ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/3758/23 Справа № 185/2471/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120222221070000890 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2023 року, ухвалений щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Опитне Бахмутського району Донецької області, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено у вигляді тримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 ухвалено обчислювати з 02.02.2023 року.
Цим вироком дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 2 ст. ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
За обставин, встановлених судом та викладених в мотивувальній частині вироку, 06 вересня 2022 року приблизно о 18.00 годині обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на територією домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , та в подальшому на АДРЕСА_2 - на ґрунті раптово виниклого конфлікту з раніше знайомим місцевим мешканцем, потерпілим ОСОБА_9 , діючи умисно, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень останньому, наніс не менше дванадцяти ударів руками та ногами в область голови та тулуба потерпілого ОСОБА_9 , в результаті чого останньому були спричинені тілесні ушкодження у вигляді:
- переломів ребер справа по середньо-ключичній лінії - 3,4,5,6 ребер без розриву плеври;
- переломів ребер зліва по передньо-пахвовій лінії - 1,3,4,5,6,7 ребер без розриву плеври; по середньо-пахвовій лінії - 3,4,7 ребер без розриву плеври; по лопатковій лінії - 9,10 з розривом плеври, -
які супроводжувались двобічною кровотечею в плевральні порожнини;
- синців в проекціях переломів ребер.
Як наслідок приблизно о 06.00 годині ІНФОРМАЦІЯ_2 потерпілий ОСОБА_9 помер від отриманих тілесних ушкоджень. Причиною смерті потерпілого ОСОБА_9 стала тупа травма трудної клітини у вигляді множинних переломів ребер, які ускладнилися двобічним гемотораксом, які за своїм характером відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що призвело до настання смерті потерпілого.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі, обвинувачений, не оскаржуючи доведеність його винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину, просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного покарання, та застосувати до нього положення ст. 69 КК України. Так, обвинувачений вказує, що він вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, активно сприяв слідству, має на утриманні матір похилого віку, позитивно характеризується за місцем проживання, та у зв'язку з воєнними діями рф лишився свого дому за місцем прописки у м. Бахмут, а відтак вважає, що має право на застосування до нього положень ст. 69 КК України та призначення покарання, нижче від найнижчої межі санкції статті.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні обвинувачений та його захисник підтримали апеляційну скаргу та з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити та пом'якшити покарання обвинуваченому й застосувати щодо ОСОБА_7 положення ст. 69 КК України.
Прокурор та заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, а вирок суду вважав законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив залишити його без змін.
Потерпіла, будучи повідомленою належним чином про дату, час та місце апеляційного перегляду, до зали суду не з'явилася, заяв та клопотань про відкладення розгляду провадження не подавала.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку суду та правова кваліфікація його дій в апеляційній скарзі не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.
Перевіривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його суворості, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 50 КК, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Вказане положення закону повністю кореспондується з вимогами ч. 2, 3 ст. 65 КК, відповідно до якого, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання, окрім зазначеного, враховуються також й обставини, що пом'якшують та обтяжують його, у відповідності до ст. 66 - 67 КК.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції в повній дотримався вказаних положень закону України про кримінальну відповідальність та, при призначенні покарання ОСОБА_7 належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є тяжким злочином, ступінь негативних та непоправних наслідків у вигляді смерті потерпілого, особу обвинуваченого, який раніше судимий, не працює, за місцем проживання характеризується негативно, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку в психіатричному та наркологічному диспансерах не перебуває.
Разом з цим, суд визнав обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, - рецидив злочинів та вчинення злочину з використанням умов воєнного стану та не встановив таких, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд не встановив.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду щодо відсутності у обвинуваченого щирого каяття, оскільки як правильно зазначив суд розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки. При цьому, обвинувачений за весь час розгляду обвинувачений не визнав своєї провини у вчиненні інкримінованого злочину, кваліфікації інкримінованих йому дій та спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, в результаті яких настала його смерть.
На підставі зазначеного суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування положень ст.ст. 69, 75, 76 КК України та необхідність призначення обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України, у виді позбавлення волі з його реальним відбуванням.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується й апеляційний суд, з огляду на наступне.
Статтею 69 КК передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, вмотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Частина 1 цього положення надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину». Таке формулювання призводить до висновку, що застосування статті 69 КК можливе, якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони (1) можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК, і (2) істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою, у вчиненні злочину, її поведінкою під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватця. Суд, посилаючись при призначенні покарання на статтю 69 КК, зобов'язаний не лише перерахувати обставини, що можуть бути враховані як такі, що пом'якшують покарання, а й обґрунтувати, виходячи із загальних засад призначення покарання, яким чином сукупність таких обставин істотно знизила тяжкість вчиненого злочину.
У цьому випадку, суд першої інстанції не встановив обставин, які істотно знижують ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення та таких обставин, які б вказували на їх зв'язок з вчиненим злочином і чому вони та в який спосіб істотно знизили його тяжкість, що було б підставою для застосування положень ст. 69 КК України. Не зазначено таких обставин й в апеляційній скарзі обвинуваченого.
Посилання обвинуваченого на визнання ним своєї провини, враховані судом першої інстанції при призначенні покарання та враховуються також й апеляційним судом, однак в апеляційних скаргах не зазначено, а апеляційним судом не встановлено, що вищевказані обставини істотно знижують ступінь тяжкості інкримінованого ОСОБА_7 злочину.
В той же час, посилання обвинуваченого на його активне сприяння слідству під час досудового розслідування не заслуговують на увагу, й такої обставини не було встановлено, як органом досудового розслідування так і судом першої інстанції.
Активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом'якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, наданні допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним. (див. наприклад, постанову Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 674/1608/17). При цьому, визнання обвинувачений своєї вини та надання правдивих показань ще підтверджує наявності такої обставини, що пом'якшує покарання, як активне сприяння розкриттю злочину.
До того ж, обвинувачений посилаючись в скарзі на активне сприяння слідству, не зазначає, у чому саме полягала його активність та ініціативність у сприянні правоохоронним органам, й вказаний факт не знайшов свого відображення в матеріалах кримінального провадження, зокрема і того, що обвинувачений надавав органам досудового розслідування будь-яку допомогу в розкритті невідомих їм обставин справи або іншим чином сприяв розкриттю злочину.
Таким чином, підсумовуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що у даному випадку підстави для застосування до ОСОБА_7 положень ст. 69 КК України відсутні, оскільки судом першої інстанції не встановлено, а в апеляційній скарзі не наведено обставин які б істотно знижували тяжкість вчинених кримінальних правопорушень та свідчили б про те, що призначення покарання, передбаченого санкцією статті, буде явно не справедливим, у зв'язку з чим апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та достатньо мотивованим, у зв'язку з чим не підлягає зміні або скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на залишити без задоволення.
Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2023 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4