ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/260/23
провадження № 2/753/2573/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2023 року м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Кулика С.В., за участю секретаря судового засідання Скобіоли О.П., представника позивача Лазаренко В.В., представника відповідача Харіна О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, -
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача про стягнення грошових коштів. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 06.07.2021 року, було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця», стягнуто з підприємства на користь відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, по день фактичного розрахунку, в розмірі 95973,92 грн, а також судовий збір у розмірі 986,91 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 15.12.2021 року, апеляційну скаргу АТ «Укрзалізниця» задоволено частково та змінено рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06.07.2021 року. Зменшено суму стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі до 92546,28 грн, а суму судового збору до 925,46 грн. Постановою Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 14.01.2022 року, було відкрито виконавче провадження про стягнення з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі по день фактичного розрахунку. До вказаного виконавчого провадження було приєднані виконавчі провадження про стягнення на користь відповідача сплаченої суми судового збору. На виконання ухвалених рішень суду відповідно до платіжної вимоги від 25.01.2022 року, Печерським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було проведено примусове списання коштів по зведеному виконавчому провадженню. Постановами Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03.02.2022 року, вказані виконавчі провадження було закінчено у зв'язку з повним фактичним виконанням. Зазначено, що згідно практики Верховного Суду, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
Відрахування податків і обов'язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.
Відповідно до вимог Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). При цьому, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок. Ставка податку з доходів фізичних осіб становить 18 %, а встановлений розмір військового збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування.
Вважають, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду зменшується на суму податків і зборів.
Враховуючи вищезазначені приписи Податкового кодексу України, АТ «Укрзалізниця» як податковий агент перерахувало до бюджету в дохід держави податок на доходи фізичних осіб у розмірі 16658,24 грн та військовий збір у розмірі 1 388,20 грн із середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі 92 546,28 грн, а також податок на доходи фізичних осіб у розмірі 166,67 грн та військовий збір у розмірі 13,88 грн із судового збору 925,46 грн.
Не зазначення у резолютивній частині судового рішення, що сума, яка підлягала стягненню на користь відповідача, визначається судом без утримання податку й інших обов'язкових платежів, не дає підстав отримати цю суму відповідачу, ураховуючи обов'язок сплати податків та інших обов'язкових платежів. Кошти, щодо яких виник спір у справі - це та частина присуджених коштів працівнику рішенням суду, з яких роботодавець сплатив податок з доходів працівників та військовий збір, не є сумою заробітної плати, що належить до виплати працівнику. З огляду на те, що роботодавець на виконання вимог ПК України як податковий агент змушений сплатити за відповідача податок та військовий збір за рахунок власних коштів, роботодавець має право на підставі статті 1212 ЦК України стягнути з працівника ці кошти як зайво отримані всупереч вимогам закону. Середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі є компенсаційною виплатою працівнику, при цьому не є заробітною платою працівника та не входить до її складу та/або не відноситься до інших виплат, що випливають з трудових правовідносин.
В результаті примусового виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06.07.2021 року ОСОБА_1 отримала більшу суму, ніж та, яка їй належала згідно із законом, тобто без утримання з неї обов'язкових платежів - податку на доходи фізичних осіб та військового збору, сплачених за неї АТ «Укрзалізниця» як податковим агентом в дохід держави.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27.01.2023 року по справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник відповідача не погодившись з заявленими позовними вимогами направив до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що судовими рішеннями з позивача на користь відповідача було стягнуто середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
У зв'язку з невиконанням рішення суду в добровільному порядку 14.01.2022 року, Печерським районним відділом виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження та винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження. Навіть після відкриття виконавчого провадження позивач не виконав рішення суду, що призвело до несвоєчасної сплати останнім обов'язкових платежів податку на доходи фізичних осіб та військового збору, тобто недобросовісність та вина виникла в результаті неправомірних дій позивача.
25.01.2022 року Печерським районним відділом державної виконавчої служби у м.Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснено примусове списання коштів з рахунків позивача на виконання ухваленого рішення суду. Наголосив, що спір між сторонами виник з трудових правовідносин. Доказів набуття відповідачем грошових коштів у розмірі 92 546,28 грн., а також 925,46 грн, в результаті рахункової помилки позивача, матеріали справи не містять та на такі обставини позивач не посилається. Відповідач отримав кошти у вигляді стягненого середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, не скасоване та виконувалося в примусовому порядку. Тому вважає, що правова позиція позивача, що ці кошти є безпідставно набутими відповідачем та підлягають поверненню в порядку глави 83 ЦК України не є обґрунтованим, а обраний спосіб захисту нібито порушених прав позивача не є вірним. Зазначив також, що фактично, позов направлений на переоцінку фактів, сум та розрахунків, які були встановлені судом в іншій справі, а отже є недопустимим. Тому вважає, що провадження у данній справі підлягає закриттю, а у разі якщо суд прийде до висновку про відсутність підстав для закриття то в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Представником позивача подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому зазначено на необґрунтованість заперечень представника відповідача. До спірних правовідносин між сторонами підлягає застосуванню ст. 1212 ЦК України.
Вважають, що положення зазначеної норми закону застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Позивач на виконання вимог Податкового кодексу України, як податковий агент, змушений був сплатити за відповідача податок та військовий збір за рахунок власних коштів. Тому вважають, що АТ «Укрзалізниця» має право на підставі статті 1212 ЦК України стягнути з відповідача ці кошти, як зайво отримані всупереч вимогам рішення суду. Вказані кошти це та частина присуджених коштів відповідачу рішенням суду, з яких АТ «Укрзалізниця» сплатило податок з доходів та військовий збір з доходів, і яка не є сумою, що підлягала до виплати ОСОБА_1 як середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. Також зазначено, що податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні за обставинами зазначеними у позові.
Відповідач в судове засіданні не з'явилась. Про день та час проведення судового засідання була повідомлена в передбаченому законом порядку.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог надав пояснення аналогічні вказаним у відзиві на позов.
Суд заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши письмові матеріали справи приходить до наступного.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 06.07.2021 року, було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» стягнуто з підприємства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі по день фактичного розрахунку у розмірі 95973,92 грн., а також сплачений судовий збір в сумі 986,91 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 15.12.2021 року, апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» було задоволено частково. Було змінено рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06.07.2021 року, в частині стягнення з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. Зменшено суму стягнення середнього заробітку з 95973,92 грн., до суми 92546,28, а суму судового збору з 986,91 грн., до 925,46 грн.
Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.01.2022 року, Печерським відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), було відкрито виконавче провадження про стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі по день фактичного розрахунку у розмірі 92546,28 грн.
Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.01.2022 року, Печерським відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), було відкрито виконавче провадження про стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 925,46 грн.
Зі змісту постанови про приєднання відкриття виконавчого провадження від 14.01.2022 року, Печерським відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), вбачається, що вищевказані виконавчі провадження об'єднані.
Згідно платіжної вимоги №53314543/17 від 25.01.2022 року з рахунків АТ «Українська залізниця» було примусово списано кошти зокрема й по виконавчому листу про стягнення на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі по день фактичного розрахунку та суми судового збору.
Відповідно до постанов про закінчення виконавчого провадження від 03.02.2022 року, Печерським відділом державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), було закінчено виконавче провадження про стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі по день фактичного розрахунку та суми судового збору.
Зі змісту додатку 4ДФ, за 1 квартал 2022 року, вбачається, що позивачем було нараховано податок зі сплаченого відповідачу доходу, відповідно до рішення суду.
Згідно вимоги від 31.08.2022 року, АТ «Укрзалізниця», просить відповідача у добровільному порядку, виплатити суму нарахованих та сплачених за неї сум податків з доходів фізичних осіб та військового збору.
Відповідно до відповіді на адвокатський запит з Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) від 02.01.2023 року, вбачається, що надано інформацію про проведення виконавчих дій на виконання рішення суду про стягнення з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 стягнутих грошових коштів за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі по час фактичного розрахунку.
Зі змісту платіжних доручень №115022 та №115025 від 27.01.2022 року, вбачається, що Печерським відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) було перераховано на користь ОСОБА_1 стягнуті за рішенням суду кошти в розмірі 92546,28 грн. та суму судового збору в розмірі 925,46 грн.
