ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
16.11.2023Справа № 910/3574/23
За позовом Міністерства оборони України
до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехнопроект"
про стягнення 980426233,49 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Секретар судового засідання Літовка М.В.
Представники учасників справи
від позивача: Хатунцева І.В.
від відповідача: Циба Р.А.
У судовому засіданні 16.11.2023 в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехнопроект" про стягнення 980426233,49 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за державним контрактом № 403/1/22/233 від 30.06.2022.
Ухвалою суду від 13.03.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
17.03.2023 та 20.03.2023 від позивача через канцелярію суду надійшли заяви про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 13.03.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 13.04.2023.
У підготовчому засіданні 13.04.2023 судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 27.04.2023.
18.04.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач вказав на існування істотної зміни обставин, у зв'язку з настанням яких він позбавлений був можливості виконати свої зобов'язання за Державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення № 403/1/22/233 від 30.06.2022 своєчасно. Також, відповідач зазначив про неправильність розрахунку пені, наведеного позивачем, оскільки позивачем неправильно визначено період прострочення існування зобов'язання з поставки товару, та просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 99% та відстрочити повернення суми попередньої оплати до дня повернення вказаних коштів іноземним контрагентом.
21.04.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій підтримано позовні вимоги у повному обсязі.
У підготовчому засіданні 27.04.2023 судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 08.05.2023.
27.04.2023 від відповідача надійшла заява про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління розвідки Міністерства оборони України. Крім цього відповідачем було подано 27.04.2023 клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
03.05.2023 від позивача надійшли заперечення проти клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
04.05.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 відкладено підготовче засідання на 18.05.2023.
В підготовчому засіданні 18.05.2023 протокольною ухвалою суду відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про залучення третьої особи та в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
В підготовчому засіданні 18.05.2023 оголошено перерву до 29.05.2023.
18.05.2023 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
25.05.2023 від позивача надійшли заперечення проти клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 29.05.2023 відповідачем було подано клопотання про долучення доказів, позивач заперечував щодо задоволення цього клопотання.
Суд протокольною ухвалою від 29.05.2023 задовольнив клопотання відповідача про долучення доказів до матеріалів справи та частково долучив докази подані з цими клопотаннями на українській мові, а саме: - копію дозволу Державної служби експортного контролю України від 08.03.2023 №30006300; - копію дозволу Державної служби експортного контролю України від 06.04.2023 №30129001; - копію митної декларації від 10.05.2023 № 23UA305130012391U9; - копію митної декларації від 10.05.2023 №23UA305130012389U7; - копію митної декларації від 10.05.2023 № 23UA305130012390U0; копію листа Міністерства оборони України від 12.05.2023 № 735/1/1/2065; - копію листа Міністерством оборони України від 15.05.2023 № 403/6869; - копію акту приймання-передачі від 15.05.2023 №36-з; - копію повідомлення-пітдвердження отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку від 15.05.2023 № 23/36; - копію видаткової накладної від 12.05.2023 №116. Щодо документів долучених до клопотання від 26.05.2023 №31.68/1505/3896-23 на іноземній мові, то вони не долучаються до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 29.05.2023 відповідачем було заявлено усне клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - EXCALIBUR ARMY spol.s r.o., яка являється стороною контракту № STE-27-200-K-22 від 15.06.2022.
Суд протокольною ухвалою 29.05.2023 відмовив в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - EXCALIBUR ARMY spol.s r.o.
Ухвалою суду від 29.05.2023 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 10.07.2023.
07.07.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/8032/23.
08.07.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
В судовому засіданні 10.07.2023 відповідачем озвучено клопотання про долучення доказів.
При вирішенні цього питання позивач поклався на розсуд суду.
Протокольною ухвалою від 10.07.2023 для всебічного та повного розгляду справи, суд частково задовольнив клопотання про долучення доказів, долучив докази, викладені українською мовою.
В судовому засіданні представник відповідача озвучив своє клопотання про зупинення провадження у справі.
Представник позивача проти задоволення клопотання заперечував.
Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, в зв'язку з відсутністю процесуальних підстав для зупинення провадження у справі на стадії розгляду справи по суті.
В судовому засіданні 10.07.2023 оголошено перерву до 24.07.2023.
14.07.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
19.07.2023 від позивача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення з додатками.
24.07.2023 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про долучення доказів.
В судовому засіданні 24.07.2023 оголошено перерву до 10.08.2023.
08.08.2023 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення.
В судовому засіданні на підставі клопотання сторін оголошено перерву до 21.09.2023.
04.09.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
Судове засідання у справі 21.09.2023 не відбулось, в зв'язку з перебуванням судді Усатенко І.В. у відпустці.
Ухвалою суду від 02.10.2023 сторін повідомлено про призначення у справі судового засіданні на 12.10.2023.
10.10.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
11.10.2023 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник позивача в судовому засіданні 12.10.2023 заперечувала проти долучення доказів та не заперечувала проти відкладення розгляду справи
Для всебічного і повного розгляду справи, судом долучено до матеріалів справи подані відповідачем докази.
В судовому засіданні 12.10.2023 оголошено перерву до 16.11.2023.
В судовому засіданні 16.11.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у заявах по суті спору.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у заявах по суті спору.
Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.
В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача просив у позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
30.06.2022 між Міністерством оборони України (замовник) та Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державним госпрозрахунковим зовнішньоторгівельним підприємством "Спецтехноекспорт" (виконавець) укладено Державний контракт на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №403/1/22/233, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства товари, зазначені у специфікації товарів оборонного призначення, що поставляються за державним контрактом, що постачаються з метою забезпечення відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності, обмеження конституційних прав і свобод людини, а замовник - прийняти його через визначеного вантажоодержувача та оплатити такий товар.
Відповідно до п. 2.1 Державного контракту в редакції додаткової угоди № 5 від 20.07.2023 вартість товару за контрактом складає 1499074222,20 грн. Обсяг фінансування та бюджетні зобов'язання за загальним фондом у 2022 році складають 819309452,00 грн, обсяг фінансування та бюджетні зобов'язання за загальним фондом у 2023 складають 16715368,00 грн.
Згідно з п. 3.1, 3.4 Державного контракту поставка виконавцем та приймання вантажоодержувачем товарів за контрактом здійснюється у місці поставки на підставі товаросупровідних документів та видаткової накладної з подальшим оформленням вантажоодержувачем акту приймання-передачі. Датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки товарів є дата затвердження акту приймання-передачі вантажоодержувачем. Датою виконання умов контракту є дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару за контрактом.
Виконавець зобов'язаний поставити товари згідно з умовами контракту не пізніше строку, визначеного у специфікації, та надати замовнику документи згідно з п. 2.5 Контракту. В обгрунтованих випадках сторони мають право коригувати строк поставки товарів не пізніше ніж за 7 календарних днів до його закінчення шляхом внесення змін до контракту на підставі обґрунтувань виконавця. (п. 4.1, 4.2 Державного контракту).
Згідно п. 10.1 Державного контракту в редакції додаткової угоди № 1 від 25.07.2022 контракт набирає чинності після підписання додаткової угоди щодо взяття бюджетних зобов'язань і діє до 31.12.2023.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення № 403/1/22/233 від 30.06.2022, не поставив позивачу товар, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача попередню оплату у розмірі 819309452,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 101991357,09 грн пені та 59125424,40 грн штрафу (за прострочення поставки товару).
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач повідомив, що ним продовжують здійснюватись поставки товару, який приймається позивачем, а тому заявлена до повернення сума попередньої оплати є необгрунтованою. Крім того, відповідач вказав на існування істотної зміни обставин, у зв'язку з настанням яких він позбавлений був можливості своєчасно виконати свої зобов'язання за Державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення № 403/1/22/233 від 30.06.2022. Також, відповідач вказав на неправильність розрахунку пені, наведеного позивачем, оскільки позивачем неправильно визначено період прострочення існування зобов'язання з поставки товару, та просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 2.6 Державного контракту замовник може здійснювати попередню оплату в розмірі до 97% від орієнтовної вартості товару за контрактом на строк не більш, як 11 місяців з дати перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. У разі проведення попередньої оплати товар поставляється не пізніше строку поставки товарів, зазначеного у специфікації.
