ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 671/1570/21
Провадження № 11-кп/4820/610/23
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченої ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Хмельницькому апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок Волочиського районного суду Хмельницької області від 07 липня 2023 року у кримінальному провадженні №12020240110000011, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 січня 2020 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, уродженку м.Волочиськ Хмельницької області, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судиму, визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частинами 1 та 2 статті 307 КК України, та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Вироком Волочиського районного суду Хмельницької області від 07 липня 2023 року ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 307 КК України, частиною 2 статті 307 КК України і призначено їй покарання:
- за частиною 1 статті 307 КК України із застосуванням частини 1 статті 69 КК України - у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі,
- за частиною 2 статті 307 КК України із застосуванням частини 1 статті 69 КК України - у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Відповідно до частини 1 статті 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла.
Початок строку відбуття покарання ухвалено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати у сумі 7708 грн. 82 коп. за проведення судових експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів та комп'ютерно-технічної експертизи.
Питання речових доказів вирішено на підставі ст.100 КПК України.
Відповідно до вироку суду, ОСОБА_6 , порушуючи правовий режим обігу психотропних речовин в Україні, а саме вимоги ст. 1 Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів та зловживанню ними" та ст. 7 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори", відповідно до якої діяльність з обігу психотропних речовин, обіг яких обмежено, включених до списку ІІ таблиці ІІ "Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів", на території України без передбаченого Законом дозволу забороняється, в невстановлений досудовим розслідуванням день та час, перебуваючи в невстановленому місці, використовуючи попередньо придбані спеціальний лабораторний посуд, а також хімічні речовини, шляхом хімічного синтезу, умисно, незаконно виготовила 1,62 г порошкоподібної речовини білого кольору, що містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 0,34668 г, яку помістила у згорток з фольги та умисно незаконно збула особі під зміненими анкетними даними ОСОБА_8 .
Так, 25 березня 2020 року близько 16 години 05 хвилин, ОСОБА_6 , перебуваючи в с. Вочківці Волочиського району Хмельницької області, маючи корисливий мотив, направлений на незаконний збут амфетаміну, умисно, незаконно, за грошові кошти в сумі 600 гривень збула особі під зміненими анкетними даними ОСОБА_8 порошкоподібну речовину білого кольору масою 1,62 г, яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 0,34668 г.
Окрім того, повторно порушуючи правовий режим обігу психотропних речовин в Україні, ОСОБА_6 , маючи корисливий мотив, в невстановлений досудовим розслідуванням день та час, перебуваючи в невстановленому місці, використовуючи попередньо придбані спеціальний лабораторний посуд, а також хімічні речовини, шляхом хімічного синтезу, повторно, умисно, незаконно виготовила 4,239 г порошкоподібної речовини світло-рожевого кольору, що містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 2,072871 г, яку помістила у прозорий полімерний пакетик, який заховала всередині дитячої іграшки та повторно, умисно незаконно збула особі під зміненими анкетними даними ОСОБА_9 .
Так, 29 липня 2020 року о 09 годині 33 хвилини, ОСОБА_6 , перебуваючи у відділенні №1 ТОВ "Нова Пошта" в м. Волочиськ Хмельницької області, розташованому по вул. Незалежності 13, шляхом відправки посилки у відділення № 1 ТОВ "Нова Пошта" в смт. Летичів Хмельницької області, розташоване по вул. П. Лумумби, 116/1, повторно, умисно, незаконно, за грошові кошти в сумі 2300 гривень збула особі під зміненими анкетними даними ОСОБА_9 4,239 г порошкоподібної речовини світло-рожевого кольору у прозорому полімерному пакетику, прихованому в середині дитячої іграшки, яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 2,072871 г.
Відповідно до наказу МОЗ №188 від 01.08.2000 року "Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу", а саме таблиці ІІ Переліку психотропна речовина, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 2,072871 г відноситься до великих розмірів.
Також, повторно порушуючи правовий режим обігу психотропних речовин в Україні, ОСОБА_6 , маючи корисливий мотив, в невстановлений досудовим розслідуванням день та час, перебуваючи в невстановленому місці, використовуючи попередньо придбані спеціальний лабораторний посуд, а також хімічні речовини, шляхом хімічного синтезу, повторно, умисно, незаконно виготовила 0,425 г порошкоподібної речовини білого кольору, що містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 0,25755 г, яку помістила у прозорий полімерний пакетик та за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 24.02.2023 року виділено в окреме провадження та зупинено, повторно, умисно незаконно збула особі під зміненими анкетними даними ОСОБА_10 .
Так, 07 вересня 2020 року близько 17 години 15 хвилин, ОСОБА_6 , перебуваючи в с. Вочківці Волочиського району Хмельницької області, за попередньою змовою із особою, матеріали стосовно якої ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 24.02.2023 року виділено в окреме провадження та зупинено, маючи корисливий мотив, направлений на незаконний збут психотропної речовини - амфетаміну, повторно, умисно, незаконно, з метою подальшого незаконного збуту особі під зміненими анкетними даними ОСОБА_10 за грошові кошти в сумі 500 гривень, передала особі, матеріали відносно якої ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 24.02.2023 року виділено в окреме провадження та зупинено, 0,425 г порошкоподібної речовини білого кольору у прозорому полімерному пакетику, яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 0,25755 г, яку він, того ж дня, близько 17 години 25 хвилин, перебуваючи поруч з перехрестям вулиць Незалежності - Довженка в м. Волочиськ Хмельницької області, за попередньою змовою із ОСОБА_6 умисно, незаконно збув особі під зміненими анкетними даними ОСОБА_10 .
Відповідно до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що підлягають спеціальному контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, амфетамін (Таблиця ІІ Список №2) віднесено до психотропної речовини, обіг якої обмежено.
Таким чином, обвинувачена ОСОБА_6 скоїла кримінальні правопорушення, передбаченічастиною 1 статті 307, частиною 2 статті статті 307 КК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_6 , не оспорюючи правильність кваліфікації інкримінованих їй дій, просить вирок Волочиського районного суду від 07 липня 2023 року змінити та призначити їй покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.307 КК України, без ізоляції від суспільства із застосуванням ст.69 та ст.75 КК України.
Вважає, що призначене судом першої інстанції покарання є надто суворим, оскільки вона повністю визнала свою вину у скоєних злочинах, щиросердечно розкаялася, активно сприяла розкриттю злочинів, вперше притягнута до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та роботи, позитивно характеризується як по місцю свого проживання, так і за місцем роботи, щиро шкодує за вчинене та осуджує свою неправомірну поведінку та зробила певні позитивні висновки, добровільно припинивши свою злочинну діяльність.
Крім того, просить врахувати, що сама виховує двох неповнолітніх дітей, які навчаються в школі і потребують як матеріальної допомоги, так і моральної підтримки. Згідно характеристик з місця проживання та школи, діти ОСОБА_6 успішно навчаються, охайно одіті, доглянуті, забезпечені, гарно себе поводять, що пов'язано із належним їх вихованням. В разі призначення покарання у виді позбавлення волі, діти отримають сильну моральну травму, а також можуть бути піддані цькуванню інших учнів школи через свою матір - ОСОБА_6 .
На думку апелянтки у вироку суду першої інстанції вказано, що ОСОБА_6 припинила свою злочинну діяльність лише завдяки діям правоохоронних органів, що є неправильним, так як вона востаннє вчинила злочин 07 вересня 2020 року, а працівники поліції прийшли до неї з обшуком аж 09 червня 2021 року, тобто більше, ніж 9 місяців. За цей час вона свідомо не вчиняла більше кримінальних правопорушень.
Також у вироку суду вказано, що за місцем проживання ОСОБА_6 характеризується посередньо, хоча це також не відповідає дійсності, так як наявна в справі характеристика є позитивною.
Під час надання показань в судових засіданнях вона повністю визнала свою вину у вчинених кримінальних правопорушеннях і на цьому постійно наголошувала, а не частково, як вказано у вироку. Всі ці обставини, на її думку, не були враховані Волочиським районним судом при призначені покарання.
Позиції учасників судового провадження
Обвинувачена ОСОБА_6 та її захисник адвокат ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги, просили їх задовольнити у повному обсязі та звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного судом першої інстанції покарання з випробуванням, посилаючись на наявність обставин, які пом'якшують покарання, відповідно до статті 66 КК України, а саме: щире каяття та активне сприяння розслідуванню злочину.
Прокурор не визнав доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, вважає вирок суду першої інстанції щодо призначеного покарання законним та обґрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинувачену та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу, просили вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного покарання, думку прокурора, який просив залишити апеляційну скаргу обвинуваченої без задоволення, а вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Відповідно до частини 1 статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого злочину, дав належну юридичну оцінку її діям і у відповідності з вимогами норм Кримінального кодексу України правильно кваліфікував її дії за за ч.1 ст.307 КК України, як незаконне виготовлення з метою збуту та незаконний збут психотропної речовини (епізод від 25.03.2020 року), а також за ч.2 ст.307 КК України, як незаконне виготовлення з метою збуту та незаконний збут психотропної речовини, що вчинені повторно, у великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб (епізоди від 29.07.2020 року та від 07.09.2020 року).
Такий висновок суду підтверджується сукупністю узгоджених між собою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом з достатньою повнотою, яким також була надана належна правова оцінка.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації її дій за частинами 1 та 2 статті 307 КК України, ніким із учасників судового провадження не оспорюються, а тому, відповідно до положень частини 1 статті 404 КПК України, фактичні обставини вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, доведеність вини й кваліфікація злочинних дій в апеляційному порядку не перевіряються.
У поданій апеляційній скарзі обвинувачена оскаржує рішення суду в частині призначеного їй покарання, оскільки вважає його занадто суворим і несправедливим та вважає, що її виправлення та перевиховання можливе і без реального відбування покарання, що існують підстави для призначення покарання з застосуванням вимог статей 75, 76 КК України.
Колегія суддів не може погодитися з вказаними апеляційними доводами.
Згідно зі статтею 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до положень статті 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема, у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Згідно зі статтею 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у розумінні статті 414 КПК України, означає з'ясування судом, насамперед, питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12 КК України надається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Під особою обвинуваченого у контексті статті 414 КПК України слід розуміти сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент ухвалення такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання, з огляду на мету та засади його призначення.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної або касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Відтак, на переконання колегії суддів, призначаючи обвинуваченій ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції керувався положеннями статей 50, 65-67 КК України, роз'ясненнями, що містяться у п.1-3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року, з наступними змінами, та належним чином врахував: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким (відповідно до кваліфікації за статтею 12 КК України), суспільну небезпеку цього злочину, відомості про особу винної, яка раніше не судима, на обліку в психіатра та нарколога не перебуває та раніше не перебувала, за місцем проживання характеризується посередньо, не одружена, має на утриманні двох неповнолітніх дітей (2007 року народження та 2016 року народження) та згідно з характеристиками з навчальних закладів, в яких навчаються діти, вона як матір приділяє належну увагу вихованню дітей. Суд визнав обставинами, що пом'якшують покарання каяття у вчиненому, часткове визнання вини, те, що вона раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, а також те, що негативні наслідки, які могли зашкодити життю або здоров'ю інших осіб, не наступили, так як усі психотропні речовини, збут яких вона здійснювала, були вилучені. Обставин, що обтяжують покарання, місцевим судом не встановлено.
У ч.1 ст.69 КК України (в редакції, чинній на момент вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень) передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Із оскаржуваного рішення суду першої інстанціївбачається, що суд належним чином урахував усі обставини, що за законом мають правове значення при призначенні покарання, в тому числі й ті, на які посилається обвинувачена у своїй апеляційній скарзі, та дійшов висновку про можливість призначення обвинуваченій покарання за злочини, передбачені ч.1 та 2 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, а також про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з встановленням випробувального терміну.
Обираючи міру примусу, суд першої інстанції взяв до уваги дані про особу винної, яка раніше не судима, частково визнала вину у вчиненому, на диспансерному обліку в нарколога та "Д" обліку у психіатра не перебуває, за місцем проживання харакреризується посередньо, не одружена, має на утриманні двох неповнолітніх дітей (2007 року народження та 2016 року народження) та згідно з характеристиками з навчальних закладів, в яких навчаються діти, вона як матір приділяє належну увагу вихованню дітей, ОСОБА_6 під час розгляду даного кримінального провадження з 06.02.2023 року працевлаштувалася і за місцем роботи характеризується позитивно, визнавши обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченій, її каяття у вчиненому, часткове визнання вини, те, що вона раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, а також те, що негативні наслідки, які могли зашкодити життю або здоров'ю інших осіб, не наступили, так як усі психотропні речовини, збут яких вона здійснювала, були вилучені, а також суд врахував відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Суд першої інстанції, із урахуванням наявність кількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винної та відсутності обтяжуючих покарання обставин, дійшов висновку про призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої санкціями ч.1, ч. 2 ст. 307 КК України, та призначення покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла, оскільки згідно з матеріалами провадження, вказане тяжке кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченою з корисливих мотивів.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги про можливість застосування судом апеляційної інстанції до ОСОБА_6 положень, передбачених ст. 75 КК України, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з положеннями ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Виправлення, як мета покарання - це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню.
При призначені покарання суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, враховуючи обставини справи, характер діянння, кількість епізодів злочинної діяльності і спосіб їх вчинення, наявність епізоду збуту психотропної речовини у великому розмірі, в тому числі і відсутність даних про те, що обвинувачена сприяла органу досудового розслідування у з'ясуванні всіх обставин вчиненого нею кримінального правопорушення, підвищений ступінь суспільної небезпеки вчиненого, оскільки розповсюдження зазначених заборонених речовин потенційно становило значну небезпеку здоров'ю інших осіб, а також те, що метою збуту цих засобів було отримання обвинуваченою у такий незаконний та небезпечний для суспільства спосіб прибутку, щоб покращити власне матеріальне становище.
Наявність зазначених вище пом'якшуючих обставин, а також дані щодо особи ОСОБА_6 , на які є посилання у апеляційній скарзі обвинуваченої, в тому числі позитивної характеристики з місця роботи, виховання обвинуваченою двох неповнолітніх дітей, що ОСОБА_6 під час розгляду даного кримінального провадження з 06.02.2023 року працевлаштувалася і за місцем роботи характеризується позитивно, були враховані судом першої інстанції при призначені покарання та їм була дана належна оцінка, проте вони не дали суду достатніх підстав вважати, що виправлення обвинуваченої можливе без відбування покарання та, що цілі покарання в цьому випадку можуть бути досягненні шляхом застосування до обвинуваченої інституту звільнення від відбування покарання.
Судом зазначено, що виховання обвинуваченою двох неповнолітніх дітей також не є достатньою підставою для звільнення її від відбування покарання, враховуючи те, що ця обставина не була для неї стримуючим чинником від вчинення тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Крім цього, судом враховано, що поширення наркоманії та зростання злочинності, пов'язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин набувають усе більших масштабів і стає серйозним соціальним чинником, який негативно впливає на життя, завдає великої шкоди здоров'ю, благополуччя людей та генофонду нації.
З урахуванням наведеного, місцевий суд дійшов переконливого висновку про неможливість звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
З вказаним висновком погоджується і колегія суддів.
Врахувавши вказані обставини у їх сукупності, суд призначив ОСОБА_6 покарання нижче від найнижчої межі санкцій ч.1 та ч.2 ст. 307 ч. КК України, застосувавши положення ст. 69 КК України та остаточно призначив їй покарання на підставі ст. 70 ч. 1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 3 років 6 місяців з конфіскацією майна крім житла. Зазначене остаточне покарання у виді позбавлення волі, визначене місцевим судом ОСОБА_6 ніким із учасників провадження не оскаржується.
Колегія суддів вважає, що покарання, призначене ОСОБА_6 судом першої інстанції інстанції, відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як нею, так і іншими особами, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Обвинувачена в апеляційній скарзі, мотивуючи можливість її виправлення та перевиховання без відбування покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням щодо неї положень ст. 75 КК України,посилається на ті ж обставини, які були враховані судом при призначені більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, із застосуванням положень ст. 69 КК України.
Врахування одних і тих же обставини справи як таких, що дають підстави для одночасного застосування до обвинуваченої положень ст. 69 КК України і призначення покарання нижчого від найнижчої межі санкції статті, так і положень ст. 75 КК України та звільнення від відбування покарання з випробуванням є недостатнім. Одночасне застосування двох різних інститутів, пов'язаних із пом'якшенням покарання та звільненням особи від його відбування за вчинення тяжкого злочину, повинно мати для цього достатні та вагомі підстави, яких колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів вважає, що тяжкість вчинених злочинів, зокрема, кількість епізодів злочинної діяльності за ч.1 та ч. 2 ст. 307 КК України, та дані про особу винної, яка виховуючи двох неповнолітніх дітей, вчиняла тяжкі злочини, пов'язані із незаконним виготовленням з метою збуту та збутом психотропної речовини, в тому числі і у великих розмірах, а також за попередньою змовою групою осіб, дають підстави для висновку про можливість виправлення обвинуваченої лише при умові реального відбування покарання та відсутність підстав для її звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Наркоманія - це надзвичайно небезпечне соціальне явище, яке підриває здоров'я людини, викликає деградацію особи, втрату нею соціального статусу. Усе це переконливо свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про неможливість досягти мети виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства, в апеляційній скарзі не наведено обставин, які б не були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_6 , та які свідчили би про можливість виправлення обвинуваченої без відбування покарання та стали би підставою для її звільнення від відбування покарання з випробуванням згідно зі статтею 75 КК України.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_6 інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, судом першої інстанції ухвалено законне, вмотивоване та обґрунтоване рішення, матеріальний закон застосований правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при постановленні вироку не встановлено, підстав для зміни або скасування вироку та задоволення апеляційної скарги обвинуваченої, колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Волочиського районного суду Хмельницької області від 07 липня 2023 стосовно ОСОБА_6 , залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3