ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-сс/803/2587/23 Справа № 216/4025/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 листопада 2023 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянство Україна, який має середню освіту, офіційно не працевлаштований, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей та інших непрацездатних осіб не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
підозрюваного у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, -
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 листопада 2023 року задоволено клопотання слідчого про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 до 16 грудня 2023 року.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення послався на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого та особливо тяжкого злочинів.
Згідно з даними, що характеризують його особу, підозрюваний ОСОБА_7 хоча і проживає за місцем реєстрації, проте, офіційно не працевлаштований, не має офіційного джерела прибутку, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей та інших осіб не має, не перебуває у зареєстрованому шлюбі, має закордонний паспорт для виїзду за кордон, тобто в підозрюваного відсутні достатньо міцні соціальні зв'язки за місцем проживання. Крім того, з моменту повномасштабного вторгнення півроку підозрюваний перебував із зброєю на території проведення бойових дій, при цьому не був мобілізований до лав ЗСУ. Також, ОСОБА_7 перебуваючи на свободі, матиме змогу безперешкодно спілкуватись з потерпілими та свідками, оскільки напад з метою заволодіння майном потерпілого відбувся за місцем мешкання останніх та перебуваючи на волі може здійснювати тиск на них або їх родичів, в тому числі неповнолітніх дітей, може вдатися до інших протиправних дій з метою отримання доходу, у зв'язку з чим підозрюваний може як переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно вплинути на потерпілого та свідків, які встановлені та допитані у кримінальному провадженні і які побоюються помсти з боку підозрюваного, так і продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, на що вказував потерпілий ОСОБА_9 , надавши для огляду повідомлення з погрозами на його адресу та з вимаганням в нього грошових коштів за припинення переслідування, що в свою чергу свідчить про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вказує, що на теперішній час існують обставини - необхідність вчинення додаткових процесуальних дій для завершення досудового розслідування, і саме ці обставини перешкоджають такому завершенню до закінчення дії попередньої ухвали про тримання ОСОБА_7 під вартою, що виправдовує необхідність подальшого тримання підозрюваного під вартою. Не встановлено фактів безпідставного тривалого розслідування чи інших обставин, що вплинули на невиправдано тривале тримання особи під вартою, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший, більш м'який, передбачений законом, запобіжний захід відносно ОСОБА_7 .
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 будь який інший запобіжний захід, не пов'язаний із ізоляцією від суспільства, а саме цілодобовий домашній арешт або арешт в нічний час доби, або особисту поруку.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник зазначив, що стороною обвинувачення не доведено обґрунтованість підозри, було істотно порушено основоположні права і свободи ОСОБА_7 , а також було істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону, не було виконано обов'язку щодо забезпечення права на захист як за рахунок держави, так і за власним вибором.
Вказав, що ОСОБА_7 раніше не судимий, тимчасово не працює, має досягнення у спорті, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Зазначив, що слідчий суддя безпідставно відмовив у зміні запобіжного заходу на особисту поруку.
Захисник вказав, що порушено розумні строки тримання під вартою
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, думку учасників провадження, перевіривши матеріали провадження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч. 3 ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно із ч. 3 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Як вбачається з наданих матеріалів, СВ КРУП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041230001181 від 16.07.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, колегія суддів враховує рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», відповідно до якого для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 30 серпня 1998 року у справі «Фокс, Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Твердження захисника ОСОБА_8 щодо недопустимості доказів обґрунтованості підозри не може бути взято до уваги, оскільки на етапі досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вирішувати питання, які підлягають вирішенню судом під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, з'ясовувати наявність складу кримінального правопорушення в діях особи, правильність кваліфікації цих дій, оцінювати докази у справі з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, оскільки перевірка отриманих доказів на предмет їх допустимості, на чому наголошує захисник, належить до компетенції суду під час судового розгляду, що передбачено ст.89 КПК України. Згідно із п.22) ч.1 ст.3 КПК України суд першої інстанції- це місцевий загальний суд, який має право ухвалити вирок або постановити ухвалу про закриття кримінального провадження, а також Вищий антикорупційний суд у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до його підсудності цим Кодексом, а також апеляційний суд у випадку, передбаченому цим Кодексом, тоді як повноваження слідчого судді, який здійснював розгляд скарги, визначені у п.18) ч.1 ст.3 КПК України, тому посилання захисника на недопустимість доказів, що були отримані внаслідок проведення обшуку є необґрунтованими на етапі досудового розслідування.
Перевіривши представлені матеріали, колегія суддів дійшла висновку про доведеність викладених в клопотанні обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існує необхідність у завершенні виконання слідчих (розшукових) дій та прийняття процесуальних рішень, які потребують додаткового часу, зокрема: отримати висновки судово-медичних експертиз, комплексної експертизи (судової молекулярно-генетичної, судової трасологічної експертизи), судово-психіатричної експертизи; встановити інших свідків кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, провести з ними слідчі (розшукові) дії; здійснити ряд заходів на встановлення інших співучасників кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, які на даний час не встановлені та не притягнені до кримінальної відповідальності; провести інші слідчі дії; скласти обвинувальний акт.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя правильно встановив, що заявлені ризики у виді переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків або інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, які зазначені в клопотанні та на підставі яких був обраний запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, на цей час не зменшилися, і для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Так, підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого та тяжкого злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України, санкція за ч. 4 ст. 187 КК України передбачає покарання до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, санкція за ч. 1 ст. 263 КК України передбачає покарання до 7 років позбавлення волі.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia) п. 102 від 08.02.2005 р. тяжкість вчиненого кримінального правопорушення є суттєвим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду.
Також підозрюваний може впливати на потерпілих, свідка, та інших підозрюваних, експерта, спеціаліста, крім цього, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. До клопотання долучені покази потерпілих та висновки експертів, крім того на цей час не встановленні всі учасники кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, а тому зазначене підтверджує наявність ризику за п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з цим, слідчий суддя врахував, що підозрюваний також може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, так ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований, тобто не має постійного джерела доходу.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника підозрюваного щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики вказані у клопотанні про продовження строку тримання під вартою та встановлені в ухвалі слідчого судді.
Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд апеляційної інстанції виходить з того, що: - особисте зобов'язання чи взяття на поруки не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється особа, та встановлені ризики; - домашній арешт, з огляду на інкриміновані кримінальні правопорушення, у яких підозрюється ОСОБА_7 , не є дійовим запобіжним заходом щодо підозрюваного, оскільки вказаний запобіжний захід не буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії його належної процесуальної поведінки з огляду на наявність встановлених ризиків.
При цьому слід зазначити, що з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, тобто у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу або з погрозою застосування такого насильства( розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, вчинений в умовах воєнного стану , а тому, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суддя також має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо підозрюваного та вважає, що підстави, на які послався слідчий суддя, продовжуючи строк тримання під вартою ОСОБА_7 , виправдовують подальше тримання його під вартою.
Твердження захисників про те, що підозрюваний раніше не судимий, тимчасово не працює, має досягнення у спорті, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має мати ОСОБА_10 та співмешканку ОСОБА_11 , не можуть бути взяті до уваги, оскільки зазначене не зменшує заявлені у кримінальному провадженні ризики, так як встановлені ризики у своїй сукупності є підставою для обмеження свободи підозрюваного у встановленому законом порядку.
Також, з огляду на те, що наразі триває досудове розслідування та необхідно провести всі необхідні слідчі дії, не вбачається порушень розумного строку тримання ОСОБА_7 під вартою.
Таким чином, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст. 197, 199 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , даних про особу підозрюваного, при відсутності підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, продовжив строк тримання під вартою ОСОБА_7 в межах строків досудового розслідування.
Істотних порушень вимог КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст. ст. 194, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 листопада 2023 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4