Справа № 944/2740/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/239/23 Доповідач: ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року у м.Львові.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:
під головуванням судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 та в його інтересах захисника ОСОБА_9 на вирок Городоцького районного суду Львівської області від 17 лютого 2023 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,
з участю: прокурора ОСОБА_10 ,
захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
обвинувачених ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_8 ,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Городоцького районного суду Львівської області від 17 лютого 2023 року ОСОБА_8 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.3 ст.305 КК України та призначено йому покарання із застосуванням правил ст. 68 КК України вісім років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна.
Цим же вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.3 ст.305 КК України та призначено йому покарання із застосуванням правил ст. 68 КК України вісім років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна.
Запобіжний захід стосовно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у вигляді особистого зобов'язання до набрання вироком законної сили залишено без змін.
Строк відбуття покарання обвинуваченим ухвалено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Витрати на проведення експертиз в розмірі 22261 грн. 63 коп. ухвалено стягнути на користь держави з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в дольовому порядку з кожного по 11130 грн.82 коп.
Скасовано арешт слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, накладений згідно ухвали від 20 грудня 2019 року на вилучене майно у кримінальному провадженні № 22019210000000006 від 04.07.2019р.
Вирішено питання про речові докази.
Згідно вироку суду, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, будучи обізнаними із встановленим порядком переміщення через митний кордон України товарів та знаючи, що прекурсор псевдоефедрин, який міститься в таблетках препарату «Galpseud tablets», обмежений до обігу і стосовно нього державою встановлюються заходи контролю, маючи намір перемістити його із Республіки Польща через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, у листопаді 2019 року, усвідомлюючи протиправність своїх дій, використовуючи мобільний зв'язок, узгодили із невстановленим досудовим розслідуванням продавцем з республіки Польща, обставини придбання у нього препарату «Galpseud tablets» із вмістом прекурсору псевдоефедрин, в кількості не менше 200 банок за ціною близько 6000 доларів США.
Надалі, для реалізації спільного злочинного наміру щодо незаконного переміщення прекурсору з Республіки Польщі через митний кордон України, ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_7 , орендували у мешканця с.Чуква, Самбірського району, Львівської області ОСОБА_13 автомобіль марки «Citroen» моделі «Jumper», 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
16.12.2019р. для досягнення спільного злочинного результату, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 розуміючи характер своєї протиправної діяльності, з метою подальшого приховування прекурсору, що міститься в таблетках препарату «Galpseud tablets», від митного контролю при перетині митного кордону України, придбали у невстановленої слідством особи паливний бак із вмонтованим у ньому тайником, який 17.12.2019р. встановили на автомобіль марки «Citroen» моделі «Jumper», 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену на контрабанду прекурсорів, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 18.12.2019р., діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його наслідки та бажаючи їх настання, виїхали автомобілем марки «Citroen» моделі «Jumper», 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 із заздалегідь вмонтованим у ньому тайником, з України, через пункт пропуску «Краківець-Корчава» митного поста «Краковець» Галицької митниці Державної митної служби України в Республіку Польща з метою незаконного придбання препарату «Galpseud tablets» із вмістом прекурсорів.
Цього ж дня, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 придбавши у невстановленого слідством жителя Польщі 221 банку з таблетками препарату «Galpseud tablets», які містять у своєму складі прекурсор псевдоефедрин, реалізуючи спільний умисел на незаконне переміщення прекурсорів з приховуванням від митного контролю, в порушення ст. 7, 17, 21, 26, 27 і 29 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори «№ 60 /95 - ВР від 15.02.1995 та постанови Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (Таблиця !V, список №1) відповідно до якої псевдоефедрин віднесено до прекурсорів обіг якого обмежено і стосовно якого встановлюються заходи контролю, особисто приховали їх у заздалегідь підготовленому ними тайнику, оснащеному у паливному бакові автомобіля марки «Citroen» моделі «Jumper», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Окрім того, 18.12.2019р. ОСОБА_8 та ОСОБА_7 з метою недопущення виявлення співробітниками Державної митної служби України їхніх дійсних протиправних намірів щодо контрабанди прекурсорів, помістили у вантажний відсік даного транспортного засобу побутову техніку та автомобільні запчастини, які в свою чергу, за матеріальну винагороду оформили на 8 пасажирів та доводячи свій спільний злочинний умисел до кінця, виїхали автомобілем в напрямку державного кордону Республіки Польщі з Україною.
