РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
за результатами вирішення заяви про відвід
24 листопада 2023 року Р і в н е №460/12878/23
Рівненський окружний адміністративний суд в складі судді У.М. Нор, розглянувши в письмовому провадженні письмову заяву про відвід у адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про відвід судді,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій щодо відмови здійснити перерахунок і виплату пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2016-2018 роки та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії із застосуванням такого показника, починаючи з 30.05.2019.
22.11.2023 через відділ документального забезпечення від позивача до суду надійшла заява про відвід судді Н.С. Гудими.
Суд, у провадженні якого перебуває адміністративна справа №460/12878/23 (головуючий суддя Н.С. Гудима), дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, у зв'язку з чим справу передано для вирішення питання про відвід судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і підлягає визначенню у порядку статті 31 КАС України (ухвала від 22.11.2022).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2022, заява про відвід головуючого судді Н.С. Гудими у справі №460/12878/23 передана для вирішення судді У.М. Нор.
За правилами частини восьмої статті 40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Вирішуючи питання щодо порядку розгляду заяви, суд дійшов висновку про можливість її розгляду у порядку письмового провадження, оскільки підстави для розгляду заяви у судовому засіданні відсутні.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у порядку статті 229 КАС України.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість заяви про відвід головуючого судді у справі №460/12878/23, суд зазначає таке.
Заява про відвід судді обґрунтована тим, що позивач не довіряє судді Гудими Н.С. в силу прийняття останньою ухвали від 15.08.2023, якою позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. Зауважує, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023 ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без розгляду від 15.08.2023 скасовано, що засвідчує, на думку позивача, наявність сумнівів в неупередженості та об'єктивності судді. Натомість, суддя не взяла самовідвід, а ухвалою від 20.11.2023 продовжила розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Крім того, заяву про відвід судді позивач додатково аргументує тим, що з постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2023 року по справі N9901/57/20 встановлено, що суддя Гудима Н.С. в спосіб непередбачений законом хотіла пройти кваліфікаційне оцінювання судді шляхом скасування рішення колегії ВККС. Водночас, без задоволення залишені ВП ВС вимоги судді Гудими Н.С. про скасування рішення колегії ВККС, яка вказала, що рішення стосовно судді набирає чинності відповідно до абзацу 3 підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту. Також постановою ВП ВС встановлено наявність негативного висновку громадської ради доброчесності щодо судді Гудими Н.С. Дані обставини є додатковими підставами для наявності сумнівів в неупередженості та об'єктивності судді Гудими Н.С. Відтак, суддя Гудима Н.С., крім скасованої ухвали від 15.08.2023 може надалі приймати незаконні упереджені рішення по відношенню до позивача.
Підстави для відводу судді визначені нормами статей 36 та 37 КАС України.
За правилами частини першої статті 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Так, заява про відвід фактично ґрунтується на положеннях пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до вказаної процесуальної норми суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу, якщо наявні обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Таким чином, в силу вимог ст. 36 КАС України незгода позивача з процесуальним рішенням судді Н.С. Гудими не є підставою для відводу судді.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що визначаючись щодо наявності підстав для відводу судді необхідно враховувати, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв.
За вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський Суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості:
1) суб'єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі;
2) об'єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справах П'єрсак проти Бельгії, Кіпріану проти Кіпру, Грівз проти Сполученого Королівства).
Щодо суб'єктивного тесту, то він полягає у з'ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Проте презюмується особиста неупередженість. Щодо об'єктивного тесту, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки суддів, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості суддів. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об'єктивно виправданим (рішення ЄСПЛ у справі Клейн та інші проти Нідерландів).
Оскільки доказів протилежного не надано, то по суб'єктивному критерію особиста безсторонність колегії суддів презюмується.
Що стосується об'єктивного критерію, то побоювання заявника, що суддя є небезстороннім не можна вважати об'єктивно обґрунтованими, позаяк по своїй суті вони є сугубо гіпотетичними і не підтверджуються такими фактами, які могли б викликати сумніви щодо неупередженості судді. Жодних обставин тому, що суддя не є вільним від стороннього впливу чи будь-якого втручання у судовий розгляд справи, у заяві про відвід не наведено.
Суд наголошує, що частиною четвертою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
А тому, незгода особи, яка бере участь у справі, з процесуальними діями судді під час судового розгляду справи є підставою для оскарження прийнятих за результатами розгляду справи рішень в апеляційному чи касаційному порядку. Оцінку процесуальним діям суду можуть надавати лише суди вищих інстанцій.
З огляду на вищевикладене, вказані в заяві обставини не можуть свідчити про наявність упередженості судді та необ'єктивності при вирішенні адміністративної справи №460/12878/23
Відтак суддя вважає заяву про відвід необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви про відвід судді Н.С. Гудими у адміністративній справі №460/12878/23 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя У.М. Нор