ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.11.2023Справа № 910/12797/23
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Шиліна Є.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» (01054, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВІВ ВАЛ, будинок 13/2, /ЛІТЕРА Б/)
до про1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМИР ГМБХ» (04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ НОВОКОСТЯНТИНІВСЬКА, будинок 2-А); 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЗИТИВ-В» (80383, Львівська обл., Жовківський р-н, село Малехів(з), вул.Київська, будинок 36); 3. Фізичної особи - підприємця Еберле В'ячеслава ( АДРЕСА_1 ) стягнення неустойки у розмірі 1 263 200 грн. 40 коп.
Представники:
від Позивача: не з'явились;
від Відповідача - 1: не з'явились;
від Відповідача - 2: не з'явились;
від Відповідача - 3: не з'явились;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМИР ГМБХ» (надалі також - «Відповідач - 1»), Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЗИТИВ-В» (надалі також - «Відповідач - 2»), Фізичної особи - підприємця Еберле В'ячеслава (надалі також - «Відповідач - 3») про стягнення неустойки у розмірі 1 263 200 грн. 40 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем - 1 його зобов'язань за Договором фінансового лізингу №210907-2/ФЛ-Ю-С від 07.09.2021 року та наявністю підстав для солідарного стягнення заборгованості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 року відкрито провадження у справі №910/12797/23, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.09.2023 року.
У підготовче судове засідання 15.09.2023 року з'явився представник позивача; представникb відповідачів не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 04.10.2023 року.
У підготовче судове засідання 04.10.2023 року з'явився представник позивача; представникb відповідачів не з'явивились, про дату, час і місце судового засідання повідомлялись належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче судове засідання на 08.11.2023 року.
06.11.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача - 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У підготовче судове засідання 08.11.2023 року з'явився представник позивача, представники відповідачів не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача-1 про відкладення розгляду справи, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.11.2023 року.
24.11.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача - 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
27.11.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання 27 листопада 2023 року представники Сторін не з'явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 08.11.2023, повідомленням про доставку електронного листа Відповідачу - 1, роздруківками з офіційного вебсайту Акціонерного товариства «Укрпошта» за відстеженням поштового відправлення.
Таким чином, Суд приходить до висновку, що Сторони про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Що стосується клопотань представників Позивача та Відповідача - 2 про відкладення розгляду справи, Суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:
1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;
2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;
3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;
4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Згідно з ч.ч.1, 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Подані Позивачем та Відповідачем - 2 клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноважених представників Позивача та Відповідача - 2 в судове засідання, задоволенню не підлягають, оскільки вказана причина не може бути визнана судом поважною, так як чинне законодавство не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво юридичної особи в суді та зважаючи на те, що про дату судового засідання Позивача та Відповідача - 2 було попереджено заздалегідь, а отже, у них було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме їх інтереси з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у засіданні суду.
Приймаючи до уваги, що Сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Сторін не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 27 листопада 2023 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, підписано вступну та резолютивну частини Рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ
07.09.2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМИР ГМБХ» (Лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу №210907-2/ФЛ-Ю-С, об'єктом якого є навантажувач фронтальний LuiGong CLG855H, загальною вартістю 2088625 грн. 00 коп. (а.с.8-20)
Відповідно до п.1.1 Загальних умов договору Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування Об'єкт (надалі - "Об'єкт лізингу"), найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість, вартість і загальна вартість якого на момент укладення Договору наведені в Додатку "Специфікація" (надалі - "Специфікація"), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти Об'єкт лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на Об'єкт лізингу згідно умов цього Договору (за виключенням випадків, передбачених Договором та/або законодавством). Найменування фінансової операції: фінансовий лізинг.
Згідно з п. 1.2. Загальних умов Договору строк користування Лізингоодержувачем Об'єктом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в Додатку до Індивідуальної частини Договору "Графік сплати лізингових платежів" (надалі - "Графік") та починається з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі Об'єкта лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.
Відповідно до п.2.1.6. Загальних умов Договору акт - це акт приймання-передачі об'єкту лізингу в лізинг.
У п. 2.1.7. Загальних умов Договору визначено, що число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається Сторонами згідно п. 2.1.7.1 Загальних умов Договору.
У п. 2.1.7.1. Загальних умов Договору обумовлено, що числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання Акту (Наприклад: дата підписання Сторонами Акту - 04 лютого 2021 року. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 24 лютого 2021 року. Наступні чергові лізингові платежі - кожного 24 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця.
Відповідно до п.2.1.8. Загальних умов Договору період лізингу - це період строку лізингу, який дорівнює 1 (одному) місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання Акту.
Відповідно до положень п.2.2 Загальних умов Договору усі платежі за Договором Лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати у Число сплати, в національній валюті України (гривні) відповідно до Графіку та Загальних умов, а також інших положень цього Договору (зокрема, з врахування коригування згідно п.2.2.1 Загальних умов Договору лізингу) та/або чинного законодавства шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості Об'єкта лізингу; винагороду (комісію) Лізингодавцю за отриманий у лізинг Об'єкт лізингу з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 2.2.1, 2.7-2.9, 3.5 Загальних умов Договору лізингу.
Умовами п. 2.3. Загальних умов Договору визначено, що авансовий лізинговий платіж, визначений у Графіку, з урахуванням пункту 2.6 Загальних умов, Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити протягом трьох банківських днів з моменту відправлення рахунку Лізингодавцем, але не пізніше ніж в дату зазначену Сторонами в пункті 5.6. Індивідуальної частини Договору та в сумі Авансового лізингового платежу, визначеному у Графіку не залежно від отримання рахунку. Сторони домовились, що достатнім доказом відправлення Лізингодавцем Лізингоодержувачу рахунку є витяг з реєстру рахунків Лізингодавця. Дата відправлення зазначеного рахунку визначається за даними реєстру рахунків Лізингодавця. Цей рахунок може бути відправлений Лізингоодержувачу, в т.ч. факсимільним способом, поштою, кур'єрською доставкою, вручений особисто або в інший спосіб, який обере Лізингодавець. Сторони на підставі частини 3 ст. 631 Цивільного кодексу України досягли згоди про те, що у випадку сплати Лізингоодержувачем Лізингодавцю грошових коштів в порядку пункту 2.3. Загальних умов до моменту укладення цього Договору, такі кошти зараховуються в рахунок сплати Лізингоодержувачем Авансового лізингового платежу в розмірі, в якому вони були сплачені.
Згідно з п.2.4 Загальних умов Договору, якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.
Відповідно до п. 2.7. Загальних умов Договору у разі, якщо Лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України Сторони погодили, що Лізингодавець має право нарахувати, а Лізингоодержувач зобов'язується сплачувати 24 (Двадцять чотири) проценти річних від простроченої суми, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості. Сторони домовились, що такі проценти в бухгалтерському обліку відносяться на винагороду (комісію) Лізингодавцю за отриманий в лізинг Об'єкт лізингу, у зв'язку із чим розмір винагороди (комісії) Лізингодавцю за отриманий в лізинг Об'єкт лізингу збільшується на суму таких сплачених процентів.
У п. 5.2.1. Загальних умов Договору визначено, що Лізингоодержувач зобов'язаний щомісяця (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення попереднього місяця) письмово інформувати Лізингодавця про стан та адресу базування Предмета лізингу шляхом направлення Лізингодавцю звіту у формі встановленою Додатком "Довідка" до Договору та фото Спидометра та всіх чотирьох сторін (а у разі повідомлення/направлення інформації про пошкодження додатково надавати фото пошкоджень з декількох ракурсів та фото після усунення таких пошкоджень). В разі настання з Об'єктом лізингу пошкоджень та/або викрадення, Лізингоодержувач зобов'язаний негайно, але в будь-якому випадку не пізніше 24 годин з моменту настання таких подій, письмово та засобами електронного зв'язку інформувати про це Лізингодавця шляхом направлення йому звіту у формі, встановленій Додатком "Довідка" до Договору. У разі недотримання умов цього пункту Лізингоодержувач сплачує договірну санкцію (штраф) у розмірі 10 (десяти) відсотків Остаточної загальної вартості Об'єкта лізингу, за кожен випадок. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення Остаточної загальної вартості Об'єкта лізингу) протягом строку дії Договору, та для зручності Сторін визначається як 10 (десять) відсотків від розміру Остаточної загальної вартості Об'єкта лізингу.
Згідно п. 7.1.1. Загальних умов Договору за порушення обов'язку зі своєчасної сплати платежів, передбачених даним Договором та/або чинним законодавством України сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, та відшкодовує всі збитки, завдані цим Лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування такої пені за прострочення сплати платежів, передбачених цим Договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.
Відповідно до п. 7.1.2. Загальних умов Договору, якщо Лізингоодержувач та/або інші особи, яким Об'єкт лізингу може бути надано Лізингоодержувачем у тимчасове користування, не повернули Об'єкт лізингу або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення Об'єкта лізингу у відповідності до даного Договору або чинного законодавства України, Лізингоодержувач сплачує на вибір Лізингодавця: неустойку у розмірі подвійної суми лізингового платежу, який необхідно було сплатити Лізингоодержувачу в останньому періоді лізингу, який передує періоду невиконання Лізингоодержувачем обов'язку по поверненню Об'єкта лізингу, в розрахунку за кожен день такого невиконання - за весь час невиконання; або Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю договірну санкцію (неустойку) у розмірі 1 (Один) відсоток Остаточної загальної вартості Об'єкта лізингу, за кожен день прострочення повернення Об'єкта лізингу.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору фінансового лізингу №210907-2/ФЛ-Ю-С від 07.09.2021 року Позивач передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМИР ГМБХ» в свою чергу прийняло в користування об'єкт лізингу, а саме новий навантажувач фронтальний LuiGong CLG855H, що підтверджується Актом прийому - передачі об'єкта лізингу. (а.с.21)
В якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором фінансового лізингу №210907-2/ФЛ-Ю-С від 07.09.2021 року, 07.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» (Кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМИР ГМБХ» (Боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЗИТИВ-В» (Поручитель) було укладено Договір поруки №210907-6/П та 07.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» (Кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМИР ГМБХ» (Боржник) та Фізичною особою - підприємцем Еберле В'ячеславом (Поручитель) було укладено Договір поруки №210907-5/П. (а.с.22-23)
Згідно з п. 2 Договорів поруки Поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед лізингодавцем за виконання лізингоодержувачем усіх грошових зобов'язань за Договором лізингу в повному обсязі, в т.ч.:
- за сплату Позивачу лізингових платежів;
- сплату Позивачу санкцій (неустойки, штрафів, пені, інших санкцій), процентів річних, збитків та усіх інших витрат та виплат, сплата яких покладається на Відповідача-1 відповідно до умов Договору лізингу та/або чинного законодавства України.
Повідомленням №492 від 20.02.2023 року Позивач повідомив Відповідача - 1 про розірвання Договору фінансового лізингу №210907-2/ФЛ-Ю-С від 07.09.2021 року та необхідність повернення об'єкта лізингу, що підтверджується скріншотом з електронної пошти Позивача. (а.с.24-25)
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 по справі №910/14212/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмир ГМБХ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Позитив-В" та Фізичної особи-підприємця Еберле В'ячеслава на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" суму основного боргу у розмірі 753 827 грн 27 коп., інфляційні втрати у розмірі 60 615 грн 96 коп., 24% річних у розмірі 70 136 грн 77 коп., пеню у розмірі 137 962 грн 84 коп. та штраф у розмірі 83 545 грн 00 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмир ГМБХ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" судовий збір у розмірі 16 591 грн 32 коп. (а.с.27-32)
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2023 по справі №910/5114/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмир ГМБХ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Позитив-В", Фізичної особи-підприємця Еберле В'ячеслава на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" 375 950,00 грн неустойки за неповернення об'єкту лізинг, нарахованої за період з 03.03.2023 по 19.05.2023 за договором фінансового лізингу № 210907-2/ФЛ-Ю-С від 07.09.2021. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмир ГМБХ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" 1 879 грн 75 коп. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Позитив-В" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" 1 879 грн 75 коп. судового збору. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Еберле В'ячеслава на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" 1 879 грн 75 коп. судового збору. (а.с.33-37)
Згідно з Актом вилучення та передачі майна стягувачу, складеним приватним виконавцем виконавчого органу м. Києва Щербаковим І.М., від 19.05.2023 року в межах виконавчого провадження №71850581, об'єкт фінансового лізингу: навантажувач фронтальний LuiGong CLG855H, 2021 року випуску вилучений у боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМИР ГМБХ» та переданий представнику стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ». (а.с.26)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач - 1 неналежним чином виконав умови Договору в частині повернення об'єкта лізингу у строки, визначені умовим Договору. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМИР ГМБХ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЗИТИВ-В», Фізичної особи - підприємця Еберле В'ячеслава неустойку у розмірі 1 253 175 грн. 00 коп. та інфляційні у розмірі 10 025 грн. 40 коп.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору фінансового лізингу №210907-2/ФЛ-Ю-С від 07.09.2021 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору фінансового лізингу №210907-2/ФЛ-Ю-С від 07.09.2021 року Позивач передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМИР ГМБХ» в свою чергу прийняло в користування об'єкт лізингу, а саме новий навантажувач фронтальний LuiGong CLG855H, що підтверджується Актом прийому - передачі об'єкта лізингу. (а.с.21)
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 по справі №910/14212/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмир ГМБХ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Позитив-В" та Фізичної особи-підприємця Еберле В'ячеслава на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" суму основного боргу у розмірі 753 827 грн 27 коп., інфляційні втрати у розмірі 60 615 грн 96 коп., 24% річних у розмірі 70 136 грн 77 коп., пеню у розмірі 137 962 грн 84 коп. та штраф у розмірі 83 545 грн 00 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмир ГМБХ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" судовий збір у розмірі 16 591 грн 32 коп. (а.с.27-32)
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Таким чином, судове рішення у справі № 910/14212/22 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМИР ГМБХ» його зобов'язань за Договором фінансового лізингу №210907-2/ФЛ-Ю-С від 07.09.2021 року підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 по справі №910/14212/22, яке набрало законної сили.
Повідомленням №492 від 20.02.2023 року Позивач повідомив Відповідача - 1 про розірвання Договору фінансового лізингу №210907-2/ФЛ-Ю-С від 07.09.2021 року та необхідність повернення об'єкта лізингу у строк до 02.03.2023, що підтверджується скріншотом з електронної пошти Позивача. (а.с.24-25)
Відповідно до п.6.6.1 Договору Лізингодавець надсилає Лізингоодержувачу повідомлення про відмову від Договору (його розірвання) та вилучення Об?єкта лізингу із зазначенням строку та місця його передачі Лізингодавцю в межах України. Якщо інше не встановлено у такому повідомленні, місцем виконання Договору (зобов?язань по Договору) щодо повернення Лізингоодержувачем Об?єкта лізингу є місцезнаходження Лізингодавця. Лізингоодержувач зобов?язаний за свій рахунок, протягом строку встановленому в повідомленні про вилучення Об?єкті лізингу, повернути Об?єкт лізингу Лізингодавцю. Незалежно від цього Лізингодавець має право самостійно вилучити Об?єкт лізингу з місця зберігання (знаходження, експлуатації, ремонту тощо) Об?єкта лізингу без будь-яких погоджень або дозволів Лізингоодержувача або будь-яких інших осіб, з покладенням на Лізингоодержувача понесених при цьому витрат. Лізингоодержувач вважається повідомленим про відмову від Договору та його розірвання, якщо минуло шість робочих днів з дня, наступного за днем відправлення Лізингодавцем відповідного про це повідомлення та з цього моменту цей Договір є розірваним.
Враховуючи вищенаведені умови Договору, Суд приходить до висновку, що Договір фінансового лізингу №210907-2/ФЛ-Ю-С від 07.09.2021 року є розірваним з 28.02.2023.
Згідно з Актом вилучення та передачі майна стягувачу, складеним приватним виконавцем виконавчого органу м. Києва Щербаковим І.М., від 19.05.2023 року в межах виконавчого провадження №71850581, об'єкт фінансового лізингу: навантажувач фронтальний LuiGong CLG855H, 2021 року випуску вилучений у боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМИР ГМБХ» та переданий представнику стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ». (а.с.26)
Судом встановлено, що в якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором фінансового лізингу №210907-2/ФЛ-Ю-С від 07.09.2021 року, 07.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» (Кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМИР ГМБХ» (Боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЗИТИВ-В» (Поручитель) було укладено Договір поруки №210907-6/П та 07.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» (Кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМИР ГМБХ» (Боржник) та Фізичною особою - підприємцем Еберле В'ячеславом (Поручитель) було укладено Договір поруки №210907-5/П. (а.с.22-23)
Згідно з п. 2 Договорів поруки Поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед лізингодавцем за виконання лізингоодержувачем усіх грошових зобов'язань за Договором лізингу в повному обсязі, в т.ч.:
- за сплату Позивачу лізингових платежів;
- сплату Позивачу санкцій (неустойки, штрафів, пені, інших санкцій), процентів річних, збитків та усіх інших витрат та виплат, сплата яких покладається на Відповідача-1 відповідно до умов Договору лізингу та/або чинного законодавства України.
Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Таким чином, при солідарному обов'язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред'явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред'явити вимогу до іншого солідарного боржника.
При зверненні до суду Позивач просив стягнути солідарно з Відповідачів на його користь неустойку за загальний період прострочки з 21.03.2023 р. по 19.05.2023 р. у розмірі 1 253 175 грн. 00 коп.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Згідно з частинами 1, 4 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" №14 від 17.12.2013 року)
Пунктом 7.1.2 Договору передбачено, що якщо лізингоодержувач та/або інші особи, яким предмет лізингу, може бути надано лізингоодержувачем у тимчасове користування, не повернули об'єкт лізингу або повернули його невчасно, зокрема, у випадках вилучення об'єкту лізингу у відповідності до Договору або чинного законодавства України, лізингоодержувач сплачує на вибір лізингодавця: неустойку (штраф) у розмірі подвійної суми лізингового платежу, який необхідно було сплатити лізингоодержувачу в останньому періоді лізингу, який передує періоду невиконання лізингоодержувачем обов'язку з повернення об'єкту лізингу, в розрахунку за кожен день такого невиконання - за весь час невиконання; або лізингоодержувач сплачує лізингодавцю договірну санкцію (неустойку) у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості предмета лізингу, за кожен день прострочення повернення предмета лізингу.
Так, остаточна загальна вартість об'єкта лізингу відповідно до акту прийому-передачі майна від 23.09.2021 становить 2 088 625 грн, а 1% від вказаної суми - 20 886 грн.
Судом враховано, що рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2023 по справі №910/5114/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмир ГМБХ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Позитив-В", Фізичної особи-підприємця Еберле В'ячеслава на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" 375 950,00 грн неустойки за неповернення об'єкту лізинг, нарахованої за період з 03.03.2023 по 19.05.2023 за договором фінансового лізингу № 210907-2/ФЛ-Ю-С від 07.09.2021. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмир ГМБХ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" 1 879 грн 75 коп. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Позитив-В" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" 1 879 грн 75 коп. судового збору. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Еберле В'ячеслава на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" 1 879 грн 75 коп. судового збору. (а.с.33-37)
У вказаному рішенні суду зазначено, що Позивач нарахував і просить стягнути з відповідача неустойку (штраф) за неповернення об'єкту лізингу у розмірі 375 950 грн за період з 03.03.2023 по 19.05.2023. В той же час, Суд зазначає, що загальний розмір неустойки за загальний період прострочення з повернення об'єкту лізингу з 03.03.2023 р. по 19.05.2023 р. становить 1 629 127 грн. 50 коп., що є меншою сумою, ніж яка була стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2023 по справі №910/5114/23.
Суд, перевіривши розрахунок неустойки, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачами договірного зобов'язання з 21.03.2023 р. по 19.05.2023 р. у розмірі 1 253 175 грн. 00 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення закінчення нарахування неустойки, оскільки день повернення об'єкта лізингу не включається в період часу, за який стягується неустойка. Таким чином, солідарно з Відповідачів на користь Позивача підлягає стягненню неустойка за загальний період прострочки виконання Відповідачами договірного зобов'язання з 21.03.2023 р. по 15.05.2023 р. у розмірі 1 232 274 грн. 00 коп. (59 днів * 20 886 грн.)
При зверненні до суду Позивач просив стягнути солідарно з Відповідачів на його користь інфляційні за загальний період прострочки з 20.05.2023 р. по 04.08.2023 р. у розмірі 10 025 грн. 40 коп.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.
Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржниками їх грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 20.05.2023 р. по 04.08.2023 р. у розмірі 10 025 грн. 40 коп., нарахованої на суму боргу 1 253 175 грн. 00 коп. неустойки, вважає, що ця частина позовних вимог не підлягає задоволенню, оскільки пунктом 7.1.2 Договору не визначено строк, протягом якого Відповідачі мають сплатити на користь Позивача договірну санкцію (неустойку), а тому в даному випадку підлягають застосуванню норми ч.2 статті 530 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Проте, матеріали справи не містять, а Позивачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження надсилання на адреси Відповідачів вимоги в порядку ч.2 ст. 530 ЦК України щодо оплати неустойки, нарахованої відповідно до 7.1.2 Договору. Крім того, Суд зазначає, що Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 07.08.2023, що підтверджується накладною АТ «Укрпошта», а нарахування інфляційних здійснено по 04.08.2023.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» в частині стягнення з Відповідачів солідарно інфляційних за загальний період прострочки з 20.05.2023 р. по 04.08.2023 р. у розмірі 10 025 грн. 40 коп. не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» підлягають частковому задоволенню та підлягає солідарному стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМИР ГМБХ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЗИТИВ-В», Фізичної особи - підприємця Еберле В'ячеслава неустойка у розмірі 1 232 274 грн. 00 коп.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягується з Відповідачів порівну.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
УХВАЛИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» - задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМИР ГМБХ» (04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ НОВОКОСТЯНТИНІВСЬКА, будинок 2-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 40633734), Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЗИТИВ-В» (80383, Львівська обл., Жовківський р-н, село Малехів(з), вул.Київська, будинок 36, Ідентифікаційний код юридичної особи 38897504), Фізичної особи - підприємця Еберле В'ячеслава ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» (01054, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВІВ ВАЛ, будинок 13/2, /ЛІТЕРА Б/, Ідентифікаційний код юридичної особи 33880354) неустойку у розмірі 1 232 274 (один мільйон двісті тридцять дві тисячі двісті сімдесят чотири) грн. 00 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМИР ГМБХ» (04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ НОВОКОСТЯНТИНІВСЬКА, будинок 2-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 40633734) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» (01054, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВІВ ВАЛ, будинок 13/2, /ЛІТЕРА Б/, Ідентифікаційний код юридичної особи 33880354) судовий збір у розмірі 6 161 (шість тисяч сто шістдесят одна) грн. 37 коп.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЗИТИВ-В» (80383, Львівська обл., Жовківський р-н, село Малехів(з), вул.Київська, будинок 36, Ідентифікаційний код юридичної особи 38897504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» (01054, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВІВ ВАЛ, будинок 13/2, /ЛІТЕРА Б/, Ідентифікаційний код юридичної особи 33880354) судовий збір у розмірі 6 161 (шість тисяч сто шістдесят одна) грн. 37 коп.
5. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Еберле В'ячеслава ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» (01054, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВІВ ВАЛ, будинок 13/2, /ЛІТЕРА Б/, Ідентифікаційний код юридичної особи 33880354) судовий збір у розмірі 6 161 (шість тисяч сто шістдесят одна) грн. 37 коп.
6. В іншій частині позову - відмовити.
7. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
8. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
9. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 27 листопада 2023 року.
Суддя О.В. Чинчин