ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 рокуСправа №160/23829/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров'я у розмірі передбаченому постановою КМУ № 460 від 17.09.2014 року в сумі 49 382,96 грн.;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за станом здоров'я відповідно до положень абзацу першого п.2 ст.15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у порядку, визначеному п.1 розділу XXXII “Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам” у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, з урахуванням раніше сплаченої суми.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 та відповідно до наказу № 32-РС від 19.02.2023 р. був звільнений з військової служби за станом здоров'я, на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби. Позивач вважає, що під час проведення з ним розрахунку при звільненні відповідачем не вірно нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні - у розмірі передбаченому постановою КМУ № 460. Проте на думку позивача відповідач мав керуватися абз.1 п.2 ст.15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у порядку, визначеному п.1 розділу XXXII “Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам” та нарахувати йому одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, з урахуванням раніше сплаченої суми. Позивач вважає, що такі дії відповідача є протиправними, а тому був змушений звернутися до суду з позовом за захистом своїх прав та майнових інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
На виконання вимог ухвали суду 11.10.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України з 28.07.2016 р. по 29.07.2019 р., та з 26.02.2022 р. до 09.02.2023 р. Отже, підтверджена вислуга років позивача на момент звільнення становить 47 місяців. 28.07.2023 року позивачу виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 57 266,72 грн. з розрахунку 26 276,43 грн. х 47 х 4% = 49 382,96 грн., з яких: 26 276,43 грн. - розмір грошового забезпечення позивача на день звільнення, що складається зі щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення; 47 - кількість повних місяців календарної вислуги позивача на день звільнення; 4% - розмір одноразової грошової допомоги відповідно до абз.2 ч.7 ст.15 Закону № 2011-ХІІ, п.1 Порядку № 460. Відповідач зазначає, що у ч.2 ст.15 Закону № 2011-ХІІ чітко виокремлено таку категорію, як військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, встановивши для них окремий порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги при звільненні. Отже під час розрахунку розміру виплати позивачу враховано наявні належні і допустимі дані про кількість місяців його календарної вислуги років - 47 місяців. З урахуванням викладеного, підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% від місячного грошового забезпечення за кожен повний рік служби - відсутні, у зв'язку з чим у задоволенні позову належить відмовити повністю.
16.10.2023 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 09.02.2023 року його вислуга років у Збройних силах України на день виключення зі списків військової частини становить: календарна 10 років 2 місяці, пільгова 10 років 5 місяців. Враховуючи зазначене посилання відповідача щодо ненадання документів, які б підтверджували вислугу в ЗСУ є безпідставним. Що стосується посилання відповідача, що одноразова грошова допомога при звільненні повинна була виплачуватися відповідно до п.1 Порядку № 469, який затверджений постановою КМУ від 17.09.2014 року, то таке твердження є безпідставним, оскільки ґрунтується на неправильному тлумаченні діючого законодавства, так як зазначена постанова не містить роз'яснення порядку нарахування та розрахунку одноразової грошової допомоги мобілізованому військовослужбовцю при звільненні за станом здоров'я. Враховуючи викладене, позивач проси суд позов задовольнити з підстав викладених у ньому.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по строковій частині) від 09.02.2023 року № 29 старшого солдата ОСОБА_1 , стрільця-номера обслуги 3 взводу охорони роти охорони бригадної артилерійської групи, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 09.02.2023 року № 32-РС відповідно до пункту два частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 04.04.2006 року № 3597-ІV з військової служби у відставку за підпунктом "б" (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку), вважати таким, що справи та посаду здав 09.02.2023 року.
З 09.02.2023 року виключено із списків особового складу частини, знято з усіх видів забезпечення і продовольчого забезпечення за нормою № 1 (каталог) з 10.02.2023 року і направлено до 4 відділу Кам'янського РТЦК та СП м.Жовті Води Дніпропетровської області.
Вислуга років у Збройних Силах на день виключення зі списків частини становить: календарна 10 років 2 місяці, пільгова 10 років 5 місяців.
28.07.2023 року на картковий рахунок позивача надійшли грошові кошти у розмірі 57 266,72 грн., призначення платежу: заробітна плата та аванси від ВЧ НОМЕР_1 .
03.08.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати детальний розрахунок одноразової грошової допомоги із зазначенням всіх видів щомісячних додаткових винагород, які були включені до його грошового забезпечення для обчислення.
Листом від 21.08.2023 року відповідач повідомив, що після внесення змін до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 29 від 09.02.2023 року про виключення зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні за станом здоров'я, яка була зарахована на картковий рахунок 28.07.2023 р. у сумі 57 266,72 грн. Також, 21.07.2023 року було здійснено доплату додаткової винагороди за 2022 рік, у сумі 103 869,85 грн., а саме: додаткова винагорода за червень 2022 року із розрахунку 70 тис.грн. за місяць за період з 09.06.2022 р. по 29.06.2022 р., зараховано на картковий рахунок ОСОБА_2 у сумі - 48 265 грн.; додаткова винагорода за липень 2022 року із розрахунку 70 тис. грн. за місяць за період з 05.07.2022 р. по 29.07.2022 р., зараховано на картковий рахунок ОСОБА_1 у сумі - 55 604,84 грн.
Позивач вважаючи неправомірними дії відповідача щодо нарахування і виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі передбаченому постановою КМУ №460 від 17.09.2014 року звернувся до суду з цим позовом.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
Відповідно до преамбули Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ) зазначений закон визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Частиною 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із абз.1 п.2 ст.15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених п.1 ч.2 ст.36 Закону України «Про розвідку», а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до абз.4 п.2 цієї ж статті виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
Абзацами 1 та 3 п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, передбачено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату [...] Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням […].
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 7 червня 2018 року № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Пунктом 2 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Розділом XXXII Порядку № 260 врегульовані питання щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.
Так, пунктом 2 розділу XXXII Порядку № 260 визначено, зокрема, що у разі звільнення з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту […] одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
Згідно із пунктом 8 розділу XXXII Порядку № 260 для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби, строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (зі змінами) (далі - Порядок № 393).
Абзацами 1 - 4 пункту 10 Порядку № 393 встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби у зв'язку із закінченням строку контракту за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно із п.п.1 і 2 цієї постанови (абз.8 п.10 Порядку № 393).
Отже, виходячи з аналізу приписів абз.1 п.2 ст.15 Закону №2011-XII, абз.2 п.10 Порядку № 393 та п.2 розділу ХХХІІ Порядку № 260, законодавець розмежовує визначення самого права військовослужбовця, крім військовослужбовців строкової військової служби, на одноразову грошову допомогу при звільненні та визначення розміру такої допомоги.
В свою чергу відповідач вважаючи, що підтвердженою вислугою років позивача на момент звільнення є 47 місяців, розрахував одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно п.1 Порядку № 460, яким встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Проте, як було встановлено судом вище, відповідно витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по строковій частині) від 09.02.2023 року № 29, вислуга років позивача у Збройних Силах на день виключення його зі списків частини становила календарна 10 років 2 місяці, пільгова 10 років 5 місяців. Отже висновки відповідача про наявну у позивача вислугу років 47 місяців не підтверджуються матеріалами справи.
На підставі наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що у випадку звільнення військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової військової служби, за станом здоров'я, такі військовослужбовці мають права на одноразову грошову допомогу за наявності вислуги 10 років і більше незалежно від способу її обчислення (у календарному обчисленні чи на пільгових умовах).
При цьому розмір такої допомоги для визначеної категорії військовослужбовців знаходиться в прямій залежності від кількості повних календарних років їх служби.
Враховуючи зазначене, позивач, як військовослужбовець, що звільнений з військової служби за станом здоров'я за наявності вислуги років, що перевищує 10 років, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абз.1 п.2 ст.15 Закону № 2011-XII у порядку, визначеному п.1 розділу XXXII “Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, з урахуванням раніше сплаченої суми.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню з викладених вище підстав.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України “Про судовий збір” з відповідача судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 262 КАС України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву - задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров'я у розмірі передбаченому постановою КМУ № 460 від 17.09.2014 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за станом здоров'я, відповідно до положень абзацу першого п.2 ст.15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у порядку, визначеному п.1 розділу XXXII “Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам” у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Судовий збір не стягується.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма