Справа № 308/21151/13-к
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2023 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2
за участю:
обвинуваченого - ОСОБА_3
прокурора - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород кримінальне провадження №308/21151/13-к внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013070010000305 від 31.08.2013 р. про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 , діючи умисно, незаконно, з метою збуту при невстановлених слідством обставинах, місці, особи та часі придбав речовину рослинного походження, зеленого кольору, яка має анатомо-морфологічні ознаки рослин коноплі, містить тетрагідроканабінол і є канабісом (марихуаною), який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонений, вагою в перерахунку на висушену речовину - 1,3200 г.
Після чого, 27 вересня 2013 року, ОСОБА_3 діючи умисно, незанно, з метою збуту взяв придбану ним наркотичну речовину канабіс, вагою 1,3200 грам, та перевіз у автомобілі марки "Опель Вектра", з номерними знаками Словаччини, НОМЕР_1 до перехрестя вулиць Капушанська та Радіщева в м. Ужгород, де цього ж дня, приблизно о 18 год. 05 хв., знаходячись поблизу АТ "Ужгородське АТП №12107", що по вул. Радіщева, 2 в м. Ужгороді, діючи умисно, незаконно маючи на меті матеріальне збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх караність, збув вказану кількість особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу (марихуани), вагою - 1,3200 грам, ОСОБА_5 , за що отрииав від останнього гроші в сумі 400,00 гривень.
Згідно висновку експерта №18/490 від 30.09.2013 року вилучена у ОСОБА_5 речовина рослинного походження, зеленого кольору, має анатомоморфологічні ознаки рослин коноплі, містить тетрагідроканабінол і є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонений. Маса наданого на експертизу канабісу, в перерахунку на висушену речовину становить - 1,3200 г.
Своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ст. 307 ч.2 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, якщо предметом таких дій були особливо небезпечні наркотичні засоби.
Крім того, продовжуючи свої протиправні дії ОСОБА_3 діючи умисно, незаконно, повторно, з метою збуту при невстановлених слідством обставинах, місці, особи та часі придбав особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено канабіс (марихуану), вагою в перерахунку на висушену речовину - 3,0465 грам.
Після чого, 02 жовтня 2013 року ОСОБА_3 діючи умисно, незаконно, з метою збуту взяв наркотичний засіб - канабіс (марихуану), вагою - 3,0465 грам, який незаконно зберігав, і умисно повторно, з метою збуту, незаконно перевіз на автомобілі марки "Опель Вектра", з номерними знаками Словаччини, НОМЕР_1 , на вул. Минайську, 16, що в м. Ужгороді, де цього ж дня, приблизно о 20 год. 58 хв., знаходячись в приміщенні кафе-бару "Прерія", яке є місцем масового перебування громадян, умисо, повторно, незаконно збув частину, зокрема - 1,4254 грам, особливо небезпечного наркотичного засобу канабіс (марихуани) ОСОБА_5 , за що отримав від останнього гроші в сумі 400,00 гривень, а решту наркотичного засобу - канбісу (марихуани), вагою в перерахунку на суху речовину - 1,6211 г., він умисно, повторно, з метою збуту, незаконно зберігав при собі у зовнішній кишені курточки та у вказаному транспортному засобі до моменту їх виявлення та вилучення працівниками міліції, о 21 год. 05 хв. 02 жовтня 2013 року.
Згідно висновку експерта №18/500 від 03.10.2013 року вилучена у ОСОБА_5 речовина рослинного походження, в трьох паперових згортках, зеленого кольору, має ботанічні ознаки рослин коноплі, містить тетрагідроканабінол і є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонений, вагою в перерахунку на висушену речовину становить - 1,4254 г.
Згідно висновку експерта №18/501 від 03.10.2013 року надані на дослідження речовини рослинного походження, які вилучено в ході особистого обшуку громадянина ОСОБА_3 та у ході огляду автомобіля марки "Опель Вектра", д.н.з. Словаччини, НОМЕР_1 , мають ботанічні ознаки рослин коноплі, містить тетрагідроканабінол і є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонений, вагою в перерахунку на висушену речовину становить - 1,6211 г.
Своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ст. 307 ч.2 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, вчинені повторно, у місцях, що призначені для масового перебування громадян, якщо предметом таких дій були особливо небезпечні наркотичні засоби.
Органом досудового слідства дії ОСОБА_3 кваліфіковано як незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту , а також незаконний збут наркотичних засобів вчинені повторно, у місцях що призначені для масового перебування громадян, якщо предметом таких дій були особливо небезпечні наркотичні засоби, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України .
Вказана справа надійшла до суду з обвинувальним актом.
Обвинувачений ОСОБА_3 подав до суду клопотання про звільнення його ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності підтримав , просив суд його задовольнити з підстав викладених у клопотанні. Також просив суд звільнити його від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків. Надав згоду на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 307 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності та закриття даного кримінального провадження.
Суд, заслухавши клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 , думку прокурора, вважає, що клопотання обвинуваченого підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналогічне положення містить ч. 1 ст.285 КПК України, відповідно до якої особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Розглядаючи вказане клопотання, суд виходить із роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у постанові «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23 грудня 2005 року, згідно яких, звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям справи можливе на будь-яких стадіях судового розгляду справи, лише за умови, якщо особою вчинено суспільно-небезпечне діяння, яке містить склад злочину, передбачений Особливою частиною Кримінального кодексу України, за наявності визначених законом матеріально-правових підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Також судом ураховуються правові висновки викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у постанові від 26.03.2020 року у справі № 730/67/16-к , де указано , що передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину. Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз'яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.
Також в даній постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду зазначив, що за правилами ч. 8 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності є: закінчення встановлених ч.1 ст.49 КК України строків давності; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.2-4 ст.49 КК України) .
Правилами ч. 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Таким чином, за змістом статей 284 - 288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
При цьому, в постанові від 25 лютого 2021 року в справі № 192/3301/16-к Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду вказав, що системне тлумачення норм кримінального та процесуального закону свідчить про те, що до особи можуть бути застосовані положення ст. 49 КК України у випадках, передбачених цією статтею та за наявності клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. При цьому таке клопотання подається стороною кримінального провадження, а не виключно підозрюваним, обвинуваченим або засудженим. Разом з тим кримінальний процесуальний кодекс вказує на обов'язковість згоди обвинуваченого на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
У цій справі окреслені Верховним Судом у справі № 192/3301/16-к орієнтири дотримано. Так, клопотання подане стороною кримінального провадження та обвинувачений надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Також Суд враховує, що в постанові від 24 травня 2021 року у справі № 522/2652/15-к Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у т.ч. зауважив, що суддя районного суду при постановленні ухвали, відповідно до ст. 372 КПК України, не повинен був вирішувати питання про встановлення вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
В даному кримінальному провадженні, наявне клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, а також обвинувачений в судовому засіданні надав згоду про його звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження . Судом роз'яснено обвинуваченому підстави звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження. Суть обвинувачення овинуваченому зрозуміла.
Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.
За загальним правилом, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч.2 ст.4 КК України).
Відповідно до ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення етяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років-у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності є лише закінчення відповідного строку давності, який сплинув до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.
Як вбачається із змісту клопотання та матеріалів кримінального провадження, закінчився десятирічний строк давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, у разі вчинення тяжкого злочину.
При цьому, закон не пов'язує можливість застосування правил ч. 1 ст. 49 КК України із визнанням особою вини, обов'язковою передумовою для закриття провадження у справі є наявність згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України визнається благополучне закінчення певних строків давності з дня вчинення злочину до набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа засуджена за вчинений нею злочин певної тяжкості.
Благополучним визнається таке закінчення зазначених строків давності, протягом яких особа, що вчинила злочин, виконала дві умови:
- не ухилялася від слідства або суду;
- не вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин.
Початком перебігу строку давності є день, коли злочин був вчинений.
