ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-сс/803/2447/23 Справа № 206/4816/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі
судового засідання ОСОБА_5
за участю:
прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2023 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, неодруженого, не працевлаштованого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України, -
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2023 року клопотання слідчого СВ ВП №4 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області задоволено частково, застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту, з покладенням відповідних обов'язків строком до 15 грудня 2023 року.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя вказав, що матеріали провадження містять достатні дані стосовно обгрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого злочину, а також є доведеним передбачений ч. 1 ст. 177 КПК України ризик переховування від органів слідства та суду.
Також враховано особу підозрюваного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.
Вказано, що для запобігання встановленим ризикам буде достатнім застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту цілодобово.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування своїх доводів вказує, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, необгрунтованою і такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що слідчим суддею не було належним чином враховано, що ОСОБА_8 обгрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому тяжкого злочину, що підтверджується доданими до клопотання доказами, та з метою ухилення від відповідальності може вчинити дії, спрямовані на переховування від слідства та суду, разом з тим задля уникнення відповідальності може здійснювати вплив на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню в інший спосіб.
Зазначає, що слідчим суддею не враховано те, що ОСОБА_8 не має міцних соціальних зв'язків, не працевлаштований та перебуває на обліку у лікаря нарколога. Вважає, що достатнім буде застосування саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу; підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника, які заперечували проти доводів прокурора та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Так, згідно із п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Частиною 1 статті 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Колегія судів не вважає за доцільне вдаватися до детального обговорення обгрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення з огляду на те, що вона підтверджується клопотанням слідчого та доданими матеріалами в обсязі, достатньому для вирішення на даному етапі кримінального провадження питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, і це не оспорюється в апеляційній скарзі.
Також є правильними висновки слідчого судді про те, що ризик втечі підозрюваного у даному випадку обгрунтовується лише тяжкістю вчиненого злочину і передбаченого за нього покарання, оскільки відсутні інші обставини на підтвердження його вагомості.
Твердження прокурора про виключну вагомість встановлених щодо ОСОБА_8 ризиків і можливість їх усунення виключно шляхом тримання його під вартою колегія суддів вважає непереконливими. Так, слідчим суддею в достатній мірі було враховано як тяжкість вчиненого злочину так і суворість покарання, яке загрожує підозрюваному, а висновок про те, що вказані обставини не можуть бути підставою для істотного обмеження прав та свобод ОСОБА_8 , є грунтовним та узгоджується із практикою ЄСПЛ, відповідно до якої міркування суворості ймовірного покарання самі по собі не є достатньою підставою для тримання підозрюваного під вартою.
Аналізуючи доводи прокурора щодо виключної вагомості встановлених щодо підозрюваного ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та можливості їх усунення виключно шляхом тримання підозрюваного під вартою, колегія суддів не вважає їх обгрунтованими, оскільки ОСОБА_8 є раніше не судимим, і належною процесуальною поведінкою довів дієвість обраного відносно нього запобіжного заходу.
При цьому приймається до уваги, що станом на час апеляційного розгляду підозрюваний перебуває під домашнім арештом 1 місяць і 7 днів, і стороною обвинувачення не надані відомості про вчинення ним у цей період будь-яких дій на шкоду досудовому розслідуванню з числа передбачених ст. 177 КПК України, неявки за викликом, або про те, що з будь-яких інших міркувань застосований до нього запобіжний захід виявися недостатньо дієвим.
У зв'язку із вищенаведеним, підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора не вбачається.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 422 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2023 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо ОСОБА_8 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4