РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
24 листопада 2023 р. Справа № 120/11829/23
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправною бездіяльністю органу Пенсійного фонду України щодо не зарахування у подвійному розмірі періодів роботи в інфекційному закладі охорони здоров'я у подвійному розмірі. Так, позивачка наголошує, що при поданні документів на призначення пенсії за віком нею було надано увесь відповідний пакет документів, що підтверджує вказаний період роботи, однак відповідачем проігноровано положення ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Зокрема, вказав, що після набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі. Окрім того, наголошує, що щодо зарахування періодів стажу до 2004 року у подвійному розмірі було направлено лист до головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області з метою приведення пенсійної справи у відповідність.
Судом ухвалою від 24.10.2023 року було витребувано докази.
На виконання вимог ухвали надано актуальні відомості про стаж для розрахунку права позивачки.
06.11.2023 року від представника відповідача надійшла заява про те, що головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області частково визнано позовні вимог та зараховано до страхового стажу період роботи позивачки з 01.07.1996 року по 30.11.2001 року.
Розглянувши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.
09.05.2022 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії за віком за списком № 2 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, з 25.02.2022 року позивачці було призначено пенсію, однак періоди роботи у згідно ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не було зараховано у подвійному розмірі.
Не погоджуючись з обрахованим розміром пенсійного забезпечення, позивачка звернулася до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з метою здійснення перерахунку пенсії, шляхом зарахування періодів згідно ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Листом відповідача від 29.06.2023 року повідомлено, що після набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" усі періоди стажу враховуються в одинарному розмірі.
Вважаючи свої права порушеними, позивачка звернулася за захистом своїх прав до суду.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Конституцією України, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
У відповідності до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до преамбули Закону № 1058-IV, цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. 3 ст. 40 Закону № 1058-IV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону № 1788-XII, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивачки за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку).
З трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 від 24.08.1968 року встановлено, що вона з 01.07.1996 року до 30.11.2001 року працювала на посаді палатної санітарки ( з 11.03.1993 року молодшої палатної медсестри) у лікарні ст. Крижопіль Одеської залізниці.
Надалі, 21.11.2001 року лікарня ст. Крижопіль була реорганізована в Крижопільську обласну туберкульозну лікарню.
З 01.11.2011 року позивачку переведено Крижопільську обласну туберкульозну лікарню на посаду молодшої палатної медсестри до Крижопільської туберкульозної лікарні, що з 01.07.2010 року перейменована на молодша медсестра (палатна).
05.10.2016 року Крижопільську обласну туберкульозну лікарню реорганізовано в Відділення легеневого туберкульозу для дорослих смт Крижопіль, шляхом приєднання до Вінницького обласного спеціалізованого територіального медичного об'єднання "Фтизіатрія".
Відповідно до матеріалів справи, зокрема довідки Вінницького обласного клінічного фтизіопульмонологічного центру Вінницької обласної ради (попередня назва Вінницьке обласне спеціалізоване територіальне медичне об'єднання "Фтизіатрія") від 28.04.2022 року № 18 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, позивачка працювала повний робочий день в КЗ "Крижопільська туберкульозна лікарня" за період з 01.07.1996 року по 30.11.2001 року та з 01.12.2011 року по 04.10.2016 року виконувала безпосереднє обслуговування хворих на туберкульоз.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" інфекційні хвороби - розлади здоров'я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.
Особливо небезпечні інфекційні хвороби - інфекційні хвороби (у тому числі карантинні: чума, холера, жовта гарячка), що характеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров'я у значної кількості хворих, високим рівнем смертності, швидким поширенням цих хвороб серед населення.
За приписами ст. 7 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров'я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров'я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. У разі якщо перебіг інфекційної хвороби легкий, а епідемічна ситуація в осередку інфекційної хвороби благополучна, лікування такого хворого під систематичним медичним наглядом може здійснюватися амбулаторно, крім випадків, передбачених статтями 22, 27 і 31 цього Закону.
Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 19.07.1995 року № 133 "Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб" до особливо небезпечних інфекційних хвороб відносить, зокрема туберкульоз.
Частиною 1 статті 22 Закону України від 05.07.2001 року № 2586-III "Про протидію захворюванню на туберкульоз" регламентовано, що працівникам протитуберкульозних закладів, які надають медичну допомогу хворим на туберкульоз, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять, здійснюють догляд за хворими на туберкульоз та/або прибирання приміщень, у яких перебувають такі хворі, встановлюються підвищені посадові оклади у зв'язку із шкідливими і важкими умовами праці, надбавка за вислугу років та інші надбавки і доплати. Перелік робіт, професій і посад, зайняття яких дає право на підвищені посадові оклади, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Працівники протитуберкульозних закладів, зазначені у частині першій статті 22 цього Закону, мають право, зокрема на пенсію за віком на пільгових умовах у порядку, встановленому пенсійним законодавством (ч. 1 ст. 23 Закону № 2586-III).
Під час розгляду справи судом встановлено і не заперечується відповідачем, що протягом спірного періоду позивачка працювала у інфекційних закладах охорони здоров'я.
Відтак, оскільки, за правилами статті 60 Закону № 1788-ХІІ та в силу приписів пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV період роботи у інфекційному закладі охорони здоров'я після 2004 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 року у справі № 689/872/17, від 20.04.2022 року у справі № 214/3705/17, від 27.04.2023 року у справі № 160/14078/22, у яких суд дійшов висновку про зобов'язання пенсійного органу зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону № 1788-ХІІ періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01.04.2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом № 1058-IV.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Розвиваючи вказане, суд зазначає, що у постанові від 03.11.2021 року у справі № 360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом № 1058-IV та Закону № 1788-ХІІ вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон № 1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон № 1058-IV.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону № 1788-ХІІ, то він мав би виключити із Закону № 1058-IV усі інші положення, чого зроблено не було.
Судом враховано, що віддповідно до матеріалів справи, зокрема розрахунку права на призначення пенсії, головним управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, з метою приведення пенсійної справи у відповідність, позивачці у подвійному розмірі зараховано період роботи з 01.07.1996 року по 01.01.2004 року (по дату набрання чинності Законом № 1058-IV).
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що не зарахування відповідачем до стажу позивача у подвійному розмірі періодів роботи в інфекційному закладі охорони здоров'я періоду роботи з 01.01.2004 року по 07.12.2016 року не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та є протиправним.
Разом з тим суд вказує, що протиправні діяння відповідача полягають саме у активних діях, а саме у відмові зарахувати вказані періоди роботи у подвійному розміру та здійснення перерахунку пенсії.
Суд наголошує, що особа, яка звертається за отриманням пенсії, не може нести відповідальність за неналежне здійснення органом Пенсійного фонду України розрахунків пенсії та неповне проведення пенсійним органом перевірок документів
Таким чином, суд дійшов висновку, що звернення позивачки із перерахунком пенсії, шляхом зарахування у подвійному розмірі періодів роботі у інфекційних закладах охорони здоров'я здійснено не у зв'язку з виникненням, у нього права на розрахунок нового розміру пенсії, а з метою усунення порушеного права на належний розмір пенсії.
Крім того, виплата пенсії у неналежному розмірі порушує право на майно громадянина. У Рішенні ЄСПЛ у справі "Пічкур проти України" (заява № 10441/06) від 07.11.2013 року зазначено, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Так, у рішенні "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 року ЄСПЛ зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання в право власності.
Суд наголошує, що пенсія, яка призначається у зв'язку із трудовою діяльністю, заслужена попередньою працею, - є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії у відповідному розмірі.
З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що перерахунок пенсії позивачки з урахуванням протиправно незарахованих у подвійному розмірі періодів роботи, має бути здійснений з дати призначення пенсії, тобто з 25.02.2022 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність органу Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати головну управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи в інфекційному закладі охорони здоров'я з 01.01.2004 року по 07.12.2016 року та здійснити перерахунок пенсії з 25.02.2022 року, з урахування раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович