Справа № 191/3141/23
Провадження № 3/191/1334/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2023 року м. Синельникове
Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Порошина О.О., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно протоколу серії ААД № 492459 від 30.06.2023 року, 30.06.2023 року о 07 год. 50 хв. в Синельниківському районі, смт. Іларіонове, вул. Ранковій біля будинку № 9, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ГАЗ 3110 днз НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводили у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу «Alcotest Drager» 6810, тест № 1867, результат позитивний (2, 56 проміле). Від керування транспортним засобом був відсторонений.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а ПДР України, за що передбачено адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. В судовому засіданні 18.09.2023 року ОСОБА_1 пояснив, що він автомобілем не керував, 29.06.2023 року його привезли до кума, зупинились по вул. Ранкова, 3. За кермом був його товариш ОСОБА_2 , так як кума вдома не було, він залишився ночувати в своєму автомобілі на задньому сидінні. Вранці, 30.06.2023 року незнайома йому жінка викликала через 102 поліцію, оскільки їй було підозріло, що його авто має Харківські номера. Він дійсно був в стані алкогольного сп'яніння, але автомобілем не керував.
В судове засідання 22.09.2023 року захисник Лейко С.Я., Тутов В.М. не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі. Також надав письмові пояснення, в яких просив закрити провадження по даній справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 280 КпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При вчиненні адміністративних правопорушень працівники поліції на виконання вимог ст. 266 КпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, проводять на місці зупинки транспортного засобу огляд особи на стан алкогольного сп'яніння, використовуючи спеціальні технічні засоби.
Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку. Як зазначено у ст. 7 КпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КпАП, передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивна сторона частини першої статті 130 КпАП передбачає відповідальність за «керування транспортними засобами особами в стані сп'яніння» (пункт 2.9. а Правил дорожнього руху України) або «відмову особи пройти відповідний огляд» (пункт 2.5. Правил дорожнього руху України).
У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Працівник поліції повинен дотримуватися вимог КпАП та інших нормативних актів, зокрема Інструкції №1026 щодо порядку фіксування безпосередньо керування особою транспортним засобом та/або фіксування відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до п.6 розділу II Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції" розділу 1 п.1 за наявності ознак передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський на місці зупинки транспортного засобу проводить огляд на стан сп'яніння.
Відповідно до ст.31 Закону України "Про національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- кінозйомки відеозапису. У ст.40 вищевказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменному одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичних фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення дотримання Правил дорожнього руху.
У п.п. 1 п.2 Розділу І інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, яка була запроваджена наказом МВС України 18.12.2018 №1026, зареєстрована ОСОБА_3 України 11.01.2019 №28/32999 передбаченого, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Згідно з п.5 розділу II інструкції №1026 від 18.12.2018 р. включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безпереривно до її завершення, крім випадків пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища. Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення. Таким чином, якщо із відеозапису з нагрудної камери працівників поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення вбачається, що він є не безперервним та постійно переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі.
Зазначене кореспондує із позицією викладеного в постанові Верховного Суду від 18.07.2019р. по справі № 216/5226/16-а.
Під час розгляду справи судом, встановлено, що CD-диск з відеозаписом, який знаходиться в матеріалах справи не містить доказів, з яких можливо встановити безпосереднє керування ОСОБА_1 транспортним засобом ГАЗ 3110 днз НОМЕР_2 у стані алкогольного сп'яніння.
Відеозапис який записаний на CD-диск не є безперервним, на оптичному диску містяться два відеофайли, які перериваються і по яких неможливо відновити всі події. Зокрема рух автомобіля, факт порушення Правил дорожнього руху, його зупинку та виявлення ознак алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу. В протоколі про адміністративне правопорушення складеного відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП не зазначено ознак сп'яніння та відсутні дані, яким технічним засобом проводилась відеофіксація і на якому носії вона долучена до матеріалів справи.
Суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.
Справи щодо вчинення правопорушення, передбаченого статтею 130 КпАП зокрема, потребують ретельного судового розгляду за участі сторони обвинувачення, наділеної рівними правами з захистом, зокрема, правом оскарження рішення суду по суті справи.
Згідно ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Тому, дослідивши матеріали справи, вважаю необхідним закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі ст.130 КУпАП та керуючись ст.ст. 247, 283, 284, 285 КУпАП, -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя О. О. Порошина