ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2023 рокусправа № 380/19049/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) про скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якій просить суд: прийняти рішення щоби пенсійний фонд виплатив позивачу компенсацію з 2008 року з урахуванням правової оцінки обставин нарахування пенсії та провів повний перерахунок пенсії згідно стажу позивача 36 років 9 місяців 15 днів з часу звернення з 2008 року.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач всупереч вимог чинного законодавства не нарахував та не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії призначеної на виконання рішень судів.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надало до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, шо рішення судів за позовами ОСОБА_1 виконані органами Пенсійного фонду України своєчасно, у повному обсязі та відповідно до покладених зобов'язань, підстави для нарахування компенсації відсутні.
Всебічно дослідивши та об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області з 04.07.2008 та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постановою Сколівського районного суду Львівської області від 31 травня 2010 року у справі № 2а-418/2010 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області від 01.10.2008 № 6032/03-21 в частині подання на розгляд Комісії з питань підтвердження пільгового стажу роботи документів щодо підтвердження пільгового стажу роботи в Росії. У решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року № 32925/10/9104 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Сколівського районного суду Львівської області від 31 травня 2010 року у справі № 2а-418/10 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Дії управління Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області по відмові ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах визнані неправомірними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з часу звернення до управління Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області - з 04 липня 2008 року із врахуванням заробітку за 3 роки 9 місяців 19 днів від 10 листопада 1980 року по 29 серпня 1984 року.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року № 32925/10/9104 виправлено описку, допущену у постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року у справі № 32925/10/9104: абзац четвертий резолютивної частини постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року викладено у наступній редакції: «зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах, згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з часу звернення до управління Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області - з 04 липня 2008 року із врахуванням періоду роботи за 3 роки 9 місяців 19 днів від 10 листопада 1980 року по 29 серпня 1984 року.
На виконання вищезазначеного рішення суду, управлінням Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області призначено ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «п» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із врахуванням періоду його роботи з 10.11.1980 по 10.11.1983 та з 11.11.1983 по 29.08.1984.
Постановою Сколівського районного суду Львівської області від 06 березня 2014 року у справі № 453/1273/13-а позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області щодо позбавлення ОСОБА_1 права на обчислення страхового стажу шляхом зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі за один рік та шість місяців за період з 07.11.1986 по 09.08.1988. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи в районах Крайньої Півночі з 07.11.1986 по 09.08.1988 за один рік та шість місяців.
На виконання вищезазначеного рішення суду, управлінням Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області ОСОБА_1 зараховано період роботи в районах Крайньої Півночі з 07.11.1986 по 09.08.1988 за один рік та шість місяців.
Постановою Сколівського районного суду Львівської області від 03.03.2014 у справі № 453/67/14-а у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2014 у справі № 876/3858/14 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Сколівського районногоо суду Львівської області від 03.03.2014 у справі № 453/67/14-а - без змін.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 01.06.2016 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Сколівського районного суду Львівської області від 03.03.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2014 скасовано та ухвалено нове рішення. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області зарахувати ОСОБА_1 до трудового стажу період військової служби у Мурманській області з 03.09.1976 по 18.08.1978 в кратному пільговому обчисленні - один рік служби за півтора роки, та здійснити перерахунок пенсії з 15 липня 2013 року.
На виконання вищезазначеного рішення суду, управлінням Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області зараховано військову службу з 03.09.1976 по 18.08.1978 з 15.07.2013 на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 01.06.2016 у справі № 453/67/14-а.
Постановою Сколівського районного суду Львівської області від 06.04.2015 у справі № 453/364/15-а у задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 у справі № 876/5076/15 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Сколівського районного суду Львівської області від 06.04.2015 у справі № 453/364/15-а скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області задоволено частково. Адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про зобов'язання провести перерахунок пенсії за період з 04.07.2008 по 10.09.2014 включно - залишено без розгляду. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області провести ОСОБА_1 з 11.09.2014 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням стажу за період роботи у районах Крайньої Півночі з 07.11.1986 по 09.08.1988 за один рік та шість місяців із врахуванням виплачених сум.
На виконання рішення суду у справі № 453/1273/13-а, управлінням Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області ОСОБА_1 зараховано період з 07.11.1986 по 09.08.1988; виплата здійснена з 11.09.2014 згідно із рішенням у справі № 453/364/15-а.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.07.2021 у справі № 380/5860/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про включення до страхового стажу період його навчання на денній формі у Львівському ордена Леніна політехнічному інституті з 01.07.1975 по 31.08.1975 та період відпустки за рахунок підприємства з 01.09.1975 по 30.09.1975 з урахуванням правової оцінки цих обставин, наданої судом у рішенні.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі № 380/5860/21 пров. № А/857/16626/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2021 року у справі № 380/5860/21 - залишено без змін.
На виконання рішення суду у справі № 380/5860/21, Головним управлінням повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 та прийнято рішення про відмову у зарахуванні до страхового стажу періодів його навчання на денній формі у Львівському ордена Леніна політехнічному інституті з 01.07.1975 по 31.08.1975 та відпустки за рахунок підприємства з 01.09.1975 по 30.09.1975, оскільки до заяви не долучені оригінали документів про підтвердження періодів стажу.
26.07.2022 позивачем подано заяву про перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною стажу набутого до 01.01.2004 та долучено оригінали документів про стаж, на підставі яких ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.08.2022 відповідно до вимог статті 45 Закону № 1058 та врахований період з 21.06.1975 по 30.09.1975.
У результаті проведених перерахунків загальний (страховий) стаж ОСОБА_1 , який враховано для обчислення розміру пенсії становить 36 років 09 місяців 15 днів.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою доплати пенсії, перерахованої на підставі рішень судів, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159 (далі - Порядок), № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Згідно з п. 3 Порядку № 195, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: - пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); - соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З системного аналізу вищезазначених норм права, слідує, що компенсації підлягають нараховані грошові доходи, зазначені у п. 3 Порядку, разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у разі затримки їх виплати на один і більше календарних місяців.
Таким чином, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що вказана у постанові від 11 липня 2018 року по справі за № 487/6923/16-а.
Приписами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Отже, суд вважає неможливим розглядати вимоги щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому у зв'язку з вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.
Суд вважає за необхідне зазначити, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-III, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Суд встановив, що ОСОБА_1 не звертався до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159.
Своєю чергою, відповідач не відмовляв позивачу своїм рішенням у виплаті відповідної компенсації.
За змістом ст. 7 Закону № 2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
З огляду на те, що у цій справі ОСОБА_1 не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, то право позивача ще не було порушено суб'єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року по справі № 240/186/20.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович