ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.11.2023м. ХарківСправа № 922/4119/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калантай М.В.
при секретарі судового засідання Почуєвій А.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт", м.Миргород Полтавської області
до Державного підприємства "Дослідне господарство "Кутузівка" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України", сел.Кутузівка Харківської області
про стягнення 28 379 613,67грн.
за участю представників:
від позивача: Янченков О.С.
від відповідача: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Кутузівка" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України" (надалі - відповідач) про стягнення 28379613,67грн., з яких: 18154480,00грн. основної заборгованості, 842921,42грн. 3% річних, 4798413,81грн. інфляційних втрат, 3312984,84грн. пені, 1270813,60грн. штрафу.
На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару, отриманого за договором поставки №04/05-20/К від 04.05.2020.
Ухвалою від 27.09.2023 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.10.2023.
У підготовчому засіданні 18.10.2023 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, а також постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення підготовчого засідання на 10.11.2023.
06 листопада 2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він визнав наявність заборгованості перед позивачем. При цьому відповідач повідомив, що не має можливості погасити борг найближчим часом, оскільки підприємство з кінця лютого по квітень 2022 року знаходилось під окупацією, поля підприємства були та й досі є замінованими, майно та техніка зруйновані, тому отримати грошові кошти для погашення заборгованості підприємство не може. Одночасно з відзивом відповідачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на його подання.
У підготовчому засіданні 10.11.2023 судом задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву, виходячи з наступного.
Статтею 118 ГПК України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Зокрема, статтею 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Разом із відзивом відповідач заявив клопотання про поновлення строку на подачу відзиву, у якому зазначив, що пропуск даного строку був викликаний тим, що ДП ДГ "Кутузівка" в період часу з кінця лютого по квітень 2022 року знаходилось під окупацією. Під час окупації, окупанти обігрівались тим, що спалювали документи та майно державного підприємства. Контора ДП "ДГ "Кутузівка" ІСГ ПС НААН України, в якій знаходилась документація підприємства була частково зруйнована під час обстрілів на весні 2022 року артилерією ворога, у зв'язку з чим більшість документів була знищена, а тому для відповідача для з'ясування обставин позову знадобилось значно більше часу, ніж встановлено в ухвалі суду.
Згідно з п.3 ч.1 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 5 статті 236 ГПК України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
Статтею 182 ГПК України передбачено, що у підготовчому засіданні суд, зокрема, з'ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Таким чином, одним з основних завдань підготовчого провадження у господарській справі є надання сторонам можливості подати всі наявні у них докази та викласти свої доводи та заперечення щодо суті спору.
Враховуючи викладене, а також з огляду на поважність повідомлених відповідачем причини пропуску строку, суд визнав за можливе поновити пропущений процесуальний строк на подання відзиву.
У зв'язку з цим, відзив відповідача був прийнятий судом та його долучено до матеріалів справи.
Також у підготовчому засіданні 10.11.2023 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення підготовчого засідання на 17.11.2023.
15 листопада 2023 року від позивача надійшли пояснення щодо нарахування штрафних санкцій, які заявлені до стягнення в межах даної справи.
У підготовчому засіданні 17.11.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у дане підготовче засідання не з'явився, однак у доданому до відзиву клопотанні просив розглядати справу без його участі.
Як зазначалося вище, у відзиві на позовну заяву відповідач повідомив, що визнає наявність заборгованості перед відповідачем. Таким чином, відповідач скористався своїм правом та визнав позов у заяві по суті справи (відзиві) на стадії підготовчого провадження.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно зі статтею 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відзив на позовну заяву підписано від імені відповідача в.о.директора Близнюком О.В., повноваження якого підтверджуються наказом №4-К від 01.02.2022.
Отже, дана особа має повноваження на підписання заяви про визнання позову від імені відповідача.
За таких обставин, заява відповідача про визнання позову, яка викладена у відзиві на позовну заяву, приймається та задовольняється судом.
Частиною 3 статті 185 ГПК України встановлено, що, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.
Таким чином, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.
04 травня 2020 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 04/05-20/К (надалі - Договір).
Пунктом 1.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 31.12.2021) встановлено, що постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти корми на умовах, зазначених у цьому Договорі (надалі - товар). Поставка є платною.
Згідно з пунктом 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 31.12.2021) строк поставки товару до 31.12.2022 року включно.
Відповідно до п.3.1 Договору розрахунок за товар здійснюється протягом 14 календарних днів з дня поставки товарів, шляхом оплати покупцем на рахунок постачальника зазначеного в реквізитах договору. Суми до оплати вказуються у накладних, які є невід'ємною частиною договору.
Строк дії договору встановлюється з дня його підписання сторонами та скріплення підписів печатками сторін і діє до 31.12.2022, а у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних обов'язків - до повного виконання ними прийнятих на себе зобов'язань (п.5.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 31.12.2021)).
На виконання умов Договору позивачем в період з 31.01.2022 по 28.02.2022 було поставлено товар на загальну суму 18171480,00грн., що підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними №34 від 31.01.2022 на суму 10189160,00 грн., №51 від 15.02.2022 на суму 4834960,00грн., № 68 від 28.02.2022 на суму 3147360,00грн.
Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, здійснивши 16.01.2023 лише часткову оплату отриманого товару на суму 17000,00грн., що була зарахована позивачем як оплата за видатковою накладною №34 від 31.01.2022. Факт часткової оплати підтверджується підписаними обома сторонами актами звірки взаєморозрахунків за січень-лютий 2022 року та за січень-квітень 2023 року.
У зв'язку з цим, у відповідача виникла заборгованість за отриманий згідно з умовами Договору товару у загальному розмірі 18154480,00грн., яка до даного часу не погашена.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 18154480,00грн. основної заборгованості, 842921,42грн. 3% річних, 4798413,81грн. інфляційних втрат, 3312984,84грн. пені, 1270813,60грн. штрафу.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, згідно з частиною 1 статті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар за Договором на загальну суму 18171480,00грн., який мав бути оплачений останнім протягом 14 календарних днів з дня поставки відповідної партії товару, а саме: за видатковою накладною №34 від 31.01.2022 на суму 10189160,00 грн. відповідач мав здійснити оплату не пізніше 14.02.2022, за видатковою накладною №51 від 15.02.2022 на суму 4834960,00грн. відповідач мав здійснити оплату не пізніше 01.03.2022, за видатковою накладною №68 від 28.02.2022 на суму 3147360,00грн. відповідач мав здійснити оплату не пізніше 14.03.2022.
Відповідач свої зобов'язання виконав лише частково, сплативши 16.01.2023 грошові кошти в сумі 17000,00грн., які були зараховані позивачем як оплата за видатковою накладною №34 від 31.01.2022.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази повної та своєчасної оплати отриманого за Договором товару. Наявність спірної заборгованості перед позивачем відповідач визнав у своєму відзиві на позовну заяву.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги про стягнення 18154480,00грн. основної заборгованості законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Як вбачається із даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань єдиним засновником (учасником) відповідача є Українська академія аграрних наук. В свою чергу, єдиним засновником (учасником) Української академії аграрних наук є Кабінет Міністрів України.
Таким чином, відповідач віднесений до суб'єктів господарювання, що належить до державного сектора економіки, а отже на правовідносини сторін поширюється ч. 2 ст. 231 ГК України.
Крім того, частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищевказаних норм законодавства позивач здійснив нарахування відповідачу 842921,42грн. 3% річних, 4798413,81грн. інфляційних втрат, 3312984,84грн. пені, 1270813,60грн. штрафу.
Перевіривши розрахунки вищевказаних сум, суд визнав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Кутузівка" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України" (62405, Харківська обл., Харківський р-н, селище Кутузівка, вул. Шкільна, буд.6, код 05460427) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" (37606, Полтавська обл., м.Миргород, вул.Київська, буд.42-А, кімната 4, код 31707522) 18154480,00грн. основної заборгованості, 842921,42грн. 3% річних, 4798413,81грн. інфляційних втрат, 3312984,84грн. пені, 1270813,60грн. штрафу, 425694,21грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено "27" листопада 2023 р.
Суддя М.В. Калантай