Пунктом 2.7 Державного контракту передбачено, що у разі відмови від поставки товару виконавець у строк протягом 10 банківських днів з моменту повідомлення замовнику про відмову у постачанні повертає замовнику отриману попередню оплату.
Позивачем було здійснено попередню оплату за контрактом № 403/1/22/233 від 30.06.2022, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями: № 403/1/546 від 17.09.2022 на суму 211162230,00 грн, № 403/1/545 від 17.09.2022 на суму 211162230,00 грн, № 403/1/547 від 17.09.2022 на суму 211162230,00 грн, № 403/1/548 від 17.09.2022 на суму 185822762,00 грн. Загальна сума попередньої оплати, здійсненої позивачем, становить 819309452,00 грн. Платежі було проведено 23.09.2023.
Таким чином, позивачем на виконання умов Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення № 403/1/22/233 від 30.06.2022 було перераховано відповідачу попередню оплату у розмірі 819309452,00 грн.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Як погоджено сторонами у п. 2.6 Державного контракту, у разі проведення попередньої оплати товари поставляються не пізніше строку поставки товарів, зазначених у специфікації.
У специфікації до державного контракту № 403/1/22/233 від 30.06.2022 в редакції додаткової угоди № 2 від 07.09.2022 сторони визначили найменування товарів, що підлягають поставці, їх кількість та строки поставки окремих партій. Сторони визначили, що товар у кількості 1000 штук орієнтовною вартістю 211162230,00 грн має бути поставлений до 01.10.2022, товар у кількості 1000 штук орієнтовною вартістю 211162230,00 грн має бути поставлений до 01.11.2022, товар у кількості 1000 штук орієнтовною вартістю 211162230,00 грн має бути поставлений до 01.12.2022, товар у кількості 1000 штук орієнтовною вартістю 211162230,00 грн має бути поставлений до 25.12.2022, решта товару загальною кількістю 3140 штук підлягає поставці у строки визначені окремою додатковою угодою.
Станом на день прийняття рішення сторонами укладено додаткову угоду № 5 від 20.07.2023, якою затверджено специфікацію у новій редакції. Згідно актуальної редакції специфікації: товар у кількості 600 штук вартістю 121522878,00 грн строк поставки - 01.10.2022; товар у кількості 400 штук вартістю 81015252,00 грн має строк поставки -01.10.2022; товар у кількості 1000 штук вартістю 211162230,00 грн строк поставки 01.11.2022; товар у кількості 1000 штук вартістю 211162230,00 грн строк поставки 01.12.2022; товар у кількості 1000 штук вартістю 211162230,00 грн строк поставки 25.12.2022; товар у кількості 3140 штук вартістю 663049402,20 грн строк поставки визначається окремою додатковою угодою. Загальна вартість товару, що має бути поставлений за контрактом - 1499074222,20 грн.
Відповідач частково виконав свої зобов'язання з поставки товару в процесі розгляду справи, що підтверджується актами приймання-передачі військового майна: № 36-з дата затвердження 15.05.2023 на поставку 600 одиниць товару на суму 126697338,00 грн, № 36-з дата затвердження 11.06.2023 на поставку 400 одиниць товару на суму 84464892,00 грн, № 140-з дата затвердження 16.09.2023 на поставку 600 одиниць товару на суму 126697338,00 грн. Отже станом на день прийняття рішення згідно долучених до матеріалів справи первинних документів вбачається поставка відповідачем та прийняття позивача товару загальною кількістю 1600 штук, загальною вартістю (з урахуванням укладених сторонами додаткових угод) 329235468,00 грн.
Оскільки, товар, строк поставки якого визначений в специфікації, мав бути поставлений у кількості 4000 штук у строк до 25.12.2022. Натомість, в період з 15.05.2023 по 16.09.2023 відповідач поставив позивачу товару у кількості 1600 штук з простроченням строків поставки.
Прострочення відповідача зумовило звернення позивача з претензіями: № 403/4/2/8457 від 06.10.2022, в якій він просив сплатити пеню у розмірі 211162,23 грн.
Претензією № 403/4/2/2693 від 04.11.2022 позивач пропонував сплатити штрафні санкції у загальній сумі 422324,46 грн, які будуть уточнені після поставки товару.
Позивач претензією № 403/4/2/11938 від 17.12.2022 пропонував відповідачу сплатити штрафні санкції у загальному розмірі 844648,92 грн, які будуть уточнені після поставки товару.
Претензією № 403/4/2/984 від 23.01.2023 позивач пропонував сплатити штрафні санкції у загальній сумі 117617362,11 грн, які будуть уточнені після поставки товару.
Відповідач надав відповідь № 31.48/1305/666-23 від 01.02.2023 на претензію, в якій зазначено, що неодноразово у відповідях на претензії позивача відповідач вказував, що затримка поставки спричинена складнощами в отриманні постачальником експортної ліцензії від Сербії, а також транзитних документів.
В подальшому позивач звернувся з пропозицією від 06.02.2023 № 403/4/2/1692 повернути суму попередньої оплати, в зв'язку з не виконанням поставки за контрактом № 403/1/22/233 від 30.06.2022.
При зверненні до суду з позовною заявою сума не освоєної відповідачем попередньої оплати становила 819309452,00 грн. Станом на день ухвалення рішення сума попередньої оплати, на яку не був поставлений відповідачем товар становить 490073984,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Пункт 8.1, 10.3 контракту передбачає, що умовами припинення (розірвання)контракту є зокрема в односторонньому порядку розірвання замовником контракту у разі істотного порушення контракту другою стороною та в інших випадках встановлених контрактом або законом. Зміни до контракту можуть бути внесені за взаємною згодою сторін шляхом оформлення додаткової угоди до контракту. Питання щодо внесення змін до контракту може вирішуватись сторонами не пізніше ніж за 7 календарних днів до закінчення його строку.
Отже, ст. 665 ЦК України надає покупцю право відмовитись від договору купівлі-продажу у випадку відмови постачальника передати товар. Як і ст. 693 ЦК України передбачає 2 альтернативні варіанти поведінки покупця у разі не передання постачальником товару на суму сплаченої попередньої оплати: вимагати від продавця повернення йому суми сплаченої попередньої оплати або вимагати від продавця передання оплаченого товару. Вказані права покупця є альтернативними і взаємовиключними.
Позивач звернувся до відповідача з пропозицією від 06.02.2023 повернути суму попередньої оплати, проте не вказав про розірвання договору, в зв'язку з простроченням з боку відповідача.
Наразі остання додаткова угода № 5 до контракту № 403/1/22/233 від 30.06.2022 була укладена сторонами 20.07.2023. Строк дії контракту сторонами визначений до 31.12.2023 та не змінювався сторонами.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач не відмовлявся від контракту № 403/1/22/233 від 30.06.2022, приймав від відповідача виконання за даним контрактом, який наразі діє до 31.12.2023.
З огляду на вищезазначене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача суми попередньої оплати за чинним контрактом, який продовжує свою дію і зобов'язання за яким продовжують виконуватись та прийматись, оскільки, таке стягнення суперечить нормам ЦК України, зокрема ст. 693.
Також, суд відзначає, що станом на дату направлення відповідачу пропозиції про повернення суми попередньої оплати, як і станом на день звернення позивача з даним позовом 11 місячний строк, на який контрактом передбачено перерахування суми попередньої оплати, не сплинув. Крім того, договором не передбачено обов'язок відповідача після спливу 11 місяців повертати суму попередньої оплати, як і не передбачено строк у який відповідне повернення має бути здійснено. Тобто позивач мав ініціювати (звернутись з вимогою про повернення) саме після спливу 11 місячного строку (після 23.08.2023). Проте суду не було надано доказів того, що позивач після виникнення у нього відповідного права передбаченого договором, звертався до відповідача з вимогою повернути суму авансу.
Вищезазначене підтверджує необгрунтованість позовної вимоги про повернення позивачу суми попередньої оплати у розмірі 819309452,00 грн.
Крім того, суд наголошує на надзвичайній потребі та необхідності товарів, які наразі постачаються за контрактом № 403/1/22/233 від 30.06.2022, а тому доцільним є не дострокове припинення договірних відносин, а саме спонукання і сприяння відповідачу у поставці товару (виконанні обов'язку за контрактом в натурі).
Суд відмовляє позивачу у стягненні з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 819309452,00 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 101991357,09 грн за період з 02.10.2022 - 15.03.2023 та штрафу у розмірі 59125424,40 грн.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до норм статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.2 Державного контракту за порушення строків поставки товару виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару, за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.
Як вбачається із Специфікації до Державного контракту (в редакції Додаткової угоди №2 від 07.09.2022), у строк до 01.10.2022 відповідач повинен був поставити товар на загальну суму 211162230,00 грн, у строк до 01.11.2022 - товар на загальну суму 211162230,00 грн, у строк до 01.12.2022 - товар на загальну суму 211162230,00 грн, у строк до 25.12.2022 - товар на загальну суму 211162230,00 грн.
Позивачем правильно визначено початок періоду прострочення (з 02.10.2022, 02.11.2022, з 02.12.2022 та з 26.12.2022 відповідно). Проте, не було враховано 6-місячне обмеження на нарахування пені по першому періоду, в зв'язку з яким період нарахування пені за не своєчасну поставку першої партії товару визначається з 02.10.2022 по 02.03.2023.
Судом здійснено перерахунок пені з урахуванням зазначених вище періодів, згідно якого обґрунтованою є пеня у сумі 99246248,10 грн.
Перевіривши розрахунок штрафу на суму 59125424,40 грн, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості.
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення суми штрафних санкцій на 99%.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).
Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач пояснив суду, що спірні взаємовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у цій справі, через призму процесуального закону (принципи рівності сторін перед законом і судом, змагальності і диспозитивності) виглядають як відносини рівних сторін і окремих, незалежних один від одного господарюючих суб'єктів.
Однак, після введення на території України правового режиму воєнного стану, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2022 р. №237, ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт" було виключено із складу Державного концерну "Укроборонпром" та передано до сфери управління Міноборони.
Таким чином, з точки зору адміністративно-розпорядчого правовідношення взаємовідносини між позивачем і відповідачем з 09.03.2022 є відносинами прямого управління (зі сторони Міноборони) і підпорядкування (зі сторони ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт"), в яких Міноборони, як орган управління, повністю координує роботу ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт" (призначає та звільняє керівника, визначає завдання та строки їх виконання тощо).
В таких умовах господарська діяльність відповідача при укладанні договорів з позивачем на постачання товарів оборонного призначення є повністю залежною від останнього, зокрема і при визначенні строків виконання таких договорів.
Тобто, при укладенні Держконтракту з позивачем відповідач, як підпорядкований позивачу суб'єкт, діє в умовах відсутності свободи договору та свободи підприємницької діяльності, що не узгоджується з положенням ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України.
Як вказав відповідач, у разі виникнення в подальшому складнощів чи неможливості виконання укладеного між сторонами спору договору, у Міноборони виникають формальні підстави для заявлення позову до ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт". Це призводить до парадоксальної ситуації, в якій позивач, як орган управління, звертається з позовними вимогами до відповідача, як підпорядкованого суб'єкта, про стягнення штрафних санкцій за порушення відповідачем строків поставки товару, передбачених умовами Держконтракту, укладеного сторонами спору в умовах повної управлінської залежності ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт" від Міноборони. Парадокс полягає і в тому, що господарський спір виникає в умовах, коли позивач і відповідач як управнена і зобов'язана сторона, хоча й не де юре, але де факто, поєднуються в одній особі в контексті адміністративно-розпорядчого правовідношення.
