ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.11.2023м. ХарківСправа № 922/4106/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Чабан А.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5", с. Подвірки, Харківський район, Харківська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", м. Харків
про стягнення 207886,32 грн.
за участю представників:
позивача - Агеєва Є.О.
відповідача - Басарт Л.А.
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ - 5" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 207886,32 грн., а саме: пені у сумі 113068,30 грн., 3% річних у сумі 13467,96 грн. та інфляційних втрат у сумі 81350,06 грн. за договором купівлі-продажу теплової енергії від 21.12.2020 № 739-БО. Також, позивач просить суд здійснити розподіл судових витрат в порядку, передбаченому ГПК України.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він належним чином виконав покладені на нього обов'язки за договором купівлі-продажу теплової енергії від 21.12.2020 № 739-БО. В період січень - грудень 2021 року позивач передав у власність відповідача теплову енергію на загальну суму 4410885,27 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі теплової енергії. В свою чергу, відповідач прийняв та оплатив зафіксовані у вищезазначених актах приймання-передачі обсяги теплової енергії. Проте, всупереч вимог, передбачених пунктом 6.1. договору, відповідач прострочив виконання обов'язку з оплати прийнятого обсягу теплової енергії за наступними актами приймання - передачі: № 01-БО від 31.01.2021, № 02-БО від 28.02.2021, № 03-БО від 31.03.2021, № 04-БО від 30.04.2021, № 10-БО від 31.10.2021, № 11-БО від 30.11.2021, № 12-БО від 31.12.2021. Таким чином, позивач керуючись п. 8.2. договору та ч.2 ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу пеню у сумі 113068,30 грн., 3% річних у сумі 13467,96 грн. та інфляційні втрати у сумі 81350,06 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.09.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); роз'яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Відповідач 09.10.2023 надав до Господарського суду Харківської області клопотання про розгляд справи № 922/4106/23 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з посиланням на положення ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України та те, що сума позову у розмірі 207886,32 грн. є значною для відповідача.
Також, відповідач 11.10.2023 за вх.№ 27741 надав відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд в позові відмовити повністю. При цьому у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що заборгованість по договору № 739-БО купівлі-продажу теплової енергії від 21.12.2020 повністю сплачена та відсутня. До 31.12.2022 було сплачено за всю теплову енергію, спожиту в період з січня 2021р. по грудень 2021р. Це є підставою для того, що позивач не мав права нараховувати пеню, інфляційні нарахування, 3% проценти річних відповідно до ст. 7 Закону України від 03.11.2016 № 1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (надалі - Закон України № 1730-VIII).
Окрім того, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що наказом Мінрегіону № 173 від 12.07.2017 ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" було включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Надалі стосовно ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" (код ЄДРПОУ 31555944) наказом Мінрегіону № 304 від 24.11.2021 внесені зміни до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (№ запису в Реєстрі 97.1, 97.2, 97.3). 25.12.2021 був укладений договір про організацію взаєморозрахунків, учасниками якого разом з іншими сторонами були позивач та відповідач. Відповідно до даного договору 29.12.2021 платіжним дорученням № 9 було сплачено 1308344,27 грн. заборгованості за рахунок субвенції, до якої входить залишок заборгованості за квітень 2021 в розмірі 145427,12 грн. Це також є підставою для відмови в стягненні пені, 3% річних та інфляційних на заборгованість в розмірі 1308344,27 грн., що була сплачена 29.12.2021 за рахунок субвенції різниці в тарифах по договору про організацію взаєморозрахунків, тобто у відповідності до ст. 4 Закону України № 1730-VIII. Останній платіж по договору здійснено 12.08.2022, тобто вся заборгованість сплачена до 31.12.2022.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.10.2023 було задоволено клопотання відповідача про розгляд справи № 922/4106/23 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; постановлено подальший розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання у даній справі призначено на 23.10.2023 о 10:30.
Позивач 16.10.2023 за вх.№ 28110 надав відповідь на відзив, згідно якої просить суд позовну заяву задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що ним правомірно здійснено нарахування пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат внаслідок неналежного виконання з боку відповідача обов'язків передбачених договором купівлі-продажу теплової енергії від 21.12.2020 № 739-БО.
Відповідач 23.10.2023 за вх.№ 28931 надав письмові заперечення на відповідь на відзив, в яких просить суд відмовити в позові. Також, у наданих письмових запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає, що позовні вимоги суперечать вимогам ст.ст. 4, 7 Закону України № 1730-VIII, а норми змін до Закону України № 1730-VIII застосовуються з моменту набрання чинності та з урахуванням змісту Закону України № 1730-VIII і стосуються відносин також щодо заборгованості, що утворилась станом на 01.06.2021, станом до 01.07.2022 та що сплачена шляхом проведення взаєморозрахунків з відшкодування різниці в тарифах. Частиною 1 статті 7 Закону України № 1730-VIII законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників (споживачів) від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання, в т.ч. у спосіб ненарахування їм неустойки (штрафу, пені), інфляційних втрат та 3% річних на суму основної заборгованості за договорами купівлі-продажу (поставки) природного газу та теплової енергії за умов її погашення боржниками до 31.12.2022.
Протокольною ухвалою від 23.10.2023 судове засідання у справі було відкладено на 09.11.2023 о 11:15.
Відповідач 27.10.2023 за вх.№ 29389 надав додаткові пояснення у справі, згідно яких зазначає, що в позовних вимогах потрібно відмовити повністю на підставі статей 1, 3, 4, 7 Закону України № 1730-VIII, оскільки період до 01.06.2021 та укладення договору про організацію взаєморозрахунків в період після 01.06.2021 підпадає під дію статей 1, 3, 4 Закону України № 1730-VIII, а наступний період утворення заборгованості у разі її оплати до 30.12.2022 регулюється ст. 7 Закону України № 1730-VIII.
Позивач 06.11.2023 за вх.№ 30243 надав додаткові пояснення, в яких вказує, що відповідачем не спростовано факт, що заборгованість за договором купівлі-продажу теплової енергії від 21.12.2020 № 739-БО не врегульована відповідно до Закону України № 1730-VIII, а не врегульована заборгованість за вищезазначеним договором унеможливлює застосування положень Закону України № 1730-VIII, зокрема ст. 7, що спростовує доводи відповідача.
Протокольною ухвалою від 09.11.2023 судове засідання у справі було відкладено на 20.11.2023 о 12:00.
Представник позивача у судовому засіданні 20.11.2023 просив суд задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні 20.11.2023 просив суд відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, суд встановив наступне.
21.12.2020 між Приватним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ-5" (продавець) та Товариством з обмеженого відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії від 21.12.2020 №739-БО (надалі -договір).
Відповідно до п.1.1. договору, продавець зобов'язувався передати у власність покупця у 2021 році теплову енергію, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити теплову енергію на умовах даного договору.
Згідно з п.4.4. договору, на підставі акта розподілу теплової енергії, до 8-го числа місяця, наступного за звітним, продавець оформлює та надає покупцю окремий акт приймання-передачі теплової енергії із зазначенням її кількості та вартості.
Пунктом 7.2. договору було передбачено обов'язок відповідача прийняти та оплатити зафіксований в акті приймання-передачі обсяг теплової енергії за тарифом, зазначеним у п. 5.1. даного договору.
Відповідно до п. 6.1. договору, оплата за отриману теплову енергію здійснюється відповідачем шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки теплової енергії. Остаточний розрахунок за фактично передану теплову енергію здійснюється відповідачем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки теплової енергії.
Згідно п. 6.4. договору, за наявності заборгованості у відповідача за цим договором, позивач зараховує кошти, що надійшли від відповідача, як погашення заборгованості за теплову енергію, поставлену в минулі періоди за цим договором, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості незалежно від призначення платежу. За умови відсутності заборгованості за цим договором, кошти, які надійшли від відповідача, будуть зараховані як передоплата за цим договором.
Відповідно п. 8.2. договору, в разі невиконання відповідачем умов п.6.1. цього договору, відповідач зобов'язувався сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Водночас, сторони домовилися, що нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань сторін за цим договором припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 8.3. договору).
При цьому, згідно п. 8.4. договору, сторони домовилися, що до вимог про стягнення пені та штрафу, встановлених в п. 8.2. та 8.3. договору, відповідно до ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України застосовується позовна давність строком в 3 (три) роки.
06.01.2021 між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору, 25.08.2021 - додаткова угода № 2 до договору, а 24.11.2021 - додаткова угода № 3 до договору.
З матеріалів справи вбачається, що в період січень - грудень 2021 року позивач передав у власність відповідача теплову енергію на загальну суму 4410885,27 грн., що підтверджується наступними актами приймання-передачі теплової енергії:
за січень 2021 року - актом від 31.01.2021 № 01-БО на суму 607452,74 грн.;
за лютий 2021 року - актом від 28.02.2021 № 02-БО на суму 684492,12 грн.;
за березень 2021 року - актом від 31.03.2021 № 03-БО на суму 616497,08 грн.;
за квітень 2021 року - актом від 30.04.2021 № 04-БО на суму 195427,12 грн.;
за жовтень 2021 року - актом від 31.10.2021 № 10-БО на суму 276454,91 грн.;
за листопад 2021 року - актом від 30.11.2021 № 11-БО на суму 886462,24 грн.;
за грудень 2021 року - актом від 31.12.2021 № 12-БО на суму 1144099,06 грн.
В свою чергу, відповідач прийняв та оплатив зафіксовані у вищезазначених актах приймання-передачі обсяг теплової енергії, що підтверджується реєстром платіжних доручень за договором № 673-БО від 18.12.2019 (в частині платіжного доручення від 25.02.2021 року № 1808 з урахуванням листа від 26.02.2021 року №70), а також реєстрами платіжних доручень за договором.
За актами приймання - передачі теплової енергії зобов'язання відповідачем у повному обсязі фактично були виконані: за актом № 01-БО від 31.01.2021 - 12.03.2021; за актом № 02-БО від 28.02.2021 - 26.03.2021; за актом № 03-БО від 31.03.2021 - 30.04.2021; за актами № 04-БО від 30.04.2021, № 10-БО від 31.10.2021, № 11-БО від 30.11.2021 - 29.12.2021; за актом № 12-БО від 31.12.2021 - 12.08.2022.
Станом на 31.05.2021 між сторонами за договором було складено акт звірки взаємних розрахунків, за яким заборгованість на користь позивача складала 195427,12 грн.
Також, станом на 30.11.2021 між сторонами за договором було складено акт звіряння розрахунків, за яким заборгованість на користь позивача складала 1308344,27 грн.
Згідно інформації Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (лист № 18861/25/10-23 від 27.10.2023), станом на 27.10.2023 ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" (код ЄДРПОУ 31555944), наказом Мiнрегiону України вiд 12.07.2017 № 173 включено до реєстру теплогенеруючих органiзацiй, пiдприємств централiзованого водопостачання та водовiдведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованостi (далi - Реєстр), відповідно до Закону України "Про заходи, спрямованi на врегулювання заборгованостi теплопостачальних та теплогенеруючих органiзацiй та підприємств централiзованого водопостачання i водовідведення" за заборгованiстю, утвореною станом на 01.07.2016 перед кредитором - акцiонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720) за № запису у Реєстрі 97. Наказом Мiнрегiону вiд 24.11.2021 № 304 внесено змiни до Реестру за заборгованістю, утвореною станом на 01.06.2021 перед кредиторами: акцiонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720) за № запису у Реєстрі 97.1; приватне акцiонерне товариство "Харківська ТЕЦ - 5" (код ЄДРПОУ 05471230) за № запису у Реєстрі 97.2; акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (код ЄДРПОУ 03359500) за № запису у Реєстрі 97.3.
25.12.2021 між НАК "Нафтогаз України", АТ "Укргазвидобування", Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства та паливного енергетичного комплексу Харківської обласної державної адміністрації, ТОВ "Котельні лікарняного комплексу", ПрАТ "Харківська ТЕЦ - 5" було укладено договір про організацію взаєморозрахунків № 228/1340 (надалі - договір № 228/1340).
Згідно п. 1. договору № 228/1340 від 25.12.2021, предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що підлягає урегулюванню згідно із Законом України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення” та передбачена пунктом 27 статті 14 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” (далі - субвенція), відповідно до Порядку та умов надання у 2021 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що підлягає урегулюванню згідно із Законом України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2021р. № 1340.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору № 228/1340 ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" було сплачено ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" 1308344,27 грн. за теплову енергію за договором від 21.12.2020 № 739-БО, про що свідчить платіжне доручення № 9 від 28.12.2021.
Підпунктом 2 п. 9 договору № 228/1340, сторони зобов'язувалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.
У п. 14 договору № 228/1340, сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної претензій стосовно предмета договору, а саме організації проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що підлягає урегулюванню, за договором купівлі-продажу теплової енергії від 21.12.2020 № 739-БО у розмірі 1308344,27 грн.
Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до змісту Порядку та умов надання у 2021 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що підлягає урегулюванню згідно із Законом України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2021р. № 1340, держава взяла на себе бюджетне зобов'язання на погашення різниці в тарифах шляхом надання субвенції та визначила механізм реалізації.
Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсувала за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, а сторони, підписавши договір про організацію взаєморозрахунків, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків.
Аналогічні висновки викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.06.2021 у справі № 911/1492/20.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 7 Закону України № 1730-VIII встановлено, що на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий з 1 червня 2021 року до 1 липня 2022 року природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману з 1 червня 2021 року до 1 липня 2022 року для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, погашену до 31 грудня 2022 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.
В попередній редакції Закону України № 1730-VIII (станом на 29.08.2021) були встановлені аналогічні діючим положення щодо списання нарахованих сум пені, інфляційних та 3 % річних, якщо заборгованість була сплачена до 01.06.2021.
Втім, згідно позову, поданому тільки до суду у вересні 2023 року, позивачем нарахована відповідачу пеня, інфляційні та 3% річних на заборгованість, яка була погашена повністю останнім станом до 01.06.2021: за актом № 01-БО від 31.01.2021 погашена повністю 12.03.2021, за актом № 02-БО від 28.02.2021 погашена повністю 26.03.2021, за актом № 03-БО від 31.03.2021 погашена повністю 30.04.2021; станом до 31.12.2022: за актом № 12-БО від 31.12.2021 погашена повністю 12.08.2022.
Також, згідно договору № 228/1340 від 25.12.2021 були повністю погашені акт № 04-БО від 30.04.2021 (в частині залишку заборгованості за квітень 2021 в розмірі 145427,12 грн.), акт № 10-БО від 31.10.2021 та акт № 11-БО від 30.11.2021.
За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача у справі суперечать положенням договору № 228/1340 від 25.12.2021 та вимогам ст.ст. 4, 7 Закону України № 1730-VIII.
Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає позовні вимоги у справі безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв'язку з чим судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 75, 76, 77, 80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
УЧАСНИКИ СПРАВИ:
Позивач: Приватне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ - 5" (62371, Харківська область, Харківський район, с. Подвірки, код ЄДРПОУ 05471230).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (61103, м. Харків, вул. Балакірєва, буд. 3, код ЄДРПОУ 31555944).
Повне рішення складено "27" листопада 2023 р.
Суддя А.М. Буракова
справа № 922/4106/23