єдиний унікальний номер справи 546/1297/23
номер провадження 2/546/368/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2023 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Романенко О.О.,
за участі секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи, цивільну справу 546/1297/23 за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Хворост Дарії Михайлівни до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спора - приватний виконавець Виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяна Юріївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
ВСТАНОВИВ:
20.10.2023 до Решетилівського районного суду Полтавської області засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Хворост Дарії Михайлівни, до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спора - приватний виконавець Виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяна Юріївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Позовна заява підписана представником позивача - адвокатом Хворост Дарією Михайлівною.
Позивач просить суд:
- розглядати справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спора - приватний виконавець Виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяна Юріївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню- в порядку спрощеного позовного провадження;
- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №7606 вчинений 20.01.2022, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», заборгованість за кредитним договором №2001422024101 від 07.10.2019 в сумі 56 356, 68 грн;
- стягнути із Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 понесені нею усі судові витрати (витрати на правову допомогу).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.01.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис №7606, в якому звернуто стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №2001422024101 від 07.10.2019, який нею укладено з АТ «Перший український міжнародний банк». В вищезазначеному написі нотаріуса зазначено, що строк платежу за кредитним договором №2001422024101 від 07.10.2019 настав, стягнення заборгованості проводиться за період з 29.01.2021 по 05.12.2021 в загальному розмірі 56 356, 68 грн.
Приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Т.Ю. відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» заборгованості на підставі виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 №7606 від 20.01.2022.
Представник позивача вважає, що виконавчий напис №7606 від 20.01.2022, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено із порушенням чинного законодавства.
Безспірність заборгованості підтверджується документами, передбаченими Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затверджений постановою КМУ від 29.06.1999 №1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення, зазначені у вказаному переліку. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в законі та порядку. Нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржником допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Проте, для одержання виконавчого напису кредитор мав надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. На сьогоднішній день, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
02.10.2019 було оформлено паспорт споживчого кредиту (до укладання кредитного договору), відтак паспорт споживчого кредиту не є частиною кредитного договору, а лише способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця, у паспорті не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. 07.10.2019 позивачка підписала заяву №2001422024101 на приєднання до договору комплексного обслуговування фізичних осіб, тобто акцепт, яким прийняла публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладання договору комплексного обслуговування фізичних осіб розміщену на сайті АТ «ПУМБ» та підтвердила свою згоду на укладання договору страхування на зазначених нижче умовах. Вочевидь, що договір складають умови оферти (ДКБО) і оферти (заява №2001422024101 на приєднання до ДКБО). Матеріали справи не містять договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а містять лише акцепт цього договору, відтак виконавчий напис вчинено не на оригіналі договору, а лише на його частині-акцепті, що саме по собі не є договором без оферти.
Підписана заява про приєднання не може бути підставою для стягнення заборгованості за кредитним договором, стягувач повинен надати і оферту і акцепт.
Отже, відповідачем не було надано нотаріусу доказів безспірності заборгованості, за наявності якої було б можливим вчинення виконавчого напису.
Окрім того, виконавчий напис нотаріуса вчинений на акцепті не має виписки з особового рахунку, тому позивач вважає, що вона взагалі не була надана нотаріусу.
Таким чином, на час вчинення оспорюваного виконавчого напису нотаріус не переконався належним чином у безспірності заборгованості, не з'ясував чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису, чи не минуло більше трьох років з дня виникнення права вимоги.
Позивач не визнає боргу перед АТ «Перший український міжнародний банк», тому стягнення відповідного боргу на користь відповідача грубо порушує його законні права та інтереси. За захистом свого порушеного права позивач вимушений звернутись до суду.
Ухвалою суду від 23.10.2023 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з тим, що вона не відповідала вимогам ст. 175 ЦПК України та надано строк для усунення недоліків.
30.10.2023 позивачем було виконано вимоги ухвали суду від 23.10.2023 про залишення позовної заяви без руху.
02.11.2023 ухвалою суду відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленні (виклику) учасників справи.
У встановлений судом строк, відповідач правом на надання відзиву не скористався, жодних заяв та клопотань з процесуальних питань до суду не подав.
Повно та всебічно дослідивши письмові докази у справі, судом встановлені наступні фактичні обставини.
Судом встановлено, що 07.10.2019 ОСОБА_1 підписано заяву про приєднання до договору комплексного банківського обслуговання фізичних осіб №2001422024101 в АТ «Перший український міжнародний банк», що підтверджується копією даної заяви (а.с.12), умови надання кредиту визначено у паспорті споживчого кредиту та інформаційній довідці по кредиту (а.с.13,14).
20.01.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис №7606, в якому звернуто стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №2001422024101 від 07.10.2019, який нею укладено з АТ «Перший український міжнародний банк». В вищезазначеному написі нотаріуса зазначено, що строк платежу за кредитним договором №2001422024101 від 07.10.2019 настав, стягнення заборгованості проводиться за період з 29.01.2021 по 05.12.2021, сума заборгованості в загальному розмірі становить 56356, 68 грн та складається: 11875,56 грн - прострочена заборгованість, 0 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 15618,3 грн - прострочена заборгованість за процентами, 27030,69 грн - строкова заборгованість за сумою кредиту, 0 грн - строкова заборгованість за комісією, 1582,13 грн - строкова заборгованість за процентами. (а.с.15)
20.01.2022 представник АТ «Перший український міжнародний банк» звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Т.Ю. з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 №7606 від 20.01.2022 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» заборгованості у розмірі 56 356, 68 грн (а.с.11).
14.02.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Т.Ю. відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» заборгованості у розмірі 56 356, 68 грн на підставі виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 №7606 від 20.01.2022 (16).
14.02.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Т.Ю. по виконавчому провадженні НОМЕР_4 винесено Постанови: про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, про стягнення з боржника основної винагороди (а.с.17, 18-19, 20).
З відповіді Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 30.06.2023, наданої на адвокатський запит адвокату Дар'ї Хворост, вбачається, що Наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 13.02.2023 №231/6 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2» відповідно до п.2 ст.30 та статті 30-1 Закону України «Про нотаріат», Порядку виготовлення та знищення печатки приватного нотаріуса, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 24.12.2012 №1924/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 26.12.2012 за №2184/22496, на підставі наказу Міністерства юстиції України від 09.02.2023 №560/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я ОСОБА_2 », нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 припинено з 14.02.2023 (а.с.21).
Із копії трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 , вбачається, що ОСОБА_1 22.12.2022 звільнено з посади швачки трикотажних панчішно-шкарпеткових виробів ПП «Прем'єр Сокс» на підставі Наказу №33 від 22.12.2022 про звільнення (а.с. 46-53).
Спір у справі виник із кредитних правовідносин та його вирішення регулюється нормами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина 1 статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі Порядок).
Згідно п. 19 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють нотаріальні дії, зокрема, вчиняють нотаріальні написи.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначені умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями -не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, містить аналогічні правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.
26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Зазначеною постановою були внесені зміни в Перелік та доповнено його після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Так, нотаріус може вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор має надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року в справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.
Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
Отже, станом на 20.01.2022 (день вчинення спірного виконавчого напису) було визнано нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», з моменту її прийняття.
Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів.
Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать, що стягнення заборгованості за виконавчим написом відбулося на підставі кредитного договору, який нотаріально не посвідчений.
Проте, незважаючи на це, всупереч вимогам закону, відповідач звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, а приватний нотаріус у свою чергу вчинив 20.01.2022 виконавчий напис №7606, всупереч правилам встановленим Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, та неправомірно керувався пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.
Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису № 7606 таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими висновками, викладеними ВП ВС у постанові від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17 (п. 77-95).
Судом достовірно встановлено, що приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, який нотаріально не посвідчений, що виходить за межі компетенції нотаріуса та свідчить про порушення нотаріусом ЗУ «Про нотаріат». Зазначені обставини є самостійною і достатньою підставою для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим інші доводи судом не оцінюються.
Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий напис нотаріуса віднесено до виконавчих документів.