Для здійснення поставки товару за контрактом № 403/1/22/233 від 30.06.2022 відповідач уклав контракт № STE-27-200-К-22 від 15.06.2022 з EXCALIBUR ARMY spol. s.r.o. Країною походження продукції, яка постачалась на виконання контракту № 403/1/22/233 від 30.06.2022 є Республіка Сербія, що зумовило необхідність закупівлі товару через третіх осіб, в зв'язку з політичною ситуацією в Сербії. Тривалий час зайняло тримання експортної ліцензії, про отримання якої було повідомлено листом від 02.03.2023. В подальшому отримання дозволів на транзит товару через Болгарію, Угорщину, Словаччину та Чеську Республіку потребував також не менше 4 тижнів часу. Як вказує відповідач, він також докладав всіх можливих зусиль для належного виконання Держконтракту - звертався з відповідними листами до Інопостачальника з проханням надати інформацію щодо стану виконання Контракту та підтвердження обставин затримки постачання Товару.
Також відповідач постійно повідомляв позивача про затримки та їх причини, про що також свідчить долучене до матеріалів справи листування. Крім того, в підтвердження обставин затримки відповідачем було отримано висновок ТПП України про істотну зміну обставин від 03.03.2023 № 602/15-71.
Відповідач зауважив, що він бере участь у посиленні обороноздатності України шляхом здійснення поставок товарів військового призначення, в тому числі, для Міноборони з метою забезпечення потреб військових формувань.
Відповідно до звіту про фінансові результати за 2022 рік чистий прибуток відповідача склав 12331000,00 грн. При цьому, як пояснив відповідач, 80% від цієї суми підлягають сплаті державі в якості дивідендів. Стягнення з відповідача штрафних санкцій у заявленому розмірі призведе до зриву виконання інших державних та зовнішньоекономічних контрактів, для виконання яких мають бути залучені власні кошти відповідача, може призвести до порушення інтересів держави у сфері обороноздатності, що в даний час є пріоритетним питанням, вкрай важливим для державного суверенітету та територіальної цілісності України.
Судом, також, враховано, що у своєму листі від 24.09.2023 № 512/3088 Головне управління військової юстиції Міністерства оборони України зазначило, що претензійно-позовну роботу Міноборони стосовно Спецекспортерів не можна вважати оптимальним інструментом захисту інтересів Міноборони. Фактичне виконання рішень судів, якими задовольняються вимоги Міноборони про стягнення з Спецекспортерів основного боргу та штрафних санкцій, є малоперспективним, оскільки власні наявні фінансові активи таких боржників обмежені, а кошти, перераховані Міноборони таким Спецекспортерам у якості передоплати для виконання Державних контрактів, в більшості випадків, вже сплачені ними іноземним контрагентам. Тобто, за фактичного неповернення коштів сплачених іноземним контрагентам в якості передоплати, ресурсів для виконання таких судових рішень у Спецекспортерів фактично немає.
Зважаючи на надані відповідачем обгрунтування, беручи до уваги всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги, що відповідачем продовжує виконуватись контракт та здійснюються поставки товару, а матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків, спричинених простроченням виконання відповідачем зобов'язань, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру пені та штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, на 80% відсотків.
Позиція щодо можливості зменшення суми штрафних санкцій на 80% підтримана в постанові Верховного Суду від 02.11.2023 № 910/13000/22.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт"- Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 7, ідентифікаційний код 30019335) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6 ідентифікаційний код 00034022) пеню у розмірі 19849249 (дев'ятнадцять мільйонів вісімсот сорок дев'ять тисяч двісті сорок дев'ять) грн 62 коп., штраф у розмірі 11825084 (одинадцять мільйонів вісімсот двадцять п'ять тисяч вісімдесят чотири) грн 88 коп. та судовий збір у розмірі 151744 (сто п'ятдесят одну тисячу сімсот сорок чотири) грн 56 коп.
3. В частині позовних вимог про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 819309452,00 грн, пені у розмірі 82142107,47 грн та штрафу у розмірі 47300339,52 грн - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 27.11.2023
Суддя І.В.Усатенко