УХВАЛА
27 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 160/10857/22
адміністративне провадження № К/990/37432/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року у справі № 160/10857/22 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просила:
визнати протиправними дії щодо застосування грудня 2015 року та січня 2016 року як місяців, за якими починається обчислення індексу споживчих цін, (базових місяців) для розрахунку індексації її грошового забезпечення в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно;
зобов'язати нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін, (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 85 927,84 гривень із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльності щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 29 жовтня 2021 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4145,08 гривень відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
стягнути на її користь щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4145,08 гривень за період з 01березня 2018 року по 29 жовтня 2021 року включно в сумі 182 116,09 гривень відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування грудня 2015 року та січня 2016 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін, (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року в сумі 85 927,87 грн. із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін, (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 29 жовтня 2021 року із застосуванням індексації-різниці (щомісячної фіксованої індексації) відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 29 жовтня 2021 року в сумі 180 070,02 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року задоволено частково апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року. Змінено резолютивну частину рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року. Виключено в абзаці третьому резолютивної частини рішення після слів «січень 2008 року» вислів «із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44». Виключено в абзаці п'ятому резолютивної частини рішення вислів «із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, відповідач втретє звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), подавши її 08 листопада 2023 року через підсистему «Електронний суд».
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Аналогічно попередньо поданій касаційній скарзі скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, вказуючи, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах щодо строку звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, викладеному у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20, від 09 грудня 2021 року у справі № 9901/241/21, від 23 червня 2022 року у справі № 540/2001/21, від 28 вересня 2022 року у справі № 420/358/22, від 29 вересня 2022 року у справі № 420/3978/22 та без урахування висновку щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, викладеному у постановах Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 820/5473/17, від 15 червня 2022 року у справі № 520/4061/21 та від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21.
Cуд касаційної інстанції звертає увагу заявника, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права. Обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Ухвалами Верховного Суду від 03 жовтня 2023 року та від 03 листопада 2023 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України у зв'язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень.
Так, Верховний Суд повертаючи касаційну скаргу відповідача вдруге проаналізувавши зазначені скаржником постанови Верховного Суду, у зазначених справах вказав на те, що у справах є відмінні фактичні обставини та, відповідно, підстави позову і обґрунтування позицій кожної зі сторін.
У справі № 240/532/20 позивач звернувся до суду з позовом до військової частини про визнання протиправними дій щодо невиплати всіх сум, належних йому у день звільнення (грошової компенсації за речове майно), та стягнення компенсації за затримку повного розрахунку при звільненні.
Предмет касаційного розгляду у справі № 240/532/20 стосувався визначення строку звернення до адміністративного суду з таким позовом та дотримання його позивачем.
За результатами розгляду справи № 240/532/20 Верховний Суд дійшов висновку, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п?ятої статті 122 КАС України, тому відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України.
Вищевикладений висновок застосований Верховним Судом і у справах № 540/2001/21, № 420/358/22, № 420/3978/22.
Проте у цій справі предметом спору є правомірність дій військової частини, які полягають у ненарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення.
Щодо справи № 9901/241/21, Суд зазначив, що вона також є не релевантною до цієї справи.
Отже, скаржник подаючи втретє касаційну скаргу не врахував зауваження Верховного Суду, зроблені в ухвалі Верховного Суду та повторно подав касаційну скаргу без належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, що свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги.
Врешті посилаючись на постанови Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 820/5473/17, від 15 червня 2022 року у справі № 520/4061/21 та від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 скаржник хоч і загально зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки у цих постановах щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, однак не вказав конкретну норму права суди застосовували неправильно.
З огляду на викладене, Суд вважає недоведеним посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Серед іншого, у касаційній скарзі, скаржник посилається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд звертає увагу скаржника, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Водночас посилання на підпункти пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
Суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження. Цей обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
З огляду на те, що заявник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути скаржнику, з огляду на вимоги пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року у справі № 160/10857/22 повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяО.А. Губська