Справа № 158/3749/23
Провадження № 2-з/0158/20/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2023 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Польової М.М.,
розглянувши заяву представника позивачів про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та визнання права власності на 1/3 частки спільного сумісного майна квартири в порядку приватизації державного житлового фонду,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та визнання права власності на 1/3 частки спільного сумісного майна квартири в порядку приватизації державного житлового фонду.
Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 27.11.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Одночасно із позовною заявою представник позивачів подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить накласти арешт на нерухоме майно, а саме: на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Заява обґрунтована тим, що у свідоцтві про право власності на житло від 25.04.1994, виданого Ківерцівською міською радою народних депутатів відповідно до розпорядження від 25.04.1994 №303, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на праві сумісної власності належить ОСОБА_3 , а графа «та членам його сім'ї» не заповнена. Відповідно до Єдиного державного реєстру речових прав право власності на зазначену вище квартиру також закріплено тільки за ОСОБА_3 . На думку позивачів у свідоцтві про право власності на житло було допущено помилку та не вписано членів сім'ї, які в однаковій мірі скористалися своїм правом на приватизацію житла, сплатили відповідні кошти та на момент приватизації спірної квартири були зареєстровані та проживали в ній. Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 так само як і ОСОБА_3 приймали участь у приватизації спірної квартири та у їх власність перейшло кожній по 1/3 частки квартири, оскільки усі члени сім'ї мали рівні права щодо користування квартирою, здобули рівні права при її приватизації та отримали у приватну власність по 1/3 частки квартири кожен. Крім того, представник позивача, зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може стати причиною нового позову та унеможливить або утруднить в подальшому, у разі задоволення позову, виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України розгляд заяви здійснено без повідомлення учасників справи.
Крім того, оскільки розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.
Вивчивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно із ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Пунктом 4 вказаної Постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.
Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов'язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також запобігти порушенню прав третіх осіб у зв'язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.
Судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та визнання права власності на 1/3 частки спільного сумісного майна в порядку приватизації державного житлового фонду квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, представник позивачів просить суд накласти арешт на нерухоме майно відповідача ОСОБА_3 , а саме: квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане вище нерухоме майно суд вважає обґрунтованим заходом забезпечення позову, який відповідає характеру спірних правовідносин, і зможе забезпечити в подальшому виконання рішення суду у разі задоволення позову та унеможливить подальшу перереєстрацію прав на спірне майно і як наслідок забезпечить права третіх осіб, до яких можуть бути подані позови щодо оспорювання їх права власності.
Керуючись статтями 149-152, 247, 258 -261, 353 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно ОСОБА_3 , а саме: квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Ківерцівського районного суду М.М. Польова