки строк на подання зазначеного вище адміністративного позову вже сплив, а поважності причин його пропуску позивачем ОСОБА_1 не зазначено.
Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, доводи сторін, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не а автоматичному режимі серії БАБ №438623 від 24.01.2023 року, позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 121 КУпАП.
Так, в зазначеній вище постанові зазначено, що 24.01.2023 року о 06 год. 20 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в м. Білгород-Дністровський, вул. Ізмаїльська, 140, керував автомобілем, не був пристебнутим ременем безпеки, чим порушив п.п. 2.3. «В» ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 5 ст. 121 КУпАП.
Частина 5 ст.121 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Відповідно до п.п. 2.3. «В» ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними та не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не а автоматичному режимі серії БАБ №438622 від 24.01.2023 року, позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121-3 КУпАП.
Так, в зазначеній вище постанові зазначено, що 24.01.2023 року о 06 год. 20 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в м. Білгород-Дністровський, вул. Ізмаїльська, 140, керував автомобілем, на якому державний номер був закритий іншим предметом (металевою сіткою), чим порушив п.п.2.9 «В» ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2380,00 грн..
Частина 1 ст.121-3 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.
Відповідно до п.п.2.9. «В» Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Як вбачається з матеріалів справи, жодних доказів на підтвердження вчинення позивачем ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, окрім оскаржуваної постанови, матеріали справи не містять.
Відповідно до приписів ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП.
У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Саме суб'єкт владних повноважень (відповідач) зобов'язаний довести, що він діяв законно, правомірно, в межах своїх повноважень, у спосіб, встановлений законом, з дотриманням процедури і з забезпеченням прав особи, якої стосуються вчинювані дії чи прийняті рішення, обґрунтовано, об'єктивно. Також саме відповідач в даній справі повинен надати суду докази на підтвердження наявності події і складу адміністративного правопорушення в діях водія (позивача).
Разом з тим, як вбачається з положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення, однак будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваних постанов не надано, в графі «до постанови додаються» не зазначено жодних відомостей, та такі докази не були надані відповідачем на доказ правомірності своїх дій під час складання і винесення оскаржуваних постанов.
Єдиним доказом вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративних правопорушень передбачених ч.1 ст.121-3, ч.5 ст.121 КУпАП є самі оскаржувані постанови про адміністративне правопорушення, в яких зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.
Проте, зазначені вище постанови є предметом оскарження, тому не можуть розглядатися як належний та допустимий доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваних постановах.
Також суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у Постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку та підтверджує факт скоєння правопорушення.
В разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені статтею 251 КУпАП), які у відповідності до статті 252 цього Кодексу, повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів в подальшому виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові.
Всупереч даним вимогам, суб'єктом владних повноважень жодного доказу в обґрунтування законності винесених ним постанов та накладення на ОСОБА_1 штрафу, передбаченого санкцією ч.1 ст.121-3 КУпАП, ч.5 ст.121 КУпАП до суду не надано.
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення, однак як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містять інформації про будь-яку фіксацію правопорушення.
В разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені статтею 251 КУпАП), які у відповідності до статті 252 цього Кодексу повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів в подальшому виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, в основу якого було покладено, доведений на його думку факт керування позивачем транспортним засобом, без ввімкненого ближнього світла фар.
Матеріали справи не місять будь-яких належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Суд зазначає, що одна тільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності позивача не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Відповідна позиція викладена в постанові Верховного суду від 26.04.2018 року у справі №338/1/17.
Враховуючи, що відповідачем не було надано жодного допустимого, достовірного та достатнього доказу, який міг би підтвердити правомірність оскаржуваного позивачем рішення, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАБ №438623 від 24.01.2023 року та серії БАБ №438622 від 24.01.2023 року.
Згідно ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувані постанови позивачем ОСОБА_1 було отримано лише 16.02.2023 року, тобто строк для оскарження постанови було пропущено ним з поважних причин, тому він підлягає поновленню.
Суд критично ставиться до доводів представника відповідача - Головного управління Національної поліції в Одеській області про залишення зазначеного вище адміністративного позову без розгляду, адже процесуальні строки для звернення з зазначеним вище адміністративним позовом до суду позивачем ОСОБА_1 було пропущені з поважних причин, підстав для визнання дій позивача ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами відповідно до п.2 ч.2, ч.3 ст. 45 КАС України, суд теж не вбачає.
На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України підлягають стягненню з Головного управління національної поліції в Одеській області на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 536,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 241, 268, 269, 286 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАБ №438623 від 24.01.2023 року та серії БАБ №438622 від 24.01.2023 року - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк для оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №438623 від 24.01.2023 року та постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №438622 від 24.01.2023 року.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №438623 від 24.01.2023 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП - скасувати.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не а автоматичному режимі серії БАБ №438622 від 24.01.2023 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП - скасувати.
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.5 ст.121 КУпАП згідно постанови серії БАБ №438623 від 24.01.2023 року, за ч.1 ст. 121-3 КУпАП згідно постанови серії БАБ №438622 від 24.01.2023 року - закрити.
Стягнути з Головного управління національної поліції в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12, код ЄДРПОУ 40108740) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 сплачений судовий збір в сумі 536,80 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Савицький С.І.