ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2023 року Справа № 160/23897/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу,-
ВСТАНОВИВ:
18 вересня 2023 року представник Головного управління ДПС у Дніпропетровській області звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить:
стягнути податковий борг з платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету в сумі 101 429,99 грн.
В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначив, що в інтегрованих картках платника податків фізичної особи ОСОБА_1 обліковується податковий борг у сумі 101 429,99 грн., який виник у результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань за земельним податком з фізичних осіб.
З метою погашення податкового боргу позивачем було направлено на адресу боржника (відповідача) податкову вимогу від 06.06.2022 року №0011566-1309-0432.
У зв'язку з тим, що сума боргу відповідачем добровільно не сплачується, контролюючий орган звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з даним позовом.
Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 вересня 2023 року для розгляду адміністративної справи №160/23897/23 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
25 вересня 2023 року на адресу ОСОБА_1 надіслано ухвалу про відкриття провадження.
02 листопада 2023 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшла заява вх.№26536/23, в якій позивач просить надати матеріали справи в електронному вигляді для ознайомлення за адресою електронної скриньки: ІНФОРМАЦІЯ_1
06 листопада 2023 року на адресу електронної пошти ОСОБА_1 надіслано ухвалу про відкриття провадження та матеріали справи.
06 листопада 2023 року позивачем отримано вказані матеріали, що документально підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
10 листопада 2023 року на адресу суду повернувся конверт Укрпошти від ОСОБА_1 з відміткою "за закінченням терміну зберігання" трекінг номер 49300 233942 2.
Таким чином, ОСОБА_1 належним чином повідомлений про розгляд справи №160/23897/23 Дніпропетровським окружним адміністративним судом, однак протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття провадження, відзив на позовну заяву на адресу суду не надав, з будь-якими клопотаннями та заявами до суду не звертався.
Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вищезазначене, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - відповідач, РНОКПП НОМЕР_1 , є платником податку за основним місце обліку, знаходиться за основним місцем на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.
Судом встановлено, що в інтегрованих картках платника податків фізичної особи ОСОБА_1 обліковується податковий борг у сумі 101 429,99 грн., який виник в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань, а саме:
Заборгованість по земельному податку з фізичних осіб, виникла на підставі:
- податкове повідомлення-рішення (форма «Ф») №1062531-2411-0407 від 01.12.2021 року на суму 9881,35 грн. з граничним терміном сплати 01.02.2022 року.
- податкове повідомлення-рішення (форма «Ф») №1062532-2411-0407 від 01.12.2021 року на суму 6439,73 грн. з граничним терміном сплати 01.02.2022 року.
- податкове повідомлення-рішення (форма «Ф») №1062530-2411-0407 від 01.12.2021 року на суму 11417,47 грн. з граничним терміном сплати 01.02.2022 року.
- податкове повідомлення-рішення (форма «Ф») №1052782-2411-0407 від 08.10.2021 року на суму 63527,10 грн. з граничним терміном сплати 01.02.2022 року.
- податкове повідомлення-рішення (форма «Ф») №1062533-2411-0407 від 01.12.2021 року на суму 10164,34 грн. з граничним терміном сплати 01.02.2022 року.
Нарахована сума за податковими повідомленнями-рішеннями загалом 101 429,99 грн.
Судом встановлено, що з урахування вимог статей 56, 57 Податкового кодексу України, у зв'язку з несплатою ОСОБА_1 у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов'язання набули статусу податкового боргу.
Як встановлено з матеріалів справи, на підставі статті 59 Податкового кодексу України, у зв'язку з наявністю податкового боргу, позивачем направлено на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ф» від 06 червня 2022 року №001566-1309-0432, яка була направлена на адресу платника податків засобами поштового зв'язку та яку було повернуто у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
У зв'язку з тим, що сума боргу відповідачем добровільно не сплачується, контролюючий орган звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 ст.14 Податкового Кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 36.1 ст.36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 ст.41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Згідно з пунктом 41.4 статті 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:
невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;
завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;
заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу.
У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу у порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Пунктом 60.6 статті 60 Податкового кодексу України передбачено, якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане повідомлення - рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення - рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.
Згідно з пунктами 87.1, 87.2 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Згідно з пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до підпункту 97.4.3 пункту 97.4 статті 97 Податкового кодексу України особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків стосовно фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, - є така фізична особа.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з положеннями статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у справі не стягуються.
Керуючись ст.ст.241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути податковий борг до бюджету з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в сумі 101 429,99 грн. (сто одна тисяча чотириста двадцять дев'ять гривень дев'яносто дев'ять копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник