ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
Іменем України
27 листопада 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/1126/23
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
25 вересня 2023 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 25.07.2023 №122950002372 про відмову у призначенні пенсії.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити з 05.10.2022р. позивачу пенсію у відповідності до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за його заявою від 05.10.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши при цьому до пільгового стажу на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників періоди його роботи гірником очисного забою з повним робочим днем під землею у ВП шахта «Карбоніт» ДП «Первомайськвугілля» з 29.07.2012 по 31.07.2012, з 29.08.2013 по 31.08.2013, з 31.05.2015 по 31.05.2015, з 29.08.2015 по 31.08.2015, з 26.02.2017 по 28.02.2017 та з 01.04.2022 по 05.10.2022.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17.02.2023 у справі 360/2128/22, яке набуло чинності 11.07.2023 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 жовтня 2022 року про призначення пенсії на пільгових умовах за віком згідно частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у відповідності до вимог частини п'ятої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. На виконання вказаного рішення суду відповідач повторно розглянув заяву позивача про призначення йому пенсії від 05 жовтня 2022 та прийняв рішення від 25.07.2023р. №122950002372 з врахуванням висновків суду, тобто фактично рішення суду було виконано відповідачем в межах покладених судом зобов'язань. Водночас під час повторного розгляду заяви про призначення пенсії відповідачем не було враховано до пільгового підземного стажу наступні періоди роботи позивача гірником очисного забою з повним робочим днем під землею: з 29.07.2012 по 31.07.2012, з 29.08.2013 по 31.08.2013, з 31.05.2015 по 31.05.2015, з 29.08.2015 по 31.08.2015, з 26.02.2017 по 28.02.2017 та з 01.04.2022 по 05.10.2022 (по дату звернення з заявою про призначення пенсії) з причин відсутності інформації про повні місяці роботи у зазначені періоди у Реєстрі застрахованих осіб. Тобто загалом до пільгового підземного стажу не було враховано 6 місяців 17 днів. При цьому врахований відповідачем пільговий підземний стаж складає 24 роки 7 місяців 19 днів. Отже, у випадку врахування спірних періодів роботи пільговий підземний стаж позивача склав би понад 25 років, чого достатньо для призначення пенсії. Просив суд звернути увагу, що фактично між сторонами виник новий публічно правовий спір, підставою якого стало рішення від 25.07.2023 №122950002372. Вказане рішення позивач вважає протиправним та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 29.09.2023 справу призначено до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив.
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17.02.2023 у справі № 360/212/22 Головним управлінням повторно розглянуто заяву позивача від 05.10.2022 про призначення пенсії за віком та встановлено, що загальний страховий стаж позивача становить 21 рік 09 місяців 10 днів (з урахуванням кратності - 40 років 09 місяців 10 днів). Пільговий стаж роботи за Списком № 1 зараховано згідно відомостей по спеціальному стажу реєстру застрахованих осіб становить 19 років 11 місяців 03 дні.
До пільгового стажу не були враховані наступні періоди роботи: - з 29.07.2012 по 31.07.2012, з 29.08.2013 по 31.08.2013, з 31.05.2015 по 31.05.2015, з 29.08.2015 по 31.08.2015, з 26.02.2017 по 28.02.2017, оскільки у відомостях по спеціальному стажу, згідно реєстру застрахованих осіб, зазначено на пільгових умовах не повні місяці, а відомості за серпень 2014 відсутні;
-з 01.10.2021 по 31.03.2022 зараховано до пільгового стажу умовно, оскільки згідно даних реєстру застрахованих осіб відсутня сплата страхових внесків.
Згідно ч.3 ст. 114 Закону № 1058 пільговий стаж роботи розраховано умовно відповідно до записів трудової книжки по 31.03.2022; - роботи підземні, провідні професії (20) - 18 років 09 місяців 27 днів; - роботи підземні, професії за постановою № 202 (25) - становить 24 роки 07 місяців 19 днів, що не дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах незалежно від віку, в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
На підставі вищевикладеного, 25.07.2023 Головним управлінням було прийнято рішення № 122950002372 про відмову в призначенні пенсі за віком на пільгових умовах в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку та у призначенні пенсії за віком в зв'язку з недосягнення на дату подання заяви пенсійного віку, встановленого Законом № 1058.
На підставі вищевикладеного, ГУПФУ в Полтавській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 05.10.2022 звернувся через Веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 22.06.2022 № 122950002372 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи підтвердженого в установленому законодавством порядку.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17.02.2023 у справі 360/2128/22, яке набуло чинності 11.07.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 22 листопада 2022 року №122950002372 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 жовтня 2022 року про призначення пенсії на пільгових умовах за віком згідно частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у відповідності до вимог частини п'ятої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до вимог частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» 2 червня 2016 року № 1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Так в силу вимог ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, зазначене рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17.02.2023 у справі 360/2128/22 має преюдиційне значення при розгляді цієї справи в силу вимог ч.4 ст.78 КАС України, оскільки такі обставини встановлені судом саме відносно позивача. Тому вони не доказуються при розгляді цієї справи.
