КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
27 листопада 2023 року Справа № 320/43459/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І.І., розглянувши в місті Києві у письмовому провадженні заяву позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лерсен ЛТД" про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лерсен ЛТД" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування розпорядження,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Лерсен ЛТД" із позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Розпорядження ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 277-рл від 27.10.2023 року про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №04070314202000232 терміном дії з 03.08.2020 року до 03.08.2025 року, видану ТОВ «ЛЕРСЕН ЛТД» на АЗС за адресою Дніпропетровська область, місто Нікополь, вулиця Херсонська, будинок 366/1.
27 листопада 2023 року, ухвалою суду відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Лерсен ЛТД" (далі - позивач, ТОВ "Лерсен ЛТД", товариство) подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій з посиланням на норму ст. 150, ст. 151 КАС України, правові позиції Верховного Суду викладені серед вказаних, в постанові від 22.03.2023 у справі № 380/8301/22, від 21.09.2023 у справі № 600/1531/23-а, в якій просить суд
- зупинити дію Розпорядження ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 277-рл від 27.10.2023 року про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №04070314202000232 терміном дії з 03.08.2020 року до 03.08.2025 року, видану ТОВ «ЛЕРСЕН ЛТД» на АЗС за адресою: Дніпропетровська область, місто Нікополь, вулиця Херсонська, будинок 366/1 до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ТОВ «ЛЕРСЕН ЛТД» до ГУ ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування Розпорядження ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 277-рл від 27.10.2023 року про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №04070314202000232 терміном дії з 03.08.2020 року до 03.08.2025 року, видану ТОВ «ЛЕРСЕН ЛТД» на АЗС за адресою: Дніпропетровська область, місто Нікополь, вулиця Херсонська, будинок 366/1.
Позивач вважає, що Розпорядження ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 277-рл від 27.10.2023 року про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №04070314202000232 терміном дії з 03.08.2020 року до 03.08.2025 року, позбавило ТОВ «ЛЕРСЕН ЛТД» здійснювати діяльність, зокрема, з продажу пального на АЗС за адресою: Дніпропетровська область, місто Нікополь, вулиця Херсонська, будинок 366/1, що є основним видом здійснення господарської діяльності та джерелом отримання прибутку. Оскаржуване розпорядження набрало чинності та створює конкретні правові наслідки у вигляді позбавлення можливості ТОВ «ЛЕРСЕН ЛТД» здійснювати господарську діяльність до моменту перевірки правомірності прийняття розпоряджень у судовому порядку, що може призвести до незворотних наслідків у вигляді втрати прибутку, ділової репутації, неможливості виплати заробітної плати та уведення простою АЗС, наслідком чого також є суттєве погіршення технічного стану майна та обладнання АЗС.
Товариство наголошує, що між ТОВ «ЛЕРСЕН ЛТД» та ГУ ДПС у Дніпропетровській області існує спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, існує реальна загроза настання негативних невідворотних наслідків для ТОВ «ЛЕРСЕН ЛТД», його ділової репутації, безпосередньо для його працівників, які офіційно оформлені та будуть вивільнені в зв'язку з простоєм АЗС, негативними наслідками, пов'язаними з неможливістю здійснення розрахунків за придбані товари, зокрема пальне, з постачальниками, з якими укладено договори постачання пального, неможливістю сплати до державного та місцевого бюджетів обов'язкових зборів, податків та платежів, в зв'язку з відсутністю прибутку в період простою АЗС.
Позивач зауважив, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обгрунтованість позову не досліджується, оскільки питання, обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи специфіку правовідносин та їх законодавче регулювання, жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки факт правомірності чи протиправності винесення оскаржуваного розпорядження відповідача буде встановлено під час повного, всебічного і об'єктивного розгляду у судовому засіданні всіх обставин справи та є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для анулювання ліцензії на право торгівлі пальним.
Дослідивши отриману заяву про забезпечення позову, позовну заяву та документи додані до них, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами ч. 1, ч. 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема й шляхом зупинення дії індивідуального акта.
Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 29 січня 2020 року у справі № 640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі № 640/29749/20.
Обґрунтовуючи подану заяву, позивач посилається на ст. 150 КАС України та вказує підставами для забезпечення позову те, що невжиття заходів забезпечення призводить до ускладнення поновлення порушених прав та інтересів позивача та є очевидними ознаки протиправності рішення (Розпорядження) суб'єкта владних повноважень.
Відповідно, на думку позивача, визначений спосіб забезпечення позову покликаний на ефективний захист вже порушених прав та інтересів позивача та заявлений задля забезпечення об'єктивного, повного, всебічного розгляду справи, ефективного захисту, поновлення вже порушених прав та не допущення ще більшого порушення прав позивача на ведення господарської діяльності, згідно ч. 2 ст. 150 КАС України.
Дослідивши заяву позивача про забезпечення позову та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Суд зазначає, що перевірка наявності обставин порушених прав та законних інтересів позивача Розпорядження ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 277-рл від 27.10.2023 року про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №04070314202000232 терміном дії з 03.08.2020 року до 03.08.2025 року, видану ТОВ «ЛЕРСЕН ЛТД» на АЗС за адресою: Дніпропетровська область, місто Нікополь, вулиця Херсонська, будинок 366/1, як вказує позивач порушуються відповідачем положення Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" № 481, є обов'язком суду під час вирішення справи по суті та на час розгляду заяви про забезпечення позову, такі дії є фактично надання судом правової оцінки спірному рішенню до ухвалення рішення по суті.
Суд зазначає, що ухвалення рішення про забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, не відповідає меті інституту забезпечення позову.
Враховуючи те, що позивач у поданій заяві вказує на підстави для забезпечення позову, що визначені у ч. 2 ст. 150 КАС України, та суд зазначає, що такі обставини та підстави для застосування заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з'ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред'явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову, та зокрема із врахуванням судом інтересів позивача.
Суд звертає увагу на те, що позивач не надав доказів існування очевидних ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи яка звернулась до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю та очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам товариства до ухвалення рішення в адміністративній справі, як і не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) таких прав та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав товариства у майбутньому. Відповідно, також позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини очевидності ознак протиправності спірного рішення та заподіяння шкоди правам та інтересам товариства без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, та на які заявник посилається у заяві про забезпечення позову.
Під час розгляду даної заяви про забезпечення позову суд застосовує висновки Верховного Суду викладені у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 826/14303/18, від 12 лютого 2020 року у справі № 640/17408/19 та від 27 лютого 2020 року у справі № 640/16242/19, в яких зазначено щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.
Суд наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову, обраний позивачем, є фактично вирішенням справи по суті на період перебування справи у провадженні суду та вирішення справи судом, що є неприпустимим.
Аналогічний правовий висновок викладений в абз. 4 п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008, згідно із яким вказано, що судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Також, суд акцентує увагу на тому, що аргументи та доводи, покладені в обґрунтування заяви про забезпечення позову є обґрунтуванням підстав незаконності дій відповідача під час проведення перевірки господарської діяльності ТОВ «Лерсен ЛТД» з роздрібної торгівлі пальним, винесення, зокрема, Розпорядження №277-рл від 27.10.2023 в частині анулювання ліцензії, що є обґрунтуванням та підставою поданого до суду позову та предметом розгляду у даній справі. Посилання позивача на судові рішення щодо забезпечення позову не нівелюють останнього від обов'язку доведення суду під час подання заяви про забезпечення позову очевидність ознак вже порушених Розпорядженням прав та інтересів у сфері ведення господарської діяльності на відновлення яких товариство має докласти значні зусилля, враховуючи, що сам факт анулювання ліцензії на здійснення торгівлі пальним на автозаправному комплексі не свідчить про зупинення діяльності останнього та наявність усіх послідуючих ознак простою підприємства.
Порядок анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним врегульовано нормами Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (надалі - Закон №481) шляхом прийняття органом ліцензування, який видав ліцензію, письмово розпорядження.
Відповідно до ст. 15 Закону № 481 ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв'язку.
За вказаною справою суд зауважує, що оскільки спірне рішення (Розпорядження) є актом індивідуальної дії та його строк чи тривалість не вказана, дія його вичерпана, відсутні підстави для зупинення такої дії.
Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 (ЄДРСР 73082059) про те, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Оскільки наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову не доведено, заява не обґрунтована та не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лерсен ЛТД" щодо вжиття заходів забезпечення позову, - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Войтович І.І./