Відповідно до ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинив виконавчий напис за кредитним договором, який нотаріально не посвідчений, тобто поза межами своїх повноважень в порушення вимог ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», що є самостійною та достатньою підставою для визнання виконавчого напису №7606, вчиненого 20.01.2022, таким, що не підлягає виконанню.
З огляду на зазначене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, які є достовірними і достатніми для задоволення позовних вимог, тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд приходить до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних із розглядом справи відносяться витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви до суду позивач був звільнений від сплати судового збору в розмірі 1073, 60 грн на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а також позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8200,00 грн.
Частинами 1-4 статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 5 ст. 137 ЦПК України разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Пунктом 9 частини 1 статті 1Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» №5076-VIвід 05.07.2012, зі змінами і доповненнями, (далі Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Таким чином, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспімірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.
Правничу допомогу позивачеві у справі надавала адвокат Хворост Д.М. на підставі договору про надання правничої допомоги №64 від 04.08.2023 (а.с.29-31).
У позовній заяві позивач просив стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу надала суду:
- договір про надання правничої допомоги №64 від 04.08.2023 укладений між ОСОБА_1 та Хворост Д.М. (а.с.29-31);
- детальний опис робіт (наданих послуг) наданих на підставі договору про надання правничої допомоги №64 від 04.08.2023 (а.с.27-28);
- копію акту приймання - передачі наданої правової допомоги від 13.10.2023 до договору про надання правничої допомоги №64 від 04.08.2023, згідно якого сума гонорару станом на 13.10.2023 становить 8200,00 грн. Клієнтом станом на 13.10.2023 внесено гонорар 8200, 00 грн згідно квитанції від 07.10.2023. Станом на 13.10.2023 сума невідпрацьованого гонорару складає 0, 00 грн. Всього витраченого часу становить 08 годин 10 хвилин (а.с. 32-33);
- копію квитанції від 07.10.2023 за надання правової допомоги за договором про надання правничої допомоги №64 від 04.08.2023 у розмірі 8200,00 грн (а.с.33).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи обсяг наданих представником позивача - адвокатом Хворост Д.М. послуг, співмірність наданих адвокатом послуг та суми виплаченого гонорару, те що позов задоволено в повному обсязі, а також те, що відповідач не надав заперечень та не просив зменшити розмір витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що сума витрат на правничу допомогу, відповідає критеріям, що наведені вище, зокрема є дійсними, необхідними та розумними в частині їх розміру, відповідають складності справи та підтверджені належними та допустимими доказами, а тому стягує з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 8200,00 грн.
Зважаючи на те, що позов підлягає задоволенню, позивач звільнений від сплати судового збору за пред'явлення позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь держави з розрахунку ставки судового збору, чинної на день пред'явлення позову - 20.10.2023, що становила 1073,60 грн.
Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, то судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 1073,60 грн підлягають стягненню з відповідача на користь держави, а витрати на правничу допомогу у розмірі 8200,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись 34, 36, 39, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат», ст. ст. 1-18, 81-82, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Хворост Дарії Михайлівни, до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спора - приватний виконавець Виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяна Юріївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити в повному обсязі.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 20 січня 2022 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за № 7606, за яким із ОСОБА_1 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором №2001422024101 від 07.10.2019 у загальному розмірі 56356,68 грн.
Стягнути із Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Стягнути із Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8200,00 грн (вісім тисяч двісті гривень 00 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 27 листопада 2023 року.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , пошт.інд.:38415;
представник позивача - адвокат Хворост Дарія Михайлівна, адреса для листування: АДРЕСА_2 , пошт.інд.: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , пошт. інд.: 38810, ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2;
відповідач - Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», ЄДРПОУ: 14282829, місце знаходження юридичної особи: вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ Київської області, пошт.інд.:04070;
третя особа - приватний виконавець Виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяна Юріївна, адреса місцезнаходження: вул. Петлюри Симона, буд. 5, оф. 4, м. Полтава Полтавської області, пошт.інд.:36014, ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3
Суддя О.О. Романенко