Номер провадження: 22-ц/813/4811/23
Справа № 496/440/16-ц
Головуючий у першій інстанції Трушина О.І.
Доповідач Сегеда С. М.
27.11.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Громіка Р.Д.,
Драгомерецького М.М.,
за участю секретаря Козлової В.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 23 листопада 2022 року про залишення без розгляду її зустрічної позовної заяви, постановленої під головуванням судді Трушиної О.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутої винагороди,
встановив:
10.02.2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , та змінивши вимоги (остання редакція від 29.01.2021 року, т.2, а.с.142-145), просив стягнути суми інфляційних втрат у розмірі 37 495,52 грн., 3% річних у розмірі 8 020,11 грн. та судовий збір у сумі 840,80 грн.
В свою чергу, 05.11.2019 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 із зустрічним позовом про стягнення безпідставно набутої винагороди, яка була прийнята судом першої інстанції до сумісного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 , про що була постановлена відповідна ухвала (т.2, а.с.47-48).
21.10.2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про збільшення зустрічних позовних вимог (т.4, а.с.99-119).
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2022 року відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 про збільшення розміру зустрічних позовних вимог та заяву повернуто заявнику (т.4, а.с.123-125).
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 23 листопада 2022 року зустрічна позовна заява ОСОБА_1 була залишена без розгляду, через її повторну неявку в судове засідання (т.4, а.с.132-134).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 23 листопада 2022 року та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаюсь на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т 4, а.с.189-194).
У зв'язку зі звільненням головуючого у справі судді ОСОБА_3 у відставку з посади судді, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 763/0/15-23 року від 01 серпня 2023 року, з урахуванням службової записки у даній справі про заміну судді-доповідача, на підставі п. 3.9 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу в Одеському апеляційному суді, затверджених рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року (із змінами та доповненнями), протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2023 року головуючий у справі суддя ОСОБА_3 замінена на суддю Сегеду С.М., судді: Комлева О.С., Сєвєрова Є.С. (т.5, а.с.125).
В подальшому, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи судді Комлева О.С., Сєвєрова Є.С. замінені на постійно діючий склад колегії суддів: Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М. (т.5, а.с.148).
Вирішуючи питання про слухання справи в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання (т.5, а.с.159-162).
У зв'язку з цим, колегія суддів також зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.
На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів.
Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Таким чином, розгляд даної справи здійснений 15.11.2023 року в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, у відсутність учасників справи, оскільки учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, про що вказано вище. Повний текст судового рішення суду апеляційної інстанції складений 27.11.2023 року.
Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції тривалий час (т.5, а.с.11), від учасників справи не надходило заяв або клопотань про відкладення слухання справи, колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами, у відсутність учасників справи.
Крім того, 09.11.2023 року в Одеському апеляційному суді було зареєстровано заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Сегеди С.М. (т.5, а.с.163-168).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.11.2023 року заявлений ОСОБА_1 відвід визнаний необґрунтованим, справу передано до канцелярії суду апеляційної інстанції для виконання вимог, передбачений ч.3 ст. 40 ЦПК України (т.5, а.с.170-175).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.11.2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Сегеди С.М. відмовлено (т.5, а.с.177-178).
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Залишаючи зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка за зустрічним позовом повторно не з'явилася у судове засідання без поважних причин (т.4, а.с.132-134).
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.
За правилами ч.ч. 1-2,5 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Таким чином, згідно за вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.
Наведені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18.
Так, з матеріалів справи вбачається, 05.11.2019 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 із зустрічним позовом про стягнення безпідставно набутої винагороди.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 14 липня 2020 року зустрічна позовна заява була прийнята судом першої інстанції до сумісного розгляду із первісним позовом ОСОБА_2 (т.2, а.с.47-48).
Справа призначалася до розгляду неодноразово, зокрема, на 31.10.2022 року та 23.11.2022 року (т.4, а.с.98, 122).
За правилами ч. 9 ст. 128 ЦПК України суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв'язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Так, в матеріалах справи містяться заяви ОСОБА_1 про надсилання поштової кореспонденції на її електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1, а.с.197, т.2, а.с.217,234).
14.10.2022 року ОСОБА_1 була повідомлена про слухання справи на 31.10.2022 року о 10 год. 00 хв., шляхом надіслання судової повістки на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка доставлена до електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.4, а.с.97).
Про слухання справи на 23.11.2022 року, на 14 год. 00 хв. ОСОБА_1 була повідомлена, як шляхом надіслання 31.10.2022 року судової повістки на електрону адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , так і поштовим відправленням за місцем проживання останньої, яке вона отримала 08.11.2022 року (т.4, а.с.127, 128, 129).
При цьому заява про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 до суду не надходила.
Вищевказане свідчить про те, що в сенсі ст. 128 ЦПК України позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 була двічі належним чином повідомлена про час і місце судового засідання, однак у судові засідання не з'явилася та із заявою/клопотанням про розгляд справи за її відсутності до суду не зверталася.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання заявника в апеляційній скарзі на те, що електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 не є електронною адресою ОСОБА_1 , оскільки, як зазначалося вище, в своїх заявах від 22.10.2019 року, 26.05.2021 року та 26.07.2021 року ОСОБА_4 просила надсилати судову кореспонденцію саме на вищевказану електронну пошту (т. 1, а.с. 197, т. 2, а.с. 217, 234), що свідчить про те, що ОСОБА_1 користується даною електронною поштою, про зміну електронної пошти або наявності іншої адреси електронної пошти суд не повідомляла.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також посилається на те, що 19.11.2022 року вона на адресу Біляївського районного суду Одеської області надіслала заяву про перенесення судового засідання у зв'язку із хворобою, призначеного на 23.11.2022 року.
В матеріалах справи дійсно міститься така заява ОСОБА_1 .
Разом з тим, вказана заява зареєстрована у Біляївському районному суді Одеської області 29.11.2022 року за вх. №23242/22 (вівторок) (т.4, а.с.136).
Згідно роздруківки з АТ «Укрпошта», доданої апелянтом до апеляційної скарги, поштове відправлення (заява про перенесення судового засідання, призначеного на 23.11.2022 року), сформовано 19.11.2022 року та прибуло у пункт призначення 26.11.2022 року (субота) (т.4, а.с.198).
Тому посилання заявника в апеляційній скарзі про те, що вказане поштове відправлення отримано Біляївським районним судом Одеської області 22.11.2022 року о 06:58 також є безпідставним, оскільки вказана дата і час - це не дата і час прибуття поштового відправлення а дата і час руху поштового відправлення (т.4, а.с.198).
Про те, що поштове відправлення ОСОБА_1 було здійснено 19.11.2022 року, а було доставлено адресату, тобто Біляївському районному суду Одеської області 26 листопада 2022 року свідчить і номер поштового трекінгу: 6500143835752, про який вказала сама апелянт ОСОБА_1 (т.4, а.с. 160, 198).
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
Таким чином, враховуючи, що позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 , яка була належним чином повідомлена про день, час та місце слухання справи, зловживаючи своїми процесуальними правами та обов'язками, повторно не з'явилася у судове засідання, із заявою про розгляд справи у її відсутність не зверталася, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність застосування в даному випадку наслідків ст. 257 ЦПК України та залишив її зустрічну позовну заяву без розгляду.
Згідно ч.ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надала суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, ухвала прийнята у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст.375, ст.ст.381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 23 листопада 2022 року про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27.11.2023 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький