Справа № 461/9575/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/1406/23 Доповідач: ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 9 листопада 2023 року щодо бездіяльності прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення.
Скаргу мотивував тим, що заявником була подана письмова заява до Львівської обласної прокуратури про вчинення кримінального правопорушення, в якій він просив внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, вчинене суддями Львівського апеляційного суду. Проте жодного повідомлення щодо розгляду такої заяви не було отримано. Відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесено та розслідування не розпочате.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 9 листопада 2023 року, відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення.
На дану ухвалу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу, в якій просять, скасувати оскаржувану ухвалу, направити справу до суду першої інстанції для нового розгляду.
З ухвалою слідчого судді вони не погоджується, оскільки при її постановленні слідчим суддею не повно з'ясовано обставини справи, не доведено обставини справи, які суд вважає встановленими, порушено норми процесуального права, не виконано рішення ККС/ВС.
Повідомляють, що судом було надано оцінку доказам, зазначеним в заяві від 4 листопада 2023 року про кримінальне правопорушення, хоча такі не повинні були б судом досліджуватися в судовому засіданні, оскільки мали б досліджуватися слідчим після відкриття кримінального провадження.
Апелянти повідомляють, що у заяві від 4 листопада 2023 року вони зазначили про вчинення кримінального правопорушення, назвали посади правопорушників, зазначили правову кваліфікацію злочину, тобто вказали усі, передбачені ч. 5 ст. 214 КПК України відомості, необхідні для внесення їх до ЄРДР.
Наголошують, що слідчим суддею не було витребувано та досліджено матеріали їх звернення, а представником прокуратури неналежним чином досліджено та перевірено їх заяву.
В судове засідання з розгляду даної апеляційної скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення такого, не з'явилися, ОСОБА_6 подав заяву про розгляд справи у його відсутності. З урахуванням ч. 4 ст. 405, 406 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що неявка апелянтів не перешкоджає проведенню розгляду апеляційної скарги у їх відсутності.
Вивчивши матеріали судової справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Положеннями ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.
Приписами ч. 2 ст. 214 КПК України зазначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР. Положення про ЄРДР, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
У відповідності з ч. 4 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Внесення відомостей до ЄРДР урегульовано «Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення», затвердженим Наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298.
Згідно з п. 1 глави 2 розділу 1 цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Однак, до ЄРДР вносяться не будь-які заяви, які надходять до органів досудового розслідування, а лише відомості про кримінальне правопорушення, коли такі відомості викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення.
У межах процедури оскарження бездіяльності щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий, прокурор або інша службова особа, дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
При цьому зміст ч. 1 ст. 214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого, дізнавача, прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема, ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого чинним КК України.
Таким чином, внесенню до ЄРДР підлягають відомості із заяв, в яких міститься виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а не із заяв чи повідомлень про події, у яких немає достатньої інформації, що вказує на вчинення кримінального правопорушення.
Підставами вважати, що в заяві (повідомленні) містяться відомості саме про злочин, є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Як вбачається з матеріалів судової справи, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися із завою від 4 листопада 2023 року про вчинення кримінальних правопорушень суддями Львівського апеляційного суду ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , при винесенні рішення по справі №453/1793/21 від 22 червня 2023 року, передбачених ч. 3, 4 ст. 27, 28 ч. 2 ст. 358, 364, 365, 366, 372, 375, 396, 182 ККК України.
Із заперечення прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих ТУ ДБР обласної прокуратури ОСОБА_11 (а.с. 29) встановлено, що скаргу ОСОБА_6 від 4 листопада 2023 року, було розглянуто прокурором та відповідно до вимог ст. 216 КПК України, скеровано за належністю до ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, про що повідомлено заявника.
Разом із тим, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дії уповноважених осіб ДБР, розташованого у м. Львові, не оскаржували.
Окрім того, апеляційний суд зазначає, що зміст заяви про вчинення кримінальних правопорушень від 4 листопада 2023 року (а.с. 14-16) зводиться до незгоди із рішеннями та професійною діяльністю суддів.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
Статтею 126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.
Виключно законами України визначаються судоустрій та судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття у них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України.
Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий (рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001).
Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав і свобод людини та громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства й держави.
Незалежність і недоторканність суддів гарантуються статтями 126 та 129 Конституції України, якими встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні й керуються верховенством права.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (далі КРЄС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено: є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов'язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. КРЄС вказує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Отже, забезпечення права на апеляційний перегляд справи, та у визначених законом випадках, на касаційне оскарження судового рішення є одним з основних засад судочинства, встановлених статтею 129 Конституції України.
Окрім того, як зазначено у пункті 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки (від 17 листопада 2010 року), тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості.
В свою чергу, здійснення органами досудового розслідування слідчих дій в рамках розпочатого досудового розслідування щодо надання оцінки законності судового рішення та витребування пояснень у суддів з приводу ухваленого рішення не узгоджується та прямо протирічить положенням статті 124 Конституції України, оскільки делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Ініціювання кримінального переслідування судді у згаданому контексті є способом незаконного впливу на суд.
Суд апеляційної інстанції, досліджуючи матеріали скарги, приходить до обґрунтованого переконання про те, що висновки слідчого судді є обґрунтованими належним чином тому приходить до переконання, що ухвала слідчого судді, якою було відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а висновки викладені у ній, відповідають фактичним обставинам справи.
За наведених обставин, ухвалу слідчого судді Галицького районного суд м. Львова від 9 листопада 2023 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , як необґрунтовану - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА
ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 9 листопада 2023 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність прокурора, яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4