Дата документу 22.11.2023 Справа № 310/2210/21
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 310/2210/21 Головуючий у 1 інстанції: Антоненко М.В.
Провадження № 22-ц/807/2154/23 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Маловічко С.В.
суддів: Бєлки В.Ю.
Гончар М.С.
за участі секретаря: Камалової В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання
рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства
юстиції (м. Одеса) на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Гончаренко Наталії Андріївни на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Білана Д.Г., стягувач - ОСОБА_2 ,
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2023 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Гончаренко Н.А., звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Білана Д.Г.
Скарга мотивована тим, що на виконанні у державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Білана Дмитра Геннадійовича перебуває виконавче провадження № 46922473, відкрите на підставі виконавчого листа № 310/2210/21, виданого Бердянським міськрайонним судом Запорізької області, про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30.07.2021 (до 30.07.2021 розмір аліментів складав 590,00 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку) до повноліття дитини.
14.03.2023 державним виконавцем на підставі наказу Міністерства юстиції України № 2869/5 від 08.07.2022 «Про визначення органу державної виконавчої служби, який здійснюватиме примусове виконання рішень» (зі змінами, внесеними наказом № 182/5 від 11.01.2023) та на виконання доручення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 10715/26-40 від 20.02.2023 винесено відповідні постанови № 46922473 про передачу виконавчого провадження та прийняття виконавчого провадження.
28.04.2023р. старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Білан Дмитро Геннадійович склав розрахунок заборгованості станом на 31.03.2023р. по сплаті аліментів ОСОБА_1 у виконавчому провадженню № 46922473, визначивши заборгованість - 51 338,36 грн., сукупний розмір якої згідно розрахунку від 28.04.2023 за період з лютого 2022 року по березень 2023 року перевищує суму відповідних платежів за один рік.
14.07.2023р. старшим державним виконавцем Біланом Д.Г. у виконавчому проваджені ВП № 46922473 винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 10 267,67 грн. (десять тисяч двісті шістдесят сім гривень 67 копійок). В обґрунтування постанови зазначено, що у боржника ОСОБА_1 була наявна заборгованість зі сплати аліментів за період з 01.02.2022 по 31.03.2023 у розмірі 51 338,36 грн., що перевищує суму відповідних платежів за один рік. Зазначена постанова отримана боржником 21.07.2023р., що підтверджується інформацією з сайту «Укрпошта» за трек- номером 0600033222944.
ОСОБА_1 у своїй скарзі посилається на те, що вторгнення російської федерації на територію України, та зупинення функціонування державних органів на території міста Бердянськ Запорізької області підпадають під поняття непереборної сили згідно з ч. 1 ст. 617 ЦК України, тому, як наслідок, ОСОБА_1 не повинен нести відповідальність, передбачену частиною 14 статті 71 «Про виконавче провадження». Також зазначає, що механізм передачі справ від ВДВС, які знаходяться на тимчасово окупованій території, був врегульований лише в липні 2022 року, проте передачі виконавчого провадження № 46922473 до Управління Забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не було здійснено. На підставі зазначеного боржник вважає, що заборгованість по аліментам, яка виникла за період з лютого 2022 року по березень 2023 року, виникла не з його вини.
У скарзі посилається на ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. Однак виконавчий лист прийнято до виконання Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 14.03.2023, але з цієї дати річний строк не сплинув.
Окрім того, згідно з абз. 6 п. 10-2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про виконавче провадження», тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX: 4) визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Тож, вважає, що 26.03.2022 строки, визначені Законом України «Про виконавче провадження», в тому числі і щодо визначення строку обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених п. 1-4 ч. 9, ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче
провадження», перериваються.
Крім того, з його заробітної плати бухгалтерією Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області утримується аліменти на підставі постанови державного виконавця від 05.04.2023 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, винесеної у межах виконавчого провадження. Та до часу прийняття постанови державним виконавцем про накладення штрафу заборгованість фактично в більшій частині була погашена.
Посилаючись на вищенаведені обставини, скаржник просить суд визнати неправомірною постанову про накладення штрафу, прийняту 14.07.2023 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Біланом Дмитром Геннадійовичем, в межах виконавчого провадження № 46922473 і вимогу від 14.07.2023 в частині погашення суми 10 267,67 грн. та зобов'язати державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом скасування постанови про накладення штрафу від 14.07.2023 у повному обсязі та скасування вимоги від 14.07.2023 в частині визначення суми до погашення - 10 267,67 грн.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2023 року скаргу задоволено.
Визнано неправомірною та скасовано постанову про накладення штрафу, винесену 14.07.2023 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Біланом Дмитром Геннадійовичем, відносно ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № 46922473 при примусовому виконанні виконавчого листа № 310/2210/21, виданого 09.09.2021 Бердянським міськрайонним судом Запорізької області.
Визнано неправомірною та скасовано вимогу старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білана Д.Г. на адресу Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області від 14.07.2023 в межах виконавчого провадження № 46922473, в частині погашення суми 10 267,67 грн.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі державного виконавця Білана Д.Г. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду і постановити нову, якою відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.
Основними аргументами апеляційної скарги є те, що боржник мав можливість як перераховувати аліменти самостійно стягувачу, так і на відкритий в органах Державної казначейської служби рахунок Бердянського відділу державної виконавчої служби у Бердянському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Зазначається, що боржник не скористався усіма наданими правами, зокрема, не звертався щодо зупинення вчинення виконавчих дій, встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміни способу і порядку виконання рішення.
Вказується, що підставою для накладення штрафу на боржника у порядку ч. 14 ст. 71
ЗУ «Про виконавче провадження» є сам факт наявності заборгованості зі сплати аліментів,
сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік. Ступінь вини боржника у виникненні заборгованості зі сплати аліментів не є підставою для скасування штрафу, оскільки діючим законодавством не передбачено обов'язок державного виконавця перевіряти наявність вини боржника перед накладенням на нього такого штрафу.
Виходячи із розрахунків заборгованості зі сплати аліментів, зокрема, від 28.04.2023, у межах виконавчого провадження № 46922473 у боржника ОСОБА_1 станом на 31.03.2023 була наявна заборгованість зі сплати аліментів, яка становить 51338,36 грн. та сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Також державний виконавець зазначив, що переривання строків, визначених пп. 4 п. 10-2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про виконавче провадження», не поширюється на строк обрахування заборгованості по аліментам, оскільки тут важливим є не річний строк їх несплати, а факт наявності заборгованості, розмір якої дорівнює виплатам за рік. Вказує, що воєнний стан не є підставою для невиконання рішення суду по аліментам, та за цими зобов'язаннями не припинено можливості нарахування пені, штрафів тощо.
У відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що заборгованість по аліментам, яка виникла за період з лютого 2022 року по березень 2023 року, виникла не з вини боржника ОСОБА_1 , а у зв'язку з об'єктивними обставинами, які не залежали від волі боржника (введення воєнного стану в Україні та припинення функціонування державних органів на тимчасово окупованих територіях). Виконавчий лист прийнято до виконання до органу ДВС 14.03.2023, з якого річний строк для вирахування заборгованості не сплинув.
З 26.03.2022р. строки, визначені ЗУ «Про виконавче провадження», в тому числі і щодо визначення строку обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених п. 1-4 ч. 9, ч. 14 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження», перериваються. Тому, зважаючи на дату прийняття виконавчого провадження (14.03.2023) та дату винесення постанови про накладення штрафу (14.07.2023), заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, не існувало.
В судовому засіданні апеляційного суду, яке відбулося 22.11.2023р., старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Білан Д.Г. підтримав апеляційну скаргу та додатково зазначив, що строк прийняття постанови не впливає на її законність та не може бути підставою для її скасування. Просив скаргу задовольнити та визнати правомірною прийняту ним постанову про накладення штрафу на боржника.
Адвокат Гончаренко Н.А. як представник скаржника - боржника ОСОБА_1 заперечувала проти апеляційної скарги з підстав, викладених в скарзі на дії державного виконавця та у відзиві на апеляційну скаргу.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За приписами ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Правовідносини, які склались між учасниками справи, регулюються Законом України «Про виконавче провадження», де боржник не погоджується з рішенням державного виконавця про накладення на нього штрафу у виконавчому провадженні, наголошуючи, що виконанню рішення про стягнення аліментів перешкоджало введення воєнного стану, окупація Бердянського району та припинення роботи ВДВС у Бердянському районі, тривале не передання виконавчого провадження іншому органу виконавчої служби, а не його власні винні дії. Вважає, що на час дії воєнного стану законодавчо призупинені всі строки, визначені ЗУ «Про виконавче провадження», в тому числі і річний строк для обрахування заборгованості по аліментам. З моменту передачі виконавчого провадження до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) у провадження виконавця Білана Дмитра Геннадійовича, аліменти з нього регулярно вираховувались, і борг майже погашено. Тому підстав для накладення на нього штрафу не малось та постанова прийнята з порушенням чинного законодавства.
