Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Харків
27 листопада 2023 р. № 520/22438/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою 4 (Харківського) прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про відшкодування завданої шкоди державі, -
ВСТАНОВИВ:
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави в особі 4 (Харківського) прикордонного загону (військової частини НОМЕР_1 ) збитки, у розмірі 53625 грн. коп. 00 (п'ятдесят три тисячі шістсот двадцять п'ять гривень) 00 копійок.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 нарахована одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі сумі 53625,00 грн., при звільнені з військової служби за сімейними обставинами. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача наголосив на тому, що постанова Кабінету Міністрів України №413 прийнята 12.06.2013 року та не приведена у відповідність до умов воєнного стану та положень ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". У спірних правовідносинах відповідачем шкода державі не заподіяна та не могла бути заподіяна, оскільки нарахування та виплата одноразової грошової допомоги здійснено добровільно позивачем на підставі діючого законодавства. Будь-яких дій, спрямованих на отримання вказаної допомоги (подання рапорту, заяви, звернення, документів тощо) відповідачем не вчинялось, у зв'язку з чим приписи Закону №160-ІХ не можуть бути застосовані до відповідача. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Керуючись приписами ст. 171, 257, 258 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 262 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила військову службу в Державній прикордонній службі України, а саме у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).
Наказом Начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 223 - ОС від 17.08.2022 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення майора ОСОБА_1 .
Відповідача звільнено з військової служби, згідно поданим нею рапортом, відповідно до наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 223 - ОС від 17.08.2022 року на підставі абзацу 10 підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері).
В даному наказі чітко встановлена сума до нарахування та виплати, а саме, 56315, 77 коп. (п'ятдесят шість тисяч триста п'ять гривень 77 копійок).
Позивач вважає, що відповідача безпідставно була виплачена грошова сума у розмірі 53625,00 грн.
З метою захисту порушеного права позивач звернувся із зазначеним позовом до Харківського окружного адміністративного суду.
Суд з приводу спірних відносин зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини щодо одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби врегульовані Законом України № 2011-XII від 20.12.1991 року "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів сімей" (далі Закон № 2011-XII).
Так, відповідно до ст. 15 Закону № 2011-XII (у редакції станом на дату виключення відповідача зі списків особового складу) військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Статтею 26 Закону України № 2232-XII від 25.03.1992 року "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі - Закон № 2232-XII) визначено підстави звільнення з військової служби.
Відповідача звільнено зі служби на підставі абзацу 9 підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку.
Відповідно до статті 26 Закону № 2232-XII Постановою Кабінету Міністрів України 12 червня 2013 року №413 затверджено Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу (далі Перелік №413).
Обставини, з яких відповідача звільнено з військової служби, не передбачені Переліком №413, але передбачені Законом № 2232-XII.
Приписи статті 26 Закону № 2232-ХІІ щодо підстав звільнення під час дії особливого періоду, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану зазнавали неодноразових змін.
Постанова № 413 та затверджений нею Перелік сімейних обстави не містять обмежень щодо застосування у мирний час, під час дії особливого періоду, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану.
Підстава для звільнення зі служби, з якої відповідача і було звільнено зі служби, була додана до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян" від 01.04.2022 року № 2169-IX, тобто значно пізніше ніж був затверджений Кабінетом Міністрів України Перелік №413.
Тобто норми пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ, якими врегульовано право на отримання одноразової грошової допомоги звільненим з військової служби військовослужбовцям, були законодавчо сформовані раніше внесення змін до статті 26 Закону № 2232-ХІІ, які додатково передбачили підстави звільнення за сімейними обставинами під час проведення мобілізації та воєнного стану.
Внаслідок цього виникли неузгодженості, що не усунуті на законодавчому рівні, між зазначеними правовими нормами.
На переконання суду, певні неузгодженості в нормах Закону № 2232-ХІІ та Закону № 2011-ХІІ не можуть бути підставою для відмови відповідачу у виплаті належної їй одноразової грошової допомоги.
Суд не бере до уваги посилання позивача на аргументи щодо здійснення таких виплат лише у мирний час, виходячи з наступного.
Підсумовуючи викладене, з огляду на "якість закону", відповідач не повинен нести негативний тягар у вигляді позбавлення її права на належну їй виплату внаслідок нечіткого викладення законодавчих норм, що регулюють питання її виплати.
У цьому спорі, суд вважає доречним звернутися до положень статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Суханов та Ільченко проти України" ЄСПЛ зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (пункт 35, № 68385/10 та № 71378/10).
Виходячи з обставин справи та відповідних норм матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, відповідач мав законне сподівання на виплату йому передбаченою законом одноразової грошової допомоги у зв'язку з тривалою (понад десять років) військовою службою.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до приписів ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову 4 (Харківського) прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про відшкодування завданої шкоди державі - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 27 листопада 2023 року.
Суддя Н.А. Полях