РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
27 листопада 2023 року м. Рівне №460/25695/23
Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді Гудими Н.С., після одержання позовної заяви
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним дій щодо невиплати "індексації-різниці" грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.12.2020 та зобов'язання нарахувати і виплатити таку індексацію за вказаний період на загальну суму 132790,67 грн.
Ухвалою суду від 13.11.2023 позовну заяву залишено без руху.
На виконання вимог ухвали позивач подав клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для поновлення строку звернення до суду з цим позовом, суд виходить з такого.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин 1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Згідно із ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до 18.07.2022) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Перебування особи на публічній службі є однією з форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю.
Таким чином, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Поряд з цим, відповідно до ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Згідно з п.1 глави ХІХ "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, запровадження на території України карантину було безумовною підставою для продовження строків, визначених ст.233 КЗпП України на строк дії такого карантину.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21 та від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22.
Разом із тим, згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Встановлені обставини в їх сукупності дають підстави для висновку, що право на звернення до суду військовослужбовців щодо виплати грошового забезпечення відповідно до положеньст.233 КЗпП України в редакції, чинній до 18.07.2022 не було обмежене будь-яким строком, в редакції, чинній з 19.07.2022, вказаний строк (тримісячний строк) був продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
Таким чином, з 01.07.2023 застосуванню підлягає тримісячний строк звернення до суду в такій категорії спорів, який сплинув 01.10.2023.
Як свідчать матеріали справи, позивач просить визнати протиправними дії щодо невиплати "індексації-різниці" грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.12.2020 та зобов'язати нарахувати і виплатити таку індексацію за вказаний період на загальну суму 132790,67 грн.
З даним позовом позивач звернувся до суду через систему "Електронний суд" 06.11.2023 , тобто із пропуском тримісячного строку, встановленого ст.233 КЗпП України.
При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_1 оскаржувалися в судовому порядку дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, зокрема, за період з 01.03.2018 по 01.12.2020.
Так, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05.11.2021 у справі №460/2689/21, з урахуванням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2022, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018 та в жовтні 2019 року. Зобов'язано Військову НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця). Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в грудні 2015 року без застосування січня 2008 року як базового місяця та в періоди з грудня 2018 по вересень 2019 року, з листопада 2019 року по грудень 2020 року - без застосування березня 2018 року як базового місяця. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018 та у жовтні 2019 року, а також нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в грудні 2015 року з застосуванням січня 2008 року як базового місяця та в періоди з грудня 2018 по вересень 2019 року, з листопада 2019 року по грудень 2020 року - з застосуванням березня 2018 року як базового місяця. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.12.2020 з урахуванням абзаців 4,5,6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, виходячи з суми індексації у березні 2018 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за вказаний період з урахуванням абзаців 4,5,6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, виходячи з суми індексації у березні 2018 року, визначеної з урахуванням розміру підвищення доходу і розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Таким чином, позивачу як на момент звернення до суду з позовом в 2021 році, так і на час прийняття судових рішень у справі №460/2689/21 та набрання ними законної сили (16.08.2022 року) було достеменно відомо про ненарахування та невиплату йому відповідачем "індексації-різниці" грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.12.2020, що є предметом розгляду у цій справі.
Натомість, жодних обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення ОСОБА_1 та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом в строк до 01.10.2023, позивачем не вказано і докази на їх підтвердження в матеріалах справи відсутні.
При цьому, твердження представника позивача, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем як на підставу для поновлення строку звернення з цим позовом, суд оцінює критично та відхиляє як безпідставні, позаяк запровадження воєнного стану та проходження позивачем військової служби не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду.
Більше того, згідно з долученою до заяви довідкою від 07.09.2023 №213 ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом на посадах осіб сержантського і старшинського складу у 4 територіальному вузлі урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (м.Рівне), тобто позивач проходить військову службу у м.Рівне, що не позбавляло останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки.
Крім того, зміст вказаної заяви не дає можливості суду встановити з якого часу позивач проходить військову службу.
З огляду на наведене, на переконання суду, зазначені позивачем у заяві підстави поновлення строків звернення до адміністративного суду з позовом є необґрунтованими, а тому суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України.
Так, згідно з ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
При цьому, п.9 ч.4 ст.169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений ст.122 КАС України строк звернення до суду з цим позовом, а обґрунтувань обставин та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду із зазначеним позовом позивачем не наведено та не доведено, то суд дійшов висновку про повернення позовної заяви з підстав, визначених п.9 ч.4 ст. 169 КАС України.
Керуючись статтями 169, 241, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 27 листопада 2023 року
Суддя Н.С. Гудима