Номер провадження: 11-кп/813/1418/23
Справа № 516/171/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду (в режимі відеоконференції) апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 діючої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Теплодарського міського суду Одеської області від 27.04.2023 року, стосовно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Х-Березівка Тербунського району Липецької області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України у кримінальному провадженні №12022162250000883 від 18.12.2022 року
установив
Зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції.
Оскаржуваним вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та йому призначено покарання у виді семи років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислений з моменту застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - з 20.12.2022 року.
Також даним вироком вирішено питання щодо речових доказів.
Вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що, 14 грудня 2022р. близько 15 год., він, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , разом з ОСОБА_9 розпивав алкогольні напої. В подальшому, між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 на ґрунті особистих неприязних відносин раптово виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 . Після чого ОСОБА_7 , з метою реалізації своєї злочинної мети, діючи умисно, протиправно, з мотивів явної неповаги до охоронюваних державою цінностей до життя та здоров'я людини, передбачаючи суспільно небезпечний характер своїх дій та настання їх наслідків, бажаючи умисно заподіяти смерть ОСОБА_12 , підійшов до останнього, який лежав в ліжку, та сокирою наніс йому не менше двох ударів в область обличчя та голови, в результаті чого спричинив потерпілому ОСОБА_12 тілесні ушкодження у виді відкритої черепно-лицевої травми, а саме садна лобової ділянки голови справа, садна та синця лобової ділянки, в центральній її частині та ліворуч, забитої рани правої скроневої ділянки, забитої рани та садна ділянки правої щоки з переходом на мочку вуха та бічну поверхню шиї, садна спинки носа справа, забитої рани ділянки зовнішнього краю правої брови, забитої рани підборіддя, в проекції кута нижньої щелепи справа, садна підборіддя, багатоуламкового перелому кісток носа, верхньої щелепи, правої виличної кістки, вертикальних переломів нижньої щелепи в проекції 3-го зуба зліва, 4-го зуба справа, а також перелому суглобового відростку нижньої щелепи справа, крововиливу під м'які мозкові оболонки та забою головного мозку в ділянці скроневої частки правої півкулі, перелому луски скроневої кістки справа, з переходом на зовнішню стінку орбіти; що спричинило у потерпілого шок, в результаті якого він помер. Після чого ОСОБА_7 , з метою укриття вчиненого злочину, перемістив ОСОБА_13 з ліжка, та скинув його у підвал будинку за вказаною адресою.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 , не оскаржуючи висновків суду щодо встановлення провини обвинуваченого, вважає вирок незаконним та необґрунтованим, а відтак таким, що підлягає зміні в чистині призначеного покарання. При цьому посилається на наступне:
- суд не прийняв до уваги вік та стан здоров'я обвинуваченого, який є вкрай тяжким (досить погано пересувається, та майже втратив зір);
- судом не надано належної оцінки причини конфлікту, який склався між обвинуваченим та потерпілим, а саме того, що потерпілий користувався їжею та житлом обвинуваченого, при цьому, знущався з обвинуваченого, а на вимогу ОСОБА_7 не залишав його домівки, через що обвинувачений звертався до правоохоронних органів.
На підставі цього просить вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_7 змінити в частині призначеного покарання, застосувавши до нього дію ст.69 КК України та остаточно призначити покарання у вигляді обмеження волі.
Позиції учасників судового розгляду стосовно поданої апеляційної скарги.
В судовому засіданні апеляційного судуобвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 доводи апеляційної скарги підтримали, просили задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні апеляційного суду просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок залишити без змін.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Системний аналіз вироку суду першої інстанції показав, що оскаржуване судове рішення не в повніймірі відповідає приписам наведеної норми кримінального процесуального закону.
Мотивуючи доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину, що йому інкримінується, суд першої інстанції послався у вироку на його показання, у яких він повністю визнав свою вину та підтвердив фактичні обставини справи, наведені у обвинувальному акті.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за погодженням зі сторонами судового розгляду, суд першої інстанції визнав за недоцільне дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються та обґрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Щодо встановлених фактичних обставин та кваліфікації дій обвинуваченого, апеляційні скарги не подавались, тому в цій частині вирок суду не перевіряється.
Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до приписів ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Обставинами, які пом'якшуть покарання обвинуваченому ОСОБА_7 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд першої інстанції, зазначив, що враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його особу та вік, те, що він за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, стан його здоров'я, а також обставини, які пом'якшують покарання. Суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства, а тому вважав за необхідне призначити обвинуваченому покарання, пов'язане з позбавленням волі, в межах нижньої границі санкції ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого.
Згідно ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК означає з'ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Під особою обвинуваченого у контексті ст. 414 КПК України розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України поняття «особа винного».
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Натомість, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника про призначення ОСОБА_7 надто суворого покарання, з огляду на те, що при призначенні покарання, суд 1-ої інстанції, врахувавши всі дані про особу обвинуваченого, мав підстави для призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
Так, суд 1-ої інстанції не надав оцінки тому, що згідно матеріалів кримінального провадження, обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , відсутні.
Згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом'якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .
В рішенні від 15 червня 2022 № 4-р (II)/2022 року Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […] має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов'язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].
Отже, принцип домірності зобов'язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Для застосування судом положень ст. 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте у будь-якому разі встановлені обставини, що пом'якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.
Обставинами, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, є: повне визнання обвинуваченим ОСОБА_7 вини у вчиненому злочині, щире каяття у цьому та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що виразилось у активному сприянні у встановленні обставин регламентованих ст. 91 КПК та розгляду провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Відповідно до положень п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», «…Дійове каяття полягає в тому, що після вчинення злочину особа щиро покаялась, активно сприяла його розкриттю та повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду».
Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (постанова ВС від 22 березня 2018 року в справі № 759/7784/15-к).
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, передбачені ст. 67 КК України - відсутні.
Згідно матеріалів провадження, обвинувачений ОСОБА_7 є пенсіонером, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є раніше не судимим, за місцем мешкання характеризується позитивно.
Проте, вимоги захисника про призначення ОСОБА_7 покарання у вигляді обмеження волі є неприйнятними, оскільки застосовувати обмеження волі до осіб, що досягли пенсійного віку заборонено (ч.3 ст. 61 КК України).
Разом з цим, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи обвинуваченого та його захисника про те, що зазначені вище обставини та особисті характеристики обвинуваченого є такими, що пом'якшують покарання, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину обвинуваченого ОСОБА_7 , та дозволяють застосувати при призначенні основної міри покарання обвинуваченому вимоги ч. 1 ст. 69 КК України та призначити покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої ч. 1 ст. 115 КК України.
Таким чином, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який є особою похилого віку, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, усвідомив протиправність своєї злочинної поведінки, наявність обставин, які пом'якшують покарання, а саме щире каяття, сприяння розкриттю злочинів, відсутність обставин, які обтяжують покарання, обставини скоєного кримінального правопорушення, те, що ОСОБА_7 являється раніше не судимою особою, жодним чином не перешкоджав слідству, а навпаки активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, хворіє на тяжкі хронічні хвороби, апеляційний суд приходить до висновку, що йому можливо призначити покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, передбаченої ч. 1 ст. 115 КК України, яке буде достатнім го виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.
Апеляційний суд вважає, що призначення такого покарання обвинуваченому буде відповідати принципу необхідності і достатності для його виправлення, і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 409 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміну судового рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність є незастосування закону, який підлягає застосуванню.
Частиною 2 ст. 409 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Відповідно ст. 417 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню, а вирок суду 1-ої інстанції, в частині призначення покарання - зміні.
Керуючись ст.ст. 24, 370, 376, 404, 405, 407, 409, 413, 414, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 діючої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Теплодарського міського суду Одеської області від 27.04.2023 року, стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України у кримінальному провадженні №12022162250000883 від 18.12.2022 року - змінити в частині призначення покарання.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 115 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - у той же строк, з моменту отримання копії ухвали.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4