ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2023 року Справа № 160/23666/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кутан» до Дніпровської митниці про визнання протиправними і скасування рішень, карток відмови,-
ВСТАНОВИВ:
15 вересня 2023 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кутан» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпровської митниці, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів - №UА110130/2023/000119/1 від 21.06.2023 року, №UА110130/2023/000130/1 від 03.07.2023 року;
визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2023/000321, №UA110130/2023/000377 винесені Дніпровською митницею;
зобов'язати Дніпровську митницю (49038, м.Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд.22, код ЄДРПОУ 43971371) повернути надміру сплачені кошти у сумі 273 825, 66 грн., за наступними реквізитами: ТОВ «Компанія «Кутан», код ЄДРПОУ 44792491, р/р № НОМЕР_1 в АТ «Укрсиббанк», МФО 351005.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кутан» подано 21 червня 2023 року до Дніпровської митниці до митного оформлення митну декларацію 23UA110130012478U0 від 21.06.2023 року та 03 липня 2023 року митну декларацію №UА110130/2023/000130/1.
До митного органу були надані документи необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту.
Однак, посадові особи Дніпровської митниці, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняли рішення №UА110130/2023/000119/1 від 21.06.2023 року, №UА110130/2023/000130/1 від 03.07.2023 року про коригування митної вартості товарів за другорядним (резервним) методом.
Відмову в митному оформленні товарів відповідач оформив картками відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2023/000321, №UA110130/2023/000377.
На думку представника товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кутан» надані документи в своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кутан» вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів - №UА110130/2023/000119/1 від 21.06.2023 року, №UА110130/2023/000130/1 від 03.07.2023 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2023/000321, №UA110130/2023/000377, у зв'язку з чим, представник позивача звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 вересня 2023 року для розгляду справи №160/23666/23 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
09 жовтня 2023 року на адресу суду через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву вх.№23887/23, в якому представник Дніпровської митниці вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кутан» звернулося до Дніпровської митниці для здійснення митного оформлення товару - свіжі їстівні овочі - томати свіжі (лат. Solanum Lycopersicum L.) врожай 2023 року призначені для споживання людиною.
Розфасовані в пластикових ящиках, розміщених на дерев'яних піддонах, які призначені для циркуляції охолодженого повітря, не для роздрібної торгівлі. Не містить ГМО.
Маркування: найменування, постачальник, країна виробника, одержувач, термін придатності. Торгівельна марка - немає даних.
Виробник - SAM SEBZE MEYVE ARACILIK HIZMETLERI G. TUR. TIC. SANAYI VE TIC. LTD SIRKETI.
Країна виробництва TR Туреччина, країна походження - Туреччина.
За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Митного кодексу України встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (частиною 3 статті 53 Митного кодексу України), а саме:
Згідно опису зазначеного в раxyнкy від 14.06.2023 року №SAM202300000184 товар має найменyвання: «F.TOMATO (DOMATES)» в той час, як згідно заявлених даних назвою товару є: «томати Solanum lycopersicum L.»
Згідно сертифікату якості від 14.06.2023 №б/н назва товару заявлена як F.TOMATO DOMATES Brut.
Опис товару зазначений у товаросупровідному документі не відповідає заявленому.
Пакувальний лист до митного контролю не надано.
Згідно договору від 08.07.2022 року №3 в пункті 4.1 за товар передбачено 100% передплату, якщо інше не зазначене у рахунку.
Згідно даних рахунку від 14.06.2023 № SAM202300000184 також передбачено передплату.
Проте, до митного контролю не надано документи щодо оплати товару.
Таким чином, здійснення ідентифікації платежу за товар та перевірка числового значення такої оплати неможлива.
Відповідно до положень частини 2 статті 53 документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, у тому числі, якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
При здійсненні опрацювання позовної заяви та додатків до неї, митний орган зазначає, що позивачем було надано платіжні доручення №163 від 14.06.2023 на суму 16 575,00 USD, та №172 від 19.06.2023 на суму 23 400,00 USD.
Як вбачається з Карток відмови, вказані документи були відсутні при здійсненні митного оформлення товару, однак з огляду на дати оплати коштів за товар, то на момент митного оформлення такі документи були в наявності в позивача, з невідомих причин вони не надавались.
Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України ці документи є одними з основних на підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом.
Декларантом до митного оформлення надано: митну декларацію країни відправлення від 15.06.2023 № 23070100EX00016435.
Відповідно інформації даного документу, в графі 44 Fatura зазначено наступний номер фінансового документу - V23243082610978040528714/1, такий документ до митного оформлення не надано.
Згідно вищезазначеної декларації фігурує сума 9200,00 найменування та призначення якої невідомо, оскільки відсутні переклади документів.
Згідно заявлених умов поставки товару CPT Дніпро в вартість товару включені транспортні витрати. При цьому базовими умовам поставки згідно контракту від 08.07.2022 № 3 є умови FCA.
Відомості щодо визначення інших умов поставки в рахунках або додатках згідно положень контракту відсутні.
Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс), на заявлених умовах поставки CPT Дніпро, продавець виконує свій обов'язок поставки, коли передає товар перевізнику.
При цьому у транзитному документі Т1 від 15.06.2023 року №23TR07010000114094 відсутні відомості щодо вартості товару.
Зазначене унеможливлює проведення перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, перевірки наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, включення у митну вартість яких передбачено статтею 58 Митного кодексу України.
За ЕMД №23UA110130013371U2 від 03.07.2023 року товари постачаються на підставі зовнішньоекономічного договору від 08.07.2022 №3, укладеного між ТОВ "Компанія "Кутан" та компанією SAM SEBZE MEYVE ARACILIK HIZMETLERI G. TUR. TIC. SANAYI VE TIC. LTD SIRKETI (Туреччина).
До товару №1 ЕМД №23UА110130012478U0 від 21.06.2023 року застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-г - резервний метод та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару.
Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товару, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, оформленого за другорядними методами визначення митної вартості: товару №1 - за ЕМД від 03.04.2023 року №UA403020/2023/4793 - на рівні 1,2 дол.США/кг.
До товару №1 ЕМД №23UА11013001337U2 від 03.07.2023 року застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-г - резервний метод та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару.
Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товар, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, оформленого за другорядними методами визначення митної вартості: товару №1 - за ЕМД від 02.07.2023 року №UА408020/2023/41428 - на рівні 1,2 дол.США/кг.
У зв'язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110130/2023/000321 та №UА110130/2023/000377.
Щодо повернення надмірно сплачених коштів, представник відповідача зазначив наступне.
Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані нормами Митного кодексу України (далі - МКУ), Податкового кодексу України і Бюджетного кодексу України.
Так, згідно із частинами 1 - 4 статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України та Податкового кодексу України .
У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.
Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.
Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.
Відповідно до пунктів 43.1 - 43.5 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Відповідно до розділу ІІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 липня 2017 року №643, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 серпня 2017 року за №976/30844 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 25.10.2019 №454), повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.
Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною 5 статті 301 Митного кодексу, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.
Таким чином, поверненню надмірно сплаченої суми митних платежів передує певна процедура, а зобов'язання відповідача повернути надміру сплачені кошти є передчасним.
17 жовтня 2023 року на адресу суду від представника товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кутан» надійшла відповідь на відзив вх.№88302/23, в якій представник позивача не погоджується з доводами відповідача, вважає, що у відзиві не спростовано твердження та аргументи позовної заяви, додатково зазначив наступне.
Щодо способу доставки вантажу, то згідно пункту 3.1 контракту, товар поставляється на умовах FСА (Інкотермс-2010), якщо інше не прописано в інвойсах, які прийняті до оплати та є невід'ємною частиною контракту.
В графі 44 декларації, декларант зазначає перелік документів, які додані до декларації.
Під кодом 0380, в декларації зафіксовано номер та дата інвойсу (рахунка) в рахунку зазначено, що доставка товару здійснюється на умовах СРТ - місто Дніпро/Україна.
Відповідно до частини 5 статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
До кожної декларації було подано вантажні митні декларації (СМR, вантажна накладна) та міжнародна автомобільна накладна. Міжнародна автомобільна накладна, яка є товарно-транспортною накладною, що застосовується при міжнародних вантажних автомобільних перевезеннях і використовується у країнах, які приєднались до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.
Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів», Україна ратифікувала дану конвенцію в 2006 році.
Згідно статті 9 Конвенції, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
У вантажній митній декларації та міжнародній автомобільній накладній містяться дані про умови поставки товару, вартість товару та вагу імпортованого товару.
З урахуванням викладеного, на думку представника позивача, відповідач неправомірно вимагав надання копії договору перевезення.
Щодо ненадання пакувального листа, представник позивача зазначив наступне.
Пакувальний лист - один із основних товаросупроводжувальних документів, що містить перелік усіх видів і сортів товару, що знаходяться в кожному товарному місці (ящику, коробці, контейнері).
Пакувальний лист необхідний у тих випадках, коли в одній упаковці містяться різні за асортиментом товари.
Пакувальний лист і рахунок-фактура мають практично однаковий зміст, відмінність полягає лише у тому, що в пакувальному листі не зазначають ціни.
Інформації, що міститься в товарно-транспортних, товаросупровідних документах відповідно до вимог міжнародного права, цілком достатньо для ідентифікації імпортної сировини та визначення її первісної вартості.
Інвойс за своєю суттю є рахунком-фактурою, тобто документом, за яким оплачують товар. В ньому зазначають суму, що має бути сплачена за товар.
Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура використовується як супровідний документ.
Крім цього, рахунок-фактура (інвойс) фігурує серед переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів (частина 2 статті 53 Митного кодексу України).
З урахуванням викладеного, представник просив задовольнити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кутан» в повному обсязі.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кутан» - позивач, код ЄДРПОУ 44792491, місцезнаходження: пров. Добровольців, буд.17, офіс.4, місто Дніпро, 49049.
Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кутан» - покупець та компанією SAM SEBZE MEYVE ARACILIK HIZMETLERT GIDA TURIZM TASIMACILIK SAN.VETIC. LTD. STI (Туреччина) - продавець, укладено контракт №3 від 08 липня 2022 року.
Відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар й оплатити його на умовах даного Контракту та інвойсів, які є невід'ємною частиною даного контракту.
Ціна і асортимент товару, який поставляється продавцем за цим контрактом, вказується у інвойсах - розділ 1.
Згідно пункту 3.1 Контракту, товар поставляється на умовах FCA (Інкотермс-2010), якщо інше не прописано в інвойсах, які прийняті до оплати та є невід'ємною частиною контракту.
Згідно пункту 3.2 поставка товару здійснюється партіями, відповідно до замовлення покупця.
Згідно пункту 4.1 оплата за товар здійснюється на підставі інвойсу зі 100% попередньою оплатою.
Згідно пункту 4.2 всі платежі здійснюються в доларах США.
Товар - свіжі їстівні овочі - томати свіжі (лат. Solanum Lycopersicum L.) врожай 2023 року призначені для споживання людиною. Розфасовані в пластикових ящиках, розміщених на дерев'яних піддонах, які призначені для циркуляції охолодженого повітря, не для роздрібної торгівлі. Не містить ГМО. Маркування: найменування, постачальник, країна виробника, одержувач, термін придатності.
Виробник - SAM SEBZE MEYVE ARACILIK HIZMETLERI G. TUR. TIC. SANAYI VE TIC. LTD SIRKETI.
Країна виробництва TR Туреччина, країна походження - Туреччина.
На виконання контракту та на підставі рахунку-фактури (інвойс) №SAM 2023000000184 від 14.06.2023 року позивач придбав та ввіз на митну територію України томати, в кількості 19 500,00 кг, вартість 11 700,00 доларів США, ціна за один кілограм 0,60 доларів США.
Оплата товару здійснювалась шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Це підтверджується платіжним дорученням №163 від 14 червня 2023 року.
ТОВ «Компанія «Кутан», через уповноважену на митне декларування особу ОСОБА_1 , подало 21 червня 2023 року до Дніпровської митниці до митного оформлення, митну декларацію 23UA110130012478U0 від 21 червня 2023 року, в якій заявлено митну вартість товару томату, вагою в кількості 19 500,00 кг, загальною вартістю 11 700,00 доларів США, ціна за один кілограм 0,60 доларів США.
Митна вартість визначена декларантом за основним методом «1» за ціною договору (контракту) та рахунку (інвойсу) у розмірі 0,60 доларів США, умови постачання зазначено СРТ - м. Дніпро/Україна.
Зміна способу доставки передбачена в Контракті.
Підтвердження зміни умов доставки товару прописані в інвойсі №SAM 2023000000184 від 14.06.2023 pоку, який є невід'ємною частиною контракту.
До цієї митної декларації декларант додав наступні документи на підтвердження митної вартості товарів:
1. Зовнішньоекономічний контракт № 3 від 08.07.2022 pоку;
2. Рахунок-фактура (інвойс) № SAM 2023000000184 від 14.06.2023 року;
3. Платіжне доручення №163 від 14.06.2023 року;
4. Вантажна митна декларація з додатками 15.06.2023 pоку;
5. ЦМР - міжнародна автомобільна накладна від 15.06.2023 pоку;
6. Сертифікат якості № Y 0648676 від 15.06.2023 pоку;
7. Фітосанітарний сертифікат №EC/TR А 5323973 від 15.06.2023 року.
На виконання контракту та на підставі рахунку-фактури (інвойс) №SAM 2023000000189 від 23.06.2023 року позивач придбав та ввіз на митну територію України томати, в кількості 19 500,00 кг, вартість 11 700,00 доларів США, ціна за один кілограм 0,60 доларів США.
Оплата товару здійснювалась шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Це підтверджується платіжним дорученням №172 від 19 червня 2023 року.
ТОВ «Компанія «Кутан» через уповноважену на митне декларування особу ОСОБА_1 , подало 03 липня 2023 року до Дніпровської митниці до митного оформлення митну декларацію 23UA110130013371U2 від 03.07.2023 року, в якій заявлено митну вартість товару томату, вагою в кількості 19 500,00 кг, загальною вартістю 11 700,00 доларів США, ціна за один кілограм 0,60 доларів США.
Митна вартість визначена декларантом за основним методом «1» за ціною договору (контракту) та рахунку (інвойсу) у розмірі 0,60 доларів США, умови постачання зазначено СРТ - м. Дніпро/Україна.
Зміна способу доставки передбачена в Контракті.
Підтвердження зміни умов доставки товару прописані в інвойсі №SAM 2023000000189 від 23.06.2023 pоку, який є невід'ємною частиною контракту.
До цієї митної декларації декларант додав наступні документи на підтвердження митної вартості товарів:
1. Зовнішньоекономічний контракт № 3 від 08.07.2022 pоку;
2. Рахунок-фактура (інвойс) № SAM 2023000000189 від 23.06.2023 року;
3. Платіжне доручення №172 від 19.06.2023 року;
4. Вантажна митна декларація з додатками 23.06.2023 pоку;
5. ЦМР - міжнародна автомобільна накладна від 23.06.2023 pоку;
6. Сертифікат якості №Z0343576 від 23.06.2023 pоку;
7. Фітосанітарний сертифікат № EC/TR А 5312055 від 23.06.2023 року.
Подача документів для митного оформлення товарів здійснювалась в електронному вигляді за допомогою програмного забезпечення MD Declaration.
Дніпровська митниця по митних деклараціях скерувала декларанту електронні повідомлення про необхідність подання додаткових документів.
На вимоги про надання додаткових документів уповноважений представник на митне декларування позивача направив відповідачу повідомлення про надання додаткових пояснень, у яких вказав, що надані до митного оформлення документи містять всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, на думку митниці, з урахуванням положень статті 337 Митного кодексу України встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (частиною 3 статті 53 Митного кодексу України), а саме:
- опис товару у товаросупровідному документі не відповідає заявленому;
- пакувальний лист до митного контролю не надано;
- до митного контролю не надано документи щодо оплати товару;
- відповідно до графи 44 Fatura не надано фінансовий документ до митного оформлення V23243082610978040528714/1;
- відомості щодо інших умов поставки (зміни FCA на CPT) у контракті відсутні;
- у транзитному документів Т1 від 15.06.2023 року №23TR07010000114094 відсутні відомості щодо вартості товару.
Зазначене унеможливило проведення перевірки розрахунку здійсненого декларантом.
У подальшому, Дніпровською митницею прийняті рішення про коригування митної вартості товарів:
- №UA110130/2023/000119/1 від 21 червня 2023 року відповідно до якого було визначено вартість товару резервним методом.
Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товару, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, оформленого за другорядними методами визначення митної вартості: товару №1 - за ЕМД від 03.04.2023 №UA403020/2023/4793 - на рівні 1,2 дол.США/кг.
У відповідності до статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: - на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України (пункту 3.2 Митного кодексу України); - оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 Митного кодексу України, рішення про коригування митної вартості (пункт 3.4 Митного кодексу України).
- №UA110130/2023/000130/1 від 03 липня 2023 року, відповідно до якого було визначено вартість товару резервним методом. Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товару, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, оформленого за другорядними методами визначення митної вартості: товару №1 - за ЕМД від товару №1 - за ЕМД від 02.07.2023 №UA408020/2023/41428 - на рівні 1,2 дол.США/кг.
У відповідності до статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: - на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України (пункт 3.2 МКУ); - оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 МКУ, рішення про коригування митної вартості (п.3.4 МКУ).
Як наслідок, за результатами розгляду митних декларацій №23UА110130012478U0 від 21.06.2023 року, 23UА11013001337U2 від 03.07.2023 року та доданих до них документів митний орган відмовив у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю, у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів.
Відмову у митному оформленні товарів Дніпровською митницею оформлено картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110130/2023/000321, №UА110130/2023/000377.
З метою отримання товару, що швидко псується, у вільний обіг, декларантом подано нові митні декларації №23UА110130012574U0 від 21.06.2023 року, №23UА110130013488U8 від 03.07.2023 року, в яких вказано вартість товару відповідно до рішення про коригування митної вартості товару, а також розрахував митні платежі 10% та 20 % ПДВ з урахуванням збільшеної вартості товару.
З урахуванням рішення про корегування митної вартості товарів, зросла загальна вартість товару та разом з цим, збільшився розмір сплати митної вартості 10% та 20% ПДВ:
- декларація №23UА110130012478U0 від 21.06.2023 року - мито збільшилось на 42785,26 грн., ПДВ на 94127,57 грн. Загальна сума збільшення - 136912,83 грн.;
- декларація №23UА11013001337U2 від 03.07.2023 року - мито збільшилось на 42785,26 грн., ПДВ на 94127,57 грн. Загальна сума збільшення - 136912,83 грн.
Загальна сума, яку позивач сплатив за новими деклараціями, склала - 273 825,66 грн.
Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кутан» вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів - №UА110130/2023/000119/1 від 21.06.2023 року, №UА110130/2023/000130/1 від 03.07.2023 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2023/000321, №UA110130/2023/000377, у зв'язку з чим представник позивача звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно зі статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Відповідно до статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 5 статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених в частині 1 статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями частини 3 статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митним органом мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 Митного кодексу України).
Крім цього, відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз положень статті 53, частин 1, 2 та 5 статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Водночас суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.
Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При цьому митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 23.01.2020 року в справі №804/4365/16 та від 04.11.2021 року в справі 120/2634/19-а.
При цьому суд звертає увагу на те, що право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.
З аналізу наведених норм також видно наявність у митного органу обов'язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв'язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов'язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв'язку.
Тобто законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
А саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують число визначення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Аналіз викладених статей свідчить про обов'язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 року в справі №808/1411/17, від 18.08.2021 року в справі №821/1050/17.
Щодо способу доставки вантажу, суд виходить з наступного.
Згідно пункту 3.1 контракту, товар поставляється на умовах FСА (Інкотермс-2010), якщо інше не прописано в інвойсах, які прийняті до оплати та є невід'ємною частиною контракту.
У графі 44 декларації, декларант зазначає перелік документів, які додані до декларації.
Під кодом 0380, в декларації зафіксовано номер та дата інвойсу (рахунка) у даному рахунку зазначено, що доставка товару здійснюється на умовах СРТ - місто Дніпро/Україна.
Відповідно до частини 5 статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
До кожної декларації було подано вантажні митні декларації (СМR, вантажна накладна) та міжнародна автомобільна накладна. Міжнародна автомобільна накладна, яка є товарно-транспортною накладною, що застосовується при міжнародних вантажних автомобільних перевезеннях і використовується у країнах, які приєднались до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. \
Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів», Україна ратифікувала дану конвенцію у 2006 році.
Згідно статті 9 Конвенції, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
У вантажній митній декларації та міжнародній автомобільній накладній містяться дані про умови поставки товару, вартість товару та вагу імпортованого товару.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про недоцільність витребування копії договору перевезення від декларанта.
Щодо ненадання пакувального листа, суд виходить з наступного.
Пакувальний лист - один із основних товаросупроводжувальних документів, що містить перелік усіх видів і сортів товару, що знаходяться в кожному товарному місці (ящику, коробці, контейнері).
Пакувальний лист необхідний у тих випадках, коли в одній упаковці містяться різні за асортиментом товари.
Пакувальний лист і рахунок-фактура мають практично однаковий зміст, відмінність полягає лише у тому, що в пакувальному листі не зазначають ціни.
Інформації, що міститься в товарно-транспортних, товаросупровідних документах, відповідно до вимог міжнародного права цілком достатньо для ідентифікації імпортної сировини та визначення її первісної вартості.
Інвойс за своєю суттю є рахунком-фактурою, тобто документом, за яким оплачують товар. У ньому зазначають суму, що має бути сплачена за товар.
Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура використовується як супровідний документ.
Крім цього, рахунок-фактура (інвойс) фігурує серед переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів (частина 2 статті 53 Митного кодексу України).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що в наданні пакувального листа не виникає необхідності.
Щодо обмеження для визначення митної вартості, суд виходить з наступного.
У даній справі судом не встановлено існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору.
Крім того, надіслані митним органом електронні запити не містять інформації, що дозволяла б з'ясувати, які саме відомості про складові числового значення митної вартості відсутні або не підтверджуються поданими позивачем документами.
Суд зазначає, що вказані митним органом недоліки не дають підстави для висновку про відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та не може бути підставою для витребування у позивача додаткових документів.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд робить висновок, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.
Зі змісту спірних рішень про коригування митної вартості також з'ясовується, що висновок про відсутність у документах, приєднаних до ЕМД всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, відповідач пов'язує з джерелом інформації, яким він користувався при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару.
Разом з тим, посилання відповідача на джерело інформації щодо визначення митної вартості не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України.
Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Вказаний правовий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 05.05.2022 року в справі №2040/6019/18, від 18.08.2021 року в справі №160/4944/19.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої декларантом митної вартості товару судом не встановлено.
Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що документами, поданими до митного оформлення товарів, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню.
Будь-яких належних доказів, що свідчили б про відсутність у документах, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено у частині другої статті 53 Митного кодексу України, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, митний орган не надав.
Відповідно до частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року в справі №809/257/17.
З урахуванням викладеного суд робить висновок, що відповідач протиправно відмовив позивачу в визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.
Щодо вимог позивача про скасування карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Оскільки на час прийняття оспорюваних карток відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, відповідні рішення суб'єкта владних повноважень також є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повернути надмірно сплачені кошти в сумі 273 825,66 грн. позивачу, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
У відповідності до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені регламентовані також статтею 43 Податкового кодексу України.
Так, пунктом 43.1 статті 43 Податкового кодексу України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст. 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Відповідно до пунктів 43.2 статті 43 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Відповідно до пунктів 43.3, 43.4 статті 43 Податкового кодексу України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
Відповідно до пунктів 43.5, 43.6 статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету. Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.
Частинами 3, 4 статті 301 Митного кодексу України передбачено, що помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року №643.
Так, згідно пункту 1 розділу ІІІ Порядку №643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.
Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №643 встановлено, що у заяві зазначаються:
1) сума коштів до повернення за кожним видом митних, інших платежів та пені;
2) причини виникнення такої суми коштів;
3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
4) напрям перерахування суми коштів:
на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів;
для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою);
для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава:
на єдиний рахунок або на відповідний депозитний рахунок митниці Держмитслужби;
на банківський рахунок (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою);
для погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету;
5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачено суми митних платежів.
До заяви додаються:
документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені;
виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці Держмитслужби, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені;
документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку №643 після надходження до митниці Держмитслужби заяви, поданої за допомогою засобів ІТС Держмитслужби в електронній формі, автоматично після перевірки засобами антивірусного захисту інформації вноситься до Реєстру опрацювання заяв на повернення, який ведеться за допомогою засобів АСМО.
Відповідно до пунктів 5, 6 розділу ІІІ Порядку №643 підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету та відсутність у нього податкового боргу за допомогою засобів АСМО.
Співробітник Підрозділу до Реєстру вносить дату сплати і реквізити, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код за ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім'я якого відкрито рахунок, та МФО Казначейства).
Якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - електронний висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів.
Виходячи з вищенаведеного, поверненню надмірно сплаченої суми митних платежів передує відповідна процедура.
Суд зазначає, що обов'язковою умовою для здійснення повернення надмірно сплачених сум митних та інших платежів є наявність факту надмірної сплати коштів, подання платником податків заяви у довільній формі про таке повернення до митного органу не пізніше 1095-го від дня виникнення надміру сплаченої суми із зазначенням напрямку перерахування коштів.
Законодавчою передумовою та необхідною обставиною для повернення платникам податків надмірно сплачених сум митних платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, є факт ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених сум митних платежів.
Так, в постанові від 10.10.2019 року в справі №810/4436/15 Верховний Суд зазначив, що законодавством регламентовано чіткий порядок повернення суб'єктам господарювання надмірно сплачених митних платежів, який включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме: звернення суб'єкта господарювання до митних органів із заявою; проведення відповідними структурними підрозділами митного органу перевірки наведених в заяві обставин та підстав; встановлення митними органами наявності факту переплати; складання ними відповідного висновку та його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення суб'єкту господарювання надміру сплачених митних платежів або прийняття обґрунтованої відмови у задоволенні заяви.
Судом під час розгляду справи встановлено, що наразі позивач не звертався до відповідного органу з заявою про повернення надміру сплаченої суми із зазначенням напрямку перерахування коштів.
Таким чином, вказана частина позовних вимог є передчасною, відтак задоволенню не підлягає.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач до суду не надав.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кутан».
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору в розмірі 4107,40 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ "Укрсиббанк" №28 від 11 вересня 2023 року.
А отже, суд приходить до висновку про стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кутан» (код ЄДРПОУ 44792491) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371) судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень нуль копійок).
Керуючись ст.ст.241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кутан» до Дніпровської митниці про визнання протиправними і скасування рішень, карток відмови - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UА110130/2023/000119/1 від 21.06.2023 року, №UА110130/2023/000130/1 від 03.07.2023 року.
Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2023/000321, №UA110130/2023/000377, винесені Дніпровською митницею.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кутан» (код ЄДРПОУ 44792491) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник