єдиний унікальний номер справи 546/1301/23
номер провадження 1-кп/546/141/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2023 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження № 12023170440000485, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 травня 2023 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шилівка Решетилівського району Полтавської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітніх дітей - сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не депутата, не інваліда, знятого з військового обліку, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України;
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Краївщина Володарсько-Волинського району Житомирської області, громадянина України, з повною середньою освітою, одруженого, утриманців не маючого, без зареєстрованого місця проживання, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не депутата, не інваліда, військовослужбовця, місце служби військова частина НОМЕР_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого ЗУ № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжується Указами Президента України та триває по даний час.
ОСОБА_4 у 20-тих числах травня 2023 року у денний час доби отримав від свого знайомого ОСОБА_5 пропозицію вчинити крадіжку складових частин навозоприбирального транспортеру, які останній напередодні помітив біля воріт корівника на території СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «С.Г.М.», розташованого в с. Шилівка Решетилівської ТГ Полтавського району, на яку ОСОБА_4 погодився.
Наступного дня у ранковий час доби з метою вчинення крадіжки чужого майна ОСОБА_4 за кермом автомобіля «ВАЗ 2101» жовтого кольору д.н.з. НОМЕР_2 з причепом НОМЕР_3 , що перебували у його користуванні, заїхав за ОСОБА_5 і вдвох вони приїхали на територію колишньої ферми, що належить СЕЛЯНСЬКОМУ (ФЕРМЕРСЬКОМУ) ГОСПОДАРСТВУ «С.Г.М.» по вул. Центральній, 25-а (раніше Жовтнева) в с. Шилівка Решетилівської ТГ Полтавського району Полтавської області, яка не має огорожі та де відшукали біля воріт корівника 18 складових частин навозоприбирального транспортеру. Переслідуючи корисливий мотив, маючи прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , пересвідчившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, таємно викрали 18 складових частин навозоприбирального транспортеру загальною вагою 744 кг, які разом погрузили до причепу, після чого разом з викраденим на автомобілі залишили місце вчинення злочину.
У подальшому в цей же день ОСОБА_4 та ОСОБА_5 поїхали до м. Решетилівка Полтавського району Полтавської області, де продали 18 складових частин навозоприбирального транспортеру ОСОБА_9 , який придбав їх для власного користування, за що отримали від останнього грошові кошти у сумі 3000 гривень. Отримані грошові кошти поділили та витратили на власні потреби, тим самим, розпорядилися викраденим на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заподіяли СЕЛЯНСЬКОМУ (ФЕРМЕРСЬКОМУ) ГОСПОДАРСТВУ «С.Г.М.» матеріальні збитки на суму 3645,60 грн.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану.
У судове засідання з'явилися прокурор, представник потерпілого та обвинувачені.
У судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вину визнали повністю та беззастережно, підтвердили фактичні обставини, які викладені в обвинувальному акті.
При визначенні обсягу та порядку дослідження доказів, прокурором висловлено думку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, тому необхідно обмежитися допитом обвинувачених та дослідженням письмових доказів, що характеризують їх особу, а також що стосуються речових доказів.
Обвинувачені, представник потерпілого погодилися з думкою прокурора.
Враховуючи те, що обвинувачені у судовому засіданні свою вину визнали повністю, фактичні обставини справи ніхто з учасників судового розгляду не оспорював, суд у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів у судовому засіданні щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачені правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції. Судом роз'яснено, що у такому випадку обвинувачені будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку судове рішення з підстав заперечення цих обставин.
Учасники кримінального провадження проти даного рішення суду не заперечували. Тому суд обмежив дослідження фактичних обставин допитом обвинувачених, дослідженням письмових доказів, що характеризують особу обвинувачених та що стосуються речових доказів.