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17.02.2023 у справі 360/2128/22 Головним управлінням повторно розглянуто заяву позивача від 05.10.2022 про призначення пенсії за віком та прийнято рішенням від 25.07.2023 № 122950002372 про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.3 ст114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи підтвердженого в установленому законодавством порядку та відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно підпункту 1 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в зв'язку з недосягненням пенсійного віку на дату подачі заяви.
В рішенні зазначено, до пільгового стажу не враховано періоди: - з 29.07.2012 по 31.07.2012, з 29.08.2013 по 31.08.2013, з 31.05.2015 по 31.05.2015, з 29.08.2015 по 31.08.2015, з 26.02.2017 по 28.02.2017, оскільки у відомостях по спеціальному стажу, згідно реєстру застрахованих осіб, зазначено на пільгових умовах не повні місяці, а відомості за серпень 2014 відсутні; -з 01.10.2021 по 31.03.2022 зараховано до пільгового стажу умовно, оскільки згідно даних реєстру застрахованих осіб відсутня сплата страхових внесків. Згідно ч.3 ст. 114 Закону № 1058 пільговий стаж роботи розраховано умовно відповідно до записів трудової книжки по 31.03.2022; - роботи підземні, провідні професії (20) - 18 років 09 місяців 27 днів; - роботи підземні, професії за постановою № 202 (25) - становить 24 роки 07 місяців 19 днів, що не дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах незалежно від віку, в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
З трудової книжки серії НОМЕР_2 від 19.03.2002, виданої на ім'я ОСОБА_1 встановлено, що позивач з 18.03.2002 по дату звернення за пенсією (05.10.2022) працював у ДВАТ шахті Карбоніт ДХК Первомайськвугілля (після перейменування Структурний підрозділ шахта Карбоніт ДП Первомайськвугілля, Відокремлений підрозділ шахта Карбоніт ДП Первомайськвугілля) за професіями, які надають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Слід зазначити, що наведені відомості у трудовій книжці про роботу позивача за вказаний період свідчать про зайнятість останнього на відповідних посадах в шкідливих умовах під землею в шахті.
Записи про періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають, а відтак факт роботи позивача у спірні періоди підтверджується відповідними запасами, які були внесені відповідно до діючого законодавства.
Отже, спірними питаннями цієї справи є саме правомірність неврахування до пільгового підземного стажу позивача спірних періодів роботи на підставі відомостей його трудової книжки, а також наявність в нього понад 25 років пільгового підземного стажу за списком №1 для призначення пенсії на підставі ч.3 ст.14 Закону №1058 на момент звернення.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон №1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Абзацами 9, 10 частини 3статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Згідно з частинами першою, другою статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п'ята статті 45 Закону № 1058-IV).
Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Порядок № 22-1) в редакції, що діяла на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії.
Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
За приписами пункту 1.6 Порядку № 22-1 внутрішньо переміщені особи подають заяви з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".
За приписами пункту 2.23 Порядку № 22-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
За приписами пункту 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Частина перша статті 114 Закону № 1058-IV визначає, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Частиною 3 статті 114 Закону № 1058-IV передбачено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Пунктом 20 Порядку 637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Таким чином, страховий стаж, набутий до 01.01.2004, підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, а страховий стаж, набутий після 01.01.2004, підтверджується довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В рішенні про відмову в призначенні пенсії відповідач зазначає про підстави незарахування періодів з 29.07.2012 по 31.07.2012, 29.08.2013 по 31.08.2013, 31.05.2015 по 31.05.2015, 29.08.2015 по 31.08.2015, 26.02.2017 по 28.02.2017, оскільки у відомостях по спеціальному стажу, згідно реєстру застрахованих осіб, зазначено на пільгових умовах не повні місяці, а відомості за серпень 2014 відсутні.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 19.03.2002 позивач з 18.03.2002 по дату звернення за пенсією (05.10.2022) працював у ДВАТ шахті Карбоніт ДХК Первомайськвугілля (після перейменування Структурний підрозділ шахта Карбоніт ДП Первомайськвугілля, Відокремлений підрозділ шахта Карбоніт ДП Первомайськвугілля) за професіями, які надають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Щодо не зарахування до пільгового стажу роботи за Списком № 1 періоду роботи з 29.07.2012 по 31.07.2012, з 29.08.2013 по 31.08.2013, з 31.05.2015 по 31.05.2015, з 29.08.2015 по 31.08.2015, з 26.02.2017 по 28.02.2017 на ВП шахта «Карбоніт» ДП «Первомайськвугілля», суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (ч. 2 ст. 20 цього Закону).
Статтею 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застрахованими особами є громадяни, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи за договорами цивільно-правового характеру.
За осіб, які працюють на вищезазначених умовах, страхувальник (роботодавець) зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати до солідарної системи в установлені строки та в повному обсязі страхові внески від об'єкту для їх нарахування.
Відповідно до частини 5, 6 ст. 20 Закону № 1058-ІV страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1. 2. 4 статті 14 нього Закону, календарний місяць, для страхувальників, зазначених у пункті 5 етапі 14 цього Закону квартал.
Наявність у підприємства, де позивач працював, заборгованості перед Пенсійним фондом України зі сплати страхових внесків не може бути підставою для відмови у здійсненні перерахунку (призначенні) пенсії, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. А застрахована особа не несе відповідальності за несвоєчасність сплати страхувальником страхових внесків; нарахованих із заробітної плати цієї особи. Цю відповідальність відповідно до вищезазначених норм закону несе тільки страхувальник (підприємство).
За правилами статті 106 Закону № 1058-ІV у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 нього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Таким чином, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків Законом №1058-ІV покладено на страхувальника, тобто роботодавця.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення права на захист шляхом не зарахування спірного періоду до страхового стажу.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам чи здачі відповідної звітності не може бути підставою для не зарахування до стажу періодів роботи.
Аналогічна правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 482/434/17.
Отже, відповідачем безпідставно не враховано період роботи позивача з 29.07.2012 по 31.07.2012, з 29.08.2013 по 31.08.2013, з 31.05.2015 по 31.05.2015, з 29.08.2015 по 31.08.2015, з 26.02.2017 по 28.02.2017 на ВП шахта «Карбоніт» ДП «Первомайськвугілля» до його пільгового стажу.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У вказаній статті закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Суб'єкти владних повноважень повинні враховувати ці критерії-принципи, знаючи, що адміністративний суд керуватиметься ними у разі оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності. Законодавче закріплення цих критеріїв-принципів також дає можливість фізичній чи юридичній особі сформувати уявлення про якість та природу належних рішень чи дій, які вона має право очікувати від суб'єкта владних повноважень.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб'єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб'єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.
Отже, загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.
При встановлених обставинах суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 25.07.2023 №122950002372 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати період роботи позивача з 01.04.2022 по 05.10.2022, суд зазначає.
Відповідно до ч. 1ст. 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. (ч. 1ст. 5 КАС України)
Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оскарження останнього.
З аналізу викладеного вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
З огляду на викладене вище, суд зазначає, що дані вимоги наразі є передчасними, оскільки в оскаржуваному позивачем рішенні в зарахуванні/не зарахуванні вказаного періоду мова не йдеться.
Як було зазначено судом вище, в рішенні пенсійного органу зазначено лише про періоди роботи, який протиправно не зараховано відповідачем до пільгового стажу роботи, а саме: з 29.07.2012 по 31.07.2012, з 29.08.2013 по 31.08.2013, з 31.05.2015 по 31.05.2015, з 29.08.2015 по 31.08.2015, з 26.02.2017 по 28.02.2017.
Відповідач у своєму відзиві на позов та в оскаржуваному рішенні не вказав про наявність будь-яких підстав щодо не врахування періоду роботи з 01.04.2022 по 05.10.2022 до пільгового стажу позивача за Списком №1.
При цьому, слід відмітити, що рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях і домислах, відсутність в оскаржуваному рішенні та у відзиві на позов конкретних періодів, правових обґрунтувань щодо такого періоду та мотивів не зарахування до стажу позивача таких періодів, не дозволяє суду перевірити, чи правомірно відповідний період роботи не зараховано до пільгового стажу, і свідчить про те, що відповідач діяв необґрунтовано.
Тобто, при повторному розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідачу слід вирішити питання щодо зарахування або не зарахування періоду роботи позивача з 01.04.2022 по 05.10.2022 до пільгового стажу за Списком №1.
На підставі частини другої статті 9 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та згідно з вимогами п.10 ч.2 ст.245 КАС України обрати інший спосіб захисту порушеного права позивача, а саме: зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.10.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового підземного стажу, що дає право на пенсію згідно з частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи з 29.07.2012 по 31.07.2012, з 29.08.2013 по 31.08.2013, з 31.05.2015 по 31.05.2015, з 29.08.2015 по 31.08.2015, з 26.02.2017 по 28.02.2017 гірником очисного забою з повним робочим днем під землею на ВП шахта «Карбоніт» ДП «Первомайськвугілля».
Обираючи такий спосіб захисту порушених прав позивача, суд керується тим, що статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Однак, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності прийнятого рішення.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, наданих позивачем та відповідачем, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги слід задовольнити частково з обранням належного способу захисту порушених прав.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки судом встановлено порушення відповідачем конституційного права позивача на отримання пенсії, як складової частини права на соціальний захист, судовий збір у розмірі 858,88 грн до Державного бюджету України належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (місцезнаходження: 36014, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 66) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 25 липня 2023 року №122950002372 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.10.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового підземного стажу, що дає право на пенсію згідно з частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи з 29.07.2012 по 31.07.2012, з 29.08.2013 по 31.08.2013, з 31.05.2015 по 31.05.2015, з 29.08.2015 по 31.08.2015, з 26.02.2017 по 28.02.2017 гірником очисного забою з повним робочим днем під землею на ВП шахта «Карбоніт» ДП «Первомайськвугілля».
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 858,88 (вісімсот п'ятдесят вісім) гривень 88 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Тихонов