УХВАЛА
27 листопада 2023 року
м. Київ
справа №640/35349/21
адміністративне провадження № К/990/38904/23
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
перевірив касаційну скаргу Рахункової палати на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» до Рахункової палати про визнання протиправним і скасування рішення,-
УСТАНОВИВ:
Державна установа «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Рахункової палати, в якому просила визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 12 жовтня 2021 року №24-3 у частині допущення Державною установою «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» у серпні - вересні та грудні 2018 року витрачання бюджетних коштів у сумі 3 627,6 тис. грн на придбання комп'ютерної техніки, що не відповідало затвердженим кошторисом бюджетним асигнуванням за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар», пункт 5 Рішення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року, позов задоволено.
26 жовтня 2023 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Рахункової палати на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2023 року касаційну скаргу повернуто заявникові.
20 листопада 2023 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» повторно надійшла касаційна скарга Рахункової палати на судові рішення у цій справі.
Предметом спору у цій справі є рішення відповідача від 12 жовтня 2021 року №24-3.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Окружним адміністративним судом міста Києва в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі послався на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідач зазначає, що надання судом касаційної інстанції правильної оцінки щодо можливості оскарження рішень Рахункової палати за результатами розгляду цієї справи в порядку касаційного провадження матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у правовідносинах, що виникають під час здійснення Рахунковою палатою визначених Конституцією України повноважень, а також може бути преюдиційним для інших державних органів.
Верховний Суд, перевіривши викладені доводи та надавши їм оцінку, відхиляє посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не зазначено в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, розгляд яких надав би нового, уніфікованого розуміння застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного кола осіб.
Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
Водночас, колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання.
Проте наведені скаржником доводи не свідчать про наявність жодної із вказаних вище умов, скаржник жодним чином не посилається на різноманітність такої практики, що свідчить про необґрунтованість посилання відповідача на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Щодо посилання відповідачем на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України Суд наголошує, що з огляду на те, що поняття виняткового значення справи є оціночними, воно потребує належного обґрунтування з боку скаржника. Сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі, без відповідного підкріплення прикладами/доказами, не дає підстав для допуску цієї касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
Отже, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відтак, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
З огляду на відхилення Верховним Судом зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Рахункової палати на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» до Рахункової палати про визнання протиправним і скасування рішення.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко О.В. Кашпур О.Р. Радишевська