Закінченням перебігу строку давності є день набрання вироком законної сили.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Таким чином, положення ст. 49 КК України є імперативною нормою, яка передбачає не право суду, а його обов'язок розглянути відповідне питання.
Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням.
При цьому, суд має з'ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою,у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена Колегією суддів Ксаційного кримінального суду Верховного суду у постанові від 19.11.2019 року у справі № 345/2618/16-к.
Таким чином, суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) досудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної, касаційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушенння передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Згідно вимог ч. 5 ст. 12 КК України, тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Таким чином, кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 307 КК України є тяжким злочином.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 було вчинено 27.09.2013 року та 02.10.2013 року , з цього часу минуло більше десяти років, перебіг строків давності не переривався і не зупинявся, тобто є всі підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі п. 4 ч.1 ст. 49 КК України.
Таким чином на даний момент строк давності за вказане кримінальне правопорушення є таким, що минув, а тому у суду відсутні підстави щодо відмови в задоволенні заявленого клопотання.
Згідно ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Обставин, які би виключали звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття даного кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності судом не встановлено.
За таких обставин, суд, за наявності згоди ОСОБА_3 , приходить до висновку про необхідність звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 307 КК України у зв'язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження.
Цивільний позов по справі відсутній.
Питання про судові витрати судом вирішується відповідно до ст. 124 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта лише у разі ухвалення обвинувального вироку.
Водночас ч. 1 ст. 126 КПК України унормовано, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою. Тобто суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Вказане твердження узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.06.2020 у справі № 598/1781/17.
Кримінальний процесуальний кодекс України прямо не передбачає стягнення процесуальних витрат з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності.
За таких обставин процесуальні витрати на залучення експертів для проведення експертизи, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, слід віднести на рахунок держави. Така позиція суду відповідає правовому висновку Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеному в постанові від 12.09.2022 року у справі №203/241/17.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст.100 КПК України.
Згідно ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
Згідно п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України, документи, що є речовими доказами, залишаються у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Відповідно до вимог ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію, в тому числі після закриття кримінального провадження, в порядку передбаченому цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 04.10.2013 року відносно ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави в сумі 22 940,00 грн.
З наданої квитанції №32754364 від 04.10.2013 року вбачається, що визначена ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 04.10.2013 року сума застави за обвинуваченого ОСОБА_3 була внесена платником ОСОБА_6 на рахунок ТУ ДСА України у Закарпатській області .
Після внесення застави ОСОБА_3 був звільнений з під варти.
Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, встановлено підстави і умови повернення застави. Вона повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу, якщо не була звернена в дохід держави. При цьому, аналіз положень статей 182, 194, 196, 197, 199, 181, 203 КПК в їх системному взаємозв'язку, дає підстави для висновку, що лише запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою і домашнього арешту, а також перелічені у ч. 5 ст. 194 КПК обмеження, діють певний, визначений ухвалою суду (слідчого судді), строк, а інші запобіжні заходи, в тому числі і застава, визначеного строку дії не мають і діють до їх скасування, зміни, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження. Таким чином, ухвалюючи рішення про закриття кримінального провадження, суд вважає за необхідне застосований запобіжний захід скасувати, після набрання ухвалою законної сили. Судом встановлено, що 04.10.2023 ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду накладено арешт на майно, вилучене 02.10.2013 під час особистого обшуку, а саме: 2 купюри номіналом по 100 гривень - 1) ВД8707668; 2)АГ6422038; 5 купюр по 50 гривень: 1) ВЮ0346349; 2) КС7155971; 3) ВД9448030; 4) ЗЕ1965977; 5) ЕЄ2185174; 1 купюра номіналом 5 гривень - НА8267556; 1 купюра номіналом 1 гривня серії МВ5738778; мобільний телефон марки «Нокіа ASHA 306», із сім-картою № НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на іноземній мові на автомобіль марки «Опель Вектра», д.