Код суду 233 Справа № 233/2658/23
Вирок
Іменем України
27 листопада 2023 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , представника потерпілої ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023052380000092 від 05 березня 2023 року за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Житомир, є громадянином України, має середню спеціальну освіту, не одружений, проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період на посаді навідника штурмового відділення штурмового взводу штурмової роти штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , військове звання - солдат, раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16 квітня 2022 року №34 солдата ОСОБА_7 зараховано до особового складу частини та на всі види забезпечення та призначено на посаду навідника штурмового відділення штурмового взводу штурмової роти штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Водночас, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08 вересня 2022 року №186 на посаді водія гранатометного відділення 1 штурмової роти 1 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 проходив військову службу солдат ОСОБА_8 .
Так, у зв'язку з виконанням завдань за призначенням, пов'язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, військова частина НОМЕР_1 виконує завдання за призначенням на території Донецької області.
04 березня 2023 року приблизно о 21 год. 25 хв., знаходячись в місці тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 за межами населеного пункту АДРЕСА_3 (з геолокацією широта: 48.478226, довгота: 37.658893) у палатці ОСОБА_7 розпивав спиртні напої разом з іншими військовослужбовцями, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
Під час вживання спиртних напоїв, між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виник словесний конфлікт, в ході якого у солдата ОСОБА_7 виникла особиста неприязнь до ОСОБА_8 та сформувався злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті останньому.
Того ж дня, приблизно о 21 год. 30 хв., знаходячись в місці тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 за межами населеного пункту с. Іллінівка (з геолокацією широта: 48.478226, довгота: 37.658893), перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, з метою протиправного заподіяння смерті ОСОБА_8 , на ґрунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, взяв біля до свого спального місця ввірену йому для службового користування зброю - 7,62 мм автомат АКМ серійний номер НОМЕР_2 , привів його в бойову готовність, підійшов до ОСОБА_8 на відстань близько до трьох метрів, направив зброю у бік останнього та здійснив один одиночний постріл у ОСОБА_8 , внаслідок чого останній отримав наскрізне вогнепальне кульове поранення живота з ушкодженням печінки, яке ускладнилось розвитком гострої крововтрати, від чого помер.
Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав частково та пояснив, що з ОСОБА_11 він познайомився незадовго до події кримінального правопорушення, він прибув до його підрозділу, близьких стосунків з ним не підтримував, конфліктів не мав. 04 березня 2023 року він охороняв техніку десь неподалік м. Костянтинівка, де саме це місце розташоване, сказати не може, бо їх туди вивозили на машині. Ввечері вони залишились вчотирьох - він, ОСОБА_8 (« ОСОБА_12 »), ОСОБА_13 («Риба»), ОСОБА_14 («Дід»), і сіли вечеряти, під час вечері усі вживали алкогольні напої. Він протягом дня випивав стопочку горілки через болі в спині, бо ліки закінчилися, за вечерею також випивав з усіма, до 200 г горілки. Згодом ОСОБА_15 пішов відпочивати, а вони втрьох залишились за столом, спілкувалися за життя. ОСОБА_16 ОСОБА_17 почав казати, що хоче звільнитись, питав, як це зробити, він же, в свою чергу, відповів, що без вагань буде продовжувати службу до кінця. Можливо його відповідь роздратувала ОСОБА_17 , він почав підвищувати голос, кричав, що їх кидають «як м'ясо», особисто його ОСОБА_17 не ображав. ОСОБА_18 сказав, щоб він заспокоївся. ОСОБА_19 повинен був першим о 22-00 год. заступити на охорону техніки, а його черга була за ним через чотири години о 02-00 год, тому він вирішив піти відпочити. Прямуючи до ліжка він підкинув дрова у буржуйку і в цей час побачив, як ОСОБА_17 йде на нього і каже: «Я тебе вб'ю». Він злякався, оскільки на столі лежали ножі, а в палатці були гранати, які вони постійно носили в кишенях. Тоді він пройшов 3-4 метри до свого ліжка, взяв свій автомат з магазином, і, щоб налякати ОСОБА_17 , повернувся у його бік, зняв запобіжник на два щелчка, перевівши автомат у режим одиночних пострілів, але стріляти не хотів. Він затиснув пальцем курок, але не думав, що в патроннику є патрон. Між ним та ОСОБА_17 була відстань 3-4 метри. В цей час ОСОБА_17 зробив крок в його бік, і він вистрелив. Будь-якої зброї в руках у Федька він не бачив. Після пострілу ОСОБА_17 взявся за живіт. Він не направляв зброю у бік ОСОБА_17 , якби той стояв на місці, то куля в нього б не влучила. Після пострілу він був у шоковому стані, ОСОБА_20 підійшов і забрав у нього зброю, він опору йому не чинив. Припускає, що пошкодження на руці у ОСОБА_20 були від того, що він взявся за гаряче дуло автомата. Він хотів надати першу допомогу ОСОБА_17 , але ОСОБА_20 його не підпустив, сказав, що зробить все сам. ОСОБА_17 був ще живий, коли його забирали. Пізніше його затримали працівники поліції. З Правилами поводження зі зброєю він ознайомлювався ще під час строкової служби у 2008 році, пам'ятає погано, вміє збирати/розбирати автомат, знає, що неможна наводити на людей. Під час проведення слідчих дій йому не роз'яснювали зміст ст. 63 Конституції України. З боку працівників поліції до нього фізичного або психологічного тиску під час досудового розслідування не застосовувалось. Вибачився перед потерпілою, повідомив, що відчуває сильні переживання з приводу смерті ОСОБА_21 . Пояснив також, що надавати матеріальну допомогу родині потерпілого він не мав і не має можливості у зв'язку зі скрутним матеріальним станом. Цивільний позов визнав частково лише в частині стягнення витрат на поминальний обід та поховання. Розмір моральної шкоди вважає значно завищеним, але достатній, на його думку, розмір такого відшкодування назвати не зміг. Решту позовних вимог не визнав повністю.
Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим своєї вини у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, його вина знайшла своє повне підтвердження зібраними у справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, допитана в судовому засідання потерпіла ОСОБА_4 пояснила, що загиблий потерпілий ОСОБА_8 був її чоловіком, з обвинуваченим ОСОБА_7 не знайома. Останній раз вона говорила з чоловіком по телефону 04 березня 2023 року близько 19-30 год., він говорив, що вже третю добу перебуває на охороні техніки, де саме не казав. З 05 березня 2013 року він більше не виходив на зв'язок. 13 березня 203 року вона пішла до військкомату та подала заяву щоб встановили його місцезнаходження. 15 березня 2023 року їй вручили сповіщення, що він помер, його смерть не пов'язана із захистом батьківщини. Більше ніхто нічого їй не повідомив. Тіло привезли 18 березня 2023 року, цього ж дня поховали. Обвинувачений або його близькі родичі жодного разу не зв'язувалися з нею щодо компенсації моральної або матеріальної шкоди, не вибачались. Бажає суворого покарання для ОСОБА_7 , оскільки він забрав у неї чоловіка, у двох дітей батька, у матері сина. Заявлений цивільний позов підтримала у повному обсязі. Чоловік був будівельником, все вдома робив самостійно і утримував родину, оскільки вона є державним службовцем і має невелику зарплатню. І на неї і на дітей смерть ОСОБА_16 дуже сильно вплинула, вони відчувають сильні душевні страждання, пов'язані з втратою чоловіка і батька, в неї погіршилося здоров'я, «стрибає» тиск. Мати ОСОБА_16 одразу після похорон попала до лікарні з підвищеним тиском. Розмір моральної шкоди обґрунтовує тим, що якби ОСОБА_16 загинув під час виконання свого військового обов'язку, то родина отримала б від держави саме 15 млн. гривень.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що проходив військову службу разом обвинуваченим ОСОБА_7 в одному підрозділі з 2022 року, загиблий потерпілий ОСОБА_8 приєднався до їх підрозділу приблизно за 10 днів до події кримінального правопорушення. В один з днів на початку березня 2023 року він, ОСОБА_8 , ОСОБА_13 та ОСОБА_22 протягом дня займалися своїми службовими обов'язками, а ввечері приблизно 19-30 год. сіли вечеряти. В цей час вони перебували у лісосмузі біля м. Костянтинівка, у палатці, охороняли військову техніку, на цій позиції вони залишились вчотирьох. Під час вечері всі присутні вживали алкогольні напої, в тому числі ОСОБА_23 . Зброя кожного з них перебувала біля їх спальних місць. Близько 20-00 год. він пройшов вглиб палатки на своє місце відпочивати, заснув. Згодом він прокинувся від звуку пострілу, це було приблизно о 21-30 год., але точно сказати не може. Він побачив, що в палатці стоїть ОСОБА_24 , тримає в руках автомат, а ОСОБА_18 забирає у нього автомат. ОСОБА_25 не чинив опору ОСОБА_20 , коли той у нього забирав автомат. На землі на відстані приблизно 2 м від ОСОБА_24 лежав ОСОБА_19 , у нього було вогнепальне поранення в живіт. ОСОБА_16 ОСОБА_20 надав ОСОБА_26 першу допомогу, перев'язав рану. ОСОБА_22 теж хотів надати допомогу ОСОБА_17 , але ОСОБА_20 його не підпустив. ОСОБА_23 сказав, що у нього з ОСОБА_17 виникла суперечка на ґрунті релігії. Потім ОСОБА_20 подзвонив командиру роти і доповів про подію. Трохи пізніше ОСОБА_17 на тракторі вивезли до нормальної дороги, де його забрала швидка. Коли ОСОБА_17 забирали з палатки, він був ще живий. Палатка, в якій вони в той час перебували, має розміри приблизно 7х3 м, розрахована на 30 людей. Будь-яких сварок в той вечір між присутніми він не чув, в його присутності всі себе вели добре, він не чув, щоб ОСОБА_25 висловлював намір вбити ОСОБА_17 . Автомат, який ОСОБА_20 забрав у Бобровського, залишився у палатці. Під час служби ОСОБА_25 не висловлював бажання звільнитись, конфліктів з командуванням не мав.
Допитати в судовому засідання свідка ОСОБА_10 не виявилось можливим у зв'язку із смертю останнього, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис про смерть №243 від 09 травня 2023 року, складений Яготинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)).
Відповідно до протоколу від 05 березня 2023 року в період часу з 03-30 год. по 03-58 год. цього ж дня було оглянуто місце події - бліндаж, розташований за координатами 48.478226, 37.658893 в межах Краматорського району Донецької області. Під час огляду було зафіксовано загальну обстановку на місці скоєння кримінального правопорушення, вилучено автомат АКМ № НОМЕР_2 , 1971 року випуску з магазином, в якому знаходились 28 патронів калібром 7,62 мм з різним маркуванням; патрон калібру 7,62 мм, який знаходився в стволі автомата; гільзу з-під патрону 7,62 мм.
Відповідно до протоколу від 05 березня 2023 року в період часу з 09-30 год. по 10-10 год. в приміщенні військового моргу, розташованого за адресою: м. Костянтинівка, вул. Інженерна, 23, був оглянутий труп ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зафіксовані виявлені тілесні ушкодження.
05 травня 2023 року о 08-00 год. ОСОБА_7 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
В ході проведення слідчого експерименту 05 березня 2023 року в період часу з 15-05 год. по 15-22 год. підозрюваний на той час ОСОБА_7 в присутності захисника ОСОБА_27 добровільно розказав та показав на місці про обставини скоєння ним кримінального правопорушення. В судовому засіданні був відтворений відеозапис проведення даної слідчої дії, який міститься у файлі «MOV002». Так, ОСОБА_7 пояснив, що 04 березня 2023 року близько 22-ї години в наметі, де він мешкає спільно з ОСОБА_28 , ОСОБА_11 та іншим військовослужбовцем на ім'я ОСОБА_16 він вживав алкогольні напої, він випив приблизно 100-200 г горілки. ОСОБА_29 пішов відпочивати, інші залишились разом за столиком. В подальшому під час дискусії ОСОБА_30 щось не сподобалось щодо релігійних переконань, які висловлював ОСОБА_22 , і він почав сваритись на нього. ОСОБА_22 вказав, що не пам'ятає, що саме обурило ОСОБА_31 . Далі ОСОБА_22 вказав, що після якоїсь образливої фрази ОСОБА_32 він піднявся з-за столу та пішов до свого спального місця, біля якого знаходилась його автоматична зброя, та взяв свій автомат, щоб налякати ОСОБА_32 , після чого повернувся до столика. ОСОБА_22 вказав, що зупинився на відстані приблизно 2 метрів від ОСОБА_31 . Він зробив постріл та поцілив у ОСОБА_32 , влучив в область живота останнього ближче до правого краю. Однак він не цілився саме у ОСОБА_32 , хотів влучити біля нього в землю. В палатці було погане світло, він погано все бачив. Після цього до нього підбіг ОСОБА_16 та забрав у нього автомат. ОСОБА_33 спочатку присів, а потім його поклали на землю. ОСОБА_16 почав надавати йому медичну допомогу. В подальшому ОСОБА_32 забрали до лікарні, він був ще живий.
В ході проведення слідчого експерименту 05 березня 2023 року в період часу з 15-42 год. по 15-53 год. свідок ОСОБА_10 добровільно розказав та показав на місці про обставини скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_7 . Так, ОСОБА_10 пояснив, що 04 березня 2023 року приблизно о 17-00 год. військовослужбовець на ім'я ОСОБА_24 придбав горілку та приніс до палатки, де він, ОСОБА_24 , ОСОБА_16 та чоловік з позивним «Дід» близько 19-00 год. сіли вечеряти. Під час вечері вони усі вживали горілку. Приблизно о 20-00 год. «Дід» пішов відпочивати, а вони втрьох залишилася за столом. Потім у ОСОБА_24 і ОСОБА_16 між собою стався конфлікт на ґрунті релігії, але в подальшому конфлікт припинився. ОСОБА_24 близько 21-30 год. підвівся та пішов до свого ліжка, а він та ОСОБА_16 залишилися, при цьому він сидів за столом і крив, а ОСОБА_16 встав і стояв навпроти нього. В цей час він побачив, що з-за занавісок вийшов ОСОБА_24 , який тримав в руках автомат, і одразу почув постріл, а ОСОБА_16 схопився за живіт з правого боку. Між ОСОБА_24 та ОСОБА_16 було приблизно 4 метри. Він одразу підскочив до ОСОБА_24 , вихопив у нього автомат і відкинув його в бік, при цьому він поранив руку. В цей час прокинувся «Дід». ОСОБА_24 приніс йому аптечку, і він став надавати медичну допомогу ОСОБА_16 та викликав медиків. Потім ОСОБА_16 забрали до лікарні, він ще був живий.
Відповідно до висновків експертизи №СЕ-19/104-23/8883-БЛ від 11 квітня 2023 року наданий на дослідження автомат, виявлений та вилучений 05 березня 2023 року, є бойовою нарізною вогнепальною зброєю - 7,62-мм модернізованим автоматом Калашникова (АКМ), № НОМЕР_2 , 1971 року виготовлення. Автомат виготовлений промисловим способом - виробництва Тульського збройового заводу та стрільби придатний. Надані на дослідження двадцять дев'ять патронів, виявлені та вилучені 05 березня 2023 року, є бойовими припасами - 7,62-мм проміжними патронами зразка 1943 року з кулями «ПС» зі сталевими осереддями, виготовленими промисловим способом, призначені до стрільби з бойової нарізної вогнепальної зброї: автоматів «АК947» та їх модифікацій, ручних кулеметів «РПК», «РПКС», карабінів «СКС». Патрони до стрільби придатні. Надана на дослідження гільза, виявлена та вилучена 05 березня 2023 року, складовою частиною бойового припасу - стріляною гільзою 7,62-мм проміжного патрона зразка 194 року, виготовленою промисловим способом та стріляна з наданого на дослідження 7,62-мм модернізованого автомата Калашникова (АКМ) № НОМЕР_2 , 1971 року виготовлення.
Постановою від 22 квітня 203 року визнано речовими доказами прозорий полімерний пакет, опечатаний пластиковою індикаторною пломбою білого кольору №L52005172, в якому знаходяться АКМ з номером ГЕ9219, 1971 року виготовлення, 21 патрон, стріляна гільза - вилучені при огляді місця події, і 5 стріляних гільз патронів - використаних в ході експериментальної стрільби, протяжка каналу ствола автомата в сліп-пакеті разом з пломбою та первинним пакуванням.
Відповідно до висновку експертизи №98 від 06 квітня 2023 року зі схемою зовнішніх ушкоджень під час судово-медичного дослідження трупу ОСОБА_8 було виявлене наскрізне вогнепальне кульове поранення живота, яке утворилося внаслідок дії одиночного компактного снаряда (кулі) при пострілі з вогнепальної ручної зброї, (судити про тип зброї не входить до компетенції лікаря-судово-медичного експерта), який володів високо кінетичною енергією та пробивною дією можливо в строк та за обставин, вказаних в постанові, та відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечне для життя. Виходячи з трупних явищ, встановлених при огляді трупу в морзі, можна припустити, що смерть ОСОБА_8 настала більш ніж за 24 години до огляду трупу у морзі. Причиною смерті ОСОБА_8 стало наскрізне вогнепальне кульове поранення живота з ушкодженням печінки та ускладнене розвитком гострої крововтрати, гемоперитонему (у черевній порожнині 1000 мл рідкої крові зі згортками), та стоїть у прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_8 . Під час судово-токсикологічного дослідження крові від трупу ОСОБА_8 виявлений етиловий спирт у концентрації 1,8 проміле, що відносно живої людини можна розцінювати як алкогольне сп'яніння середнього ступеню. Після отримання тілесного ушкодження та смертю потерпілого міг пройти короткий відрізок часу до розвитку гострої крововтрати, втрати свідомості та смертю потерпілого. Будь-яких слідів, що вказували на можливу боротьбу або самооборону під час судово-медичного дослідження трупу не виявлено. Після отримання тілесних ушкоджень потерпілий не міг вчиняти будь-які дії. Враховуючи ступінь ушкодження печінки (представлена у виді розтрощеного конгломерату) позитивний результат при наданні медичної допомоги рахується неможливим. Додаткових факторів пострілів (дії полум'я, порохових газів, кіптяви пострілу, порохових зерен та ін.) не досліджених шматках не виявлено, що могло бути обумовлене пострілами з неблизької дистанції (поза межами дії додаткових факторів пострілів) або іншими обставинами (наприклад, постріл через перешкоду та ін.).
Будучі допитаним в судовому засіданні в якості експерта ОСОБА_34 пояснив, що саме він проводив судово-медичну експертизу трапу ОСОБА_8 та готував висновок №98 від 06 квітня 2023 року. Через велике навантаження ним було допущено технічну описку при складанні зазначеного висновку під час редагування його тексту - пункт «Б. Внутрішнє дослідження» зазначеного висновку не стосується даної справи, ушкоджень голови трупу ОСОБА_8 виявлено не було.
Відповідно до копії лікарського свідоцтва про смерть №99 від 06 березня 2023 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ; причиною смерті зазначено гостру крововтрату, вогнепальне поранення живота з ушкодженням печінки.
Відповідно до висновку експертизи №89 по меддокументам від 23 квітня 2023 року згідно запису в медичній документації у ОСОБА_10 була інфікована рана лівої кисті, яка утворилася внаслідок дії тупого предмета з обмеженою поверхнею або від удару о такий предмет, можливо в строк та за обставин, вказаних в постанові. Судити про ступінь тяжкості даного ушкодження немає можливості, оскільки в медичній документації не вказані розмір рани, її точна локалізація та не відомо результат загоєння. Судово-медична експертиза не може виключити факт утворення рани лівої кисті під час боротьби за автомат від дії виступаючих частин автомату.
Відповідно до висновку експертизи №98/6 по меддокументам від 10.05.2023 року тілесне ушкодження, що малось у потерпілого ОСОБА_8 , могло утворитися за обставин, вказаних усіма учасниками слідчих дій (з описової частини висновку вбачається, що на дослідження були надані протоколи слідчих експериментів за участю підозрюваного ОСОБА_7 від 05 березня 2023 року та свідка ОСОБА_10 від 05 березня 2023 року).
Відповідно до копії відомості закріплення зброї за особовим складом 3-ї штурмової роти НОМЕР_3 ошб військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_7 07.12.2022 року отримав АКМ №ГЕ9219, а також 120 патронів калібру 7,62 мм, що підтверджується його підписами.
Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу №56 від 05 березня 2023 року та роздруківкою з приладу «Алконт-М» №00290 підтверджується, що ОСОБА_7 станом на 00-04 год. 05 березня 2023 року перебував у стані алкогольного сп'яніння (тест №727, результат позитивний 1,24 проміле).
З копії сповіщення сім'ї №30 від 14 березня 2023 року вбачається, що солдат ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 від отриманого кульового поранення. Смерть не пов'язана із захистом Батьківщини.
Суд оцінює надані сторонами кримінального провадження докази в сукупності та взаємозв'язку за критеріями належності та допустимості.
Більшість досліджених в судовому засіданні доказів суд вважає належними, оскільки вони стосуються обставин скоєного кримінального правопорушення і мають значення для кримінального провадження; допустимими, оскільки не встановлено порушень норм кримінально-процесуального закону під час їх збирання, а також достовірними, оскільки вони не суперечать один одному, доповнюють один одного.
Виключенням є відеофайл з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 », який був відтворений судовому засіданні і який містить відеозапис початку слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки ця слідча дія не була звершена з технічних причин, а тому береться судом до уваги.
До показань обвинуваченого в судовому засіданні та під час проведення слідчого експерименту за його участі в частині заперечення умислу на спричинення смерті потерпілому ОСОБА_8 та здійснення пострілу з метою налякати останнього суд ставиться критично та розцінює як спосіб захисту з метою пом'якшення відповідальності та зменшення покарання за скоєне, оскільки його показання спростовуються сукупністю інших досліджених в судовому засіданні доказів.
Обставини, за яких ОСОБА_7 здійснено один постріл з автоматичної зброї, внаслідок якого був смертельно поранений ОСОБА_8 , зазначені самим ОСОБА_7 під час проведення слідчого експериментах за його участю, під час давання ним показань в судовому засіданні, цілком відповідають обставинам, про які зазначив свідок ОСОБА_10 під час проведення з ним слідчого експерименту, і висновком експертизи підтверджується, що тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_8 , могли утворитись за таких обставин.
В ході судового розгляду не здобуто доказів того, що ОСОБА_8 будь-яким чином загрожував ОСОБА_7 , тобто у ОСОБА_7 не було підстав вважати, що ОСОБА_8 становить загрозу його життю та здоров'ю.
Надаючи оцінку діям обвинуваченого щодо наявності умислу, спрямованого саме на заподіяння смерті потерпілому, суд виходить з того, чіткі і послідовні дії ОСОБА_7 , які передували вчиненню ним кримінального правопорушення, а саме те, що він, у відсутності будь-якої небезпеки для себе з боку потерпілого ОСОБА_8 , цілеспрямовано рушив за закріпленою за ним вогнепальною зброєю, яка знаходилась на певній відстані він нього, зміна ним положення запобіжника на положення для стрільби одиничними пострілами, для чого необхідно було здійснити перемикання двічі, тримання зброї та здійснення пострілу горизонтально в напрямку потерпілого, про що можна зробити висновок, аналізуючи розташування вхідного та вихідного отвору від кулі на трупі потерпілого - в одній площині горизонтально в районі розташування життєво важливих органів людини, розташованих у черевній порожнині, що свідчить про горизонтальний політ кулі, і відповідно, горизонтальне розташування ствола зброї, з якої ці куля була випущена, у бік потерпілого, свідчать про те, що ОСОБА_7 , будучі військовослужбовцем, маючи навички поводження зі зброєю, здійснюючи постріл повинен був і міг усвідомлювати усю небезпеку своїх дій та бажав настання тяжких наслідків у виді поранення та смерті потерпілого ОСОБА_8 .
Суд не бере до уваги зауваження захисника про те, що протоколи допиту свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 від 05 березня 2023 року, а також протоколи допиту підозрюваного ОСОБА_7 від 05 березня і 30 травня 2023 року є недопустимими доказами, через те, що хід і результати цих допитів не фіксувалися за допомогою технічних засобів відеофіксації, що свідчить про порушення вимог ч. 11 ст. 615 КПК України, оскільки ці докази в судовому засіданні взагалі не досліджувались, тому суд не дає ним оцінку.
Суд не бере до уваги зауваження захисника про те, що в ході проведення слідчого експерименту з ОСОБА_7 йому не було роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України, оскільки це твердження спростовується переглянутим відеозаписом зазначеної слідчої дії, з якого вбачається, що слідчий перед початком слідчої дії роз'яснила ОСОБА_7 право відповідно до вимог ст. 63 Конституції України не свідчити проти себе, що також підтверджується підписом самого ОСОБА_7 у протоколі зазначеної слідчої дії.
Суд не бере до уваги зауваження захисника про те, що судом не можуть бути взяті до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_10 під час проведення з ними слідчих експериментів, через те, що це буде порушенням вимог ч. 4 ст. 95 КПК України, оскільки відеозаписи слідчих експериментів містять як показання осіб, за участі яких проводилися слідчі дії, так і елементи, які можна вважати відтворенням обставин подій; і результати кожної з цих слідчих дій не є єдиним або вирішальними доказом у справі для висновку про винуватість обвинуваченого, а оцінюються в сукупності з іншими доказами по справі, що узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною в постанові від 01 листопада 2022 року по справі №344/2995/15-к.
Оскільки судом не встановлено підстав для визнання недопустимими доказів, на які вказував захисник, відсутні підстави для застосування доктрини «плодів отруйного дерева» відносно інших досліджених доказів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, встановлених у судовому засіданні, доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК України як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (вбивство).
Призначаючи покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, відомості про особу обвинуваченого.
При досліджені особи обвинуваченого ОСОБА_7 встановлено, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності; в період часу з 11 серпня 2010 року по 01 листопада 2010 року перебував на обліку в наркологічному диспансері за місцем мешкання з діагнозом: «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання канабіноїдів, вживання зі шкідливими наслідками»; міцних соціальних зв'язків не має; з 03 квітня 2022 року є військовослужбовцем Збройних Сил України, за місцем проходження військової служби характеризується посередньо.
Відповідно до висновку експертизи №120 від 19 квітня 2023 року ОСОБА_7 розладів психічної діяльності не виявляв і не виявляє у теперішній час. У період здійснення інкримінованого йому правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, а знаходився у стані короткочасного психічного розладу у вигляді гострої алкогольної інтоксикації. Отже, він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними За своїм психічним станом на даний час він також може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Примусових заходів медичного характеру не потребує.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , судом не встановлено.
При цьому судом проаналізовано ставлення ОСОБА_7 до вчиненого ним кримінального правопорушення та його поведінку після вчинення злочину.
Так, каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи; намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Однак, у матеріалах кримінальної справи стосовно обвинуваченого відсутні дані на підтвердження того, що ОСОБА_7 намагався б будь-яким чином допомогти сім'ї потерпілого оговтатись від пережитого, компенсувати перенесені страждання, чи полегшити душевний біль.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Тож, з урахуванням особи ОСОБА_7 , суд вважає, що необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде призначення покарання у виді позбавлення волі на строк, в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України.
Вирішуючи заявлений представником потерпілої цивільний позов про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди суд виходить з наступного.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами цивільного судочинства.
В обґрунтування заявлених позовних вимог до обвинуваченого ОСОБА_7 в позовній заяві з урахуванням уточнень зазначено, що внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_4 та її неповнолітньому сину ОСОБА_35 було заподіяно моральну шкоду - моральні страждання, пов'язані із втратою чоловіка і батька, які спричинили негативні зміни у їх житті, порушення графіку сну та відпочинку, постійну емоційну напругу, яка призвела до погіршення стосунків з оточуючими. Був порушений їх звичайний спосіб життя, психологічний та фізичний стан значно погіршився, що додало моральних страждань та тяжких психо-емоційних (душевних страждань) навантажень. Заподіяну моральну шкоду оцінено у загальну суму 15000000,00 грн, тобто по 7500000,00 грн на користь ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_36 . Саме таку суму визначено виходячи з того, що якщо б ОСОБА_8 загинув під час виконання обов'язку військової служби на полі бою, то гарантована виплата родині загиблого від держави складала би саме 15000000,00 грн. Крім того, потерпіла ОСОБА_4 вимушена була понести значні матеріальні витрати, пов'язані з похованням чоловіка, а саме на влаштування поминального обіду в сумі 20000 грн., придбання продуктів харчування на суму 9978,92 грн, та виготовлення та встановлення пам'ятника в сумі 80000,00 грн. Крім того, ОСОБА_4 понесла додаткові витрати, пов'язані з необхідністю її прибуттям з с. Шишаки Полтавської області, де вона проживає, до м. Полтава, де знаходиться робоче місце її представника ОСОБА_5 , для участі в судових засіданнях в режимі відеоконференції, і на придбання пального нею було витрачено 3352,46 грн.; а також на оплату послуг адвоката в сумі 41000,00 грн.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд дійшов висновку про те, що заявлений цивільний позов підлягає частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 станом на день вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді навідника штурмового відділення штурмового взводу штурмової роти штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , і скоїв кримінальне правопорушення в стані алкогольного сп'яніння під час виконання своїх службових обов'язків.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року № 160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення.
Враховуючи відсутність окремого правового регулювання правовідносин, які виникають у випадку завдання військовослужбовцями під час виконання обов'язків військової служби шкоди фізичним особам, суд вважає за можливе застосувати аналогію закону, і приходить до висновку, що в даному випадку ОСОБА_7 несе повну матеріальну відповідальність за наслідками своїх протиправних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Тобто, виходячи із визначення поняття поховання, відповідно до закону, до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу.
Суд, зазначає, що відповідно до ст. 7 ЦК України цивільні правовідносини можуть регулюватися звичаєм… Тобто поряд із нормативно - правовим актом і договором, Цивільний кодекс закріплює звичай як правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері відносин. Ознака усталеності підкреслює, що звичай, внаслідок його багаторазового застосування, сприймається у суспільстві або у його значної частини як правило поведінки, якого дотримуються без додаткової формалізації, в тому числі в силу історичних, національних, суспільних традицій. Звичаї можуть розглядатися як джерело правового регулювання цивільних правовідносин перш за все тоді, коли ці відносини не врегульовані цивільно-правовими нормами, а також за умов, якщо ці правила поведінки звичаєвого походження не суперечать договору або актам цивільного законодавства, тобто, коли вони відповідають основним засадам цивільного права.
Поминки - це звичай вшанування померлого, який за християнськими традиціями в цілому зводиться до поминального обіду - тобто особливого ритуалу, мета якого - пом'янути людину, віддати йому дань поваги, згадати його добрі справи.
Закон України «Про поховання та похоронну справу», який розкриває поняття поховання померлого, визначає загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих. Звичай проводити поминальний обід не суперечить ЗУ «Про поховання та похоронну справу» та не є заборонений законом.
Отже суд приходить до висновку, що до витрат на поховання, відповідно до ст. 7 ЦК України, слід також віднести витрати на проведення поминального обіду та затрати на придбання продуктів для такого обіду.
З урахуванням викладеного, відшкодуванню з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_4 підлягає матеріальна шкода, яка включає в себе витрати на спорудження надгробного пам'ятника із каменю габро у розмірі 80000, грн, які підтверджені копіями накладної №1458 від 21 червня 2023 року та товарного чеку ФОП « ОСОБА_37 » від 05 червня 2023 року; витрати на проведення поминального обіду у розмірі 20000,00 грн, що підтверджені копією рахунку №1 від «_» березня 2023 року ФОП « ОСОБА_38 » та затрати на придбання продуктів для такого обіду в розмірі 9978,92 грн, які підтверджені копіями фіскальних чеків №№49110, 49101, 49109, 49100 від 16.03.2023 року, а всього - в сумі 109978,92 грн.
Долучені до позовної заяви на підтвердження розміру позовних вимог копії первинних бухгалтерських документів є копіями належної якості, які дозволяють дослідити змість документа, завірені підписом представника потерпілої - адвоката ОСОБА_5 , і жодний з учасників судового розгляду не поставив під сумнів правильність наданих копій та не заявив клопотання про надання для огляду в судовому засіданні або долучення до матеріалів справи їх оригіналів, і суд також не має підстав ставити їх під сумнів.
Необхідно заначити, що у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», витрати на поховання (у тому числі на ритуальні послуги і обряди) відшкодовуються тій особі, яка понесла ці витрати. Витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож в даній місцевості.
Стороною захисту не спростовано те, що вартість встановленого на могилі ОСОБА_8 пам'ятника є вищою, ніж гранична вартість стандартних пам'ятників у місцевості, де відбулось поховання, тому суд не вбачає підстав для зменшення понесених потерпілою витрат в цій частині.
Відповідно до положень частини 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Положеннями частини 4 наведеної вище норми права передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. З огляду на положення частини 5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 3 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У п. 9 згаданої вище Постанови Пленуму ВСУ зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, навівши відповідні мотиви.
Під час розгляду кримінального провадження встановлено, що внаслідок винних дій обвинуваченого по справі, потерпіла ОСОБА_4 втратила чоловіка, а неповнолітній ОСОБА_39 - батька, і вони зазнали та в теперішній час зазнають душевних страждань через непоправну втрату, тому суд, враховуючи характер страждань та переживань потерпілої та її неповнолітнього сина, їх тривалість, неможливість відновлення втрати в майбутньому, тяжкість вимушених змін в їх житті, виходячи із вимог розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне визначити суму моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого, - по 1000000 грн на користь кожного з них.
Заявлений розмір позовних вимог в частині визначення суми моральної шкоди у розмірі 15000000,00 грн (по 7500000 грн на користь ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_40 ), суд вважає значно завищеним і необґрунтованим, оскільки обов'язок здійснення гарантованої виплати сім'ям загиблих військовослужбовців в сумі 15000000,00 грн, встановлений абзацем першим ч. 2 Постанови КМУ «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, взяла на себе Держава, і відсутні будь-які правові підстави перекладати такий обов'язок на обвинуваченого.
Заявлені позовні вимог про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_4 витрат на пальне, пов'язаних з необхідністю прибуттям до м. Полтава, де знаходиться робоче місце її представника ОСОБА_5 , для участі в судових засіданнях в режимі відеоконференції, на думку суду задоволенню не підлягають з таких підстав.
Процесуальними витратами в розумінні ст. 118 КПК України є витрати на правову допомогу; витрати, пов'язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрати, пов'язані із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов'язані із зберіганням і пересиланням речей і документів, виготовленням дублікатів і копій документів.
Оскільки судовий розгляд даного кримінального провадження відбувався в дистанційному режимі, і потерпіла, втому числі, брала участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, не із прибувала до місця судового провадження - м. Костянтинівка Донецької області, і мала реальну можливість брати участь у відеоконференції з будь-якого зручного для неї місця - будь то приміщення найбільш наближеного до неї суду або будь-яке інше приміщення, де відеоконференція проводилась би із застосуванням її власних технічних засобів, рішення прибувати для участі у відеоконференції до м. Полтава, де розташований робочий кабінет їх представника, є її власним вибором, відповідальність за який неможна перекладати за обвинуваченого, і вимоги про відшкодування понесених на придбання пального витрат є безпідставною.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_4 витрат на правову допомогу в сумі 41000 грн необхідно зазначити таке.
Як було зазначене вище, відповідно до ст. 118 КПК України витрати на правову допомогу є одним з видів процесуальних витрат, які, в даному випадку відповідно до вимог ч. 2 ст. 119 КПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Статтею 133 ЦПК України встановлено види судових витрат, зокрема витрати сторони процесу складаються з судового збору та виплат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, втому числі, витрати на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
В той же час, остаточно визначаючи розмір витрат на правову допомогу у 41000,00 грн, суду не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом ОСОБА_5 , та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
По кримінальному провадженню всього було проведено 12 судових засідань, з яких в 11 брав участь представник потерпілої ОСОБА_5 , ним також було підготовано та подано цивільний позов; письмових клопотань під час розгляду справи судом ним не заявлялось і суду не надано інформації про підготовку ним будь-яких письмових клопотань під час досудового розслідування даного кримінального провадження.
З огляду на складність справи та ступінь участі в ній представника потерпілої ОСОБА_5 , суд вважає, що витрати на правову допомогу, які підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_4 , необхідно зменшити до 15000,00 грн.
Під час досудового розслідування в кримінальному провадженні проведено судову експертизу. Витрати, пов'язані з проведенням експертного дослідження в сумі 4530,72 грн на підставі ст. 118 КПК України включаються судом у процесуальні витрати і підлягають стягненню з обвинуваченого згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України.
Під час досудового розслідування відповідно до ухвали слідчого судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07 березня 2023 року накладено арешт на предмети та речі, який після набрання вироком законної сили необхідно скасувати на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України.
Питання щодо речових доказів необхідно вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.
Застосований до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти до набрання вироком законної сили необхідно залишити без зміни.
Керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376, 395 КПК України, -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили застосований до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_6 - залишити без зміни.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Зарахувати ОСОБА_7 у строк відбування покарання відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув'язнення з 05 березня 2023 року по день набрання вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави 4530 (чотири тисячі п'ятсот тридцять) грн 72 коп. процесуальних витрат.
Цивільний позов ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_41 , до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 1000000 (один мільйон) грн 00 коп.; матеріальну шкоду в сумі 109978 (сто дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн 92 коп.; витрати на правову допомогу в сумі 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_42 моральну шкоду в розмірі 1000000 (один мільйон) грн 00 коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07 березня 2023 року на предмет, схожий на автомат АКМ № НОМЕР_2 , 1971 року виготовлення, предмет, схожий на магазин, 29 предметів, схожих на патрони калібром 7,62 мм, предмет, схожий на гільзу з-під патрону калібру 7,62 мм, після набрання вироком законної сили - скасувати.
Речові докази, передані на зберігання до КЗ ВП №2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області відповідно до квитанції №117 від 22 квітня 2023 року:
- автомат АКМ з номером НОМЕР_2 , 1971 року виготовлення; 21 патрон - передати на користь Збройних Сил України;
- 6 стріляних гільз - знищити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Суддя ОСОБА_1