ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/15669/23
провадження № 3/753/6267/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" листопада 2023 р. м. Київ
Суддя Дарницького районного суду м. Києва Кулик Сергій Вікторович, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , фізична особа-підприємець, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП,
ВСТАНВОВИВ:
30.08.2023 року, ОСОБА_1 , фізична особа-підприємець, вчинив порушення, встановленого порядку проведення розрахунків, а саме проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій для підакцизних товарів без використання режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКГЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості ( фіскальний чек від 30.08.2023 року № 1925 на суму 112,50 грн., містить не вірне найменування підакціизного товару), зазначено «ром», замість «алкогольний напій на основі рому» чим порушено п.11, ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», чим вчинила адміністративне правопорушення передбачене, ч.1 ст. 155-1 КУпАП.
ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Суддя дослідивши матеріали справи приходить до наступного.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КУпАП, щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи, це можливо у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Отже, обставини неявки у судові засідання ОСОБА_1 , якому було повідомлено про місце та час судового розгляду, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків. При цьому суддя враховує, що при розгляді протоколу про адміністративне правопорушення, призначались судові засідання на які ОСОБА_1 , не з'являвся.
Приймаючи до уваги, що судом вжито необхідних заходів для забезпечення участі в судовому засіданні ОСОБА_1 , а тому причини неявки особи до суду визнано неповажними та, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважаю за можливе провести розгляд справи у її відсутність на підставі наявних матеріалів.
Факт адміністративного правопорушення підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення № 30003 від 30.08.2023 року, актом фактичної перевірки від 30.08.2023 року.
З огляду на викладене, суддя приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 , правильно кваліфіковані за ч 1. ст. 155-1 КУпАП, представлені докази підтверджують факт вчинення ним адміністративного правопорушення.
При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини.
Обставини, що пом'якшують або обтяжують адміністративну відповідальність за адміністративне правопорушення, не встановлені.
Враховуючи викладене, суддя вважає за можливе застосувати до правопорушника адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст. 155-1 КУпАП.
Крім того, в порядку ст.40-1КУпАП з ОСОБА_1 , на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 536,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 40-1, ч.2 ст. 155-1, 252, 284 КУпАП України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП України та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 85,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом 10 днів із дня винесення постанови.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців із дня її винесення.
Суддя С.В.Кулик