Справа 206/3386/23
Провадження 2/206/977/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року м.Дніпро
Самарський районний суд міста Дніпропетровська в складі:
головуючого судді - Нестеренко Т.В.,
при секретарі - Бублейник В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву №б/н від 14.12.2005. При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Заявою Відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ "ПРИВАТБАНК", які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які згідно до заяви отримані Відповідачем для ознайомлення в письмовій формі. Копія «Умов та правила надання банківських послуг» та «Тарифів» додаються до позовної заяви, а з метою підтвердження їх відповідності (автентичності) також надається копія наказу Банку про їх затвердження. Отже, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України, був укладений Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.
Банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову, а Відповідачу надано у користування кредитну картку (номери та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки, що додається).
У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 42000.00грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 3.2,3.3 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
Таким чином, Банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором.
Але в процесі користування кредитним рахунком Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку, яка додається до позовної заяви.
Таким чином, у порушення п. 6.5 Договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати Мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту, зобов'язання Клієнта вважаються простроченими.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором Відповідач станом на 11.06.2023 року має заборгованість - 50451.95 грн., яка складається з наступного: 42135.13 грн. - заборгованість за кредитом; 8316.82 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 0.00 грн. - заборгованість за комісією; 0.00 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
На даний час Відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав ті інтересів АТ КБ "ПРИВАТБАНК".
Викладені у позовній заяві обставини підтверджуються наступними доказами: розрахунком заборгованості; випискою по рахунку; довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку; довідкою про видані картки; копією заяви позичальника; копією Паспорту споживчого кредиту; витягом з «Умов та Правил надання банківських послуг» у редакції, що діяла на момент підписання; копією наказу банку щодо затвердження «Умов та Правил надання банківських послуг» та «Тарифів» у редакції, що діяла на момент підписання заяви; копією документу, що посвідчує особу Відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, - Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Отримання Позивачем інформації щодо місяця реєстрації Відповідача ускладнюється тим, що відповідно до ст. 5 Закону України “Про захист персональних даних” - персональні дані є інформацією з обмеженим доступом; відповідно до ст. 14 поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» надання відомостей про місце проживання особи та її персональні дані здійснюється виключно у випадках, передбачених Податковим кодексом України та законами України, або за згодою самої особи. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. ,
Також обмеження можливості отримання Позивачем відповідної інформації закладено в Законі "Про інформацію" і не вимагає додаткових доказів у силу правової природи нормативно- правового акту - Закону.
Виходячи з вищенаведених норм, Позивач не має права на отримання даних від уповноваженого центру надання адміністративних послуг щодо місця проживання Відповідача, тому позов подається за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання Відповідача, а саме до Самарський районний суд м.Дніпропетровська, так як останнім відомим АТ КБ "ПРИВАТБАНК" місцем реєстрації Відповідача, є: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2022 року становить 2684,00 грн. Ціна позову: 50451.95 грн.. Оскільки при розрахунку 1,5 відсотків від ціни позову розмір судового збору складає менше мінімально встановленого, Позивачем було сплачено 2684,00 грн. судового збору.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором Відповідач станом на 11.06.2023 року має заборгованість - 50451,95 грн., яка складається з наступного: 42135,13 грн. - заборгованість за кредитом; 8316,82 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом. Враховуючи викладене представник позивача просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 50451,95 грн. та судові витрати.
Представник позивача, до суду надав письмову заяву, відповідно до якої просив розглянути дану справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі, в разі неявки відповідача.
Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлена про день час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, клопотання про відкладення судового розгляду або проведення розгляду справи за її відсутності не надала, відзив не надала. Оголошення про виклик відповідача до судового засідання було розміщено на веб-сайті судової влади України.
На підставі письмової заяви позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Небажання відповідача надавати докази, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, а саме: розрахунком заборгованості, довідкою про зміну умов кредитування; довідкою про видачу кредитних карток; копією анкети-заяви позичальника; копією паспорта споживчого кредиту, копією витягу з «Умов та правил надання банківських послуг»; копією паспорта відповідача, копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; копією виписки за договором № б/н за період 14.12.2005-14.06.2023, копією статуту АТ КБ «Приватбанк».
Суд, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 14.12.2005 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПРИВАТБАНК" було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач обґрунтовував її тим, що АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачка уклали кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
На підтвердження умов договору банк надав суду копію анкети-заяви, копію паспорта споживчого кредиту, витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку.
Однак, вказані документи не підтверджують погодження сторонами умов договору кредитування.
Анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача, її контактну інформацію. Заява не містить даних про умови кредитування. Ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, а ні паспорт споживчого кредиту не містять підпису відповідача.
Представником позивача, до матеріалів справи долучено виписку за договором за період з 14.12.2005 по 14.06.2023 з якої вбачається, що відповідач ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами, а саме знімала кошти у банкоматі, здійснювала покупки продуктів.
03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову у справі за позовом ПАТ «КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа №342/180/17).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних картта Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань. Відповідно, у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» відсотків за договором кредиту.
В цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що АТ КБ «Приватбанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Отже, з урахуванням зазначеної позиції Великої Палати Верховного Суду позивач має право лише на повернення сум фактично отриманих коштів.
Суд, враховує подану позивачем виписку та довідку про отримання платіжних карток, як підтвердження того, що відповідач отримувала кошти від Банку.
Проте, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплатупроцентів за користування кредитними коштами,неустойки, надані банком Витяг зУмов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, а тому щодо актуальності вказаної редакції Умов та правил надання банківських послуг у зв'язку із затвердженням їх наказом відхиляються.
За наведених обставин відсутні підстави вважати, що при укладенні договору відповідачем, АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Сам по собі факт користування відповідачем грошовими коштами не дає підстав вважати, що з відповідачем погоджені розмір відсотків, порядок та підстави їх нарахування.
З огляду на наведене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки лише заборгованості за тілом кредиту у розмірі 42135,13 грн..
Підсумовуючи вище викладене та встановлені судом обставини, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ «Приват Банк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, АТ «Приват Банк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Наведене вище узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи №342/180/17, провадження № 14-131цс19, висловленими в постанові від 03 липня 2019 року, а відповідно дост.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» враховуються судом .
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог і стягнення в примусовому порядку з ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 14.12.2005 року в розмірі 42135,13 грн.. Вимога позивача щодо стягнення з відповідача 8316,82 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, не підлягає задоволенню.
Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідност. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже з відповідача на користь позивача слід стягнути в рахунок судових витрат судовий збір у розмірі 2241,55 грн. (42135,13*100/50451,95*2684/100 = 2241,55).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10-11, 81-82, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 1049,1054 ЦК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про стягнення заборгованості- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО №305299) заборгованість за кредитним договором б/н від 14.12.2005 року в розмірі 42135 грн. 13 коп..
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО №305299) судовий збір у розмірі 2241,55 грн.
В задоволенні решти позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»- відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Т.В. Нестеренко