19.12.2019р. о 03 год. 50 хв. після проходження польського митного контролю, під час перетину громадянами ОСОБА_8 та ОСОБА_7 державного та митного кордону України автомобіля марки «Citroen» моделі «Jumper», державний номерний знак НОМЕР_1 , в пункті пропуску «Краківець-Корчава» на державному кордоні України митного поста «Краковець» Галицької митниці Держмитслужби України, в ході огляду місця події було виявлено та вилучено приховані ОСОБА_8 та ОСОБА_7 від митного контролю в тайнику, оснащеному в паливному бакові даного транспортного засобу, 221 банку « Galpseud tablets» із написом на кожній про наявність 100 таблеток із вмістом 60 міліграмів псевдоефедрину в 1 таблетці. Всього у 221 банці « Galpseud tablets» повинно було міститись 22100 таблеток із вмістом 1 кг 326 гр. псевдоефедрину.
Відповідно до Таблиці 3 «Великі та особливо великі розміри прекурсорів, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України № 188 від 01.08.2000р., особливо великий розмір прекурсору псевдоефедрин становить 0,006 кг і більше.
Згідно висновку судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, у наданих на дослідження таблетках, які містились у 221 банці « Galpseud tablets», психотропних речовин та прекурсорів, що відносяться до переліку, затвердженого Постановою КМ України № 770 від 06.05.2000, не виявлено.
Отже, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 діючи спільно за попередньою змовою, виконавши усі дії, які вони вважали необхідними для доведення злочину до кінця, злочин, направлений на незаконне переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю 221 банки з таблетками препарату «Galpseud tablets», що містять псевдоефедрин в особливо великих розмірах, не закінчили з причин, що не залежали від їх волі, оскільки вчинили контрабанду прекурсору із непридатним об'єктом.
Вказані дії ОСОБА_8 та ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч. 2 ст.15 ч.3 ст.305 КК України, як закінчений замах на контрабанду прекурсору, а саме його переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, в особливо великих розмірах, вчинені за попередньою змовою групою осіб.
На вказаний вироку суду захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинувачений ОСОБА_8 та в його інтересах захисник ОСОБА_9 подали апеляційні скарги, у яких просять скасувати оскаржуваний вирок та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування свої апеляційних вимог захисник ОСОБА_6 покликається, що вирок суду є незаконним і необґрунтованим, оскільки висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, не підтверджені достатніми належними і допустимими доказами дослідженими в ході судового розгляду.
Стверджує про відсутність жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про умисел ОСОБА_7 на вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.305 КК України, та про вчинення такого за попередньою змовою у групі із ОСОБА_8 . Стороною обвинувачення не надано суду доказів, які б свідчили, що ОСОБА_7 попередню домовлявся із ОСОБА_8 на вчинення злочину передбаченого ч.3 ст.305 КК України. Звертає увагу на показання ОСОБА_7 , який у суді ствердив про відсутність домовленості з ОСОБА_8 на придбання таблеток, не давав коштів на їх придбання, а також на придбання автомобіля чи паливного баку до нього із вмонтованим тайником. Перебуваючи з ОСОБА_8 у Польщі придбав собі телевізор та повертався додому, проте, що в таблетках були якісь наркотики не знав. Здійснював демонтаж паливного баку із вмонтованим тайником до автомобіля щоб витягнути цигарки, інших коробок в бак не закладав. Зазначає, що про необізнаність ОСОБА_7 щодо придбання таблеток в Польщі ствердив у судовому засіданні і обвинувачений ОСОБА_8 .
Крім цього захисник наголошує, що суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував закон, який підлягає застосуванню, зокрема положення ст. 17 КК України. Стверджує, що обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_7 добровільно відмовились від вчинення злочину, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності за незакінчений злочин.
Вказує, що згідно показань обвинуваченого ОСОБА_8 у судовому засіданні місцевого суду, останній добровільно відмовився від вчинення злочину, а саме в силу обставин замінив раніше куплені таблетки із забороненим вмістом прекурсору псевдоефедрину на таблетки (вітаміни), які жодних заборонених речовин не містять. Такі показання ОСОБА_8 під час досудового розслідування справи не перевірялись, жодними іншими фактичними обставинами справи не спростовані. Показання ОСОБА_8 підтвердив в судовому засіданні і ОСОБА_7 , однак суд оцінив такі показання критично.
Зазначає, що факт добровільної відмови обвинувачених від вчинення злочину підтверджується висновком експертизи № 2.1-905/19 від 25.12.2019р., згідно якої надані на експертизу 221 полімерні банки, 108 з яких додатково упаковані в картонні коробки з написами «Galpseud tablets», що були вилучені 19.12.2019р. на митному кордоні України з тайника, оснащеного в паливному бакові автомобіл, в таблетках білого кольору, що передані на дослідження не виявлено наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів затвердженого постановою КМ України №770 від 06.05.2000 (із внесеними змінами).