Допитаний у суді обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою провину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтвердивши факт його скоєння. Пояснив, що події, а також час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описані в обвинувальному акті, викладені вірно, відповідають дійсності, та він їх в повному обсязі підтверджує. Пояснив, що десь в кінці травня 2023 року до нього прийшов знайомив ОСОБА_5 та запропонував здійснити крадіжку металобрухту, який лежить біля корівника в с. Шилівка, де той косив траву. ОСОБА_4 згодився та наступного дня він на автомобілі з причепом, які належать іншим особам та перебували у його користуванні, заїхав до ОСОБА_5 та вони разом поїхали до корівника, де загрузили частини навозоприбирального транспортеру приблизно 700 кг, точніше зазначено в обвинувальному акті, та відразу відвезли до м. Решетилівка де продали металобрухт ОСОБА_9, отримавши від нього 3000 гривень, які розділили між собою. Висловив щирий осуд своєї поведінки, запевнив суд, що подібне в подальшому не повториться, зазначив, що викрадене майно повернули власнику. Просив суворо його не карати.
Допитаний у суді обвинувачений ОСОБА_5 визнав свою провину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтвердивши факт його скоєння. Пояснив, що події, а також час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описані в обвинувальному акті, викладені вірно, відповідають дійсності, та він їх в повному обсязі підтверджує. Пояснив, що десь в кінці травня 2023 року він прийшов до знайомого ОСОБА_4 та запропонував йому здійснити крадіжку металобрухту, який лежить біля корівника в с. Шилівка, де напередодні він косив траву. ОСОБА_4 згодився та наступного дня на автомобілі з причепом заїхав до ОСОБА_5 та вони разом поїхали до корівника, де загрузили частини навозоприбирального транспортеру та відвезли до м. Решетилівка де продали металобрухт ОСОБА_9, отримавши від нього 3000 гривень, які розділили між собою. Висловив щирий осуд своєї поведінки, запевнив суд, що подібне в подальшому не повториться, зазначив, що викрадене майно повернули власнику. Просив суворо його не карати.
У судових дебатах прокурор просив ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнати винними та призначити кожному із обвинувачених покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці, та на підставі ст. 75 КК України кожного із обвинувачених звільнити від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку. Щодо речових доказів просив викраде майно та транспортні засоби повернути власникам, знявши накладені арешти, а компакт-диски із зафіксованими слідчими експериментами залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.
У судових дебатах представник потерпілого не наполягав на суворому покаранні, оскільки шкода відшкодована шляхом повернення викраденого майна.
Суд, допитавши обвинувачених, вважає, що винуватість ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом, а їх дії правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання (ч. 1 ст. 65 КК України).
Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України віднесено до тяжких злочинів.
Суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , зокрема те, що він раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, не працює, не військовозобов'язаний внаслідок зняття з військового обліку, як особа, що була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, за медичною допомогою до лікарів нарколога та психіатра не звертався, за місцем проживання відсутні негативні характеристики, щиро розкаявся у скоєному злочині, сприяв органу досудового розслідування у його розкритті, наслідки злочину усунуті та викрадене майно повернуто.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які обтяжують покарання для обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , зокрема те, що він раніше не судимий, одружений, утриманців не має, військовослужбовець, проходить службу в ЗСУ, за медичною допомогою до лікарів нарколога та психіатра не звертався, за місцем проживання відсутні негативні характеристики, щиро розкаявся у скоєному злочині, сприяв органу досудового розслідування у його розкритті, наслідки злочину усунуті та викрадене майно повернуто.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які обтяжують покарання для обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлено.
З урахуванням усіх обставин у справі, відомостей, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який у судовому засіданні визнав повністю свою вину у вчиненні злочину, ставлення до скоєного, щирий осуд своєї поведінки, наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність тих, що його обтяжують, усунення обвинуваченим негативних наслідків вчиненого злочину шляхом повернення викраденого майна, враховуючи думку прокурора та представника потерпілого щодо міри покарання, а також загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, суд приходить до висновку за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, визначеному санкцією цієї статті, вважаючи таке покарання необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та соціальної реабілітації.
З урахуванням усіх обставин у справі, відомостей, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який у судовому засіданні визнав повністю свою вину у вчиненні злочину, ставлення до скоєного, щирий осуд своєї поведінки, наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність тих, що його обтяжують, усунення обвинуваченим негативних наслідків вчиненого злочину шляхом повернення викраденого майна, враховуючи думку прокурора та представника потерпілого щодо міри покарання, а також загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, суд приходить до висновку за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, визначеному санкцією цієї статті, вважаючи таке покарання необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та соціальної реабілітації.
Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.
Обов'язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначені статтею 76 КК України.
Суд, враховуючи конкретні обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , думку прокурора та представника потерпілого, які просили призначити покарання з можливістю звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, застосувавши до нього положення статті 75 КК України та звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на один рік з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 частини 1, пунктом 2 частини 2 статті 76 КК України.
Суд, враховуючи конкретні обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_5 , думку прокурора та представника потерпілого, які просили призначити покарання з можливістю звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства, застосувавши до нього положення статті 75 КК України та звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на один рік з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 частини 1, пунктом 2 частини 2 статті 76 КК України.
На переконання суду, призначена міра покарання є справедливою і достатньою для виправлення обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , надасть можливість обвинуваченим сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчинені ними протиправні діяння у майбутньому, що буде, в свою чергу, достатньою превентивною мірою, слугуватиме попередженню вчиненню ними кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не обирався, підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає та відповідних клопотань стороною обвинувачення не заявлено.
Цивільний позов не заявлений. Процесуальні витрати у справі відсутні.
Речові докази у кримінальному провадженні визнані постановами слідчого від 29.05.2023, 16.09.2023 та 17.10.2023, приєднані до матеріалів кримінального провадження, зберігають при матеріалах справи та на майданчику органу полії, а також частково передані на відповідальне зберігання.
Відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів вбачається, що автомобіль ВАЗ 2101 р.н. НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_10 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , а причіп легковий р.н. НОМЕР_3 належить на праві власності ОСОБА_11 , що проживає в с. Шамраївка Полтавського (бувшого Решетилівського) району Полтавської області.
Ухвалами слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 08.06.2023 та 19.10.2023 накладено арешти на речові докази.
Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту.
Суд вважає, що речові докази (транспортні засоби), які є знаряддям вчиненого злочину, не підлягають спеціальній конфіскації з огляду на тлумачення норм ст. 96-1, 96-2 КК України, якими визначено порядок та умови її застосування судом, як такі, що не належать обвинуваченому.
Питання щодо речових доказів визначити відповідно до ст. 100 КПК України, вирішивши питання щодо скасування арештів згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 75, 76 КК України, ст. ст. 100, 174, ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-370, 373, 374, 394, 395, 532, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.
Речові докази - 18 (вісімнадцять) частин від траспортера з візуальними ознаками корозії - повернути власнику Селянському (фермерському) господарству «С.Г.М.» юридична адреса: вул. Молодіжна, буд. 4 с. Рокита Миргородського району Полтавської області.
Скасувати арешт з вісімнадцяти частин від траспортера, який був накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 08 червня 2023 року.
Речовий доказ - автомобіль ВАЗ 2101, р.н. НОМЕР_2 жовтого кольору - повернути власнику ОСОБА_10 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Речовий доказ - автомобільний причіп легковий р.н. НОМЕР_3 сірого кольору - повернути власнику ОСОБА_11 , що проживає в с. Шамраївка Полтавського (бувшого Решетилівського) району Полтавської області.
Скасувати арешт з автомобільного причіпу р.н. НОМЕР_3 сірого кольору, який був накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 19 жовтня 2023 року.
Речові докази - компакт диск CD-RW, на якому містяться відео-файли «00045» та «00046» проведеного 17.10.2023 слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_5 , компакт диск CD-RW, на якому містяться відео-файли «00047» та «00048» проведеного 17.10.2023 слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_4 , - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Решетилівський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Згідно зі ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вступна та резолютивна частини вироку проголошені судом на підставі ч. 15 ст. 615 КПК України.
Копію повного тексту вироку негайно вручити учасникам кримінального провадження.
Суддя ОСОБА_1