СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2023 року Справа № 480/5517/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, і просить суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не зарахування при призначенні та нарахуванні позивачу пенсії до страхового (трудового) стажу роботи, періоду роботи з 19.07.1989 по 01.04.1996 на Чуйському цукровому заводі Казахської РСР; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового (трудового) стажу позивача період роботи з 19.07.1989 по 01.04.1996 на Чуйському цукровому заводі Казахської PCP, провести перерахунок розміру пенсії з урахуванням зарахованого стажу роботи з моменту призначення пенсії, тобто з 06 травня 2023 року, та провести її виплату з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Позивачу призначено пенсію за віком, але до стажу не було зараховано період роботи з 19.07.1989 по 01.04.1996, що вплинуло за розмір пенсійних виплат позивачу. Зазначає, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки, оскільки наявне виправлення у трудовій книжці у даті звільнення з посади. Позивач не погоджується із позицією відповідача щодо надання додаткової уточнюючої довідки, враховуючи те, що записи у трудовій книжці здійснені без виправлень, а тому відповідач зобов'язаний зарахувати спірний період до страхового стажу.
Відповідач повідомлявся про розгляд даної справи належним чином, проте заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надав. Відповідачем надано документи з пенсійної справи позивача, а також у письмових поясненнях зазначає, що спірний стаж не зарахований у зв'язку із виправленнями у п. 15 графі 4 трудової книжки позивача.
Судом було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Судом двічі витребовувалися докази, які стосуються розгляду справи, у відповідача.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачу з 06.05.2023 призначена пенсія за віком, зазначено, що страховий стаж позивача становить 31 р. 10 міс. 9 днів.
До страхового стажу позивача не було зараховано період роботи з 19.07.1989 по 01.04.1996 на Чуйському цукровому заводі Казахської РСР, про що зазначено відповідачем у листі від 19.05.2023 №2800-0202-8/21662 на звернення позивача.
Підставами для неврахування періоду роботи з 19.07.1989 по 01.04.1996 на Чуйському цукровому заводі Казахської РСР ГУ ПФУ в Сумській області у листі від 19.05.2023 зазначено наявність виправлень у трудовій книжці №15 запису, у графі 4.
Позивач не погоджується із підставами, зазначеними у листі від 19.05.2023, у зв'язку із чим звернулась до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Як убачається з трудової книжки НОМЕР_1 (а.с. 27-30) з 19.07.1989 по 01.04.1996 на Чуйському цукровому заводі Казахської РСР.
Відповідно до записів №14 зазначено, що позивач з 19.07.1989 прийнятий робітником до Чуйського цукрового заводу Казахської РСР, підстава пр..№36 від 19/VII-89 (графа 4).
Відповідно до записів №15 зазначено, що звільнений з посади 01.04.1996 за власним бажанням у зв'язку з зміною місця проживання.
Слід зазначити, що дата звільнення з посади 01.04.1996 не міститься жодних виправлень, а тому посилання відповідача на те, що у трудовій книжці містяться виправлення у даті звільнення не підтверджується записами у трудовій книжці, а саме записами графа 2, що відображає відповідну дату число, місяць, рік прийняття на роботу та дату звільнення з посади.
Разом із тим, у графі 4, до якої у відповідача наявні зауваження, міститься інформація про підстави внесення відповідних записів, які здійснюють роботодавцем.
У спірному періоді, в якому позивачу оформлялася трудова книжка, порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
З приписів порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 та Інструкції Про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником.
Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки вперше, у тому числі і внесення до неї записів на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, є підприємство роботодавець, а відтак відсутня вина позивача у тому, що трудову книжку роботодавцем оформлено із порушенням.
При цьому, слід зазначити, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а.
Тобто, враховуючи вищенаведені норми, можна дійти висновку, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто працівником, більше того, недоліки її заповнення не є підставою для висновку про відсутність трудового стажу.
Відповідно до записів трудової книжки дата початку роботи та дата звільнення позивача з посади на Чуйському цукровому заводі Казахської РСР, зазначена роботодавцем, скріплена відповідною печаткою підприємства, зауважень до зазначених даних періоду роботи позивача (колонки 1-3) у відповідача відсутні, а тому період з 19.07.1989 по 01.04.1996 на Чуйському цукровому заводі Казахської РСР повинен бути зарахований відповідачем під час відповідного обрахунку пенсії позивачу.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не зарахування при призначенні та нарахуванні позивачу пенсії до страхового (трудового) стажу роботи, періоду роботи з 19.07.1989 по 01.04.1996 на Чуйському цукровому заводі Казахської РСР; а також зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового (трудового) стажу позивача період роботи з 19.07.1989 по 01.04.1996 на Чуйському цукровому заводі Казахської PCP, провести перерахунок розміру пенсії з урахуванням зарахованого стажу роботи з моменту призначення пенсії, тобто з 06 травня 2023 року, та провести її виплату з урахуванням виплачених сум .
Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору сплачену позивачем при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не зарахування ОСОБА_1 при призначенні та нарахуванні з 06.05.2023 пенсії до страхового (трудового) стажу роботи, періоду роботи з 19.07.1989 по 01.04.1996 на Чуйському цукровому заводі Казахської РСР.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (м.Суми, вул.. Берестовська,1,і.к. 21108013) зарахувати 06.05.2023 до страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,і.к. НОМЕР_2 ) період роботи з 19.07.1989 по 01.04.1996 на Чуйському цукровому заводі Казахської PCP та здійснити з 06.05.2023 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням виплачених сум, враховуючи до страхового (трудового) стажу роботи, періоду роботи з 19.07.1989 по 01.04.1996 на Чуйському цукровому заводі Казахської РСР.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (м.Суми, вул.. Берестовська,1,і.к. 21108013) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,і.к. НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Гелета