Також захисник вказує, що суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме в порушення вимог ст.ст. 322, 367 КПК України суддею ОСОБА_1 під час перебування у нарадчій кімнаті у даному кримінальному провадженні, 14.02.2023 року винесено ухвалу в іншому кримінальному провадженні (справа № 441/281/23). На підтримку своїх апеляційних вимог про скасування вироку та призначення нового розгляду у суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 покликається на істотні порушення вимог КПК України та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Вказує, що під час перебування суду у нарадчій кімнаті у даному кримінальному провадженні згідно даних ЄДРСР суддею ОСОБА_1 14.02.2023р. винесено ухвалу у іншій справі № 441/281/23, що є безумовно порушенням вимог ст. 367 КПК України.
Крім цього зазначає, що 01.12.2020, 01.09.2021, 28.10.2021, 24.12.2021, 17.02.2022, 08.04.2022, 16.09.2022 суддею ОСОБА_1 проведено судові засідання одноособово із покликанням на п. 20 розділу 11 КПК України, однак, під час даних засідань питання обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не розглядалось. Таким чином ряд засідань у справі проведено не повним складом суду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_8 зазначає, що як під час розслідування справи так і в суді він покликався на те, що добровільно відмовився від вчинення злочину, а саме в силу обставин замінив раніше закуплені таблетки із забороненим вмістом на таблетки, які жодних заборонених речовин не містять. Однак під час розслідування такі його показання взагалі не перевірялись, і жодними іншими фактичними обставинами справи це не спростовано. Стверджує, що добровільно відмовився від вчинення злочину, оскільки страх перед кримінальним покаранням переважив перед іншими почуттями, і він намагався у найкоротший термін знайти вихід із положення, щоб і не вчиняти злочину і не мати проблем фінансового характеру. Водночас місцевий суд критично оцінив його покликання на добровільну відмову від вчинення злочину та не взяв це до уваги.
На підтримку своїх апеляційних вимог про скасування вироку та призначення нового розгляду у суді першої інстанції захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 покликається на невідповідність висновків місцевого суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог КПК України та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Вказує, що висновки суду про доведеність вини обвинувачених у інкримінованому їм злочині мотивовано доказами, зокрема матеріалами НСРД, які не можна вважати допустимими доказами. Звертає увагу на протокол за результатами проведення оперативно-технічного заходу за оперативно розшуковою справою категорії перевірка від 04.07.2019р. щодо зняття інформації з транспортних та телекомунікаційних мереж стосовно ОСОБА_8 у період з 15.05.2019р. по 04.07.2019р. При цьому, відомості в ЄРДР були внесені лише 04.07.2019р. В клопотанні заступника начальника Управління - начальника відділу БКОЗ Управління СБ України в Тернопільській області ОСОБА_14 від 07.05.2019р. про надання дозволу на проведення НСРД, яке адресоване голові Тернопільського апеляційного суду, було зазначено, що у провадженні відділу БКОЗ Управління СБ України в Тернопільській області перебуває оперативно розшукова справа №133 від 25.04.2019, і просять надати дозвіл на зняття інформації з телефонного номеру, який належить ОСОБА_8 . При цьому, дане клопотання було складено з порушенням і не відповідає вимогам ч. 2 ст. 248 КПК України, зокрема в ньому навіть не вказано найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер. Сам протокол є датований від 04.07.2019р., однак в змісті протоколу зазначено, що зняття інформації відбулось з 04.06.2019р. по 08.06.2019р., всього 10 фонограм, а оптичний диск ОУО-К №352цт було записано 19.06.2019р. Вказує, що цей захід здійснювався на підставі ухвали слідчого судді від 15.05.2019р., тобто до внесення відомостей в ЄРДР, а тому його результати є недопустимим доказом, оскільки отримано з порушенням вимог КПК.
Крім цього захисник покликається, що за клопотаннями захисників обвинуваченого ОСОБА_7 судовий розгляд даного кримінального провадження здійснювався в складі колегії з трьох суддів. Проте, 01.09.2021, 28.10.2021, 17.02.2022, 08.04.2022, 26.05.2022, 22.07.2022, 16.09.2022 суддею ОСОБА_1 проведено судові засідання одноособово із покликанням на п. 20 розділу 11 КПК України, однак, враховуючі ці процесуальні положення, під час даних засідань питання обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не розглядалось. Таким чином ряд засідань у справі проведено не повним складом суду.
Також захисник вказує, що згідно даних ЄДРСР суддею ОСОБА_1 під час перебування суду у нарадчій кімнаті у даному кримінальному провадженні 14.02.2023р. винесено ухвалу у іншій справі № 441/281/23, що є істотним порушенням вимог КПК України.
Зазначає, що місцевий суд критично оцінив показання ОСОБА_8 про його добровільну відмову від вчинення злочину, яке проявилось у тому, що ОСОБА_8 замінив раніше закуплені таблетки із забороненим вмістом на таблетки, які не містять жодних заборонених речовин. При цьому такі показання обвинуваченого на досудовому розслідування не перевірялись, і жодними фактичними обставинами справи такі не спростовано. При ухваленні оскаржуваного вироку місцевий суд не врахував наведені обставини.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисники та обвинувачені підтримали апеляційні скарги подані в інтересах обвинувачених та просили такі задоволити, з наведених у них мотивів.
Прокурор заперечив апеляційні скарги сторони захисту та просив залишити такі без задоволення, з огляду на законність, обґрунтованість та вмотивованість оскаржуваного вироку.
Колегія суддів, заслухавши доповідача про обставини справи і зміст апеляційних скарг, пояснення присутніх учасників судового провадження, вивчивши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційних скарг, встановила наступне.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч.1 ст.412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Саме вирішення справи судом відбувається в умовах закритості не лише від публіки, але і від сторін та інших учасників кримінального провадження.
Як убачається зі змісту ст. 367 КПК України, під час ухвалення вироку ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який здійснює судовий розгляд. Суд вправі перервати нараду лише для відпочинку з настанням нічного часу. Під час перерви судді не можуть спілкуватися з особами, які брали участь у кримінальному провадженні. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення вироку в нарадчій кімнаті.
Таким чином, з урахуванням наведених положень КПК України, нарада суду відбувається у нарадчій кімнаті, тобто ізольованому приміщенні, доступ до якої інших осіб, крім суддів, які входять до складу колегії у вказаному кримінальному провадженню відсутній; судді зобов'язані приймати рішення виключно на підставі внутрішнього переконання, що сформувалося у ході судового розгляду, і власних правових знань; під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті окрім складу суду (судді), який здійснює судовий розгляд; неприпустимим є контакт з суддями (суддею), які перебувають у нарадчій кімнаті, в тому числі по телефону чи з використанням інших засобів зв'язку стосовно справи, що розглядається; заборонено розголошувати відомості про те, що відбувається в нарадчій кімнаті, включаючи обговорення фактичних обставин кримінального провадження, хід обговорення, судження суддів, їх позиції, результат голосування; неприпустимість будь-якого впливу ззовні на процес прийняття судового рішення; судді (суддя) не мають права консультуватися з будь-ким з приводу розгляду кримінального провадження; під час перерви судді (суддя) не можуть спілкуватися з особами, які брали участь у кримінальному провадженні та не вправі обговорювати матеріали цього провадження; судді (суддя) зобов'язані бути зосередженими на обставинах того кримінального провадження, для вирішення якого і ухвалення судового рішення видалилися до нарадчої кімнати.
Норми чинного КПК України не містять законодавчої дефініції «таємниця нарадчої кімнати», однак відповідно до положеньЗакону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIIIвід 02 червня 2016 року (далі - Закон) незалежність судді забезпечується порядком здійснення правосуддя, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення (ст. 48 ч. 5 п. 4 Закону); суддя зобов'язаний не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у тому числі таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання (ст. 56 ч. 7 п. 5 Закону); передбачено можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження в разі розголошення суддею таємниці, що охороняється законом, у тому числі таємниці нарадчої кімнати, або інформації, що стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні (ст. 106 ч. 1 п. 5 Закону).
Отже, таємниця нарадчої кімнати є охоронюваною законом і наведене положення стосується не лише дотримання таємниці наради суддів у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 366 КПК України, після останнього слова обвинуваченого суд негайно виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, про що головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання.
Водночас у вказаній правовій нормі вживано термін «негайно» щодо виходу суду до нарадчої кімнати після заслуховування останнього слова обвинуваченого, оскільки має значення не лише нерозголошення інформації обговорюваної в нарадчій кімнаті, але й зосередження суду на обставинах того кримінального провадження, яке він має завершити ухваленням судового рішення, і відповідно до ч. 2 ст. 367 КПК України суд вправі перервати нараду по справі лише для відпочинку з настанням нічного часу.
Під час ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті приймається рішення щодо формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі, оцінюються докази, кожен окремо та у сукупності, вирішується питання допустимості доказів під час такої оцінки тощо.
Таким чином, вчинення процесуальних дій та ухвалення суддями (суддею) під час перебування в нарадчій кімнаті по кримінальному провадженні судових рішень по інших справах, є порушенням таємниці наради суддів.
Згідно з висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в справі №128/2455/15-к, викладеного в постанові від 24.02.2020 року з урахуванням положень ст.367 КПК України, вчинення процесуальних дій та ухвалення суддями (суддею) під час перебування в нарадчій кімнаті по кримінальному провадженні судових рішень по інших справах, слід вважати порушенням таємниці наради суддів, яке на підставі ч. 1 ст. 412 КПК України може бути визнано істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону у разі коли воно за своїм характером та з огляду на обставини конкретної справи перешкодило або могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, тобто в тих випадках, коли вказане порушення обґрунтовано ставить під сумнів незалежність і неупередженість суддів (судді) при обговоренні та ухваленні відповідного судового рішення.
Досліджуючи матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в питанні порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону щодо порушення таємниці нарадчої кімнати під час ухвалення вироку, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що такі порушення були допущені судом першої інстанції і виявлені порушення впливають на законність постановленого вироку.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що розгляд зазначеного кримінального провадження судом першої інстанції відбувався в складі колегії з трьох суддів: головуючий-суддя ОСОБА_1 , судді - ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .. Колегія суддів перебувала в нарад цій кімнаті з 13.02.2023 року (13 год. 27 хв. 41 сек.) по 17.02.2023 року (12 год. 30 хв. 14 сек.)
Водночас, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що членами колегії судді на час перебування приймалися рішення в інших справа, в тому числі постановлені в судовому засіданні.
Зокрема, суддею ОСОБА_16 13.02.2023 року було прийнято 4 рішення в інших справах, зокрема справи №441/229/23, 441/211/23, 441/228/23, 441/660/15-к, та зазначені рішення були надіслані до Єдиного державного реєстру 13.02.2023 року.
Крім цього, суддею ОСОБА_15 13.02.2023 року у справі №441/230/23 в судовому засіданні в якості слідчого судді постановлено ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів.
Щодо винесення суддею ОСОБА_1 ухвали від 14.02.2023 року в справі №441/281/23, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно відповіді судді ОСОБА_1 №ЕП-54/23-вих від 03.04.2023 року на запит Львівського апеляційного суду №944/2740/20/2023 від 29.03.2023 року вказано те, що в зазначеній ухвалі неправильно зазначено дату, оскільки така була постановлена 08.02.2023 року, про що прийнято 13.03.2023 року ухвалу про виправлення описки, а сама ухвала була надіслана до Єдиного державного реєстру судових рішень 20.02.2023 року.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що таке допущене судом порушення не можна вважати опискою, оскільки з наданого фото з системи документообігу Городоцького районного суду Львівської області вбачається, що автоматизований розподіл справи №441/281/23 відбувся 08.02.2023 року о 16 год. 43 хв., а наступна реєстраційна дія по справі вчинена лише 09.02.2023 року.
Крім цього, ухвала про виправлення описки у справі №441/281/23 була винесена 13.03.2023 року, що співпало з датою надходження до місцевого суду апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , де було викладено доводи про винесення суддею ОСОБА_1 14.02.2023 року рішення в іншій справі під час перебування її в нарадчій кімнаті в цьому кримінальному провадженні.
Отже, вказані співпадіння у датах породжують у колегії суддів обґрунтовані сумніви про справжність постановлення суддею ОСОБА_1 ухвали про виправлення описки від 13.03.2023 року у справі №441/281/23, та колегія приходить до висновку про те, що цими діями (постановлення ухвали про виправлення описки) суддею ОСОБА_1 були вчинені дії по приховуванню вчинення істотного порушення вимог кримінального процесуального закону (постановлення рішень по інших справах під час перебування у нарадчій кімнаті).
Таким чином, судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного вироку суду були допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону а саме порушення судом першої інстанції таємниці нарадчої кімнати, яке перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення. І такі порушення, допущені судом першої інстанції, не можуть бути усунені судом апеляційної інстанції.
А відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваного вироку з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.415 КПК України, суд апеляційної інстанції, призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, а тому під час нового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 судом першої інстанції судом першої інстанції повинно бути прийнято законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 415, 419 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 та в його інтересах захисника ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Городоцького районного суду Львівської області від 17 лютого 2023 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд даного кримінального провадження у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: