Дата документу 20.11.2023 Справа № 333/663/21
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ЄУ № 333/663/21 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Провадж. №11-кп/807/1338/23 Доповідач 2 інст. ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
обвинуваченої ОСОБА_6 в режимі відеоконференції з ДУ «Запорізький слідчий ізолятор»
розглянула 20 листопада 2023 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали судового провадження за апеляційною скаргою обвинувачено ОСОБА_6 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 жовтня 2023 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Шахтарське Великоновоселківського району Донецької області, громадянки України, яка має середню освіту, не працевлаштована, незаміжня, має на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 119 КК України.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, в провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 119 КК України.
В ході досудового розслідування до обвинуваченої ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Прокурор звернувся з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 строком на 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме - переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, які не зникли, не зменшилися та продовжують існувати.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 жовтня 2023 року клопотання прокурора задоволено, строк тримання під вартою ОСОБА_6 продовжено до 09 грудня 2023 року включно. Приймаючи таке рішення, суд послався на дані про особу обвинуваченої, тяжкість інкримінованого звинувачення та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що унеможливлює застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, обвинувачена ОСОБА_6 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зауважує на долучених до матеріалів кримінального провадження документах, підтверджуючих право власності ОСОБА_7 на житло та її особисту заяву про дозвіл на проживання ОСОБА_6 за вказаною в заяві адресою, у випадку зміни запобіжного заходу.
Обвинувачена категорично не погоджується з клопотанням прокурора про продовження їй строку тримання під вартою.
ОСОБА_6 зазначає про численні порушення, допущенні під час досудового розслідування, моральний та фізичний тиск на неї з боку працівників правоохоронного органу.
Провину у вчиненні інкримінованих злочинів ОСОБА_6 не визнає, вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази.
Обвинувачена звертає увагу судової колегії на перебування під вартою протягом майже трьох років, тривалість кримінального провадження, по якому вже тричі змінено склад суду, свідки не допитані, матеріали справи не досліджуються.
Просить змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт або особисте зобов'язання.
Позиції учасників судового провадження
Обвинувачена ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, зазначивши про тривалість перебування під вартою. Завірила судову колегію у виконанні покладених на неї процесуальних обов'язків обвинуваченої, за умови застосування більш м'якого запобіжного заходу.
В судове засідання апеляційної інстанції прокурор та захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомленими про час і дату судового засідання не з'явилися, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути провадження за відсутності прокурора та адвоката, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405КПК України, відповідає ч. 4 ст. 422-1 КПК України та позиції ОСОБА_6 .
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , суд першої інстанції достатньо обґрунтував своє рішення, яке має на меті досягнення дієвості цього провадження та забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, та може бути застосований до раніше судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Положеннями ст.ст. 199, 331 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Апеляційний суд відмічає, що зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані в повному обсязі.
Вирішуючи питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , суд першої інстанції врахував, крім тяжкості діянь, які інкримінуються обвинуваченій, дані про її особу та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що дає достатньо підстав вважати, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується й судова колегія, вважаючи що ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою, не відпали та продовжують існувати й надалі.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні нетяжкого та тяжких злочинів, за скоєння яких максимально передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до семи років, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні на користь висновку про наявність ризиків негативної поведінки з боку обвинуваченої.
Надаючи оцінку ризику можливості обвинуваченої переховуватися від суду, місцевим судом взято до уваги серйозність висунутого обвинувачення, що свідчить про ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих їй злочинів, може вдатися до втечі.
Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що ризик переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, не зменшився і є актуальним на теперішній час.
Крім того, апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого суду щодо продовження існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, з огляду на обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_6 злочинів, їх корисливий мотив, а також кількість епізодів протиправних дій, що поряд з незалученістю до суспільно-корисної праці й відсутністю у обвинуваченої постійного джерела доходу, свідчить на користь встановленого судом ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З урахуванням вище викладеного, доводи апеляційної скарги обвинуваченої щодо необґрунтованості доказів і обставин, які свідчать про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, повністю спростовуються.
Вирішуючи питання застосування менш тяжкого запобіжного заходу до обвинуваченої ОСОБА_6 , суд першої інстанції дотримався вимог КПК України та прийшов до вірної думки про неможливість його застосування, виклавши мотиви власного висновку, підстав піддавати сумніву який апеляційна інстанція не має та погоджується з тим, що на теперішній час відсутні підстави та вагомі аргументи на користь зміни заходу з тримання під вартою на домашній арешт або особисте зобов'язання.
Посилання апелянта на підтверджуючі право власності документи та заяву ОСОБА_7 щодо надання дозволу на проживання в належній їй квартирі, у випадку застосування до ОСОБА_6 менш тяжкого запобіжного заходу, апеляційна інстанції не може взяти до уваги у зв'язку з відсутністю вказаних документів в матеріалах даного провадження.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченої щодо невизнання провини, відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів, допущенні органом досудового розслідування порушення, тиск з боку працівників правоохоронного органу та тривалість розгляду кримінального провадження не являються предметом розгляду в даному апеляційному провадженні та належать до повноважень суду першої інстанції, яким здійснюється розгляд кримінального провадження по суті висунутого ОСОБА_6 обвинувачення.
Наявність у обвинуваченої двох малолітніх дітей та відсутність притягнень до кримінальної відповідальності в минулому не спростовують висновків суду щодо доцільності продовження щодо ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою з огляду на наведені вище обставини.
Також апеляційна інстанція зауважує на приписах п. 4 ч.2 ст. 183 КПК України, відповідно до яких запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Серйозність висунутого ОСОБА_6 обвинувачення у вчиненні інкримінованих злочинів та кількість їх епізодів, а також поведінка обвинуваченої до затримання підвищують суспільну значущість даної справи, що вимагає від суду дотримання високих стандартів охорони загальносуспільних прав та інтересів і додатково переконує у вірності прийнятого рішення.
Отже, наведені вище обставини схиляють суд до висновку, що задля забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків та уникнення встановлених судом ризиків, не вирішуючи питання доказовості вини обвинуваченої, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доцільність продовження відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, виходячи із низки обставин, зокрема і стосовно особи обвинуваченої та її репутації.
Виходячи з підстав та мети продовження запобіжного заходу на стадії судового розгляду, де вирішальним є попередження небажаних з точки зору права дій з метою забезпечення нормального руху кримінального судочинства, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою безумовне скасування ухвали суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.
З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, оскаржуване рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга обвинуваченої задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 жовтня 2023 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 до 09 грудня 2023 року включно, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4