Номер провадження: 88-ц/813/1/23
Справа № 127/9143/19
Головуючий у першій інстанції Бондар В.Я.
Доповідач Дришлюк А. І.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.11.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,
при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 31 серпня 2019 року за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживача, -
ВСТАНОВИВ
28 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Вінницького міського суду Вінницької області до ОСОБА_2 про захист прав споживача, в якому просив стягнути з останнього на свою корить грошові кошти у загальному розмірі 119 119,82 грн (т.1, а.с 1-4).
27 травня 2019 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області (головуючий суддя Король О.П.) позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживача вважали неподаною та повернуто позивачу (т.1, а.с 33).
10 липня 2019 року ОСОБА_1 подав до Вінницького апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу від 27 травня 2019 року в якій просив її скасувати (т.1, а.с 43-50).
07 серпня 2019 року ухвалою Вінницького апеляційного суду (головуючий суддя Міхасішина І.В., судді Матківської М.В., Панасюка О.С.) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2019 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження (т.1, а.с 60-62).
11 вересня 2019 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області (головуючий - суддя Король О.П.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживача (т.1, а.с 79).
08 жовтня 2019 року ОСОБА_2 подав до Вінницького апеляційного суду скаргу на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 11 вересня 2019 року, яку просив скасувати та передати справу за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси (т.1, а.с 113-134).
27 листопада 2019 року постановою Вінницького апеляційного суду (головуючий суддя Рибчинський В.П., судді Денишенко Т.О., Медвецького С.К.) апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Новікової Тетяни Олегівни задоволено. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області про відкриття провадження від 11 вересня 2019 року скасовано. Направлено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди за встановленою підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси (т.1, а.с 190-191).
05 грудня 2019 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси (головуючий суддя Бондар В.Я.) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист прав споживача.
08 січня 2020 року ОСОБА_1 подав до Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2019 року, в якій просив скасувати вказану ухвалу та прийняти постанову про направлення справи для розгляду до Вінницького місцевого суду Вінницької області за встановленою підсудністю (т.2, а.с57-66).
11 березня 2020 року ухвалою Одеського апеляційного суду (головуючий суддя Гірняк Л.А.) закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2019 року про відкриття провадження у справі з підстав порушення правил підсудності (т.2, а.с 75-76).
04 травня 2020 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси (головуючий суддя Бондар В.Я.) у задоволені позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) про захист прав споживача відмовлено повністю (т.2, а.с 88-96).
10 липня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направив апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 травня 2020 року. Апелянт не погоджується з вказаним рішенням, вважає, що воно прийнято з неправильним встановленням обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки. Апелянт вважає, що суд неправильно встановив підсудність справи Приморському районному суду м. Одеси. Також, суддя Приморського районного суду м. Одеси, Бондар В.Я. розглянувши клопотання позивача про проведення судового засідання даної справи в режимі відеоконференції, неправильно встановив те, що воно має здійснюватися виключно у випадках, коли за об'єктивних причин учасник судового процесу позбавлений можливості брати участь в режимі відеоконференції, крім випадків, коли його явка в судове засідання визнана судом обов'язковою. Крім того, суд першої інстанції неправильно розглянув справу за відсутністю сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів та прийняв по даній справі рішення. Суд неправильно встановив, що відповідно до п.5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не встановлена можливість звернення кредиторів банку з позовом до власників істотної участі, контролерів та керівників банку, про задоволення за рахунок їх майна частини вимог кредиторів банку, та що таким правом наділений виключно фонд. З цих підстав зазначені дії свідчать про порушення ним норм матеріального права. Крім того, при вирішенні справи, судом неповно встановлені обставини, які мають значення для справи, а саме для встановлення наявності шкоди, завданої позивачу, та особи, яка має відшкодувати позивачу, так як не дослідив і тому не встановив обставини, на які посилався позивач по справі. Апелянт вказує на те, право кредитора банку на звернення до суду за захистом не визначається зазначеним Законом України, а визначається ЦПК України. Так як в матеріалах справи відсутні докази того, що фонд наділений правом захищати права вкладників та інших кредиторів цього банку, тому фонд на зазначений день не був наділений правом на звернення до суду з позовом до власників істотної участі, контролерів та керівників цього банку, про задоволення за рахунок їх майна, частини вимог кредиторів банку. Крім вищезазначеного, апелянт вказує на неправильне застосування норм процесуального права, а саме неявка в судове засідання учасника справи або його представника, без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Апелянт просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 травня 2020 року, прийняти нове, яким задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (т.2. а.с.100-119).
31 серпня 2020 року постановою Одеського апеляційного суду у складі головуючого - судді Дрішлюка А.І., за участі суддів Громік Р.Д., Драгомерецького М.М. апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 травня 2020 року - скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживача - залишено без задоволення (т. 2, а.с. 154-164).