Згідно письмових пояснень представника позивача від 02.05.2023 року, на виконання постанови Київського апеляційного суду від 15.12.2021 року, відповідно до платіжної вимоги від 25.01.2022 року, Печерським районним відділом державної виконавчої служби у м.Києві, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), було проведено примусове списання коштів відповідно до вимог ЦК України та Закону України «Про виконавче провадження». Було стягнуто з рахунків позивача на користь відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі по день фактичного розрахунку у розмірі 95973,92 грн. та суму судового збору в розмірі 986,91 грн, які обраховані без віднімання сум податків і зборів. Вважає, що не зазначення в резолютивній частині рішення суду на те, що сума яка підлягає стягненню за відрахуванням податків і інших обов'язкових платежів не є підставою для невиконання роботодавцем функцій податкового агента, у випадках та порядку встановлених законодавством. Тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, списаний в примусовому порядку із розрахункового рахунку є об'єктом оподаткування ПДФО і виконавчого збору. Враховуючи, що державний виконавець, який провадив виконавчі дії не є податковим агентом, тому було стягнуто кошти зазначені у рішенні суду без відрахування обов'язкових податкових платежів. АТ «Укрзалізниця», як податковий агент перерахувала до бюджету в дохід держави податок на доходи фізичних осіб в розмірі 16658,46 грн., та військовий збір у розмірі 1388,2 грн., із середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі 92546,28 грн., а також податки на доходи з фізичних осіб у розмірі 166,67 грн, та військовий збір у розмірі 13,88 грн. із судового збору в розмірі 925,46 грн. Зазначено, на практику Верховного Суду, відповідно до якої, якщо роботодавець на виконання вимог Податкового кодексу України, як податковий агент змушений сплатити за відповідача податок та військовий збір за рахунок власних коштів то роботодавець має право на підставі ст. 1212 ЦК України стягнути з працівника ці кошти, які зайво отримані всупереч вимогам закону. Враховуючи наведене, просить стягнути з відповідача сплачені позивачем кошти у виді податків в розмірі 18226,99 грн.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно ст. 1213 ЦК України передбачає, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Зі змісту ст. 1215 ЦК України вбачається, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: - заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачають, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд вважає, що спосіб захисту, обраний позивачем, відповідає вимогам закону.
Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57- 60 ЦПК України.
Судом враховується, що позивач довів, що на виконання вимог Податкового Кодексу України він як податковий агент був змушений сплатити за відповідача податок та військовий збір за рахунок власних коштів, а тому має право відповідно до ст. 1212 ЦК України стягнути ці кошти, як зайве, всупереч вимогам закону, отримані, з відповідача, яка без правових підстав отримав нараховану заробітну плату, а не чистий дохід. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.Зі змісту ч.1 ст. 177 ЦК України, вбачається, що об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Аналізуючи вказані норми закону, суд враховує, що положення глави 83 ЦК України, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Крім того положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналізуючи надані докази по справі, суд враховує, що відповідач не спростував належними доказами правильність розміру нарахованих і сплачених за неї позивачем як податковим агентом у відповідності з ПК України сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Правильність нарахованих позивачем спірних сум в розмірі 16658,24 грн та військовий збір у розмірі 1388,20 грн із середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі підтверджується наданими позивачем доказами в справі. При цьому суд враховує, правову позицію зазначену у постанові Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15 щодо застосування ст. 1212 ЦК України, в якій зазначено, що майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Також вказано, що з рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є обгрунтованими частково, оскільки вказані кошти за законом не підлягали йому до виплати і повинні були бути відраховані з нарахованих йому до виплати коштів як обов'язкові платежі в дохід держави. Примусове виконання рішення суду, в якому зазначена нарахована заробітна плата, а не чистий дохід, що не свідчить про наявність у відповідача права отримувати саме ці суми. Під час розгляду справи підтверджується, що позивач сплатив з спірних сум податок та військовий збір. Відповідач не спростовує тієї обставини, що в результаті примусового виконання рішення суду вона отримала більшу суму, ніж їй належала за законом, тобто без утримання з неї податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а тому обов'язкових платежів в дохід держави сплатило за нього товариство як податковий агент.
Доводи представника відповідача про те, що сплата позивачем своїх коштів, які слід було стягнути з присуджених їй сум, є наслідком не виконання в добровільному порядку судових рішень, є безпідставними, оскільки обов'язок сплати передбачених законом обов'язкових платежів з своїх доходів в дохід держави лежить і на відповідачеві.
Стосовно заявлених вимог про стягнення з відповідача сум сплачених позивачем податку з доходу фізичних осіб у розмірі 166,67 грн., та військового збору у розмірі 13,88 грн. із коштів сплаченого судового збору в розмірі 925,46 грн., суд вважає, що ці вимоги не підлягають задоволенню. Зі змісту ст. 133 ЦК України вбачається, що судовий збір відноситься до категорії судових витрат. Тобто стягнення раніше сплаченої відповідачем суми судового збору за подання позовної заяви має компенсаційний характер та не є прибутком з якого необхідно утримувати передбачені законом платежі роботодавцем, як податковим агентом.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на сплату судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного та керуючись ст. 1112-1115 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 49, 76-81,82, 84, 90, 259, 263, 268, 273 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь акціонерного товариства «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40075815, безпідставно набуті кошти у розмірі 18046,44 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь акціонерного товариства «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40075815, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2456,19 грн.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особа, яка брала участь у справі, але не була присутня при оголошенні рішення, може оскаржити рішення протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.
Повний текст рішення виготовлено 03.11.2023 року.
Позивач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40075815, (розташоване за адресою: м.Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5)
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ).
Суддя С.В.Кулик