ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД
КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
________________________________________________________________________________
2/381/1483/23
381/4620/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року Фастівський міськрайонний суд Київської області
в складі
головуючого судді: Осаулової Н.А.,
за участю секретаря: Цвик А.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Фастів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» (далі - позивач) звернулося до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 9 081,44 грн. та понесені витрати на сплату судового збору.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 03.12.2019 року між Акціонерним товариством «РВС Банк» та ОСОБА_1 було підписано Заяву-Договір № 0045700 про надання банківської послуги (платіжна карта Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції Акціонерного товариства «РВС Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.
Згідно заяви-договору, відповідач її підписанням акцептував укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, який розміщений на Сайті Банку і беззастережно приєднався до умов договору. З умовами договору відповідач ознайомлений та він зобов'язався самостійно відстежувати зміни, які будуть вноситись до договору.
За умовами заяви відповідачу було надано споживний кредит, шляхом перерахування на картковий рахунок у сумі 10 101,01 грн., строк дії кредиту 12 місяців, процентна ставка 18% річних, тип ставки - фіксована, разова комісія при видачі кредиту: 1 % від суми наданого кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту: 5 % від суми наданого кредиту.
В день підписання заяви-договору № 0045700 від 03.12.2019 року, відповідач отримав платіжну картку, яка відкрита згідно умов заяви-договору, про що свідчить підпис відповідача.
Грошові кошти у сумі 10 101,01 грн. були зараховані Акціонерним товариством "РВС Банк" 03.12.2019 року на картковий рахунок клієнта.
Позивач набув право вимоги за вказаною заявою-договором на підставі укладеного 30.08.2021 року Договору про відступлення права вимоги №30/08/2021-1.
Оскільки відповідач порушив зобов'язання за заявою-договором, у нього виникла заборгованість, загальна сума якої становить 8 406,21 грн., з яких: 8 328,33 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 77,88 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня).
Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано 3% річних у сумі 122,98 грн. та інфляційні втрати у розмірі 552,25 грн. за період з 30.08.2021 року по 23.02.2022 року.
Тобто, загальну сума боргу становить 9 081,44 грн.
У зв'язку із цим, позивач змушений звернутись з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав.
Відзиву на позовну заяву не надходило.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, але у позовній заяві просив розглядати справу без присутності представника та задовольнити позов, зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Як передбачено ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнов проти України», вказано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Ухвалою суду від 18.10.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 03.12.2019 року між Акціонерним товариством «РВС Банк» та ОСОБА_1 було підписано Заяву-Договір № 0045700 про надання банківської послуги (платіжна карта Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції Акціонерного товариства «РВС Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (далі - заява-договір) (а.с. 15).
Згідно заяви-договору, позичальник її підписанням акцептував укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, який розміщений на Сайті Банку і беззастережно приєднався до умов договору. З умовами договору відповідач ознайомлений та він зобов'язався самостійно відстежувати зміни, які будуть вноситись до договору.
За умовами заяви-договору, позичальнику було надано споживний кредит, шляхом перерахування на картковий рахунок у сумі 10 101,01 грн., строк дії кредиту 12 місяців, процентна ставка 18% річних, тип ставки - фіксована, разова комісія при видачі кредиту: 1 % від суми наданого кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту: 5 % від суми наданого кредиту.
В день підписання заяви-договору, відповідач отримав платіжну картку, яка відкрита згідно умов заяви-договору, про що свідчить його підпис.
Також суду надано Додаток №1 до заяви-договору-Графік платежів та розрахунок загальної вартості споживчого кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за період з 03.12.2019 року по 03.12.2020 року, з якого вбачається, що відповідач його підписав, та за якими наведені наступні умови :
Дата нарахування кредиту 03.12.2019 року, сума кредиту 10 101,01 грн., строк користування кредитом 12 місяців, процентна ставка (річних) фіксована 18%, комісія за розрахункове касове обслуговування заборгованості 5%, комісія за надання кредиту 101,01 грн., вид кредиту споживчий (а.с. 16).
Грошові кошти у сумі 10 101,01 грн. були зараховані Акціонерним товариством "РВС Банк" 03.12.2019 року на картковий рахунок клієнта, що підтверджується меморіальним ордером № 3287 від 03.12.2019 року на суму 10 000,00 грн. та меморіальним ордером № 3288 від 03.12.2019 року на суму 101,01 грн. (а. с. 26).
Також позивачем надано Публічну пропозицію АТ «РВС Банк» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що набуло чинності з 04.11.2019 року (а.с. 4-14).
Відповідно до п. п. 7.3.1. Публічної пропозиції, погашення Клієнтом заборгованості за Споживчим кредитом, в тому числі Щомісячного платежу здійснюється щомісячно та/або в дату повного погашення заборгованості за Споживчим кредитом, починаючи з місяця, наступного після місяця оформлення Споживчого кредиту, за ануїтетною схемою погашення (ряд рівних грошових платежів, що здійснюються через рівні проміжки часу) у розмірах і терміни (дати), визначені Графіком платежів, шляхом забезпечення наявності грошових коштів у відповідних сумах на Рахунку для погашення заборгованості, що зазначений у Заяві-Договорі.
У разі порушення терміну погашення заборгованості за Споживчим кредитом, в тому числі Щомісячного платежу, в тому числі його частини, встановленого Графіком платежів, така заборгованість, у тому числі Щомісячний платіж (або його частина) вважається простроченим починаючи з наступного дня за днем встановленого терміну погашення згідно з Графіком платежів і до дня погашення простроченої заборгованості. З дня виникнення простроченої заборгованості за Споживчим кредитом, в тому числі Щомісячного платежу, встановленого Графіком платежів, Банк має право нараховувати штрафні санкції за порушення строків погашення заборгованості за Споживчим кредитом, у тому числі Щомісячних платежів у розмірі 10,00 гривень за кожен день прострочення платежу. Сплата штрафу та/або пені не звільняє Клієнта від виконання зобов'язань, за порушення яких передбачені штраф та/або пеня, і так само не звільняє його від обов'язку відшкодувати Банку збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов'язань за Договором, у тому числі будь-які витрати, що були понесені Банком у зв'язку зі стягненням заборгованості з Позичальника за Договором (п. 7.3.11 Публічної пропозиції).
30.08.2021 року між Акціонерним товариством «РВС Банк» та ТОВ «ФК «Паріс» було укладено договір про відступлення права вимоги № 30/08/2021-1. (а.с. 17-19), за умовами якого Первісний Кредитор у порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, відступає (передає), а Новий Кредитор приймає (набуває) права вимоги Первісного Кредитора за Кредитними Договорами зазначеними у Додатку № 1 до цього Договору, зі всіма додатками, додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін та доповненнями до нього тощо, що є невід'ємною частиною, які укладені між Акціонерним товариством «РВС Банк» та боржниками.
Як вбачається з Додатку № 1 до Договору про відступлення права вимоги, Акціонерне товариство «РВС Банк» відступило ТОВ «ФК «Паріс» право вимоги до ОСОБА_1 за Заявою-Договором № 0045700 від 03.12.2019 року на загальну суму 17 571,60 грн. (а.с. 21-22).
Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 546 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Проте, враховуючи, що взяті на себе зобов'язання позичальник не виконує належним чином, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення суми кредитних коштів та нарахованих на них відсотків.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Так, за умовами договору-заяви та графіку платежів, кредит було надано на період з 03.12.2019 року по 03.12.2020 року.
Позичальник зобов'язався до 03.12.2020 року повернути тіло кредиту - 10 101,01 грн., відсотки за користування кредитом у сумі 1 031,06 грн., комісію за розрахунково-касове обслуговування у сумі 6 060,60 грн. та комісію за видачу кредиту у сумі 101,01 грн. (а.с. 16).
Оскільки позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
У розумінні положень чинного законодавства України, послуга, яку надає банк споживачу, - надання грошових коштів.
Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Національного банку України №168 від 10.05.2007 року визначає, що Банк не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв'язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв'язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
За таких обставин, пункти кредитного договору про сплату на користь банку комісії за надання кредитних коштів, а також щомісячної комісії за обслуговування кредиту є нікчемними.
Так, за умовами ст. 1057-1 ЦК України, у разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов'язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені частиною першою статті 216 цього Кодексу, та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю.
У той же час, за ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.ч. 1-3 ст. 216 ЦК України).
За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позичальник зобов'язався до 03.12.2020 року повернути тіло кредиту - 10 101,01 грн. та відсотки за користування кредитом у сумі 1 031,06 грн., а разом 11 132,07 грн.
Як вбачається із розрахунку заборгованості, до 03.12.2020 року позичальник сплатив: 1 772,68 грн. на погашення тіла кредиту, 101,01 грн. - комісію за видачу кредиту, 7 575,75 грн. - комісію за розрахунково-касове обслуговування та 312,80 грн. - відсотків за користування кредитом, а усього сплатив 9 762,24 грн.
Оскільки умови договору-заяви, які передбачають сплату комісій, є нікчемними та визнання їх недійсними судом не вимагається, а кошти, які сплатив позичальник були спрямовані самостійно кредитором на погашення комісії у сумі 101,01 грн. та 7 575,75 грн., а мали б спрямовуватись на погашення тіла та відсотків за кредитним договором.
Таким чином, до 03.12.2020 року позичальник не повернув банку 1 369,83 грн. (11 132,07 грн. платежі по графіку - 9 762,24 грн. фактично здійснені платежі).
Крім того, із наданого розрахунку заборгованості по відсотках вбачається, що їх було нараховано з 03.12.2019 по 29.08.2021 року (строк дії договору-заяви до 03.12.2020 року).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абзац 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, так як в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, у даній справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, у зв'язку із чим нарахування процентів після закінчення строку дії кредитного договору є необґрунтованими.
При цьому, згідно даних розрахунку заборгованості по відсоткам, позичальник за період з 06.01.2022 року по 08.02.2022 року сплатив 2 454,94 грн.
Тобто, станом на 08.02.2022 року позичальником було погашено заборгованість у більшому розмірі, ніж визначено графіком платежів сумі (2 454,94 грн. - 1 369,83 грн. (сума неповернутих коштів станом на час закінчення строку дії кредитування), навіть з врахуванням заявленої до стягнення суми пені у розмірі 77,88 грн.
Таким чином, здійснений розрахунок позивача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за яким нараховано 3% річних у сумі 122,98 грн. та інфляційні втрати у розмірі 552,25 грн. за період з 30.08.2021 року по 23.02.2022 року є невірним, оскільки сума боргу та період прострочення неправильні, а станом на 08.02.2022 року сума переплати за кредитом покриває заявлені до стягнення суми.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, так як заборгованість за Заявою-Договором № 0045700 про надання банківської послуги (платіжна карта Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції Акціонерного товариства «РВС Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 03.12.2019 року відповідачем погашена.
Згідно приписів ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 12,76,77,78,79,80,81, 141, 211, 223, 263,265,280,285,289 ЦПК України, ст.ст. 11, 207, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 546, 610, 625, 629, 638, 1050, 1052, 1054, 1077 ЦК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Заявою-Договором № 0045700 про надання банківської послуги (платіжна карта Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції Акціонерного товариства «РВС Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 03.12.2019 року, - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс», код ЄДРПОУ 38962392, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 77А.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.А. Осаулова
Рішення суду виготовлено 27.11.2023 року