Постановою КЦС ВС від 08.12.2021 постанова Одеського апеляційного суду від 31.08.2020 була змінена в частині мотивування, в іншій частині залишена без змін (т. 3, а.с. 102-
13 жовтня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направив до апеляційного суду заяву про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року. Заявник не погоджується з вказаним рішенням, та в своїй заяві пояснює, що після прийняття постанови апеляційним судом, 06 вересня 2020 року ним було отримано лист від Національного баку України від 25.08.2020 року №20-000644724 у відповідь на звернення ОСОБА_1 щодо надання інформації про невідкладні заходи, які згідно з діючими правовими нормами власники істотної участі ПАТ «КБ «Надра», АТ «Дельта Банк», АТ «Імексбанк», АТ «банк «Фінанси та кредит» та ПАТ «Банк Михайлівський» були зобов'язані вчинити для поліпшення фінансового стану банку та запобігання настанню неплатоспроможності та які власники істотної участі кожного із зазначених банків не вчинили. Нацбанк відмовив позивачу в наданні цієї інформації з посиланням на законодавчу заборону розкриття банківської інформації, чим підтвердив неможливість надання позивачем суду інформації про істотні обставини для справи. Окрім цього заявник вважає, що те, що отримання ним копії постанови Верховного Суд від 05 червня 2019 року у справі 757/21639/15-ц, на яку, на його думку, помилково посилався апеляційний суд у своїй постанові, 05 жовтня 2020 року є нововиявленою обставиною. Також нововиявленою обставиною заявник вважає його непоінформованість щодо визначення вини, як суб'єктивного елементу відповідальності, наведеного у постанові апеляційного суду, так заявник зазначає, що наведене апеляційним судом визначення аналогічне неведеному у ст.ст.2, 23 Кримінального Кодексу України та застосування яких в силу вимог ч.4 ст.3 КК України заборонено. На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у повному обсязі.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи з незалежних від суду причин.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 просив задовольнити заяву про перегляд постанови за нововиявленими обставинами. Представник відповідача - ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення заяви
Заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами, апеляційний суд дійшов до висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке/
Приймаючи постанову від 31.08.2020 апеляційний суд виходив з того, що позивачем не доведено можливість застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки ним не доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення.
Разом з тим, Касаційний цивільний суд Верховного Суду за результатами перегляду справи змінив постанову Одеського апеляційного суду від 31.08.2020 в частині мотивування та вирішив викласти мотивувальну частину в редакції постанови касаційного суду.
КЦС ВС посилався при цьому на практику Великої Палати Верховного Суду. Зокрема, вкладники та інші кредитори банку не мають права вимоги до боржників банку і не можуть розглядатися як особи, яким заподіяно збитки боржниками банку, які не сплатили заборгованість банку, у тому числі за вимогами із заподіяння банку шкоди (зокрема, збитків). Право вимоги до боржників банку, в тому числі про повернення кредитів, стягнення процентів, про відшкодування шкоди, завданої банку (зокрема, збитків), належить банку, а не кредиторам банку, а несплата банку коштів боржниками банку не може розцінюватися як завдання шкоди кредиторам банку. При цьому законом не передбачене повноваження вкладників та інших кредиторів банку звертатися від імені банку з позовними вимогами, зокрема із заподіяння банку шкоди (збитків) до заподіювачів такої шкоди (похідний позов). Таке регулювання пояснюється тим, що повноваженнями звертатися з похідним позовом має наділятися той, хто не тільки має похідний інтерес у позові, а й при цьому має можливість ефективно захищати права позивача. Водночас кредитори банку (зокрема, вкладники) зазвичай не володіють інформацією про господарську діяльність банку, у тому числі про діяльність посадових осіб банку, у зв'язку із чим не в змозі довести ані того, що посадова особа діяла не в найкращих інтересах товариства, ані розмір шкоди, завданої банку» (постанова ВП ВС від 28 вересня 2021 року в справі № 761/45721/16-ц).
Статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачена відповідальність пов'язаних осіб банку перед банком, а не перед його кредиторами (постанова ВП ВС від 28 вересня 2021 року в справі № 761/45721/16-ц).
За результатами перегляду справи по суті КЦС ВС зазначив, що позивач звернувся з позовом про стягнення на його користь коштів як збитків, завданих, на думку позивача, неправомірними діями відповідача по відношенню до банку. Водночас такими діями збитки можуть бути завдані саме банку, а не позивачу. А крім того, позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу. Тому КЦС ВС виклав мотивувальну частину постанови Одеського апеляційного суду від 31.08.2020 в новій редакції.
В контексті встановлених обставин апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
За ч. 4 цієї статті не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (п.п. 3-7 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 30.03.2012 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами»).
В своїй заяві про перегляд постанови за нововиявленими обставинами заявник посилався на лист Національного Банку України від 06.09.2020 та неправильне застосування роз'яснень ВС від 05 червня 2019 року у справі 757/21639/15-ц.
Доводи щодо неправильного застосування роз'яснень ВС від 05 червня 2019 року у справі 757/21639/15-ц можуть бути підставою для перегляду постанови в касаційному порядку та не є нововиявленими обставинами за своєю суттю.
Апеляційний суд враховує, що постанова Одеського апеляційного суду від 31.08.2020 була змінена в частині мотивування. В тому числі в тій частині, в якій ОСОБА_1 просить переглянути її за нововиявленими обставинами. Тобто, мотиви апеляційного суду з якими безпосередньо взаємопов'язані обґрунтування заяви про перегляд за нововиявленими обставинами були викладені в редакції мотивувальної частини постанови КЦС ВС, а отже доводи заявника втратили своє правове значення та вже не впливають на правову оцінку обставин справи.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що обставини, на які посилався заявник як на підставу для перегляду постанови за нововиявленими обставинами не є істотними в тій мірі, що дозволило б зробити висновок про можливість зміни постанови на момент її прийняття. Крім того, лист, на який посилався заявник як на нововиявлену обставину, міг бути наданий ще в процесі розгляду справи судом першої інстанції, що однак вчинено стороною позивача не було.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, оскільки наведені заявником обставини не знайшли свого підтвердження, а інших обставин, крім вище зазначених, заявник не зазначив, апеляційний суд відмовляє в задоволенні заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами на підставі п. 1 ч. 3 ст. 429 ЦПК України.
На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст. 423, 429 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 31 серпня 2019 року за нововиявленими обставинами - залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного суду від 31 серпня 2019 року - залишити без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішень
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький
Повний текст цієї постанови складено 24 листопада 2023 року.
Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк