ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
27.11.2023Справа №910/11901/23
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 154 114,90 грн,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2023 року Публічне акціонерне товариство "Донбасенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 154 114,90 грн.
В обґрунтування позовних вимог Публічне акціонерне товариство "Донбасенерго" стверджує, що Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" було порушено свої зобов'язання за Договором про надання допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності №0112-16013 від 09.11.2022 із оплати наданих згідно акту №ДПРЗ/22/11/20-0112 від 20.11.2022 послуг на суму 7 295 831,88 грн, у зв'язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 149 184,57 грн та 3% річних в розмірі 4 930,33 грн, нарахованих за період з 18.12.2022 по 27.04.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 відкрито провадження у справі №910/11901/23; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору.
21.08.2023 засобами поштового зв'язку від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшов відзив на позов, в якому відповідач вказує, що у відповідача виникла заборгованість за договором про надання допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності перед позивачем через несплату учасниками ринку послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Відтак, відповідач зазначає, що порушення ним власних договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати наданих позивачем послуг обумовлене виключно недостатністю коштів на рахунку диспетчеризації, а спрямувати на оплату придбаних допоміжних послуг кошти, отримані від надання інших послуг, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" не може в силу законодавства. Також відповідач стверджує, що позивачем неправомірно здійснено нарахування за актом №ДПРЗ/22/11/20-0112 від 20.11.2022 інфляційних втрат та 3% річних, оскільки ним неправильно визначено як початок, так і кінець періоду прострочення Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" своїх зобов'язань. Крім того, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" вказує, що стягнення інфляційних втрат та 3% річних є невиправданим прибутком для Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" та одночасно тягарем для відповідача; стягнення відповідних сум, які не передбачені фінансовим планом відповідача, загрожуватиме нормальній операційній роботі оператора системи передачі, перешкоджатиме ефективному та надійному функціонуванню ринку електричної енергії, унеможливить безперебійне постачання електричної енергії кінцевим споживачам, а також уможливить виникнення надзвичайної ситуації на ринку електричної енергії.
26.09.2023 через відділ діловодства суду від Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що неможливість Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" спрямувати кошти, отримані від надання інших послуг, на погашення заборгованості з оплати наданих позивачем послуг не звільняє відповідача від відповідальності за неналежне виконання ним своїх грошових зобов'язань. Також позивач вказує, що здійснив розрахунок інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу відповідача за допоміжні послуги з 18.12.2022, виходячи з того, що акт приймання-передачі №ДПРЗ/22/11/20-0112 від 20.11.2022 було підписано КЕП і направлено разом із рахунком №1212202220110112 від 12.12.2022 на електронну адресу відповідача 12.12.2022, а отже відповідно п.п. 8.3, 8.4 Тимчасового порядку придбання допоміжної послуги для забезпечення регулювання частоти та активної потужності в ОЕС України, а саме забезпечення резервів заміщення (третинне регулювання), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1506 від 16.11.2022, датою остаточних розрахунків є 17.12.2022. Щодо викладеного відповідачем клопотання про зменшення інфляційних втрат та 3% річних, то позивач зазначає, що Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" не доведено винятковості випадку для зменшення судом даних нарахувань. У відповіді на відзив позивачем викладено клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив, яке обґрунтоване тим, що у період подання відповіді на відзив попередній представник Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" - адвокат Федорець Д.Д. був госпіталізований, а представництво інтересів позивача було передоручено адвокату Жуковій Л.А.
09.10.2023 через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказує, що позивачем надано докази направлення акту приймання-передачі №ДПРЗ/22/11/20-0112 від 20.11.2022 та рахунку №1212202220110112 від 12.12.2022 з пропуском встановленого законом строку на їх подання, у зв'язку з чим просить суд залишити їх без розгляду. Окрім того, відповідач вказує, що наданий Публічним акціонерним товариством "Донбасенерго" скріншот не містить доказів направлення рахунку з відповідним ЕЦП, а також не відображає адресу, на яку позивачем було направлено документи.
Щодо викладеного у відповіді на відзив клопотання Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" про поновлення строку на його подання, то суд зазначає наступне.
Пунктом 6 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі №910/11901/23 встановлено Публічному акціонерному товариству "Донбасенерго" строк на подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву.
За інформацією із пошукової системи відстеження поштових відправлень на веб-сайті АТ "Укрпошта" вбачається, що примірник відзиву (поштове відправлення №0103281118289) був вручений Публічному акціонерному товариству "Донбасенерго" за адресою місцезнаходження 01.09.2023.
Отже, Публічне акціонерне товариство "Донбасенерго" мало право подати до суду відповідь на відзив у строк до 06.09.2023 включно.
Натомість відповідь на відзив була подана позивачем через відділ діловодства суду лише 26.09.2023, тобто із пропуском встановленого судом строку на 20 календарних днів.
За приписами частин 1 та 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
У своїй відповіді на відзив позивач просить суд поновити пропущений ним строк на подання відповіді на відзив, мотивуючи своє клопотання тим, що у період подання відповіді на відзив попередній представник Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" - адвокат Федорець Д.Д. був госпіталізований, а представництво інтересів позивача було передоручено адвокату Жуковій Л.А. Однак жодних доказів госпіталізації адвоката Федорця Д.Д. до відповіді на відзив не долучено.
Зважаючи на відсутність будь-яких доказів на підтвердження обставин госпіталізації попереднього представника позивача (або хоча б перебування останнього на лікарняному), а також враховуючи значний проміжок часу (майже три тижні), який пройшов після спливу строку на подання відповіді на відзив до її подання до суду, суд визнає неповажними причини пропуску строку на подання даної заяви по суті спору. Тим більше, що позивач є юридичною особою та його інтереси може представляти як сам керівник, так і кілька представників.
Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Оскільки судом визнано неповажними причини пропуску строку на подання відповіді на відзив, то суд відмовляє у поновленні такого строку та залишає відповідь на відзив Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" з долученими до неї документами без розгляду.
Будь-яких інших заяв, клопотань, пояснень від сторін не надходило, у зв'язку з чим справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
09.11.2022 Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" акцептовано заяву-приєднання Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" до договору №0112-16013 про надання допоміжних послуг (для забезпечення регулювання частоти та активної потужності в ОЕС України, а саме: забезпечення резервів заміщення - третинне регулювання).
Пунктом 55 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Даний Договір №0112-16013 від 09.11.2022 (надалі - Договір) є публічним та укладається сторонами в розумінні статей 633, 634, 641,642 Цивільного кодексу України та розміщений на офіційному сайті НЕК "Укренерго".
Відповідно до пункту 1.1 Договору цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що за цим договором ПДП зобов'язується надавати допоміжні послуги з регулювання частоти та активної потужності (далі - ДП) у частині забезпечення одного або більше резервів: резервів підтримки частоти (первинне регулювання), резервів відновлення частоти (вторинне регулювання) і резервів заміщення (третинне регулювання), відповідно до умов цього договору, а ОСП зобов'язується здійснювати оплату за надані ДП відповідно до умов цього договору та Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року №307 (надалі - Правила ринку).
Надання ПДП ОСП письмової згоди на приєднання до цього договору (надалі заява-приєднання), що є додатком 1 до договору, є погодженням пропозиції на приєднання до цього договору, а також зобов'язанням щодо виконання Правил ринку. Заява-приєднання надається з відкладальною обставиною, якою є реєстрація ПДП зі сторони ОСП (пункт 1.3 Договору).
Відповідно до пункту 1.4 Договору придбання ДП здійснюється згідно з процедурою та умовами придбання ДП, визначеними Правилами ринку.
Згідно з пунктом 1.5 Договору цей договір укладається за умови приєднання ПДП до договору про врегулювання небалансів електричної енергії та договору про участь у балансуючому ринку.
Загальна вартість цього договору складається із суми всіх платежів, здійснених ОСП на користь ПДП протягом дії цього договору за надані на умовах цього договору ДП. Обчислення платежів та розрахунок цін здійснюється відповідно до Правил ринку (пункт 2.1 Договору).
У пунктом 3.1 Договору (тут і надалі в редакції на момент укладення) вказано, що обсяги фактично наданих ДП упродовж кожного розрахункового періоду розраховуються за результатами моніторингу надання ДП, який проводиться відповідно до Правил ринку.
Для визначення фактичного обсягу ДП ОСП керується даними інформаційного обміну, що здійснюється між ПДП та ОСП, відповідно до Правил ринку (пункт 3.2 Договору).
Положеннями 6.1-6.4 Договору передбачено, що виставлення рахунків та здійснення платежів у рамках розрахункових сум здійснюються відповідно до процедур та графіків, зазначених у цьому договорі та Правил ринку.
ПДП складає та направляє ОСП два примірники підписаного зі своєї сторони акта приймання-передачі наданих допоміжних послуг з регулювання частити та активної потужності (далі - акт) до 08 числа місяця, наступного за тим, у якому такі послуги надавались.
ОСП розглядає та у разі відсутності зауважень підписує акт протягом трьох робочих днів з дати його отримання від ПДП або направляє мотивовану відмову від його підписання із зазначенням недоліків, що повинні бути усунені.
ОСП здійснює остаточний розрахунок з ПДП протягом 10 робочих днів після підписання сторонами акта з дати направлення акта ПДП на адресу ОСП (у випадку не підписання або не направлення акта, або мотивованих зауважень до нього п'ятиденний строк) за умови реєстрації ПДП податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок ПДП грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих ДП.
Відповідно до пунктів 12.1-12.2 Договору цей договір набирає чинності з моменту акцептування ОСП заяви-приєднання ПДП, про що ОСП повідомляє ПДП, і є чинним до 31 грудня поточного року включно, у якому була подана заява-приєднання. Якщо жодна із сторін не звернулася до іншої сторони не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.
У пункті 13.1 Договору зазначено, що цей договір може бути змінений ОСП в односторонньому порядку у разі внесення змін регулятором до типового договору про надання допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності.
У такому випадку зміни до цього договору вносяться ОСП протягом 10 днів з дня набрання ними чинності (пункт 13.2 Договору).
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача що Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" було порушено свої зобов'язання за Договором із оплати наданих згідно акту №ДПРЗ/22/11/20-0112 від 20.11.2022 послуг на суму 7 295 831,88 грн, у зв'язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 149 184,57 грн та 3% річних в розмірі 4 930,33 грн, нарахованих за період з 18.12.2022 по 27.04.2023.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175, 306, 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509, 901, 908, 909 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 22 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що допоміжні послуги - послуги, визначені цим Законом та правилами ринку, які оператор системи передачі закуповує у постачальників допоміжних послуг для забезпечення сталої і надійної роботи об'єднаної енергетичної системи України та якості електричної енергії відповідно до встановлених вимог.
Оператор системи передачі забезпечує роботу ринку допоміжних послуг та придбаває допоміжні послуги з метою дотримання операційної безпеки ОЕС України (п. 13 ч. 1 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 69 Закону України "Про ринок електричної енергії" на ринку допоміжних послуг можуть придбаватися/надаватися допоміжні послуги для забезпечення регулювання частоти та активної потужності в ОЕС України, а саме: резервів підтримки частоти (первинне регулювання); резервів відновлення частоти (вторинне регулювання); резервів заміщення (третинне регулювання).
Відповідно до ч. 7 ст. 69 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівля допоміжних послуг здійснюється на підставі договорів про надання допоміжних послуг, що укладаються на підставі типових договорів про надання допоміжних послуг. Типові договори про надання допоміжних послуг затверджуються Регулятором.
Факт надання позивачем відповідачу у період з 11.11.2022 по 20.11.2022 послуг для забезпечення резервів заміщення згідно акту №ДПРЗ/22/11/20-0112 від 20.11.2022 вартістю 7 295 831,88 грн визнається сторонами у своїх заявах по суті спору.
Зокрема, відповідач у своєму відзиві жодним чином не заперечував обсяг і вартість наданих за спірним актом послуг.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Пунктом 6.4 Договору передбачено, що ОСП здійснює остаточний розрахунок з ПДП протягом 10 робочих днів після підписання сторонами акта або з дати направлення акта ПДП на адресу ОСП (у випадку не підписання або не направлення акта, або мотивованих зауважень до нього п'ятиденний строк) за умови реєстрації ПДП податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок ПДП грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих ДП.
Варто відзначити, що після укладення сторонами Договору, було внесено зміни до Тимчасового порядку придбання допоміжної послуги для забезпечення регулювання частоти та активної потужності в ОЕС України, а саме забезпечення резервів заміщення (третинне регулювання).
Так, станом на дату виставлення акту №ДПРЗ/22/11/20-0112 від 20.11.2022 та рахунку-фактури №1212202220110112 від 12.12.2022 п. 8.3 Тимчасового порядку передбачалось, що ОСП здійснює остаточний розрахунок з ПДП протягом 5 робочих днів після підписання сторонами Акта або з дати направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення або в електронному вигляді із накладанням кваліфікованого електронного підпису рахунку за надану ДП на адресу ОСП за умови реєстрації ПДП податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок ПДП грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих ДП.
Позивач стверджує, що ним 12.12.2022 на виконання своїх зобов'язань за Договором із супровідним листом вих. №01-1.3/01133 від 12.12.2022 було направлено Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" в електронній формі підписані зі свого боку КЕП акт №ДПРЗ/22/11/20-0112 від 20.11.2022 та рахунок-фактури №1212202220110112 від 12.12.2022.
Також Публічне акціонерне товариство "Донбасенерго" зареєструвало у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №332 від 20.11.2022, що підтверджується квитанцією від 15.12.2022.
Натомість позивач вказує, що долучений позивачем супровідний лист не підписаний представником позивача та звертає увагу суду на відсутність доказів направлення такого листа (які в свою чергу були долучені до відповіді на відзив, залишеної судом без розгляду).
Відповідно п. 8.2 Тимчасового порядку ОСП розглядає та у разі відсутності зауважень підписує акт протягом 5 робочих днів з дати його отримання від ПДП або направляє мотивовану відмову від його підписання із зазначенням недоліків, що повинні бути усунені.
З огляду на те, що акт підписаний обома сторонами (шляхом накладення КЕП) без зауважень, то в даному випадку немає значення коли саме був направлений акт та рахунок відповідачу, оскільки із п. 8.3 Тимчасового порядку вбачається, що підрахунок строку на оплату спірних послуг від дати направлення застосовується за умови не підписання сторонами акту. Такі висновки суду ґрунтуються на тому, що у п. 8.3 Тимчасового порядку використано сполучник "або" між подією підписання акту та подіями щодо направлення рахунків. Натомість п. 8.2 Тимчасового порядку наділяє ОСП правом прийняти роботи за актом протягом 5 робочих днів з дати його отримання. Тобто підписання акту протягом 5 робочих днів з дати його отримання є правомірною поведінкою ОСП, а отже за умови підписання такого акту строк на оплату підлягає перебігу з дати підписання акту.
Отже, оскільки акт №ДПРЗ/22/11/20-0112 від 20.11.2022 підписаний представником відповідача 14.12.2022 (в межах встановленого п. 8.2 Тимчасового порядку строку, навіть якщо припустити вірність тверджень позивача про направлення такого акту 12.12.2022), то відповідно саме із цієї дати підлягає обрахунку строк на оплату послуг.
Відтак, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" повинне було оплатити послуги за актом №ДПРЗ/22/11/20-0112 від 20.11.2022 до 21.12.2022 включно.
Із наявних в матеріалах справи платіжних доручень вбачається, що Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" було частково та з простроченням виконано свої грошові зобов'язання за Договором, а саме: згідно платіжного доручення №9020 від 08.02.2023 сплачено кошти у розмірі 702 296,87 грн, згідно платіжного доручення №9293 від 14.02.2023 сплачено кошти у розмірі 252 537,62 грн, згідно платіжного доручення №КК9395 від 17.02.2023 сплачено кошти у розмірі 611 963,13 грн, згідно платіжного доручення №КК9598 від 24.02.2023 сплачено кошти у розмірі 162 237,44 грн, згідно платіжного доручення №9686 від 28.02.2023 сплачено кошти у розмірі 365 779,02 грн, згідно платіжного доручення №9728 від 01.03.2023 сплачено кошти у розмірі 464 717,42 грн, згідно платіжного доручення №137 від 13.03.2023 сплачено кошти у розмірі 589 099,33 грн, згідно платіжного доручення №458 від 23.03.2023 сплачено кошти у розмірі 276 094,01 грн, згідно платіжного доручення №КК522 від 24.03.2023 сплачено кошти у розмірі 616 314,18 грн, згідно платіжного доручення №КК632 від 29.03.2023 сплачено кошти у розмірі 618 159,36 грн, згідно платіжного доручення №ДП695 від 31.03.2023 сплачено кошти у розмірі 873 218,39 грн, згідно платіжного доручення №1242185852001 від 12.04.2023 сплачено кошти у розмірі 373 408,19 грн, згідно платіжної інструкції №ДП-1193 від 13.04.2023 сплачено кошти у розмірі 464 717,42 грн, згідно платіжного доручення №1243191816101 від 14.04.2023 сплачено кошти у розмірі 464 717,42 грн, згідно платіжного доручення №1255580779501 від 27.04.2023 сплачено кошти у розмірі 374 424,91 грн, а всього 7 209 684,71 грн.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено у абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Оскільки у відповідності до умов Тимчасового порядку відповідач повинен був оплатити надані позивачем послуги до 21.12.2022 включно, однак такий обов'язок був частково та з простроченням ним виконаний, то відповідно Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є таким, що з 22.12.2022 прострочило виконання своїх грошових зобов'язань за Договором.
Таким чином, відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з оплати наданих йому послуг не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, про те, що через неналежне виконання учасниками ринку електричної енергії зобов'язань перед НЕК "Укренерго" щодо оплати за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління у відповідача виникла заборгованість за договором про надання допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності перед позивачем, оскільки за умовами Договору саме відповідач (як оператор системи передачі) взяв на себе зобов'язання здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату допоміжних послуг на умовах визначених Договором та законодавства України.
Посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини, не може бути взято до уваги судом, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх договірних зобов'язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати послуг.
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Принципи підприємницької діяльності визначено ст. 44 Господарського кодексу України, а саме: підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Таким чином, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Тотожні приписи містяться в ст. 617 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон", а також зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" інфляційних втрат у розмірі 149 184,57 грн та 3 % річних в розмірі 4 930,33 грн, нарахованих за порушення відповідачем свого обов'язку з оплати послуг вартістю 7 295 831,88 грн у період з 22.12.2022 по 27.04.2023 (з урахуванням часткових оплат).
Щодо викладеного у відзиві клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки.
У відзиві на позов Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", посилаючись на приписи ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України просило суд зменшити розмір неустойки, а фактично - звільнити його від сплати 3% річних та інфляційних втрат.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №520/17342/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 13.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Із положень статей 230, 233 Господарського кодексу України та статей 549, 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за простроченяня грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18.Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних.
При цьому, під час вирішення заяви відповідача про зменшення 3% річних суд не враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, оскільки, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 висновок був сформований у справі, в якій загальна сума правомірно нарахованих штрафу, пені та 3% річних перевищувала в два рази суму простроченої заборгованості.
Натомість у даній справі нараховані Публічним акціонерним товариством "Донбасенерго" 3% річних, стягнення яких є правомірним, не перевищує 0,1% від суми простроченого боргу, а відтак обставини справи №910/11901/23 є відмінними від обставин у справі№902/417/18.
Таким чином, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" підлягають задоволенню в повному обсязі, а з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 149 184,57 грн та 3 % річних в розмірі 4 930,33 грн.
Щодо розподілу сплаченої позивачем суми судового збору між сторонами.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
В поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві Публічним акціонерним товариством "Донбасенерго" заявлено вимогу майнового характеру - про стягнення з відповідача коштів у загальному розмірі 154 114,90 грн.
Отже, за подання до господарського суду даної позовної заяви Публічне акціонерне товариство "Донбасенерго" повинне було сплатити судовий збір у розмірі 2 147,20 грн (2 684,00 грн мінімальної ставки судового збору х 0,8).
В той же час, Публічним акціонерним товариством "Донбасенерго" за звернення до Господарського суду міста Києва із майновою вимогою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" коштів у загальному розмірі 154 114,90 грн сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1094 від 21.07.2023.
Тобто позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 536,80 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, судом розподіляється між сторонами судовий збір, який підлягав сплаті позивачем за розгляд господарським судом вимоги про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" коштів у загальному розмірі 154 114,90 грн - 2 147,20 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто покладається на відповідача у зв'язку з задоволенням позову повністю.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Суд звертає увагу позивача, що останній вправі звернутись до суду з клопотанням про повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченого судового збору у розмірі 536,80 грн, проте в цій частині судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 13, 74, 129, 130, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
ВИРІШИВ:
1. Позов Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код 00100227) на користь Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" (84306, Донецька обл., Краматорський р-н, м. Краматорськ, вул. Тихого Олекси, буд. 6; ідентифікаційний код 23343582) 3% річних у розмірі 4 930 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять) грн 33 коп., інфляційні втрати у розмірі 149 184 (сто сорок дев'ять тисяч сто вісімдесят чотири) грн 57 коп. та судовий збір у розмірі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп. Видати наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 27.11.2023.
Суддя Р.В. Бойко