Судом встановлено, що на виконанні у старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Білан Дмитра Геннадійовича перебуває виконавче провадження № 46922473, відкрите на підставі виконавчого листа № 310/2210/21, виданого Бердянським міськ-районним судом Запорізької області, про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи з 30.07.2021 (до 30.07.2021 розмір аліментів складав 590,00 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку) до повноліття дитини.
14.03.2023 державним виконавцем на підставі наказу Міністерства юстиції України № 2869/5 від 08.07.2022 «Про визначення органу державної виконавчої служби, який здійснюватиме примусове виконання рішень» (зі змінами, внесеними наказом № 182/5 від 11.01.2023) та на виконання доручення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 10715/26-40 від 20.02.2023 винесено відповідні постанови № 46922473 про передачу виконавчого провадження та прийняття виконавчого провадження.
14.07.2023р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Біланом Д.Г. у виконавчому проваджені ВП № 46922473 винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10 267,67 грн. (десять тисяч двісті шістдесят сім гривень 67 копійок).
В обґрунтування постанови зазначено, що у боржника ОСОБА_1 наявна забо-
ргованість зі сплати аліментів за період з 01.02.2022 по 31.03.2023 у розмірі 51 338,36 грн.,
що перевищує суму відповідних платежів за один рік. У відповідності до вимог ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», штраф визначено у розмірі 20 відсотків від суми заборгованості зі сплати аліментів - 10 267,67 грн.
Також державним виконавцем, у зв'язку з обчисленням поточного розміру заборго- ваності зі сплати аліментів, включаючи штраф, направлено вимогу для виконання за місцем роботи боржника - до Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області, якою викладено абзац 1 пункту 2 резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загально обов'язкове державне соціальне страхування, у розмірі 50% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка станом на 30.06.2023 складала 25 412,95 гривня (UAH), а після погашення зазначеної заборгованості - у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до повноліття дитини.».
Отже, підставою для винесення вказаних постанови і вимоги була наявна заборгованість із сплати аліментів, яку визначив державний виконавець, та яка перевищувала річний розмір по аліментам.
Але суд з цього приводу зазначив, що згідно з розрахунками державного виконавця вбачається, що станом на 31.01.2022 у скаржника був відсутній борг зі сплати аліментів (переплата зі сплати аліментів складає 1 266,27 грн.), сукупний розмір заборгованості з моменту відкриття виконавчого провадження склав 51 338,36 грн., яка виникла за період з лютого 2022 року по березень 2023 року, а за період квітень-серпень 2023 року боржником сплачено 82 016,50 грн. Довідкою Бердянської МВА Бердянського району Запорізької області від 05.07.2023 підтверджується відрахування із заробітної плати боржника за період квітень-червень 2023 року аліментів у розмірі 50 702,00 грн.
За вказаним аналізом розрахунків та платежів суд виснував, що скаржник ОСОБА_1 не ухиляється від обов'язку по сплаті аліментів.
Проте 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан, який триває на теперішній час. Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації, та у зв'язку з окупацією міста Бердянськ 28.02.2022 року Відділ державної виконавчої служби Бердянського міського управління юстиції Запорізької області фактично перестав функціонувати.
26 березня 2022 року набрав чинності Закон від 15.03.2022 № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», за якими забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території адміністративно-територіальних одиниць, які тимчасово окуповані внаслідок військової агресії російської федерації, у період такої окупації.
Міністерство юстиції України наказом від 08.07.2022 № 2869/5 «Про визначення органу державної виконавчої служби, який здійснюватиме примусове виконання рішень» визначило, що під час дії воєнного стану відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) здійснюється примусове виконання рішень, місцем виконання яких є територія, на яку поширюється компетенція: Бердянського відділу державної виконавчої служби у Бердянському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами та доповненнями), м. Бердянськ Бердянської міської територіальної громади є тимчасово окупованим російською федерацією з 27.02.2022 по теперішній час.
Відповідно до наказів Міністерства юстиції України № 2297/5 від 09.06.2022, № 2869/5 від 08.07.2022 року та № 182/5 від 11.01.2023 року визначено, що під час дії воєнного стану відділом примусового виконання рішень Управління Забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) здійснюється примусове виконання рішень, місцем виконання яких є територія, на яку поширюється компетенція Бердянського відділу державної виконавчої служби у Бердянському районі Запорізької області.
Зазначені норми свідчать про те, що до липня 2022 року механізм передачі для виконання справ органів державної виконавчої служби, які розташовані на тимчасово окупованих територіях не був урегульований на законодавчому рівні.
Отже, суд виходив із того, що заборгованість по аліментам слід було вираховувати з моменту передачі виконавчого провадження до старшого державного виконавця Білана Д.Г. 14.03.2023р., а не за минулий період, коли примусового виконання у виконавчому провадженні не відбувалось через вище зазначені обставини, а тому річний строк з цього моменту і до моменту накладення штрафу на боржника не сплив.
Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції погодився із вказаними в скарзі ОСОБА_1 обставинами. Суд виходив із того, що ОСОБА_1 не ухилявся від сплати аліментів, на що вказує той факт, що за квітень-червень 2023 року, тобто після передачі виконавчого провадження до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) у провадження виконавця Білана Дмитра Геннадійовича, ним було сплачено 50 702 грн. заборгованості, яку раніше він не міг сплачувати через воєнний стан та припинення дії ВДВС у Бердянському районі.
Також суд вважав, що пп. 4 п. 10-2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» поширюється на строки визначення заборго-ваності, які призупинились на час дії воєнного стану. Тож, на підставі вказаного, суд визнав неправомірним рішення старшого державного виконавця Білана Д.Г. у вигляді постанови про накладення штрафу та скасував її та вимогу про зобов'язання роботодавця боржника відраховувати аліменти з його доходу з урахуванням розміру накладеного
штрафу.
В скарзі органу ДВС основними доводами є наступні: ухилення від сплати та вина боржника за аліментними зобов'язаннями не враховується при накладенні штрафу, а має бути в наявності лише сам факт існування заборгованості із сукупним розміром платежів за 1 рік; переривання спливу строків під час дії воєнного стану не поширюється на строки обчислення заборгованості по аліментам, оскільки для цього є важливим не річний строк, а факт наявності заборгованості у розмірі, що дорівнює аліментам за рік; війна не є підставою для невиконання рішення суду по аліментам, та законодавством не передбачено обмежень для накладення на таких боржників штрафів.
Колегія, дослідивши вказані доводи скарги повністю погоджується з ними з огляду на наступне.
Судом правильно встановлені обставини щодо виконавчого провадження, його перебування на окупованій території та передачі до Управління забезпечення примусо-вого виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) лише у березні 2023 року.
Боржник ОСОБА_1 при цьому не оспорює розмір заборгованості, визначений державним виконавцем, а лише вважає, що вона виникла з незалежних від нього обставин, якими є воєнний стан, окупація, та вважає, що він у такому разі був позбавлений можливості сплачувати аліменти.
Між тим, колегія наголошує на тому, що війна на території України в окремих сферах мала наслідком застосування пільг, заборону нарахування пені та штрафів, зменшення фінансового навантаження громадян з тих чи інших питань. Прикладом цього було запровадження кредитних канікул за кредитними договорами. Разом з тим, утримання дітей є окремим обов'язком, щодо якого закон чітко встановив відсутність будь-яких преференцій. У випадку, якщо платник аліментів не виконує рішення суду, усі види відповідальності є застосовними для нього (пеня, штраф, адміністративна, кримінальна відповідальність, тощо). При цьому, на законодавчому рівні не враховуються причини, з яких такий обов'язок не виконується.
З пояснень сторони скаржника слідує, що він є внутрішньо переміщеною особою, з червня 2022 року переїхав до м. Запоріжжя, працює. Тому колегія вважає, що він мав можливість виконувати рішення суду про стягнення аліментів без виконавчого провадження в будь-який інший спосіб, а саме, самостійно перераховувати стягувачу. через роботодавця відраховувати стягувачу, на відкритий в органах Державної казначейської служби рахунок Бердянського відділу ДВС.
Крім того, врахування наявності або відсутності вини боржника, ступеню вини у несплаті аліментів та виникненні заборгованості не є критерієм оцінки при накладенні штрафу відповідно до приписів ч. 14 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження». Тож, державний виконавець не зобов'язаний при накладенні штрафу перевіряти причини, з яких боржник аліменти не сплачував або сплачував несвоєчасно чи не в повному розмірі.
Не відповідає чинному законодавству позиція суду також в тій частині, що відлік строку для нарахування заборгованості по аліментам, та, відповідно, штрафу на цю заборгованість, починається з дня передачі виконавчого провадження до іншого органу виконавчої служби, а тому на день такої передачі річний строк тільки розпочався і заборгованість у такому разі не дорівнює річному розміру.
Згідно з ч. 4 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами1-4 частини 9, частиною 14 статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред'яв-
лення виконавчого документа до примусового виконання.
Отже, у розумінні ЗУ «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень початок примусового виконання рішення пов'язано з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, а не постанови про передачу та прийняття виконавчого провадження, які були прийняті в порядку пункту 4 розділу У «По рядок передачі документів та виконавчих проваджень», розділу ХУ Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Твердження боржника ОСОБА_1 , з якими погодився суд першої інстанції, про те, що строк пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання потрібно рахувати з 14.03.2023р. (з дати передачі виконавчого провадження іншому органу виконання) суперечить вище вказаним положенням Закону та Інструкції.
Виконавче провадження № 46922473 відкрито 20.03.2015р., про що свідчить відповідна постанова про відкриття від 20.03.2015р., прийнята державним виконавцем ВДВС Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області.
Таким чином, старшим державним виконавцем Біланом Д.Г. було правильно визначено заборгованість за весь період несплати аліментів боржником станом на 31.03.2023р., яка склала 51338,36 грн., що перевищує сукупний розмір відповідних платежів за один рік. А тому були підстави для накладення штрафу на боржника.
Перевіривши доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновків суду про переривання річного строку обрахування заборгованості по аліментам у зв'язку із воєнним станом, колегія визнає їх обґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно до пп. 4 пункту 10-2 розділу ХІІІ ЗУ «Про виконавче провадження», тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 № 64/2022, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Так, підставою для накладення штрафу на боржника у порядку ч. 14 статті 71 ЗУ «Про виконавче провадження» є сам факт наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, а не період їх несплати.
Період обрахування заборгованості по аліментам не є будь-яким процесуальним або цивільно-правовим строком, пов'язаним із вчиненням дій у виконавчому провадженні, а є строком заборгованості, яка в будь-якому разі виникає у разі не вчинення боржником чергової сплати аліментів, тобто є ознакою невиконання рішення суду боржником. Тож, на період розрахування заборгованості по аліментам приписи пп. 4 п. 10-2 розділу ХІІІ ЗУ «Про виконавче провадження» в цій частині не поширюються.
Інше тлумачення призводить до порушення прав дитини, яка має право на належне матеріальне забезпечення з боку батьків, але буде позбавлена його у такому разі на час воєнного стану.
Таким чином, помилкове тлумачення судом пп. 4 пункту 10-2 розділу ХІІІ ЗУ «Про виконавче провадження» призводить до надання боржнику можливості невиконання ним рішення, унеможливлює та ускладнює його виконання через відсутність у боржника відповідальності за несплату аліментів та фактично обмежує дії органу виконання засто-
совувати заходи примусового виконання під час дії воєнного стану, що суперечить змісту ЗУ «Про виконавче провадження» та меті обов'язковості виконання рішення суду.
Що стосується висновків суду про те, що станом на день прийняття постанови про накладення штрафу більша частина заборгованості по аліментам боржником була погашена, а тому недоцільно було вже застосовувати штраф, то колегія з ними також не погоджується.
Так, за змістом постанови від 14.07.2023р. штраф накладено відповідно до ч. 14 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» за накопичену станом на 31.03.2023р. заборгованість в сумі 51 338,36 грн.
Така заборгованість дійсно існувала у тому періоді, та державний виконавець саме за це наклав штраф. Тож, були підстави для такого заходу, але постанова прийнята вже після того, як боржником було погашено її значну частину.
Згідно з абзацом 3 ч. 5 статті 13 ЗУ «Про виконавче провадження», порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
Отже, зважаючи на зміст постанови та підтвердженість існування заборгованості станом на 31.03.2023р. в розмірі, що перевищує сукупний річний розмір заборгованості по аліментам, прийняття постанови по суті є вірним та відповідає приписам ЗУ «Про виконавче провадження», а тому її прийняття із затримкою згідно до ч. 5 статті 13 ЗУ «Про виконавче провадження» не може бути підставою для її скасування.
Зважаючи на все вище наведене, колегія дійшла висновку про обґрунтованість всіх доводів апеляційної скарги державної виконавчої служби, тому відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із відмовою в задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Приймаючи нове судове рішення про відмову в задоволенні скарги, на стадії апеляційного провадження відповідно до вимог статті 141 ЦПК України апеляційний суд вирішує питання про розподіл судових втрат.
За подання скарги Відділом примусового виконання рішень Управління забез-
печення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіо-
нального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) сплачено судовий збір в сумі 2684 грн., якій належить до стягнення зі скаржника на користь Південного міжрегіонального
управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління
забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного
міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задовольнити.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2023 року у цій справі скасувати.
Скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Білана Д.Г. залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Південного
міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) судовий збір в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири ) гривні.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 27 листопада 2023 року.
Головуючий: С.В. Маловічко
Судді: В.Ю. Бєлка
М.С. Гончар