Справа № 742/4169/21 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/910/23
Категорія - кримінальна Доповідач ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Ічнянського районного суду Чернігівської області від 10 листопада 2023 року,
УСТАНОВИЛА:
Цією ухвалою суду, яку було винесено під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 69, п. п. а), г), ж), з) ст. 93 КК України (в редакції 1960 року), продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 діб, а саме до 08 січня 2024 року включно.
Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з огляду на те, що на цей час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які і стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшилися, зокрема, може переховуватися від суду з урахуванням тяжкості покарання, може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, схиливши їх до зміни показань, оскільки свідків ще не допитано, а також з урахуванням особи, обґрунтованої підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину, суворості можливого покарання, тому жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та не зможе запобігти встановленому ризику.
Не погодившись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та ухвалити нову, якою обрати йому більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосування електронних засобів контролю. Вважає, що висновки суду про наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, є не обґрунтованими, та з ухвали суду неможливо встановити, які саме ризики суд визнав доведеними. Зазначає, що прокурором не надано жодного належного доказу на підтвердження заявлених ризиків. Звертає увагу, що ОСОБА_8 протягом 26 років проживав у м. Києві, має міцні соціальні зв'язки. Зважаючи на характеризуючі дані обвинуваченого, вважає малоймовірним ризик переховування ОСОБА_8 .. Наголошує на недоведеності існування ризику впливу на свідків. Зазначає, що на цей час орган досудового слідства не надав а ні суду, а ні стороні захисту жодних доказів звернення свідків про вплив на них.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення ухвали суду без змін, позицію обвинуваченого та його захисника, які наполягали на задоволенні апеляційної скарги з викладених у ній підстав, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно із ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч. 1 ст.183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Як убачається з матеріалів судового провадження, у провадженні Ічнянського районного суду Чернігівської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014270210000843 від 07.07.2014, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 69, п. п. а), г), ж), з) ст. 93 КК України (в редакції 1960 року).
Відповідно до ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положеннями ст. 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку перебування під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Апеляційний суд відмічає, що зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані в повному обсязі.
Під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, адже ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, те, що він тривалий час був у розшуку, на зараз свідків по справі ще не допитано, та перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків, при цьому тяжкість покарання свідчить про те, що ризик переховування обвинуваченого від суду не зменшився, а також з урахуванням особливостей розгляду кримінального провадження, зокрема, інтерес суспільства.
Виходячи з матеріалів судового провадження, є вірним висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і наразі вони виключають можливість зміни запобіжного заходу стосовно ОСОБА_8 на більш м'який.
При цьому, суд врахував тяжкість обвинувачення та тяжкість безальтернативного покарання, визначеного санкцією статті, а також зважаючи на доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, суд, керуючись наданими йому законом дискреційними повноваженнями, дійшов висновку про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою на цей час відповідає його особі, характеру та тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, у рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
Отже, приймаючи до уваги тяжкість інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, які суд оцінює у сукупності з іншими даними, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, оскільки відсутні підстави вважати, що інший (менш суворий) запобіжний захід, може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у цьому кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо невиправданості ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого, при цьому, будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апелянтом у скарзі не наведено.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, однак, обставини, за яких вчинено кримінальні правопорушення, їх тяжкість та інші наведені вище обставини, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою. Також колегія суддів враховує те, що ризик переховування ОСОБА_8 від суду є доволі великим. Цей ризик обумовлюється суворістю покарання, яке загрожує підозрюваному у випадку доведення його вини у вчиненні поставлених йому у вину кримінальних правопорушень. Конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, що поставлені у вину обвинуваченому ОСОБА_8 підтверджують існування ризику його переховування від суду.
Щодо наявності у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, на існування яких посилається апелянт, то це є лише однією з обставин, які підлягають врахуванню при обранні запобіжного заходу, проте, наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків не може спростувати існування ризиків, передбачених ст. 177 КК України, що стало підставою для ухвалення рішення про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 .
Апеляційний суд визнає неспроможними доводи захисника щодо відсутності ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, оскільки показання свідків, які ще не допитані судом, або свідків, в повторному допиті яких може виникнути необхідність, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого судового розгляду. Перебуваючи на волі, обвинувачений може здійснювати незаконний вплив на свідків, схиляючи їх до зміни показань в межах цього кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
Апеляційні доводи захисника про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, на думку колегії суддів є необґрунтованими, оскільки враховуючи встановлені судом ризики, такий більш м'який запобіжний захід не буде запобігати встановленим у справі ризикам.
Тримання під вартою є виправданим, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (Рішення «Лабіта проти Італії»).
З врахуванням наведеного та особи обвинуваченого ОСОБА_8 , тяжкості інкримінованого йому діяння, суд відхиляє доводи про зміну йому запобіжного заходу, на чому наголошує апелянт у скарзі, оскільки визнає таке недостатньо обґрунтованим, виходячи з існуючих на цей час ризиків, вважає, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого, запобігти можливості настання таких ризиків. У зв'язку з чим і передбачених законом підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Залишити без задоволення апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , а ухвалу Ічнянського районного суду Чернігівської області від 10 листопада 2023 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 08 січня 2024 року включно щодо обвинуваченого ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4