н.з. Словаччини, НОМЕР_1 , а також автомобіль марки «Опель Вектра», д.н.з. Словаччини, НОМЕР_1 . Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України - Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові. Беручи до уваги вищевикладене, оскільки кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013070010000305 від 31.08.2013 підлягає закриттю, з врахуванням приписів ч.4 ст. 174 КПК України, зважаючи на те, що майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації,суд вважає, що на даний час відпала потреба у подальшому застосуванні арешту майна, а саме: 2 купюри номіналом по 100 гривень - 1) ВД8707668; 2)АГ6422038; 5 купюр по 50 гривень: 1) ВЮ0346349; 2) КС7155971; 3) ВД9448030; 4) ЗЕ1965977; 5) ЕЄ2185174; 1 купюра номіналом 5 гривень - НА8267556; 1 купюра номіналом 1 гривня серії МВ5738778; мобільний телефон марки «Нокіа ASHA 306», із сім-картою № НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на іноземній мові на автомобіль марки «Опель Вектра», д.н.з. Словаччини, НОМЕР_1 , а також автомобіль марки «Опель Вектра», д.н.з. Словаччини, НОМЕР_1 та про відсутність обставин, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння та розпорядження майном, а також обумовлювали б подальший арешт майна, а відтак, наявні достатні підстави для скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 04.10.2013 року.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.cт. 12, 49 КК України, п. 2 ч. 2 ст. 284, ст. 285 - 288, 369-371, КПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст. 307 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013070010000305 від 31.08.2013 року стосовно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 307 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - провадженням закрити.
Запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 04.10.2013 р., справа №308/17254/13-к, після набрання ухвалою суду законної сили - скасувати.
Повернути, після набрання ухвалою суду законної сили, заставодавцю ОСОБА_6 , внесені ним на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 04.10.2013 р., справа №308/17254/13-к, грошові кошти в якості застави за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 22 940,00 (двадцять дві тисячі дев'ятсот сорок гривень 00 коп.) гривень на депозитний рахунок ТУДСА України у Закарпатській області, відповідно до квитанції №32754364 від 04.10.2013.
Арешт накладений на: 2 купюри номіналом по 100 гривень - 1) ВД8707668; 2)АГ6422038; 5 купюр по 50 гривень: 1) ВЮ0346349; 2) КС7155971; 3) ВД9448030; 4) ЗЕ1965977; 5) ЕЄ2185174; 1 купюра номіналом 5 гривень - НА8267556; 1 купюра номіналом 1 гривня серії МВ5738778; мобільний телефон марки «Нокіа ASHA 306», із сім-картою № НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на іноземній мові на автомобіль марки «Опель Вектра», д.н.з. Словаччини, НОМЕР_1 , а також автомобіль марки «Опель Вектра», д.н.з. Словаччини, НОМЕР_1 на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 04.10.2013 р., - скасувати.
Речові докази по справі:
-грошові кошти:2 купюри номіналом по 100 гривень - 1) ВД8707668; 2)АГ6422038; 5 купюр по 50 гривень: 1) ВЮ0346349; 2) КС7155971; 3) ВД9448030; 4) ЗЕ1965977; 5) ЕЄ2185174; 1 купюра номіналом 5 гривень - НА8267556; 1 купюра номіналом 1 гривня серії МВ5738778, після набрання ухвалою суду законної сили залишити для збергання у матеріалах справи;
- мобільний телефон марки «Нокіа ASHA 306», із сім-картою № НОМЕР_2 , після набрання ухвалою суду законної сили повернути власнику - ОСОБА_3 ;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на іноземній мові на автомобіль марки «Опель Вектра», д.н.з. Словаччини, НОМЕР_1 , після набрання ухвалою суду законної сили повернути власнику - ОСОБА_3 ;
- автомобіль марки «Опель Вектра», д.н.з. Словаччини, НОМЕР_1 , після набрання ухвалою суду законної сили повернути власнику - ОСОБА_3 ;
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів в ході досудового розслідування, віднести за рахунок держави.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 7 днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Дата оголошення повного тексту ухвали - 10.10.2023 о 16:30 год.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1